Коли був знищений стародавній Єрусалим? Частина перша

Чому це має нас цікавити. Про що свідчать докази

Це перша з двох статей, в яких розглядаються запитання про дату знищення стародавнього Єрусалима. Другу статтю буде надруковано у наступному номері «Вартової башти». Статті дають вичерпні відповіді на запитання, які бентежать деяких читачів. Ці відповіді ґрунтуються на Біблії та результатах ретельних досліджень.

«За даними істориків та археологів, Єрусалим був знищений у 586 або 587 році до н. е.a Чому Свідки Єгови твердять, що це було 607 року до н. е.? Які у вас підстави для такого датування?»

ТАКЕ запитання поставив один читач публікацій Свідків Єгови. Але чому нас має цікавити, коли саме вавилонський цар Навуходоносор II зруйнував місто Єрусалим? По-перше, ця подія стала поворотним пунктом в історії Божого народу. Як сказав один історик, вона призвела до «катастрофи — по суті, повної катастрофи». Саме тоді був знищений храм, який понад 400 років служив осередком поклоніння Всемогутньому Богові. Один з біблійних псалмописьменників з розпачем сказав: «Боже, погани ввійшли до спадку Твого, занечистили храм Твій святий, Єрусалим на руїни змінили!» (Псалом 79:1)b.

По-друге, якщо ми знаємо, який саме рік став початком цієї «повної катастрофи», і розуміємо, що відновлення правдивого поклоніння в Єрусалимі — це сповнення біблійного пророцтва, то наша довіра до Божого Слова зростає. Чому ж Свідки Єгови називають дату, котра на 20 років відрізняється від загальноприйнятої? Якщо коротко, вони спираються на докази, котрі містить сама Біблія.

«Сімдесят років» чого?

Ще задовго до знищення Єрусалима юдейський пророк Єремія згадав у своїй книзі про важливий період, який допомагає зрозуміти біблійну хронологію. Він застеріг «всіх мешканців Єрусалиму» цими словами: «Стане цей край руїною, спустошенням, а ці народи будуть служити вавилонському цареві сімдесят літ» (Єремії 25:1, 2, 11). Пізніше пророк додав: «Так бо говорить Господь: Аж як упливе вам повних сімдесять років у Вавилоні, аж тоді я навідаюсь до вас і справджу моє прихильне про вас слово, завернути вас у се місце» (Єремії 29:10, переклад Куліша). Яке значення мають ці «сімдесять років»? Як цей період допомагає визначити дату знищення Єрусалима?

У багатьох перекладах, зокрема в перекладі Огієнка, говориться про 70 років Вавилону, а не про 70 років «у Вавилоні». Тому деякі історики твердять, що 70-річний період стосується Вавилонської імперії. За даними небіблійної хронології, вавилоняни панували над стародавньою Юдою та Єрусалимом упродовж 70 років: від приблизно 609 року до н. е. до 539 року до н. е., коли був захоплений Вавилон — столиця імперії.

Однак Біблія показує, що 70 років стосуються не правління вавилонян, а суворого покарання від Бога. Він постановив покарати мешканців Юди та Єрусалима, які перебували в угоді з ним і обіцяли його слухатись (Вихід 19:3—6). Коли вони зіпсулись і не хотіли змінитися, Бог сказав: «Пошлю... Навуходоносора, царя вавилонського... на цю землю й на її мешканців та на всі сусідні народи» (Єремії 25:4, 5, 8, 9, переклад Хоменка). Хоча вавилоняни мали напасти і на довколишні народи, знищення Єрусалима та 70-річний період вигнання Єремія називає «карою за безбожність дочки народу мого», бо Єрусалим «тяжко провинив» (Плач Єремії 1:8; 3:42; 4:6, переклад Куліша).

Отже, згідно з Біблією, 70 років були періодом болісного покарання мешканців Юди. Бог використав для цього вавилонян. А втім, він сказав юдеям: «Як виповняться 70 років... поверну вас на це місце» — до юдейського краю та в Єрусалим (Єремії 29:10, переклад Хоменка).

Коли почалися «сімдесят років»?

Історик Ездра, котрий жив через 70 років після сповнення пророцтва Єремії, під натхненням написав: «Пішло на вигнання до Вавилону позостале від меча, і стали йому [Навуходоносору] та синам його за рабів аж до зацарювання перського царства, щоб виконалося Господнє слово, проречене Єреміїними устами, аж поки вподобає собі земля свої суботи,— по всі дні її спустошення святкувала вона суботи, щоб сповнилися сімдесят літ» (2 Хронік 36:20, 21).

