ВСЕМОГУТНІЙ

Словом «Всемогутній» перекладається єврейське слово Шадда́й і грецьке Пантокра́тор. Обидва слова, очевидно, передають думку про силу і могутність.

Єврейське слово. У єврейському тексті Шадда́й сім разів використовується разом з Ел (Бог), утворюючи титул «Бог Всемогутній» або «Всемогутній Бог» (Бт 17:1; 28:3; 35:11; 43:14; 48:3; Вх 6:3; Єз 10:5). Натомість в 41 випадку воно вживається саме і перекладається як «Всемогутній». Подібно до Адона́й (Всевладний Господь) і Елогı́м (Бог), Шадда́й — це форма множини, яка передає думку про велич і вищість (Бт 49:25; Чс 24:4; Пс 68:14).

Стосовно походження слова Шадда́й думки різняться. Перекладачі Септуагінти передали це слово кількома різними грецькими словами, але в книзі Йова 16 разів використали його відповідник Пантокра́тор (Всесильний). Кілька разів вони переклали його грецьким словом гікано́с, що означає «достатній» або «відповідний» (Рт 1:20, 21; Йв 21:15; 31:2; 40:2). Пізніше такі грецькі перекладачі, як Аквіла і Симмах, теж передавали Шадда́й як «Достатній (Відповідний)».

Думка деяких сучасних критиків відображена в коментарі до Буття 17:1 (прим. б) в католицькому перекладі «Єрусалимська Біблія». Там сказано: «Поширений переклад “Всемогутній Бог” є неточним; імовірно, це слово означає “Бог гір”». Однак такий крайній погляд ґрунтується на припущенні, що Шадда́й пов’язане з аккадським словом шаду (гора). Стосовно цього в одному біблійному словнику говориться: «Такий погляд неприйнятний, і Шаддай найкраще пов’язувати з коренем шада́д, що арабською означає “бути сильним або могутнім”» (Unger’s Bible Dictionary. 1965. P. 1000; див. також Benjamin Davidson. The Analytical Hebrew and Chaldee Lexicon. P. 702).

Слово шада́д у Біблії зазвичай передає думку про нищівну силу. (Пор. Пс 17:9; Пр 11:3.) В Ісаї 13:6 сказано: «Ридайте, бо день Єгови близько! У цей день Всемогутній [мішШадда́й] наведе знищення [кешо́д]». Хоча в Біблії це кореневе слово загалом вказує на нищівну силу, деякі вчені кажуть, що його початкове або основне значення — просто «бути сильним» або «діяти з силою». В одній енциклопедії говориться: «Можливо, спочатку воно означало “нездоланну силу” або “непереможну силу”, і це значення збереглося в Божому [титулі]» (The Jewish Encyclopedia. 1976. Vol. IX. P.162).

Єгова назвав себе «Богом Всемогутнім» (Ел Шадда́й), коли давав Аврааму обіцянку про народження Ісака. Авраам мусив мати велику віру в те, що Бог може виконати цю обіцянку. Згодом і сам Єгова, і інші вживали цей титул, коли мова йшла про те, що він благословить Ісака і Якова як нащадків угоди з Авраамом (Бт 17:1; 28:3; 35:11; 48:3).

Тому пізніше Єгова міг сказати Мойсею: «Я з’являвся Аврааму, Ісаку та Якову як Бог Всемогутній [беЕ́л Шадда́й], але своє ім’я, Єгова, я повністю їм не розкрив» (Вх 6:3). Це зовсім не означало, що патріархи не знали імені Єгова, оскільки його часто вживали як вони самі, так і люди, котрі жили до них (Бт 4:1, 26; 14:22; 27:27; 28:16). У книзі Буття, в якій розповідається про життя патріархів, титул «Всемогутній» вживається лише 6 разів, а особисте Боже ім’я Єгова — аж 172 рази (в оригінальному єврейському тексті). Все ж, хоча патріархи на власному досвіді переконалися, що Бог по праву носить титул «Всемогутній», вони не мали можливості повністю зрозуміти значення його особистого імені — Єгова. Про це в одному біблійному словнику сказано: «Попереднє об’явлення, яке отримали патріархи, стосувалося обіцянок щодо далекого майбутнього; воно вимагало від них непохитної віри, що Він, Ягве, був таким Богом (ел), який спроможний (одне з можливих значень слова саддай) їх виконати. А об’явлення коло палаючого куща було грандіознішим і більш особистим: з відомим їм іменем, Ягве, Бог тепер пов’язав свою силу та безпосередню, постійну присутність» (The Illustrated Bible Dictionary / edited by J. D. Douglas. 1980. Vol. 1. P. 572).

