Розділ одинадцятий

Час приходу Месії виявлено

 1. У чому ми можемо бути впевнені, знаючи, що Єгова є Великим Розподілювачем часу?

ЄГОВА — Великий Розподілювач часу. Він, безперечно, контролює усі часи та пори, пов’язані з його працею (Дії 1:7). Усі події, які він призначив на ті часи та пори, обов’язково відбудуться. Вони не забаряться.

2, 3. На яке пророцтво звернув увагу Даниїл і яка імперія правила у Вавилоні в той час?

² Пророк Даниїл ретельно вивчав Писання і тому вірив, що Єгова може визначати наперед події й спричиняти їхнє здійснення. Особливо Даниїл цікавився пророцтвами про спустошення Єрусалима. Єремія записав, що Бог виявив, скільки часу святе місто залишатиметься спустошеним, і Даниїл уважно дослідив те пророцтво. Він написав: «За першого року Дарія, Ахашверошового сина, з насіння мідян, що зацарював над халдейським царством, за першого року його царювання я, Даниїл, бачив у книгах число тих років, про які було Господнє слово до пророка Єремії,— що сповниться для руїн Єрусалиму сімдесят років» (Даниїла 9:1, 2; Єремії 25:11).

³ У той час мідянин Дарій правив над «халдейським царством». Провіщення, яке зробив Даниїл раніше, розтлумачивши рукописання на стіні, дуже швидко побачило своє сповнення. Вавилонська імперія більше не існувала. У 539 році до н. е. її було ‘віддано мідянам та персам’ (Даниїла 5:24—28, 30; 6:1).

ДАНИЇЛ СМИРЕННО БЛАГАЄ ЄГОВУ

 4. а) Що потрібне було для того, аби побачити визволення від Бога? б) Як Даниїл почав звертатися до Єгови?

⁴ Даниїл усвідомлював, що 70-річному спустошенню Єрусалима ось-ось мав прийти кінець. Що ж йому тепер робити? Він сам відповідає: «Звернув я своє обличчя до Господа Бога,— прохати з молитвою та з благаннями, у пості, у веретищі та в попелі. І молився я Господеві, Богові своєму, і сповідався» (Даниїла 9:3, 4). Для того щоб побачити визволення, дане милосердним Богом, треба було мати належний стан серця (Левит 26:31—46; 1 Царів 8:46—53). Слід було виявляти віру, смиренний дух і повністю покаятись у гріхах, що призвели до вигнання та рабства. Тому Даниїл почав звертатися до Бога з благаннями за свій грішний народ. Як саме? Він став у жалобі постити, одягнувся у веретище, що було ознакою каяття та виявляло щирість серця.

 5. Чому Даниїл міг бути впевненим, що євреї повернуться на батьківщину?

⁵ Пророцтво Єремії вселило Даниїлові надію, оскільки воно вказувало, що незабаром євреї повернуться на батьківщину, в Юду (Єремії 25:12; 29:10). Даниїл, безперечно, був упевненим, що поневолених євреїв буде визволено, бо чоловік на ім’я Кір вже царював у Персії. Хіба ж Ісая не пророкував, що Кір служитиме знаряддям для визволення євреїв і завдяки цьому вони зможуть відбудувати Єрусалим та храм? (Ісаї 44:28—45:3). Але Даниїл не уявляв собі, як саме це станеться. Тому він продовжував благати Єгову.

 6. Що визнав Даниїл у молитві?

⁶ Даниїл зосередився на милосерді та сердечній доброзичливості Бога. Він смиренно визнав, що євреї згрішили, бо збунтувались, відвернулись від заповідей Єгови і не слухали його пророків. Бог вчинив справедливо, ‘вигнавши їх за їхнє спроневірення’. Даниїл молився: «Господи, сором на обличчя нам, нашим царям, князям нашим та нашим батькам, що згрішили перед Тобою! А Господеві, нашому Богові,— милість та прощення, бо ми бунтувалися проти Нього, і не слухалися голосу Господа, нашого Бога, щоб ходити законами Його, які Він дав нам через Своїх рабів пророків. І ввесь Ізраїль переступив Закона Твого, і відвернулися, щоб не слухатися Твого голосу, і було вилите на нас те прокляття й та присяга, що написана в Законі Мойсея, Божого раба, бо ми прогрішилися Йому» (Даниїла 9:5—11; Вихід 19:5—8; 24:3, 7, 8).