Отже, 70 років мали бути періодом, аж поки земля Юди та Єрусалима «вподобає собі... свої суботи». Це означало, що землю не оброблятимуть, на ній не сіятимуть насіння та не підрізатимуть виноградників (Левит 25:1—5). Народ Єгови не слухався Бога і, очевидно, не виконував його наказу дотримуватись усіх суботніх років. За це вони були покарані: їхня земля мала залишатись необробленою і спустошеною протягом 70 років (Левит 26:27, 32—35, 42, 43).

Коли ж настав час запустіння юдейського краю? Варто згадати, що вавилоняни під проводом Навуходоносора нападали на Єрусалим двічі. Коли ж почалися 70 років? Безсумнівно, не тоді, коли Навуходоносор уперше взяв Єрусалим в облогу. Чому? Хоча в той час Навуходоносор відвів у полон до Вавилона чимало мешканців Єрусалима, у краї залишилися інші люди. Крім того, цей правитель не зруйнував міста. Ще протягом років ті, хто залишився в Юді,— «нужденний народ Краю»,— обробляли землю (2 Царів 24:8—17). Але потім усе змінилося.

Через деякий час юдеї повстали проти вавилонського правління, і вавилоняни знову пішли на Єрусалим (2 Царів 24:20; 25:8—10). Вони вщент зруйнували місто і священний храм, а також забрали багатьох людей у неволю до Вавилона. Через два місяці «знявся ввесь народ [ті, хто залишився в краї], від малого й аж до великого, та зверхники військ, і пішов до Єгипту, бо боявся халдеїв» (2 Царів 25:25, 26). Саме тоді земля опустіла, її перестали обробляти, і «святкувала вона суботи». Це сталося у місяці тішрі, сьомому місяці за єврейським календарем (вересень/жовтень). Через пророка Єремію Бог сказав до юдеїв, які втекли у Єгипет: «Ви бачили все те зло, що Я спровадив на Єрусалим та на всі Юдині міста,— і ось вони цього дня руїна, і немає в них мешканця» (Єремії 44:1, 2). Тож є всі підстави вважати, що ця подія позначила початок 70-річного періоду. А який то був рік? Щоб визначити це, треба знати, коли закінчилися 70 років.

Коли закінчилися «сімдесят років»?

Пророк Даниїл теж був у вавилонській неволі і дожив «до зацарювання перського царства». Він вирахував, коли мали закінчитись 70 років. Пророк написав: «Я, Даниїл, дослідив із книг число років, яке було назначене словом Господнім до пророка Еремії, що сімдесять років перейде по опустошенню Ерусалиму» (Даниїла 9:1, 2, переклад Куліша).

Ездра роздумував над пророцтвами Єремії і пов’язав закінчення «сімдесяти літ» із часом, коли «збудив Господь духа Кіра, царя перського, і він оголосив по всьому царству» свій наказ (2 Хронік 36:21, 22). Коли юдеї отримали свободу? Наказ про їхнє звільнення був виданий «першого року Кіра, царя перського». (Дивіться супровідну інформацію «Важлива дата в історії»). Тож до осені 537 року до н. е. юдеї повернулись у Єрусалим, щоб відновити правдиве поклоніння (Ездри 1:1—5; 2:1; 3:1—5).

Отже, біблійна хронологія показує, що 70 років були буквальним періодом, який закінчився 537 року до н. е. Якщо від цієї дати відрахувати 70 років, отримуємо початок того періоду — 607 рік до н. е.

Докази, які містяться у натхнених Богом Писаннях, чітко вказують, що Єрусалим був знищений 607 року до н. е. Чому ж тоді багато вчених говорять про 587 рік до н. е.? Тому що за основу своїх підрахунків вони беруть праці античних істориків і канон Птолемея. Чи ці джерела більш надійні, ніж Святе Письмо? Подивімось.

Праці античних істориків

Історики, котрі жили невдовзі після знищення Єрусалима, подають суперечливу інформацію про правління царів нововавилонського періодуc. (Дивіться супровідну інформацію «Царі нововавилонського періоду»). Хронологія, укладена на основі даних тих істориків, не узгоджується з біблійною. Але наскільки достовірними є їхні праці?

Одним з істориків, який жив найближче до нововавилонського періоду, був Берос, вавилонський «жрець бога Бела». Приблизно 281 року до н. е. він написав «Вавилонську історію», але вона не дійшла до наших днів. Збереглися лише окремі уривки, які цитуються в працях інших істориків. Берос твердив, ніби користувався «книжками, які дбайливо зберігалися у Вавилоні»¹. Та чи Берос справді був скрупульозним істориком? Розгляньмо один приклад.

