АНАТОТ

1. Веніяминівець, син Бехера (1Хр 7:8).

2. Один з голів народу, чий нащадок (або навіть він сам) за часів Неемії був серед тих, хто дав тверду обіцянку триматися чистого поклоніння Єгові і скріпив її печаткою (Не 9:38; 10:1, 19).

3. Місто левітів на території Веніямина (ІсН 21:17, 18; 1Хр 6:60). Назва цього міста збереглась у назві невеликого села Аната, яке лежить менш ніж за 5 км на Пн. Сх. від Єрусалима, хоча стародавній Анатот ототожнюють з Рас-ель-Харрубе, що розкинувся на пагорбах приблизно за 800 м на Пд. Зх. від того села. Звідти відкривається вигляд на Йорданську долину і пн. частину Солоного моря. Із Анатота походили два сильних воїни Давида (2См 23:27; 1Хр 12:3). У це місто Соломон відправив Евіатара на заслання, і так закінчилася лінія первосвящеників з роду Ілія (1Цр 2:26). Анатот був одним з міст, які постраждали під час вторгнення ассирійського війська (Іс 10:30).

Із Анатота походив Єремія. Жителі цього міста не шанували Єремію як пророка і навіть погрожували йому смертю за те, що він проголошував правду від Єгови (Єр 1:1; 11:21—23; 29:27). Тому Єгова передрік, що спровадить на Анатот лихо, і ці слова сповнилися, коли вавилоняни захопили край (Єр 11:21—23). Перед падінням Єрусалима Єремія скористався своїм законним правом і придбав у двоюрідного брата ділянку землі в Анатоті. Це було знаком того, що народ повернеться з неволі (Єр 32:7—9). Серед євреїв, які першими повернулись із Зоровавелем, були 128 мешканців Анатота. Також на сповнення Єреміїного пророцтва Анатот став одним з міст, які знову були заселені (Езд 2:23; Не 7:27; 11:32).