 7. Чому можна сказати, що Єгова правильно вчинив, допустивши, аби євреї потрапили в неволю?

⁷ Бог ще раніше застерігав ізраїльтян про наслідки, яких вони зазна́ють на собі, коли не слухатимуться його і нехтуватимуть угодою, складеною з ними (Левит 26:31—33; Повторення Закону 28:15; 31:17). Даниїл визнав правильність Божих вчинків, сказавши: «Він виконав Своє слово, яке говорив на нас та на наших суддів, що судили нас, щоб спровадити на нас велике зло,— такого не було вчинено під цілим небом, яке було вчинене в Єрусалимі! Як написано в Мойсеєвому Законі, усе те лихо прийшло на нас, та ми не вблагали Господа, нашого Бога, щоб вернутися нам від свого гріха, і щоб порозумнішати в Твоїй правді. І Господь пильнував того лиха, і спровадив його на нас, бо справедливий Господь, Бог наш, у всіх Своїх чинах, які Він зробив, та ми не слухали Його голосу» (Даниїла 9:12—14).

 8. Що відображалось у проханні, з яким Даниїл звернувся до Єгови?

⁸ Даниїл не намагався виправдати вчинки свого народу. Ті люди заслуговували вигнання, і він охоче це визнав: «Згрішили ми, стали несправедливі» (Даниїла 9:15). Він не просто прагнув визволення від страждань, його прохання відображало турботу про честь і славу Єгови. Простивши євреям і повернувши їх на батьківщину, Бог виконав би свою обіцянку, дану через Єремію, і освятив би своє святе ім’я. Даниїл благав: «Господи, у міру всієї Твоєї справедливости нехай відвернеться гнів Твій та Твоя ревність від Твого міста Єрусалиму, Твоєї святої гори, бо через наші гріхи та через провини наших батьків Єрусалим та народ Твій відданий на ганьбу для всіх наших околиць» (Даниїла 9:16).

 9. а) Якими благаннями Даниїл закінчив свою молитву? б) Що завдавало болю Даниїлу, але як він виявив повагу до Божого імені?

⁹ Палко молячись, Даниїл продовжував благати: «Нині прислухайся, Боже наш, до молитви Твого раба та до його благань, і нехай засвітиться Твоє лице над Твоєю спустошеною святинею, ради Господа! Нахили, Боже мій, вухо Своє та й послухай, відкрий Свої очі й побач наші спустошення та те місто, де кликалося Ім’я Твоє в ньому, бо ми кладемо свої благання перед Твоїм лицем не через свої справедливості, але через велику Твою милість. Господи, вислухай! Господи, прости! Господи, прислухайся й зроби! Не опізняйся ради Себе, мій Боже, бо Ім’я Твоє кличеться над Твоїм містом і над Твоїм народом!» (Даниїла 9:17—19). Якби Бог не простив і не визволив свого народу з неволі, дозволивши своєму святому місту Єрусалиму бути вічно спустошеним, то чи ставилися б інші народи до нього як до Всесвітнього Суверена? Хіба вони не сказали б, що у порівнянні з вавилонськими богами Єгова є безсилим? Так, на ім’я Єгови було б стягнено ганьбу, і це завдавало болю Даниїлу. У книзі Даниїла божественне ім’я Єгова з’являється 19 разів і 18 з них пов’язано з цією молитвою!

ШВИДКЕ З’ЯВЛЕННЯ ГАВРИЇЛА

10. а) Кого було послано до Даниїла і чому? б) Чому Даниїл назвав Гавриїла ‘мужем’?

¹⁰ Даниїл ще молився, як одразу з’явився ангел Гавриїл. Він говорить: «Даниїле, я тепер вийшов, щоб умудрити тебе в розумінні. На початку молитов твоїх вийшло слово, і я прийшов об’явити його тобі, бо ти улюблений, і приглянься до цього слова, і придивися до видіння». Але чому Даниїл назвав цього ангела «муж Гавриїл»? (Даниїла 9:20—23). Коли Даниїл намагався зрозуміти своє попереднє видіння про козла та барана, перед ним з’явився «ніби муж». Це був ангел Гавриїл, посланий, щоб дати розуміння Даниїлу (Даниїла 8:15—17). Тож і цього разу, коли Даниїл закінчив молитися, цей ангел підійшов до нього у людській подобі й став говорити з ним так, як розмовляє людина з людиною.