Могутня особа має силу і міць для досягнення задуманого, а також для подолання перешкод і протидії. Те, що Єгову названо Всемогутнім, запевняє, що ніхто і ніщо не зможе перешкодити йому виконати свій намір. Іноді титул «Всемогутній» згадується в контексті вияву Божої нищівної сили, як-от у словах з Ісаї 13:6, які цитувалися раніше, в Псалмі 68:14, де говориться, що він «розпорошив царів у краю», і в Йоіла 1:15, де йдеться про «знищення [шод] від Всемогутнього [міШадда́й]», яке принесе «день Єгови». Цей титул також запевняє, що Єгова може благословляти (Бт 49:25) і захищати тих, хто покладається на нього. В Псалмі 91:1 сказано: «Хто живе у сховку Всевишнього, той знайде пристановище в тіні Всемогутнього».

У книзі Йова титул Шадда́й вживається 31 раз, і його використовують усі дійові особи описаної в ній історії. З неї видно, що Єгова має владу карати неправедних (Йв 6:4; 27:13—23), тому ті, хто каже: «Хто такий Всемогутній, щоб ми служили йому? Яка користь знати його?» — і покладається на власні сили, будуть пити «гнів Всемогутнього» (Йв 21:15, 16, 20). Бог заслуговує на те, щоб перед ним благоговіли і навіть боялися його, адже неможливо безкарно нехтувати його волею і порушувати його закони (Йв 6:14; 23:15, 16; 31:1—3), навіть якщо він виявляє свою могутність не відразу (Йв 24:1—3, 24; пор. Вх 9:14—16; Ек 8:11—13). Єгова завжди контролює свою силу і послуговується нею відповідально, послідовно, згідно з нормами справедливості і праведності (Йв 34:10, 12; 35:13; 37:23, 24). Отже, люди не мають підстав сперечатися з Богом і звинувачувати його (Йв 40:2—5). Праведні можуть з упевненістю наближатися до нього і мати особисті стосунки з ним (Йв 13:3; 29:4, 5; 31:35—37). Будучи Творцем, Єгова є Джерелом життя і мудрості (Йв 32:8; 33:4).

У пророцтві про Месію, записаному в Ісаї 9:6, обіцяного Князя миру названо «Могутнім богом». Але цей титул є перекладом єврейського Ел Ґіббо́р, а не Ел Шадда́й, як у вищезгаданих віршах.

Грецьке слово. У Грецьких Писаннях слово Пантокра́тор вживається 10 разів, дев’ять з яких у книзі Об’явлення. Його основне значення — «Всемогутній» або «Всесильний». Те, як воно використовується в Грецьких Писаннях, служить додатковим доказом того, що єврейське Шадда́й означає «Всемогутній» (в Єврейських Писаннях немає іншого відповідника грец. Пантокра́тор).

В 2 Коринфян 6:18 апостол Павло цитує Єврейські Писання, заохочуючи християн уникати фальшивого поклоніння і використання безжиттєвих, безсилих ідолів, бо тільки тоді вони зможуть стати дітьми «Всемогутнього [Пантокра́тор]». Беручи до уваги наведені апостолом цитати, можна зрозуміти, що цей титул стосується Бога Єгови.

У книзі Об’явлення титул Пантокра́тор також стосується Єгови, Творця і Царя вічності. Наприклад, у «пісні Мойсея, раба Божого, та пісні Ягняти [Ісуса Христа]» говориться, що Єгова достойний того, щоб усі народи поклонялися йому і боялися його (Об 15:3; пор. Об 21:22). Те, що цей титул належить Богу Єгові, чітко видно з Об’явлення 19:6 (прим.), де використовується слово «Алілуя» («Вихваляйте Яг»). Подібно й слова: «Той, хто є, хто був і хто має прийти» (Об 1:8; 4:8) — чітко вказують на Бога, який існує вічно (Пс 90:2) і який «був» Всемогутнім не тільки в давні часи, але й далі є таким і «має прийти», щоб виявити свою всемогутність. Коли Єгова візьме «у свої руки велику владу» і зацарює, він виллє свій гнів на народи, що протистоять йому, під час «війни, яка відбудеться у великий день Всемогутнього Бога» (Об 11:17, 18; 16:14). «Лютий гнів Всемогутнього Бога» виллє на народи його Син, Ісус Христос, «Слово Боже», який є помазаним Царем (Об 19:13—16). Усе ж це виконання судових рішень Бога буде цілковито узгоджуватися з його праведними нормами (Об 16:5—7; див. БОГ).