Берос написав, що ассирійський цар Сінаххеріб зацарював після «свого брата», і «після нього його син [Есар-Хаддон правив] 8 років; а після нього Саммуг [Шамаш-шум-укін] — 21 рік» (III, 2.1, 4). Однак вавилонські історичні документи, написані задовго до часів Бероса, повідомляють, що Сінаххеріб почав правити після свого батька, Саргона II, а не після брата. Есар-Хаддон (Асархаддон) правив 12 років, а не 8, і Шамаш-шум-укін — 20, а не 21. Учений, на ім’я Р. ван дер Спек, визнає, що Берос використовував вавилонські хроніки, однак зазначає: «Це не завадило йому внести власні доповнення і подати свою інтерпретацію»².

А що інші вчені думають про Бероса? «У минулому Бероса вважали істориком»,— зазначає С. Берштейн, котрий уважно вивчав праці Бероса. Але цей вчений робить висновок: «Як на історика, його праця досить поверхова. Навіть в уривках “Вавилонської історії”, які збереглися донині, міститься ряд помилок стосовно відомих фактів... Для історика такі помилки неприпустимі, однак історична точність не була метою Бероса»³.

А що думаєте ви? Чи можна вважати підрахунки Бероса абсолютно точними? І що сказати про інших античних істориків, більшість з яких за основу своєї хронології брали дані з праць Бероса? Чи можна цілковито довіряти їхнім висновкам?

Канон Птолемея

На підтвердження 587 року до н. е. як традиційної дати знищення Єрусалима вчені посилаються на «Канон царів» Клавдія Птолемея, астронома II століття н. е. Птолемеїв список царів вважається кістяком хронології стародавніх часів, у тому числі нововавилонського періоду.

Птолемей склав цей список через 600 років після закінчення нововавилонського періоду. Як він визначив, коли почав правити перший цар з його списку? Птолемей пояснив, що, врахувавши час астрономічних явищ, у тому числі затемнень, він «встановив початок правління Набонасара», першого царя у списку⁴. А втім, як каже Крістофер Вокер з Британського музею, Птолемей створив свій канон для того, аби «надати астрономам приблизну хронологічну схему», а не для того, щоб «надати історикам точні дані про час зведення царів на трон та їхньої смерті»⁵.

«Давно відомо, що з погляду астрономії Канон достовірний,— пише Лео Депед, один з поборників Птолемея,— однак це не означає, що він точний з погляду історії». Професор Депед додає: «Щоб визначити період правління тих царів [серед яких і нововавилонські], Канон слід звірити з клинописними документами»⁶.

Які саме «клинописні документи» допомагають визначити, наскільки точним є канон Птолемея? Це вавилонські хроніки, списки царів і ділові документи. Писарі цих документів жили протягом нововавилонського періоду або невдовзі після нього⁷.

Чи узгоджується канон Птолемея з клинописними документами? У супровідній інформації «Канон Птолемея і стародавні таблички» частина Канону порівнюється з одним стародавнім клинописним документом — списком царів Урука. Зауважте, що між вавилонськими царями Кандалану і Набонідом Птолемей згадує лише чотирьох царів. Проте згідно зі списком царів Урука між Кандалану і Набонідом правило семеро царів. Може, період їхнього правління був дуже коротким і ним можна було знехтувати? Один з тих царів, як записано у клинописних ділових документах, правив сім років⁸.

Клинописні документи містять інший вагомий факт: перед Набопаласаром (першим царем нововавилонського періоду) у Вавилонії чотири роки правив інший цар (Ашшур-етель-ілані). Крім того, у краї більше року не було царя⁹. Усіх цих фактів немає в каноні Птолемея.

Чому Птолемей не вказав деяких царів? Ймовірно, він не вважав їх законними правителями Вавилона¹⁰. Наприклад, Птолемей не згадав про Лабаші-Мардука, одного з нововавилонських царів. Однак згідно з клинописними документами царі, котрих Птолемей не згадує, насправді правили Вавилонією.

Загалом канон Птолемея вважається точним. Але, з огляду на неповну інформацію у Каноні, чи варто покладатися на нього у визначенні історичних дат?

