Біблійна книга 60. 1 Петра

Письменник: Петро

Місце написання: Вавилон

Написання закінчено: бл. 62—64 року н. е.

РАННІ християни усюди звіщали чесноти Бога, тож праця Царства процвітала і поширювалась по всій Римській імперії. Однак стосовно цієї ревної групи людей виникли деякі непорозуміння. Передусім їхня релігія брала свій початок в Єрусалимі і походила від євреїв, тому дехто помилково вважав їх єврейськими зелотами, які були схильні до політичної боротьби,— зелоти не терпіли римського ярма і постійно завдавали клопоту місцевим намісникам. Крім того, християни вирізнялися з-поміж інших тим, що відмовлялись приносити жертви імператору чи приєднуватися до язичницьких релігійних церемоній. Про них говорили з презирством, і вони зазнавали багато випробувань за свою віру. Тож якраз у відповідний час і з передбачливістю, яка свідчить про божественне натхнення, Петро написав свій перший лист. У ньому він заохотив християн бути стійкими і дав поради, як їм поводитись під правлінням Нерона, тодішнього кесаря. Цей лист виявився дуже своєчасним, адже майже відразу після того почались жахливі переслідування.

² З початкових слів листа видно, що його написав Петро. Крім того, Іриней, Климент Александрійський, Оріген і Тертулліан цитують цей лист і називають його письменником Петраa. Достовірність Першого листа Петра так само добре підтверджена, як і достовірність будь-якого іншого натхненого листа. Євсевій розповідає, що старійшини церкви вільно користувались цим листом; у часи Євсевія (бл. 260 — бл. 340 роки н. е.) не існувало жодних сумнівів щодо його достовірності. На цей лист посилались Ігнатій, Герм і Варнава, що жили на початку другого століттяb. Перший лист Петра повністю узгоджується з рештою натхнених Писань і містить важливу звістку, скеровану до християн єврейського і неєврейського походження, котрі жили як «тимчасові жителі, розпорошені у Понті, Галатії, Каппадокії, Азії та Віфінії» — районах Малої Азії (1 Пет. 1:1).

³ Коли було написано цей лист? Його тон вказує на те, що християни зазнавали випробувань — чи то від язичників, чи від ненавернених євреїв, але видно також, що тоді ще не чинились масові переслідування, які розпочав Нерон у 64 році н. е. Очевидно, Петро написав свій лист безпосередньо перед тими подіями — мабуть, між 62 і 64 роками н. е. Цей висновок підтверджується також тим, що Марко все ще був з Петром. Під час першого ув’язнення Павла в Римі (бл. 59—61 роки н. е.) Марко був з Павлом, однак він мав вирушити до Малої Азії; а під час другого ув’язнення Павла (бл. 65 року н. е.) Марко збирався знову прибути до Павла в Рим (1 Пет. 5:13; Кол. 4:10; 2 Тим. 4:11). У цей проміжок часу він і міг бути з Петром у Вавилоні.

⁴ Де був написаний Перший лист Петра? Хоча тлумачі Біблії погоджуються в питаннях щодо достовірності, канонічності, авторства і приблизної дати написання цього листа, проте вони мають різні думки стосовно місця його написання. За свідченням самого Петра, він написав свій перший лист, коли був у Вавилоні (1 Пет. 5:13). Але дехто каже, що він писав його з Рима, стверджуючи, що «Вавилон» — це прихований натяк на Рим. Однак докази не підтверджують такого погляду. Ніде в Біблії немає думки, що під Вавилоном розуміється саме Рим. Оскільки Петро скерував свого листа до тих, хто жив у буквальних Понті, Галатії, Каппадокії, Азії та Віфінії, то з цього логічно випливає, що, згадавши Вавилон, він мав на увазі буквальне місце, яке так називалось (1:1). Петро мав вагому причину бути у Вавилоні. Йому була довірена ‘добра новина для обрізаних’, а в стародавньому місті Вавилоні та його околицях жило багато євреїв (Гал. 2:7—9). Обговорюючи створення Вавилонського Талмуда, «Юдейська енциклопедія» згадує єврейські «вищі навчальні заклади у Вавилоні», що існували там в роки нашої ериc.