11, 12. а) Як побожні євреї у Вавилоні виявляли повагу до жертвоприношень, яких вимагав Закон, хоча у тому місті не було ані храму, ані жертовника Єгови? б) Чому Даниїла було названо ‘улюбленим’?

¹¹ Гавриїл з’явився «за часу вечірньої хлібної жертви». Жертовник Єгови було знищено разом із храмом в Єрусалимі, а євреї стали полоненими поган — вавилонян. Тому вони не приносили Богові жертв у Вавилоні. Однак у час, визначений Мойсеєвим Законом для принесення жертв, побожні євреї, що жили у Вавилоні, могли вихваляти Єгову та звертатись до нього з благаннями. Оскільки Даниїл був глибоко відданим Богові, його було названо ‘улюбленим’. Єгова, ‘Той, що молитви вислуховує’, втішався ним і швидко послав Гавриїла, аби відповісти на Даниїлову молитву віри (Псалом 65:3).

¹² Навіть коли молитися до Єгови було небезпечно для життя, Даниїл продовжував це робити три рази на день (Даниїла 6:11, 12). Тож зрозуміло, чому Єгова його так полюбив! Даниїл не тільки молився, він також роздумував над Божим Словом, і це допомогло йому визначати волю Єгови. Даниїл наполегливо молився, цей чоловік знав, як правильно звертатись до Єгови, щоб молитви були вислухані. Він наголошував на Божій праведності (Даниїла 9:7, 14, 16). І, хоча вороги не знаходили в Даниїлові жодної вади, сам він знав, що був грішником у Божих очах й охоче визнавав свої гріхи (Даниїла 6:5; Римлян 3:23).

«СІМДЕСЯТ ТИЖНІВ», АЖ ПОКИ МІРА ГРІХА БУДЕ ПОВНА

13, 14. а) Яку важливу інформацію відкрив Гавриїл Даниїлу? б) Скільки часу мали тривати «сімдесят тижнів» і звідки ми це знаємо?

¹³ І яку ж чудову відповідь отримав благочестивий Даниїл! Єгова не тільки запевнив його, що євреї повернуться на батьківщину, але також розкрив йому щось набагато важливіше — пророцтво про з’явлення передреченого Месії (Буття 22:17, 18; Ісаї 9:5, 6). Гавриїл сказав Даниїлу: «Сімдесят років-тижнів [«тижнів», НС] призначено для твого народу та для міста твоєї святині, аж поки переступ буде докінчений, і міра гріха буде повна, аж поки вина буде спокутувана, і вічна правда приведена, аж поки будуть потверджені [«покладено печать на», Хом.] видіння й пророк, і щоб помазати Святеє Святих. Та знай і розумій: від виходу наказу, щоб вернути Ізраїля й збудувати [«відновити й відбудувати», НС] Єрусалим, аж до Владики Месії сім тижнів та шістдесят і два тижні. І вернеться народ, і відбудований буде майдан і вулиця і то буде за тяжкого часу» (Даниїла 9:24, 25).

¹⁴ Що ж за добра новина! Даниїл дізнався не тільки про відбудову Єрусалима та відновлення поклоніння в новому храмі, але й про те, що у визначений час з’явиться «Владика Месія». Це мало статися в період ‘сімдесяти тижнів’. Оскільки Гавриїл не згадує днів, то це не тижні із семи днів кожен, які б разом становили 490 днів — всього-на-всього рік і чотири місяці. Передречена відбудова Єрусалима, а також ‘майдану і вулиці’ тривала набагато довше. Тижні — це тижні років. Багато сучасних перекладів натякає на те, що кожен тиждень складається із семи років. Наприклад, переклад Огієнка вживає «сімдесят років-тижнів». Також у «Танаху — Святому Письмі», опублікованому Єврейським видавничим товариством, у примітці до Даниїла 9:24 поміщено вислів «сімдесят тижнів років». А в «Американському перекладі» ми читаємо: «Сімдесят тижнів років призначено для твого народу та твого святого міста». Подібні вислови вжили у своїх перекладах Моффатт та Ротергам.

15. На які три періоди поділено «сімдесят тижнів» і коли вони почалися?

