Слуга Єгови «був ранений за наші гріхи»
«Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був... Його ж ранами нас уздоровлено» (ІСАЇ 53:5).
1. Про що нам треба пам’ятати, коли ми відзначатимемо Спомин, і яке пророцтво допоможе нам у цьому?
МИ ПРИХОДИМО на Спомин, щоб відзначити Христову смерть і згадати про все, що уможливила його смерть і воскресіння. Спомин нагадує нам про те, що має бути доведено правомірність верховної влади Єгови, освячено його ім’я і сповнено його намір, у тому числі намір спасти людство. Мабуть, жодне інше пророцтво Біблії не зображає жертву Христа і благословення, які вона приносить, ліпше, ніж пророцтво з Ісаї 53:3—12. Ісая передрік страждання Слуги і подав певні подробиці щодо Христової смерті і благословень, які зливаються завдяки їй на його помазаних братів та «інших овець» (Ів. 10:16).
2. Про що свідчить пророцтво Ісаї і як його дослідження вплине на нас?
2 За сім століть до народження Ісуса на землі Єгова надихнув Ісаю записати пророцтво, що Його обраний Слуга залишиться вірним навіть за найважчих випробувань. Таке пророцтво свідчить, що Єгова був повністю впевнений у відданості свого Сина. Дослідження цих пророчих слів сповнить наші серця вдячністю і зміцнить нашу віру.
«Погорджений», якого «не цінували»
3. Чому євреї мали шанувати Ісуса і як вони поставилися до нього?
3 Прочитайте Ісаї 53:3. Лише уявіть собі, що́, мабуть, означало для єдинородного Сина Бога відмовитись від близького спілкування з Батьком на небі і зійти на землю, щоб пожертвувати своїм життям задля спасіння людства від гріха і смерті! (Фил. 2:5—8). Його жертва зробила можливим справжнє прощення гріхів, на яке лише пророчо вказували тваринні жертви, що приносилися згідно з Мойсеєвим законом (Євр. 10:1—4). Хіба Ісус не був гідний пошани й честі, принаймні з боку євреїв, які чекали обіцяного Месію? (Ів. 6:14). Натомість, як Ісая і передрік, Христос був «погорджений» ними, і вони «не цінували Його». Апостол Іван написав: «Він прийшов до своїх, але вони його не прийняли» (Ів. 1:11). А Петро сказав євреям: «Бог наших прабатьків... прославив свого Слугу, Ісуса. Ви ж його віддали на смерть і зреклися перед Пилатом, коли той вирішив його відпустити. Святого та праведного ви зреклися» (Дії 3:13, 14).
4. Чому можна сказати, що Ісус був знайомий з хворобами?
4 До того ж Ісая пророчо казав, що Ісус мав бути «знайомий з хворобами». Служачи на землі, Ісус, звісно, не раз втомлювався, але в Біблії ніде не згадано, що він хворів (Ів. 4:6). А втім, Ісус знав, що́ таке хвороби, коли бачив тих, кому проповідував. Він проймався жалем до цих людей і багатьох зцілював (Марка 1:32—34). Так Ісус виконував пророцтво: «Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс» (Ісаї 53:4а; Матв. 8:16, 17).
«Ніби Бог Його вдарив поразами»
5. Як чимало євреїв сприймали смерть Ісуса і чому це посилювало його страждання?
5 Прочитайте Ісаї 53:4б. Багато сучасників Ісуса не розуміли, чому він зазнав страждань і смерті. Вони вважали, що його карає Бог, немовби уражаючи огидною хворобою (Матв. 27:38—44). Євреї звинувачували Ісуса в богозневазі (Марка 14:61—64; Ів. 10:33). Звичайно, він не був ані грішником, ані богозневажником. Але оскільки Ісус дуже любив Батька, сама думка про те, що він, Слуга Єгови, має померти як засуджений за богозневагу, напевно, робила його страждання ще нестерпнішими. Все ж він прагнув підкоритися волі Єгови (Матв. 26:39).
6, 7. В якому значенні Єгова «вдарив поразами» свого вірного Слугу і чому це було Богові до вподоби?
6 Одна справа, коли пророцтво Ісаї каже, що люди мали вважати, «ніби Бог Його [Христа] вдарив поразами», і зовсім інша, коли пророцтво передрікає: «Зволив Господь, щоб побити Його» (Ісаї 53:10). Звернімо увагу, що Єгова свого часу промовив: «Ось, слуга мій... що його вподобала собі душа моя» (Ісаї 42:1, Кул.). Як же тоді Єгова міг «зволити... щоб побити Його», тобто Ісуса? Чому можна сказати, що страждання Слуги були Єгові до вподоби?