Висновки

Отже, у Біблії чітко говориться про 70-річний період вигнання. Існують переконливі докази,— і більшість вчених з ними погоджуються,— що у 537 році до н. е. євреї вже повернулися з вигнання. Якщо відрахувати від цього року 70 років, то Єрусалим був знищений 607 року до н. е. Праці античних істориків і канон Птолемея вказують на іншу дату. Однак щодо їхньої історичної точності існує чимало сумнівів. Справді, ці два джерела доказів навряд чи дають достатньо фактів, аби заперечити точність біблійної хронології.

Відкритими залишаються такі запитання: чи існують історичні докази на підтвердження 607 року до н. е.— дати, на яку вказує Біблія? Про що свідчать клинописні документи, котрі можна точно датувати і котрі були створені очевидцями? Ми розглянемо ці запитання у наступному номері.

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 28]

ВАЖЛИВА ДАТА В ІСТОРІЇ

539 рік до н. е., у якому Кір II захопив Вавилон, вираховується на основі таких джерел:

▪ Стародавні історичні документи і клинописні таблички. Діодор Сицилійський (бл. 80—20 до н. е.) написав, що Кір став царем Персії в «рік відкриття п’ятдесят п’ятої олімпіади» («Історична бібліотека», книга IX, 21). Це було 560 року до н. е. Грецький історик Геродот (бл. 485—425 до н. е.) повідомив, що Кіра вбили після того, як він «процарював усього двадцять дев’ять років» («Історії», книга I, Кліо, 214). Це означає, що Кір помер на 30-му році правління, 530 року до н. е. Клинописні таблички показують, що Кір почав правити над Вавилоном за 9 років до своєї смерті. Якщо Кір помер 530 року до н. е., то виходить, що Вавилон він завоював 539 року до н. е.

Клинописна табличка з вагомим доказом. Вавилонська глиняна табличка з астрономічними записами (BM 33 066) підтверджує, що Кір помер 530 року до н. е. Хоча у табличці є деякі помилки щодо астрономічних даних, вона подає опис двох місячних затемнень і каже, що вони відбулися сьомого року правління Камбіза II, сина і наступника Кіра. Їх ототожнюють з місячними затемненнями, котрі спостерігалися у Вавилоні 16 липня 523 року до н. е. і 10 січня 522 року до н. е. З цього випливає, що сьомий рік правління Камбіза почався навесні 523 року до н. е., а перший, відповідно,— 529 року до н. е. Тож останній рік правління Кіра припадає на 530 рік до н. е., а перший рік його правління над Вавилоном — на 539 рік до н. е.

[Відомості про джерело]

Tablet: © The Trustees of the British Museum

[Рамка на сторінці 31]

КОРОТКИЙ ПІДСУМОК

▪ Здебільшого вчені твердять, що Єрусалим був зруйнований 587 року до н. е.

▪ Біблійна хронологія чітко вказує, що знищення Єрусалима відбулося 607 року до н. е.

▪ Учені в основному спираються на праці античних істориків і канон Птолемея.

▪ Праці античних істориків містять грубі помилки і не завжди узгоджуються з клинописними табличками.

[Рамка на сторінці 31]

Примітки

1. Babyloniaca (Chaldaeorum Historiae), Book One, 1.1.

2. Studies in Ancient Near Eastern World View and Society, page 295.

3. The Babyloniaca of Berossus, page 8.

4. «Альмагест», III.7 (Птолемей К. Альмагест: Математическое сочинение в тринадцати книгах: Пер. с древнегреч. И. Н. Веселовского.— М.: Наука. Физматлит. 1998.— С. 98). Птолемей знав, що вавилонські астрономи робили математичні підрахунки, щоб визначити час минулих і майбутніх затемнень, адже вони побачили, що затемнення певного виду повторюються кожні 18 років («Альмагест», IV.2).

5. Mesopotamia and Iran in the Persian Period, pages 17-​18.

6. Journal of Cuneiform Studies, Volume 47, 1995, pages 106-​107.

7. Клинопис — це форма письма, яку утворюють за допомогою палички з загостреним клиноподібним кінцем. Писар наносив різноманітні знаки на ще сиру глиняну табличку.

8. Сін-шар-ішкун правив 7 років. Існує 57 табличок з діловими документами цього царя, котрі датуються періодом від року його сходження на трон до сьомого року його царювання. (Journal of Cuneiform Studies, Volume 35, 1983, pages 54-​59).

