Влада не втрачена назавжди. Проте трагічний кінець царства Юди не означав, що жезл і берло віднято від цього племені назавжди. Згідно з передсмертним пророцтвом Якова, з племені Юди мав походити Шіло (озн. «той, чиє воно; той, кому воно належить»), який назавжди успадкує царську владу (Бт 49:10). Тому не дивно, що перед знищенням царства Юди Єгова через Єзекіїля промовив до Седекії: «Зніми тюрбан і скинь корону. Відбудеться зміна. Підвищ низького і понизь високого. Я знищу, знищу, знищу корону, і вона нікому не буде належати, поки не прийде той, хто має на неї законне право, і йому я дам її» (Єз 21:26, 27). Той, хто має законне право,— це не хто інший, як Ісус, Божий Син, про що свідчать слова ангела Гавриїла, які він промовив до юдейської дівчини Марії приблизно через 600 років (Лк 1:31—33). Тож Ісус Христос по праву носить титул «Лев із племені Юди» (Об 5:5).

Після вавилонського вигнання. У 537 р. до н. е., коли набрав чинності указ Кіра про те, що ізраїльтяни можуть повернутися у край Юди і відбудувати храм, на батьківщину, очевидно, повернулися представники різних племен (Езд 1:1—4; Іс 11:11, 12). Як і передрікалося в Єзекіїля 21:27, цим народом більше ніколи не правив цар з роду Давида.