7 Щоб зрозуміти цю частину пророцтва, ми повинні пам’ятати, що коли Сатана посягав на верховну владу Єгови, то піддав сумніву відданість усіх Божих служителів на небі і на землі (Йова 1:9—11; 2:3—5). Ісус, залишившись вірним до смерті, дав вичерпну відповідь на закиди Сатани. Тому, хоча Єгова дозволив, щоб вороги вбили Христа, він, безсумнівно, страждав, коли бачив, як помирає обраний ним Слуга. Водночас цілковита вірність Сина приносила Єгові велику радість (Прип. 27:11). Також серце Єгови дуже тішило розуміння того, які благословення принесе розкаяним людям смерть його Сина (Луки 15:7).
«Ранений за наші гріхи»
8, 9. а) Як Ісус був «ранений за наші гріхи»? б) Як це підтвердив Петро?
8 Прочитайте Ісаї 53:6. Подібно до загублених овець, грішні люди блукають, шукаючи визволення від хвороб і смерті, які їм передав у спадок Адам (1 Пет. 2:25). Жоден з недосконалих нащадків Адама не міг повернути те, що втратила перша людина (Пс. 49:8). Однак з великої любові Єгова «поклав гріх усіх нас» на свого дорогого Сина й обраного Слугу. Ісус погодився стати «раненим за наші гріхи», «за наші провини... мученим бути», піднести наші гріхи на стовп мук і померти замість нас.
9 Апостол Петро написав: «До цього ви покликані, бо сам Христос постраждав за вас, залишивши приклад, щоб ви точно йшли його слідами. Він сам, віддавши власне тіло, заніс наші гріхи на стовп, щоб ми могли позбутися їх та жити для праведності». Потім, процитувавши пророцтво Ісаї, Петро сказав: «І “його ранами ви зцілилися”» (1 Пет. 2:21, 24; Ісаї 53:5). Це дало можливість грішним людям примиритися з Богом, як далі говорив Петро: «Христос, щоби привести вас до Бога, раз і назавжди помер за гріхи, праведний за неправедних» (1 Пет. 3:18).
«Як ягня був проваджений Він на заколення»
10. а) Що Іван Хреститель сказав про Ісуса? б) Чому слова Івана були доречними?
10 Прочитайте Ісаї 53:7, 8. Коли Іван Хреститель побачив Ісуса, який до нього йшов, то вигукнув: «Дивіться, ось Агнець Божий, який покінчить з гріхом світу!» (Ів. 1:29). Назвавши Ісуса Агнцем, Іван, мабуть, мав на увазі слова Ісаї: «Як ягня був проваджений Він на заколення» (Ісаї 53:7). Ісая пророкував: «На смерть віддав [буквально, «вилив»] душу Свою» (Ісаї 53:12). Цікаво, що в ніч, коли Ісус започаткував Спомин своєї смерті, він дав чашу з вином 11 вірним апостолам і промовив: «Це означає мою “кров угоди”, яка проллється за багатьох для прощення гріхів» (Матв. 26:28).
11, 12. а) На що вказує готовність Ісака пожертвувати собою, коли йдеться про жертву Христа? б) Що нам слід пам’ятати про Більшого Авраама, Єгову, під час відзначення Спомину?
11 Подібно як колись Ісак, Ісус виявив бажання віддати себе в жертву на жертовнику, який символізував те, що Єгова визначив для нього (Бут. 22:1, 2, 9—13; Євр. 10:5—10). Ісак охоче погодився бути принесеним у жертву, але саме Авраам збирався скласти цю жертву (Євр. 11:17). Ісус теж був готовий померти, та власне Єгова подбав про викуп. Жертва його Сина свідчила про глибоку любов Бога до людей.
12 Сам Ісус сказав: «Бог так полюбив світ, що віддав свого єдинородного Сина, аби кожен, хто виявляє, що вірить у нього, не був знищений, а отримав життя вічне» (Ів. 3:16). А ось що написав апостол Павло: «Бог виявляє нам свою любов тим, що Христос помер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рим. 5:8). Тому, хоча ми вшановуємо Христа, відзначаючи Спомин його смерті, нам слід завжди пам’ятати, що саме Єгова, Більший Авраам, подбав про викупну жертву. Ми відзначаємо Спомин на хвалу йому.
Слуга «приведе багатьох людей до праведності»
13, 14. Як Слуга Єгови привів «багатьох людей до праведності»?
13 Прочитайте Ісаї 53:11, 12. Про свого обраного Слугу Єгова сказав: «Справедливий, Мій Отрок, оправдає... багатьох [«праведник, мій слуга, приведе багатьох людей до праведності», НС]». Як він мав це зробити? У кінці 12-го вірша міститься відповідь. Там говориться, що Служитель «заступавсь за злочинців». Усі Адамові нащадки від народження — грішники, «злочинці», тому отримують «плату за гріх — смерть» (Рим. 5:12; 6:23). Грішним людям необхідно примиритися з Єговою. У 53-му розділі пророчої книги Ісаї чудово зображено, як Ісус «заступався» за грішних людей. В Ісаї 53:5 сказано: «Кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено».
