Запитання читачів
Оскільки Свідки Єгови намагаються бути чесними й довіряють одні одним, чому вони вважають необхідним складати письмовий контракт, коли між собою ведуть якусь ділову справу?
Такі дії є біблійними, практичними і свідчать про любов. Чому? Розгляньмо ці аспекти ділових контрактів.
Біблія розповідає про стосунки Бога з ізраїльтянами — людьми, пов’язаними з ним угодою. Вона також описує ділові стосунки між правдивими поклонниками. У 23-му розділі Буття міститься один такий опис, який ми можемо розглянути. Коли улюблена дружина Авраама Сарра померла, він хотів купити місце для поховання. Авраам звернувся до ханаанеян, які жили поблизу Хеврона. Вірші із 7-го по 9-й показують, що він запропонував конкретну ціну за ділянку землі, яку хотів придбати. Десятий вірш доводить, що ця пропозиція була зроблена публічно, при свідках коло міської брами. Власник запропонував цю землю безплатно, але Авраам відповів, як видно з 13-го вірша, що візьме цю землю, лише якщо йому її продадуть. Вірші 17, 18 і 20 пояснюють, що так і сталося «в присутності синів Хетових,— усіх, хто входив до брами міста його».
Чи усе виглядало б по-іншому, якби обидві сторони, між якими велася така ділова справа, були правдивими поклонниками? У 32-му розділі Єремії дається відповідь. Починаючи з 6-го вірша ми бачимо, що Єремія збирався купити землю у свого двоюрідного брата. Вірш 9-й показує, що вони зійшлися на прийнятній ціні. У віршах з 10-го по 12-й читаємо: «І написав я [Єремія] купчу, і запечатав, і засвідчив, та й зважив срібло вагою. І взяв я купчого листа запечатаного, за законом та уставами, і відкритого. І дав я купчого листа Барухові, синові Нерійї, Махсеїного сина, на очах сина дядька мого Ганамеїла та на очах свідків, що написані в купчому листі, на очах усіх юдеїв, що сиділи в подвір’ї в’язниці».
Так, хоча Єремія мав справу із співпоклонником, навіть своїм родичем, він дотримався деяких розсудливих юридичних формальностей. Було складено два письмових документи: один відкритий для користування, а другий — запечатаний, який мав слугувати додатковим доказом, якщо б колись виникли сумніви в точності відкритого документа. За словами 13-го вірша, про все це була укладена угода «на їхніх очах». Отже, це була публічна, законна ділова справа, яка велася при свідках. З цього ясно, що для правдивих поклонників існує біблійний прецедент стосовно ведення справ у такий документальний спосіб і при свідках.
Це також практично. Ми знаємо, наскільки правдиві слова, що «час і випадок панують над усіма» (Екклезіяста 9:11, Москаленко). Це стосується і присвячених, вірних християн. В Якова 4:13, 14 сказано так: «А ну тепер ви, що говорите: «Сьогодні чи взавтра ми підем у те чи те місто, і там рік проживемо, та будемо торгувати й заробляти», ви, що не відаєте, що трапиться взавтра,— яке ваше життя?» Отже, ми можемо почати справу, скажімо, купляти щось, виконувати домовлену працю чи послугу або виготовляти якусь річ для іншої особи. Але що принесе завтрашній день, наступний місяць чи рік? Що, коли нам або іншій стороні трапиться нещасний випадок? За таких обставин виконання угоди здається неможливим. А як бути, коли ми не можемо виконати роботу чи послугу або для іншої сторони майже неможливо заплатити чи виконати свою частину угоди? Якщо немає письмової угоди, можуть виникнути справжні проблеми, які можна було б вирішити чи попередити, якби був простий письмовий контракт.
Крім того, ми не повинні забувати, що непевність, властива багатьом сферам життя, може означати, що комусь іншому доведеться брати на себе відповідальність і залагоджувати наші (або його) ділові справи. У 14-му вірші Яків додав: «Бо це [життя] пара, що на хвильку з’являється, а потім зникає». Розумно враховувати те, що ми можемо несподівано померти. Письмова угода, чи контракт, уможливила б комусь продовжувати справи, якби з нами чи іншою стороною сталося щось непередбачене.
Це також певною мірою веде нас до третього аспекту — укладення письмових контрактів свідчить про любов. Безумовно, якщо християнин, котрий був одною із сторін у контракті, помер чи став нездатним займатися справами в результаті нещасного випадку, було б виявом любові з його боку, якби він заздалегідь склав письмовий документ про свої зобов’язання чи фінансові прибутки. Це не є ознакою недовір’я; навпаки, ми виявляємо любов до брата, з яким маємо ділову справу, коли складаємо письмовий контракт, де чітко викладено, що́ брат зобов’язаний зробити чи має отримати. Цей крок буде виразом любові, бо він зменшить можливість появи образи, коли одна із сторін через недосконалість забуде якісь подробиці чи обов’язки. А хто з нас не є недосконалим, забудькуватим або схильним неправильно розуміти подробиці чи спонуки? (Матвія 16:5).
Існують ще інші аспекти, які свідчать, що письмові угоди є виявом любові до брата, нашої сім’ї і взагалі до цілого збору. Але крім того, що такі письмові документи, складені з необхідними подробицями, говорять про нашу любов, вони є практичними й узгоджуються з Біблією.