9. Табличка з діловими документами C.B.M. 2152 датується четвертим роком правління Ашшур-етель-ілані. (Legal and Commercial Transactions Dated in the Assyrian, Neo-Babylonian and Persian Periods​—Chiefly From Nippur, by A.T. Clay, 1908, page 74). Крім того, в одній зі знайдених у Харрані стел Набоніда (H1B, колонка 1, рядок 30) Ашшур-етель-ілані згадується відразу перед Набопаласаром (Anatolian Studies, Vol. VIII, 1958, pages 35, 47). Стосовно періоду без царя дивіться таке джерело: Chronicle 2, line 14, of Assyrian and Babylonian Chronicles, pages 87-​88.

10. Деякі вчені пояснюють відсутність згадок про певних царів у Птолемеєвому каноні тим, що ці правителі носили титул «Цар Ассирії», а Птолемей нібито наводив у своєму списку лише правителів Вавилона. Проте, як видно із супровідної інформації на сторінці 30, декотрих правителів, згаданих у каноні Птолемея, теж названо титулом «Цар Ассирії». Ділові та інші клинописні документи і написи чітко показують, що царі Ашшур-етель-ілані, Сін-шум-лішір і Сін-шар-ішкун правили Вавилонією.

[Таблиця/Ілюстрація на сторінці 29]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ЦАРІ НОВОВАВИЛОНСЬКОГО ПЕРІОДУ

Якщо праці цих істориків достовірні, то чому в них є розбіжності?

Царі

Набопаласар

БЕРОС бл. 350—270 до н. е. (21)

ПОЛІГІСТОР 105—? до н. е. (20)

ФЛАВІЙ 37—?100 н. е. (—)

ПТОЛЕМЕЙ бл. 100—170 н. е. (21)

Навуходоносор II

БЕРОС бл. 350—270 до н. е. (43)

ПОЛІГІСТОР 105—? до н. е. (43)

ФЛАВІЙ 37—?100 н. е. (43)

ПТОЛЕМЕЙ бл. 100—170 н. е. (43)

Амель-Мардук

БЕРОС бл. 350—270 до н. е. (2)

ПОЛІГІСТОР 105—? до н. е. (12)

ФЛАВІЙ 37—?100 н. е. (18)

ПТОЛЕМЕЙ бл. 100—170 н. е. (2)

Нерігліссар

БЕРОС бл. 350—270 до н. е. (4)

ПОЛІГІСТОР 105—? до н. е. (4)

ФЛАВІЙ 37—?100 н. е. (40)

ПТОЛЕМЕЙ бл. 100—170 н. е. (4)

Лабаші-Мардук

БЕРОС бл. 350—270 до н. е. (9 місяців)

ПОЛІГІСТОР 105—? до н. е. (—)

ФЛАВІЙ 37—?100 н. е. (9 місяців)

ПТОЛЕМЕЙ бл. 100—170 н. е. (—)

Набонід

БЕРОС бл. 350—270 до н. е. (17)

ПОЛІГІСТОР 105—? до н. е. (17)

ФЛАВІЙ 37—?100 н. е. (17)

ПТОЛЕМЕЙ бл. 100—170 н. е. (17)

У дужках — період правління царів (у роках), згідно з античними істориками

[Відомості про джерело]

Photograph taken by courtesy of the British Museum

[Таблиця/Ілюстрації на сторінці 30]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

КАНОН ПТОЛЕМЕЯ І СТАРОДАВНІ ТАБЛИЧКИ

Чому у своєму списку Птолемей не згадує деяких царів?

КАНОН ПТОЛЕМЕЯ

Набонасар

Набу-надін-зер (Надіну)

Укін-зер і Пул

Улулай (Салманасар V) «Цар Ассирії»

Меродах-Бал’адан

Саргон II «цар Ассирії»

Перший період без царя

Бел-ібні

Ашшур-надін-шумі

Нергал-ушезіб

Мушезіб-Мардук

Другий період без царя

Есар-Хаддон «Цар Ассирії»

Шамаш-шум-укін

Кандалану

Набопаласар

Навуходоносор

Амель-Мардук

Нерігліссар

Лабаші-Мардук

Набонід

Кір

Камбіз

СПИСОК ЦАРІВ УРУКА НА СТАРОДАВНІХ ТАБЛИЧКАХ

Кандалану

Сін-шум-лішір

Сін-шар-ішкун

Набопаласар

Навуходоносор

Амель-Мардук

Нерігліссар

Набонід

[Ілюстрація]

Вавилонські хроніки належать до клинописних документів, за допомогою яких можна перевірити точність Птолемеєвого канону

[Відомості про джерело]

Photograph taken by courtesy of the British Museum

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 31]

Photograph taken by courtesy of the British Museum