«Парость Господня»

5, 6. а) Як Ісая описує період спокою, котрий настане після прийдешньої бурі? б) Що означає слово «парость» і на що воно вказувало стосовно землі Юди?

⁵ Подивившись далі, на спокійніший період, що мав настати після закінчення прийдешньої бурі, Ісая пом’якшує свій стиль. Він пише: «Того дня буде парость Господня красою та славою, плід же земний — величністю [«предметом гордості», НС] та пишнотою для врятованих із Ізраїля» (Ісаї 4:2).

⁶ Тут Ісая говорить про відновлення. Єврейський іменник, перекладений як «парость», означає «те, що проростає, паросток, гілка». Він пов’язаний із добробутом, ростом та благословеннями від Єгови. Таким чином Ісая змальовує картину надії: прийдешнє спустошення не триватиме вічно. Завдяки благословенню Єгови земля Юди, що колись процвітала, знову даватиме рясний урожайa (Левит 26:3—5).

 7. Яким чином парость Єгови ‘буде красою та славою’?

⁷ Описуючи велич зміни, яка мала настати, Ісая вживає яскраві слова. Парость Єгови буде «красою та славою». Слово «краса» нагадує про красу, яку мала Обітована земля, коли багато століть тому Єгова дав її ізраїльтянам. Вона була настільки мальовничою, що її називали «окрасою [«оздобою», Хом.] для всіх країв» (Єзекіїля 20:6). Цими словами Ісая запевнював народ, що Юда знову побачить свою колишню славу та красу. Вона буде на землі справжньою безцінною оздобою.

 8. Хто милуватиметься відновленою красою краю і як Ісая описує почуття тих людей?

⁸ Але хто милуватиметься відновленою красою краю? «Врятовані із Ізраїля»,— написав Ісая. Дехто переживе це принизливе спустошення, яке було передречене (Ісаї 3:25, 26). Останок тих, що виживуть, повернеться до Юди й братиме участь у відновленні краю. Для цих людей — «врятованих» — рясний урожай відновленої землі стане «величністю [«предметом гордості», НС] та пишнотою» (Ісаї 4:2). Засоромлення, якого зазнали юдеї через спустошення, поступиться відродженому почуттю гордості.

 9. а) Що сталося 537 року до н. е. на сповнення слів Ісаї? б) Чому можна сказати, що до числа «врятованих» належать ті, хто народився у вигнанні? (Дивіться примітку).

⁹ Все збулося згідно зі словами Ісаї: буря суду прийшла 607 року до н. е., коли вавилоняни зруйнували Єрусалим і погубили багатьох ізраїльтян. Тих, хто врятувався, забрали у вигнання до Вавилону, але, якби не Боже милосердя, живим не залишився б ніхто (Неемії 9:31). Зрештою Юда була повністю спустошена (2 Хронік 36:17—21). А потім, 537 року до н. е., милосердний Бог дозволив «врятованим» повернутися в Юду, щоб відновити правдиве поклонінняb (Ездри 1:1—4; 2:1). Щире каяття тих вигнанців, що поверталися на батьківщину, чудово висловлене в 137-му Псалмі, який, мабуть, був написаний під час полону або незабаром після нього. В Юді вони обробляли землю й засівали її. Уявіть почуття цих людей, коли вони побачили, що Бог поблагословив їхні зусилля і земля зацвіла, як плодоносний «еденський садок»! (Єзекіїля 36:34—36).

10, 11. а) Чому на початку XX століття Дослідники Біблії були в неволі «Вавилона Великого»? б) Як Єгова поблагословив останок духовних ізраїльтян?

¹⁰ Подібне відновлення відбулося в наш час. На початку XX століття Дослідники Біблії, як у ті часи називались Свідки Єгови, потрапили в духовну неволю «Вавилона Великого», світової імперії фальшивої релігії (Об’явлення 17:5). Хоча Дослідники Біблії відкинули багато фальшивих релігійних учень, вони все ще були заплямовані деякими вавилонськими поняттями та звичаями. У результаті протидії, підбурюваної духівництвом, дехто з них потрапив у буквальне ув’язнення. Їхній духовний край — релігійний, тобто духовний, маєток — було спустошено.

¹¹ Але навесні 1919 року Єгова змилосердився над останком духовних ізраїльтян (Галатів 6:16). Бог побачив каяття цих людей і бажання поклонятись йому в правді, тому визволив їх з буквального ув’язнення і, що важливіше, з духовної неволі. «Врятовані» знову отримали від Бога свій духовний маєток, і з Божою допомогою він почав рясно цвісти. Цей духовний маєток став настільки привабливим, що мільйони богобійних людей приєдналися до останку в правдивому поклонінні.

12. Як Ісая звеличує милосердя Єгови до свого народу?

¹² Цими словами Ісая звеличує Боже милосердя до свого народу. Хоча, як народ, ізраїльтяни відвернулись від Єгови, він змилосердився над розкаяним останком. Як же потішає, що, навіть вчинивши серйозний гріх, людина може з надією повернутись до Єгови. Розкаяні не повинні думати, що Єгова не змилосердиться над ними, бо він не відкидає розкаяного серця (Псалом 51:19). Біблія запевняє нас: «Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і багатомилостивий. Як жалує батько дітей, так Господь пожалівся над тими, хто боїться Його» (Псалом 103:8, 13). Безперечно, такий милосердний Бог заслуговує нашої великої хвали!