¹⁵ За словами ангела, «сімдесят тижнів» мали бути поділені на три періоди: 1) «сім тижнів»; 2) «шістдесят і два тижні» та 3) «один тиждень». Тобто це 49 років, 434 роки і 7 років, які разом становлять 490 років. Цікаво, що у «Виправленому перекладі англійської Біблії» говориться: «Сімдесят разів по сім років визначено для твого народу та твого святого міста». Після 70-річного страждання у вавилонському вигнанні євреї мали відчувати на собі особливу Божу прихильність упродовж 490 років, тобто 70 років, помножених на 7. Відлік тих років починався ‘від виходу наказу, щоб відновити й відбудувати Єрусалим’. Коли це мало відбутися?

ПОЧАТОК ‘СІМДЕСЯТИ ТИЖНІВ’

16. З якою метою, згідно з указом, Кір наказав повернутися євреям на батьківщину?

¹⁶ З початком ‘сімдесяти тижнів’ пов’язані три дуже важливі події. Перша сталася 537 року до н. е., коли Кір видав указ про повернення євреїв на батьківщину. Ми читаємо: «Так говорить Кір, цар перський: Усі земні царства дав мені Господь, Бог Небесний, і Він наказав мені збудувати Йому храма в Єрусалимі, що в Юдеї. Хто між вами з усього Його народу,— нехай буде Бог його з ним, і нехай він іде до Єрусалиму, що в Юдеї, і нехай будує дім Господа, Бога Ізраїлевого. Це той Бог, що в Єрусалимі. А кожному позосталому по всіх тих містах, хто мешкає там, нехай допоможуть йому люди його місця сріблом, і золотом, і маєтком, і худобою, з добровільною жертвою для дому Божого, що в Єрусалимі» (Ездри 1:2—4). Очевидно, що мета видання того указу була окреслена дуже чітко: відбудувати храм — «дім Господа» — на його колишньому місці.

17. Для чого, згідно з листом, Ездра вирушив у подорож до Єрусалима?

¹⁷ Друга подія відбулася за сьомого року правління перського царя Артаксеркса (Артаксеркса Довгорукого, сина Ксеркса I). У той час переписувач Ездра вирушив у чотиримісячну подорож з Вавилона до Єрусалима. Він ніс із собою особливого царського листа, але лист не містив дозволу на відбудову Єрусалима. Ездрі було доручено лише «оздобити дім Господній». Саме тому в листі говорилося про золото й срібло, священний посуд та пожертви пшениці, вина, олії й солі для підтримки поклоніння в храмі, а також про звільнення від сплати податків тих, хто там служив (Ездри 7:6—27).

18. Яка звістка занепокоїла Неемію і звідки цар Артаксеркс дізнався про це?

¹⁸ Третя подія відбулася 13 років пізніше, на 20-му році правління перського царя Артаксеркса. Тоді Неемія служив його чашником «в замку Шушан». Останок євреїв, що повернулися з Вавилона, частково відбудував Єрусалим. Але ситуація була маловтішною. Неемія дізнався, що «мур Єрусалиму поруйнований, а брами його попалені огнем». Це сильно занепокоїло Неемію, його серце охопив смуток. Коли Неемію запитали, чому він засумований, той відповів: «Нехай цар живе навіки! Чому не буде сумне обличчя моє, коли місто дому гробів батьків моїх поруйноване, а брами його попалені огнем!» (Неемії 1:1—3; 2:1—3).

19. а) Що Неемія зробив у першу чергу, коли його почав розпитувати цар Артаксеркс? б) Про що попросив Неемія і як він визнав роль Бога в цьому питанні?

¹⁹ Розповідь про Неемію продовжується: «Сказав мені цар: «Чого ж ти просиш?» І я помолився до Небесного Бога, і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподобаний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробів батьків моїх,— і я відбудую його». Немає сумніву в тому, що ця пропозиція сподобалась Артаксерксу, він також задовольнив інше прохання Неемії, котрий сказав: «Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи до намісників Заріччя [за річкою Євфрат], щоб провадили мене, аж поки не прийду до Юдеї, і листа до Асафа, дозорця царевого лісу, щоб дав мені дерева на брусся для замкових брам, що належать до Божого дому, і для міського муру, і для дому, що до нього ввійду». Неемія визнав роль Єгови у всьому цьому, сказавши: «І дав мені цар [листи] у міру того, як добра була Божа рука надо мною» (Неемії 2:4—8).