14 Христос взяв на себе наші гріхи та помер за нас і цим привів «багатьох людей до праведності». Павло написав: «Богу було до вподоби, щоб саме в ньому перебувала вся повнота і щоб через нього знову примирити із собою все інше як на землі, так і на небі, тобто укласти мир на підставі крові, яку він пролив на стовпі мук» (Кол. 1:19, 20).
15. а) На кого вказують слова Павла «все... на небі»? б) Лише хто має право споживати від символів на Спомині і чому?
15 «Все... на небі», що примирюється з Єговою на підставі пролитої крові Христа,— це помазані християни, яких покликано правити з Ісусом у небі. Християни, котрі «отримали небесне покликання», визнані «праведними, щоб мати можливість отримати життя» (Євр. 3:1; Рим. 5:1, 18). Завдяки цьому Єгова всиновлює їх як духовних синів. Святий дух свідчить їм, що вони «співспадкоємці з Христом», які мають стати царями і священиками в його небесному Царстві (Рим. 8:15—17; Об’яв. 5:9, 10). Відтак помазанці належать до духовного Ізраїля, «Ізраїля Божого», і стають учасниками «Нового Заповіту», тобто нової угоди (Єрем. 31:31—34; Гал. 6:16). Як ті, хто взятий у нову угоду, вони мають право споживати від символів на Спомині, в тому числі від червоного вина, про яке Ісус сказав: «Ця чаша означає нову угоду, укладену на підставі моєї крові, що проллється за вас» (Луки 22:20).
16. Кого стосується вислів «все... на землі» і як їх визнано праведними перед Єговою?
16 «Все... на землі» — це Христові інші вівці, які плекають надію жити вічно на землі. Обраний Слуга Єгови приводить до праведності і їх. Вони виявляють віру у викупну жертву Христа і таким чином «випрали свій одяг та вибілили його в крові Агнця». Тому Єгова визнає́ їх праведними, але не як духовних синів, а як друзів, даючи їм незрівнянну надію пережити «велике лихо» (Об’яв. 7:9, 10, 14; Як. 2:23). Інших овець не залучено до нової угоди, і тому вони не надіються жити в небі. Отож ці особи не споживають від символів на Спомині, а лише шанобливо спостерігають за його проведенням.
Будьмо вдячні Єгові і схваленому ним Слузі!
17. Як дослідження пророцтв Ісаї, що зосереджені на Слузі, допомагає нам підготувати свій розум до відзначення Спомину?
17 Дослідження пророцтв Ісаї, які зосереджені на Слузі, допомагає нам якнайліпше підготувати свій розум до відзначення Спомину смерті Христа. Так ми можемо «пильно придивлятись до Ісуса — Керівника, завдяки якому маємо віру, та Удосконалювача нашої віри» (Євр. 12:2). Ми довідалися, що Божий Син не має бунтарського духу. На відміну від Сатани він з великою радістю навчається в Єгови, визнаючи його Всевладним Господом. Ми побачили, що протягом свого земного служіння Ісус виявляв співчуття до людей, яким проповідував, і при цьому зцілював їх буквально і духовно. Так Ісус показав, що́ він здійснить як Месіанський Цар у новому світі, коли «встановить на землі правду» (Ісаї 42:4, Хом.). Коли ми, послідовники Ісуса, пам’ятаємо, що він, як «Світло поганам», ревно звіщав про Царство, то відчуваємо спонуку запопадливо проповідувати добру новину по цілій землі (Ісаї 42:6).
18. Чому пророцтво Ісаї сповнює наші серця вдячністю Єгові та його вірному Слузі?
18 До того ж пророцтво Ісаї поглиблює наше розуміння величної жертви, на яку пішов Єгова,— послав свого улюбленого Сина на землю, щоб той страждав і помер за нас. Єгові було до вподоби не страждання Сина, а його цілковита відданість аж до смерті. Усе, що Ісус зробив, аби викрити брехливість закидів Сатани й освятити ім’я Єгови, а отже, довести правомірність його верховної влади, має виклика́ти в нас такі ж радісні почуття, як і в Єгови. Крім того, Христос взяв на себе наші гріхи і помер за нас. Завдяки цьому мала отара помазаних братів Ісуса та інші вівці можуть бути праведними в очах Єгови. Тож, коли ми зберемося разом на Спомині, нехай наші серця будуть сповнені вдячністю Єгові та його вірному Слузі.
Повторення
• В якому значенні Єгові було до вподоби «вдарити поразами» свого Сина?
• Як Ісус «був ранений за наші гріхи»?
• Як Слуга Єгови «привів багатьох людей до праведності»?
• Як дослідження пророцтв Ісаї про Слугу допомагає нам підготувати свій розум і серце до відзначення Спомину?
[Ілюстрація на сторінці 26]
«Погорджений, і ми не цінували Його»
[Ілюстрація на сторінці 28]
Він «на смерть віддав душу Свою»
[Ілюстрація на сторінці 29]
«Інші вівці» шанобливо спостерігають за проведенням Спомину