Біблійна книга 14. 2 Хронік

Письменник: Ездра

Місце написання: Єрусалим (?)

Написання закінчено: бл. 460 року до н. е.

Описаний період: 1037 — 537 роки до н. е.

ОСКІЛЬКИ книги 1 і 2 Хронік спочатку, очевидно, були однією книгою, згадані в попередньому розділі аргументи щодо історичного фону, письменника, часу написання, канонічності й достовірності стосуються обидвох книг. Згідно з представленими фактами, Ездра закінчив написання 2 Хронік близько 460 року до  н. е., мабуть, в Єрусалимі. Ездра хотів зберегти історичні матеріали, яким загрожувала втрата. Завдяки допомозі святого духу, а також притаманним історикові здібностям вишукувати й упорядковувати подробиці, Ездра зміг укласти точний і довговічний документ. Він урятував для майбутніх поколінь те, що вважав історичними фактами. Праця Ездри виявилася навдивовижу своєчасною, оскільки тоді вже визріла потреба зібрати в одне ціле написані протягом сторіч священні єврейські писання.

² Євреї за днів Ездри дуже скористалися з його натхненої хроніки. Цю книгу було написано, щоб навчати й заохочувати їх до витривалості. Вони могли мати надію завдяки потісі з Писання. Євреї вважали книгу Хронік частиною біблійного канону. Вони знали, що вона заслуговує довір’я. Ці люди могли перевірити її достовірність, користуючись іншими натхненими писаннями та багатьма світськими літописами, про які згадав Ездра. На відміну від ненатхнених світських оповідей, які пішли в забуття, євреї старанно зберегли Хроніки. Перекладачі Септуагінти вважали цю книгу частиною єврейської Біблії.

³ Ісус Христос і письменники Християнських грецьких Писань вважали книгу Хронік автентичною і натхненою. Ісус, безумовно, мав на думці такі випадки, як, наприклад, записані в 2 Хронік 24:21, коли засуджував Єрусалим за вбивство та вкаменування пророків і слуг Єгови (Матв. 23:35; 5:12; 2 Хр. 36:16). Яків, називаючи Авраама «другом Єгови», мабуть, згадував про вислів Ездри з 2 Хронік 20:7 (Як. 2:23). У цій книзі також записані пророцтва, які безпомилково сповнилися (2 Хр. 20:17, 24; 21:14—19; 34:23—28; 36:17—20).

⁴ Також археологія свідчить про достовірність книги 2 Хронік. Під час розкопок на місці стародавнього Вавилона було знайдено глиняні таблички з періоду правління Навуходоносора, а на одній з них згадується «Яукін, цар краю Ягуд», тобто «Єгояхін, цар Юдейського краю»a. Це збігається з біблійною розповіддю про поневолення Єгояхіна у Вавилоні за сьомого року правління Навуходоносора.

⁵ Книга 2 Хронік розповідає про події в Юді від часу правління Соломона, починаючи 1037 роком до н. е., до указу Кіра 537 року до н. е. відбудувати дім Єгови в Єрусалимі. У цій 500-річній історії про десятиплемінне царство говориться тільки у зв’язку з його певними справами із Юдою, а знищення цього північного царства 740 року до н. е. навіть і не згадується. Чому? Тому що священик Ездра передусім цікавився поклонінням Єгові в належному для цього місці — Його домі в Єрусалимі, а також царством з династії Давида, з котрим Єгова колись уклав угоду. Отже, Ездра зосереджує увагу на південному царстві, виявляючи цим своє прагнення підтримувати правдиве поклоніння і чекати правителя, який має вийти з Юди (Бут. 49:10).

⁶ Ездра зосереджується на позитивних справах. Із 36 розділів 2 Хронік перші 9 розповідають про правління Соломона, а 6 з них — винятково про приготування та присвячення дому Єгови. В описі не говориться про відступлення Соломона. З позосталих 27 розділів 14 розповідають про п’ятьох царів, які в основному йшли за Давидовим прикладом виключної відданості поклонінню Єгови: про Асу, Йосафата, Йотама, Єзекію та Йосію. Ще в інших 13 розділах Ездра старанно підкреслює позитивні риси навіть поганих царів. Він завжди наголошує на подіях, які пов’язані з відновленням і збереженням правдивого поклоніння. Як же це підбадьорює!

ЧОМУ КОРИСНА

⁷ Книга 2 Хронік яскраво доповнює інші свідчення про буремний період 1037—537 років до н. е. Крім того, вона подає додаткові відомості, яких немає в жодному іншому біблійному описі; їх можна, наприклад, знайти в розділах 19, 20 і 29—31. Вибраний Ездрою матеріал наголошує на таких основних і незмінних елементах історії народу, як священство та його служіння, храм та угода про Царство. Цей опис був корисним, бо завдяки йому народ тримався разом і жив надією на Месію та його Царство.

⁸ У кінцевих віршах книги 2 Хронік (36:17—23) подається переконливий доказ сповнення пророцтва з Єремії 25:12, і, крім того, вони вказують, що від цілковитого спустошення краю до відновлення поклоніння Єгові в Єрусалимі 537 року до н. е. треба відрахувати 70 повних років. Отже, це спустошення починається 607 року до н. е.b (Єрем. 29:10; 2 Цар. 25:1—26; Езд. 3:1—6).

⁹ Книга 2 Хронік дає яскраві вказівки для тих, хто живе християнською вірою. Так багато царів Юди починало добре, але потім сходили на манівці. Як же переконливо цей історичний документ унаочнює те, що успіх залежить від вірності Богові! Тому нам треба прислуха́тися до перестороги: бути не «з тих, хто відступає, щоб бути знищеним, а з тих, хто вірить, щоб зберегти душу живою» (Євр. 10:39). Навіть вірний цар Єзекія після одужання став зарозумілим і тільки тому, що швидко впокорився, зміг відвернути гнів Єгови. Книга 2 Хронік звеличує чудові риси Єгови, вихваляє його ім’я і суверенітет. Уся записана в ній історія показана через призму виключної відданості Єгові. Оскільки ця книга також наголошує на царському роді Юди, вона зміцнює наше рішення чекати часу, коли під правлінням вічного Царства Ісуса Христа — вірного й відданого «сина Давида» — буде звеличене чисте поклоніння (Матв. 1:1; Дії 15:16, 17).

[Примітки]