20. а) Коли відбувся вихід наказу «відновити й відбудувати Єрусалим»? б) Коли почалися й закінчилися «сімдесят тижнів»? в) Які докази вказують на точність дат початку та закінчення ‘сімдесяти тижнів’?

²⁰ Хоча дозвіл був даний у місяці нісані, на початку 20-го року царювання Артаксеркса, насправді ‘вихід наказу, щоб відновити й відбудувати Єрусалим’ відбувся декілька місяців пізніше. Це сталося тоді, коли Неемія прибув до Єрусалима й розпочав відбудову. Подорож Ездри тривала чотири місяці, але Шушан був розташований за 322 кілометри на схід від Вавилона, тобто ще далі від Єрусалима. Тому найімовірніше, що Неемія прибув до Єрусалима наприкінці 20-го року царювання Артаксеркса, в 455 році до н. е. Саме тоді почалися передречені «сімдесят тижнів», або 490 років. Вони мали закінчитися у другій половині 36 року н. е. (Дивіться інформацію в рамці «Коли почав правити Артаксеркс?», поміщену на сторінці 197).

З’ЯВЛЕННЯ «ВЛАДИКИ МЕСІЇ»

21. а) Що мало статися протягом перших ‘семи тижнів’ і незважаючи на які обставини? б) В якому році мав з’явитися Месія і що повідомляє про той час Євангеліє від Луки?

²¹ Скільки років минуло, поки нарешті був відбудований Єрусалим? Відбудова міста мала закінчитись «за тяжкого часу» через непорозуміння між євреями й опір самарян та інших народів. Головні роботи, очевидно, були завершені приблизно в 406 році до н. е.— за період ‘сім тижнів’, тобто за 49 років (Даниїла 9:25). Далі мали настати 62 тижні, або 434 роки. Після того мав з’явитися довгожданий Месія. Якщо від 455 року до н. е. відрахувати 483 роки (49 плюс 434), то це приведе нас до 29 року н. е. Що ж тоді сталося? Письменник Євангелія Лука розповідає: «У п’ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря, коли Понтій Пилат панував над Юдеєю, коли в Галілеї тетрархом був Ірод... було Боже слово в пустині Іванові, сину Захарія. І він перейшов усю землю Йорданську, проповідуючи хрищення покаяння для прощення гріхів». У той час «люди чекали» Месію (Луки 3:1—3, 15).

22. Коли і як Ісус став передреченим Месією?

²² Іван не був обіцяним Месією. Але він особисто бачив, що відбулося восени 29 року н. е. під час хрещення Ісуса з Назарета. Іван сказав: «Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому. І не знав я Його, але Той, Хто христити водою послав мене, мені оповів: «Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому,— це Той, Хто христитиме Духом Святим». І я бачив, і засвідчив, що Він — Божий Син!» (Івана 1:32—34). Під час свого хрещення Ісус став Помазанцем — Месією, або Христом. Незабаром після того Іванів учень Андрій зустрів помазаного Ісуса і потім сказав Симону Петру: «Знайшли ми Месію» (Івана 1:41). Отже, «Владика Месія» з’явився саме вчасно — в кінці 69 тижнів!

ПОДІЇ ОСТАННЬОГО ТИЖНЯ

23. Чому «Владика Месія» мусив померти і коли це мало статися?

²³ Що ж мало відбутися впродовж 70-го тижня? Гавриїл сказав, що період ‘сімдесяти тижнів’ був призначений, «аж поки переступ буде докінчений, і міра гріха буде повна, аж поки вина буде спокутувана, і вічна правда приведена, аж поки будуть потверджені [«покладено печать на», Хом.] видіння й пророк, і щоб помазати Святеє Святих». Аби це здійснилося, потрібно було, щоб помер «Владика Месія». Коли? Гавриїл сказав: «По тих шостидесятьох і двох тижнях буде погублений Месія, хоч не буде на Ньому вини... І Він зміцнить заповіта для багатьох за один тиждень [«утримає в силі угоду для багатьох на один тиждень», НС], а за півтижня припинить жертву та жертву хлібну» (Даниїла 9:26а, 27а). Критичний момент настав у ‘половині тижня’, тобто в середині останнього тижня років.

24, 25. а) Коли, згідно з пророцтвом, помер Христос і що припинилося після його смерті та воскресіння? б) Що стало можливим завдяки смерті Ісуса?