⁵ У натхнених Писаннях, в тому числі у двох листах, написаних Петром, немає згадки про те, що він був у Римі. Павло говорить про своє перебування у Римі, але ніколи не каже, що там був Петро. Павло згадує 35 імен у своєму листі до римлян і шле вітання 26 особам поіменно, чому ж тоді він не згадує Петра? Попросту тому, що Петра там тоді не було! (Рим. 16:3—15). Очевидно, «Вавилон», звідки Петро писав свій перший лист,— це буквальний Вавилон, що розкинувся на берегах річки Євфрат у Месопотамії.

ЧОМУ КОРИСНА

⁶ Перший лист Петра містить цінні поради для наглядачів. Беручи до уваги настанови самого Ісуса в Івана 21:15—17, а також Павла у Дії 20:25—35, Петро теж показує, що наглядач має виконувати пастирську працю — причому виконувати її безкорисливо, добровільно і завзято. Наглядач служить підпастирем, підкоряючись «головному пастирю», Ісусу Христу, і є відповідальний перед ним за Божу отару, про яку має піклуватися, будучи для неї прикладом і виявляючи смирення (5:2—4).

⁷ У своєму листі Петро згадує також багато інших граней християнського підкорення і дає чудові поради. У 1 Петра 2:13—17 він радить належно підкорятись правителям, таким, як цар чи урядовці. Однак це підкорення має бути відносним — його слід виявляти задля Господа і разом з тим ‘боячись Бога’, рабами якого і є християни. Слуг заохочено підкорятись своїм панам і залишатися стійкими, якщо вони, «прагнучи мати чисте сумління перед Богом», змушені страждати. Дружинам також дається безцінне напучення стосовно підкорення чоловікам, у тому числі невіруючим, і показується, що їхня чиста, шаноблива поведінка «має надзвичайну цінність у Божих очах» і нею можна навіть «здобути» свого чоловіка, привернувши його до правди. Щоб підкреслити думку про підкорення дружини, Петро наводить приклад Сарри, яка вірно підкорялась Аврааму (1 Пет. 2:17—20; 3:1—6; Бут. 18:12). Чоловіки у свою чергу повинні головувати, виявляючи «посудині слабішій» належну увагу. Продовжуючи цю тему, Петро настійно заохочує: «Так само і ви, молодші чоловіки, підкоряйтеся старшим». Потім він наголошує на такій необхідній рисі, як смиренність — на цій християнській рисі наголошено в цілому його листі (1 Пет. 3:7—9; 5:5—7; 2:21—25).

⁸ Коли знову почали розгорятись вогненні випробування і переслідування, Петро висловив у своєму листі чудові слова підбадьорення, і цей лист справді безцінний для всіх, хто стикається з такими випробуваннями сьогодні. Зверніть увагу, що Петро наводить з Єврейських Писань слова Єгови: «Будьте святі, бо я — святий» (1 Пет. 1:16; Лев. 11:44). Потім знову у фрагменті, в якому є багато посилань на інші натхнені вірші з Писань, він показує, що християнський збір збудований як духовний дім з живого каміння, де наріжним каменем є Христос. З якою метою? Петро відповідає: «Ви —​„рід вибраний, священство царське, народ святий, люди, які стали особливою власністю, щоб усюди звіщати чесноти“ того, хто покликав вас із темряви до свого дивовижного світла» (1 Пет. 2:4—10; Ісаї 28:16; Пс. 118:22; Ісаї 8:14; Вих. 19:5, 6; Ісаї 43:21; Ос. 2:1, 25). Саме цьому «священству царському» — загальному священству, що охоплює увесь святий народ Бога,— Петро представляє обіцянку Царства стосовно «спадщини нетлінної, неопоганеної й нев’янучої», «нев’янучого вінка слави», «вічної слави разом з Христом». Отож ті християни отримали сердечне заохочення тішитися з того, що можуть «також радіти й веселитися під час об’явлення його слави» (1 Пет. 1:4; 5:4, 10; 4:13).

[Примітки]