²⁴ Ісус Христос розпочав своє публічне служіння в другій половині 29 року н. е. Воно тривало три з половиною роки. Згідно з пророцтвом, на початку 33 року н. е. Христос був «погублений»: він помер на стовпі мук, віддавши своє людське життя на викуп за людство (Ісаї 53:8; Матвія 20:28). Коли воскреслий Ісус представив на небесах Богові ціну свого принесеного в жертву людського життя, стали непотрібними тваринні та інші жертви, котрі вимагав Закон. Хоча єврейські священики продовжували приносити жертви аж до 70 року н. е., тобто до знищення храму в Єрусалимі, таких жертв Бог більше не приймав. Їх було замінено ліпшою жертвою, тією, якої ніколи не треба повторювати. Апостол Павло написав: «[Христос] за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди... Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується» (Євреїв 10:12, 14).

²⁵ Хоча людство й далі страждало від гріха та смерті, але в результаті того, що Ісус був погублений смертю, а потім воскрес до небесного життя, сповнилося пророцтво. Завдяки цьому ‘переступ був докінчений, міра гріха стала повна, вина була спокутувана, і вічна правда приведена’. Бог скасував Закон-угоду, яка виявляла гріхи євреїв і засуджувала їх за це (Римлян 5:12, 19, 20; Галатів 3:13, 19; Ефесян 2:15; Колосян 2:13, 14). Тепер гріхи розкаяних правопорушників могли бути стерті, а відповідне покарання скасоване. І завдяки жертві умилостивлення, принесеній Месією, ті, хто виявляє віру в Бога, можуть примиритися з ним. Вони можуть чекати на Божий дар ‘вічного життя в Христі Ісусі’ (Римлян 3:21—26; 6:22, 23; 1 Івана 2:1, 2).

26. а) Хоча Закон-угоду було усунено, яку угоду було ‘утримано в силі на один тиждень’? б) Що сталося в кінці 70-го тижня?

²⁶ Отже, у 33 році н. е. завдяки смерті Христа Єгова усунув Закон-угоду. Чому ж тоді було сказано, що Месія ‘утримає в силі угоду для багатьох на один тиждень’? Тому що він утримав у силі угоду, складену з Авраамом. Бог продовжував виливати благословення тієї угоди на євреїв, нащадків Авраама, аж поки закінчився 70-й тиждень. Але в 36 році н. е., в кінці ‘сімдесяти тижнів’, апостол Петро проповідував побожному італійцю Корнилію, його родичам, а також іншим поганам. І з того часу добра новина стала проголошуватись іншим народам (Дії 3:25, 26; 10:1—48; Галатів 3:8, 9, 14).

27. Яке «Святеє Святих» було помазане і як?

²⁷ У пророцтві також передрікалося про помазання ‘Святого Святих’. Тут говориться не про помазання Святого Святих храму в Єрусалимі, тобто його найглибшого відділення. Вислів «Святеє Святих» у цьому місці стосується Божої небесної святині. Там Ісус представив Отцю ціну своєї людської жертви. Ісусове хрещення у 29 році н. е. помазало, тобто відокремило, ту небесну духовну святиню, яка на землі була представлена Святеє Святим у скинії, а пізніше в храмі (Євреїв 9:11, 12).

БОГ ПІДТВЕРДИВ ПРОРОЦТВО

28. Що означало ‘покладення печаті на видіння й пророка’?

²⁸ У пророцтві про Месію, яке було передане ангелом Гавриїлом, говорилося також про ‘покладення печаті на видіння й пророка’. Це означає, що всі пророцтва про Месію — усе, що він здійснив завдяки своїй жертві, його воскресіння та з’явлення в небі, а також інші події, що сталися протягом 70-го тижня,— мали бути запечатані печаткою божественного схвалення, виявитися правдивими і бути певними. Видіння мало бути запечатане, мало зосереджуватись тільки на Месії і сповнюватись у ньому та Божій праці, яку він мав виконувати. Ми можемо правильно розтлумачити це видіння лише тоді, коли пов’язуватимемо його з передреченим Месією. Інакше розкрити його значення неможливо.

29. Що мало статися з відбудованим Єрусалимом і чому?

²⁹ Перед тим Гавриїл пророкував, що Єрусалим буде відбудовано. Тепер він пророкує про знищення того відбудованого міста та храму в ньому, говорячи: «Місто й святиню знищить народ володаря, що прийде, а кінець його — у повідді. І аж до кінця буде війна, гострі спустошення [«вирішення спустошень», Хом.]... І на святиню прийде гидота спустошення, поки знищення й рішучий суд кари не виллється на спустошителя» (Даниїла 9:26б, 27б). Хоча спустошення мало відбутися після ‘семидесяти тижнів’, воно є безпосереднім наслідком того, що відбувалось під час останнього «тижня», коли євреї відкинули Христа й спричинили його смерть (Матвія 23:37, 38).

30. Як, згідно з історичними даними, була виконана постанова Великого Розподілювача часу?

³⁰ Історичні дані показують, що в 66 році н. е. римські легіони під командуванням сирійського намісника Цестія Галла оточили Єрусалим. Незважаючи на опір євреїв, римські війська, що несли із собою ідольські емблеми, або штандарти, проникли в місто й розпочали підкопувати мур храму з північної сторони. Через своє перебування в тому місці вони стали ‘гидотою’, яка могла спричинити повне спустошення (Матвія 24:15, 16). У 70 році н. е. римляни під командуванням полководця Тіта прийшли, неначе ‘повідь’ і зруйнували те місто та храм у ньому. Ніщо не зупинило їх, бо так постановив, тобто ‘вирішив’, Бог. Єгова, Великий Розподілювач часу, знову виконав своє слово!

ЩО ВИ ЗРОЗУМІЛИ?

• Про що просив Даниїл Єгову наприкінці 70-річного періоду спустошення Єрусалима?

• Скільки часу тривали «сімдесят тижнів» і коли вони почалися й закінчились?

• Коли з’явився «Владика Месія» і в який критичний час він був «погублений»?

• Яку угоду було «утримано в силі для багатьох на один тиждень»?

• Що сталося після закінчення періоду ‘сімдесяти тижнів’?

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 197]

Коли почав правити Артаксеркс?

ІСТОРИКИ не можуть дійти згоди стосовно дати приходу до влади перського царя Артаксеркса. Дехто говорить, що він зійшов на престол у 465 році до н. е., бо його батько Ксеркс почав правити 486 року до н. е. і помер на 21-му році свого правління. Але існують докази, що Артаксеркс зійшов на престол 475 року до н. е. і що 474 рік до н. е. був першим роком його правління.

Написи та статуї, знайдені під час розкопок стародавньої перської столиці Персеполя, вказують на те, що впродовж певного періоду Ксеркс та його батько Дарій I правили разом. Якщо цей період тривав 10 років і після того, як у 486 році до н. е. Дарій помер, Ксеркс володарював сам 11 років, то виходить, що Артаксеркс почав правити в 474 році до н. е.

Інші доводи пов’язані з афінським полководцем Фемістоклом, який 480 року до н. е. завдав поразки війську Ксеркса. Пізніше він потрапив у немилість греків і його звинуватили в зраді. Фемістокл утік і попросив захисту в перського двору, де його добре прийняли. За словами грецького історика Фукідіда, це сталося тоді, коли Артаксеркс «недавно зійшов на престол». Грецький історик Діодор Сицилійський вказує, що Фемістокл помер у 471 році до н. е. Оскільки, перш ніж з’явитися перед лицем царя Артаксеркса, Фемістокл попросив рік для вивчення перської мови, то він, очевидно, прибув до Малої Азії не пізніше ніж 473 року до н. е. Цю ж дату підтверджує Ієронім у своїй праці «Хроніка Євсевія». Посилаючись на той факт, що Фемістокл прибув до Азії 473 року до н. е., тобто тоді, коли Артаксеркс «недавно зійшов на престол», німецький вчений Ернст Генгштенберг говорить у своїй праці «Христологія Старого Завіту», що правління Артаксеркса почалось у 474 році до н. е., і це підтверджують інші джерела. Він додав: «Двадцятий рік Артаксеркса — це 455 рік до Христа».

[Ілюстрація]

Бюст Фемістокла.

[Схема/Ілюстрації на сторінках 188, 189]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

«СІМДЕСЯТ ТИЖНІВ»

7 тижнів 62 тижні 1 тиждень

49 років 434 роки 7 років

[Сторінкова ілюстрація на сторінці 180]

[Сторінкова ілюстрація на сторінці 193]