Правдива розповідь про народження Ісуса
ЗГАДАЙТЕ яку-небудь видатну подію в історії вашої країни. На доказ правдивості цієї події існує багато документів, про неї писав не один історик. А що, якби хтось сказав вам, нібито цієї події ніколи не було, нібито вона — просто міф? Або візьмімо для наочності більш близький приклад. Що, коли б хтось заявив, нібито більша частина всього того, що рідні розповіли вам про народження та ранні роки вашого дідуся,— неправда? У всякому разі, навіть думка про це може викликати у вас обурення. Звичайно ж, ви б не прийняли таких тверджень на віру!
Однак сьогодні більшість критиків відкидають записані Матвієм і Лукою євангельські повідомлення про народження Ісуса. За їхніми словами, ці повідомлення безнадійно суперечливі та несумісні одне з одним; до того ж обидва повідомлення містять у собі відверто брехливі твердження та грубі історичні помилки. Чи це справді так? Замість того щоб погодитися з такими обвинуваченнями, розгляньмо євангельські повідомлення самі. Одночасно подивімося, чого вони можуть навчити сьогодні нас з вами.
Мета написання
Перш ніж перейти до розгляду цих біблійних повідомлень, було б добре згадати, з якою метою вони були написані. Ці повідомлення — не біографії, а Євангелії. Важливо пам’ятати про цю різницю. Працюючи над біографією, автор може списати сотні сторінок, аби показати, як його герой перетворився на таку добре знану людину. Тому в деяких біографіях десятки й десятки сторінок присвячені детальним розповідям про батьків головного героя, про його народження та дитинство. Євангелії з цього погляду є інакшими. Із чотирьох євангелістів лише Матвій та Лука розповідають про народження й дитинство Ісуса. Проте вони не ставили собі за мету показати, як Ісус з часом став людиною, якою його всі знають. Згадайте: Ісусові послідовники визнавали, що він жив як духовне створіння ще задовго до того, як прийшов на землю (Івана 8:23, 58). Тому-то Матвій і Лука не наголошували так сильно на дитинстві Ісуса, аби показати, якою людиною він став пізніше. Натомість вони звернули увагу на певні епізоди, котрі відповідали меті написання їхніх Євангелій.
І з якою ж метою вони їх писали? Слово «Євангеліє» означає «добра новина». Обидва чоловіки мали ту саму звістку: що Ісус є обіцяним Месією, або Христом, що він помер за гріхи людства, а також що він воскрес до життя на небі. Але ці два письменники мали різну освіту та писали для різних груп читачів. Матвій, митник, писав свою розповідь переважно для євреїв. Лука, лікар, писав до ‘високодостойного Теофіла’— котрий, можливо, мав якусь високу посаду — та, якщо взяти ширше, до великого кола читачів як з-поміж євреїв, так і з-поміж язичників (Луки 1:1—3). Кожний письменник вибрав ті випадки, які були найбільш значущими та які найбільш імовірно могли переконати його читачів. Отже, Матвій у своїй розповіді наголошує на тому, які пророцтва з Єврейських Писань сповнилися на Ісусі. Лука ж скористався більш класичним історичним методом, котрий, очевидно, був добре знайомий його неєврейським читачам.
Тому не дивно, що їхні розповіді відрізняються. Але вони не суперечать одна одній, як заявляють критики. Вони доповнюють і чудово переплітаються одна з одною, створюючи більш повну картину.
Народження Ісуса у Віфлеємі
І Матвій, і Лука повідомляють про надзвичайне чудо, пов’язане з народженням Ісуса, а саме, що він був народжений дівою. Матвій показує, що цим чудом сповнилося пророцтво, висловлене багато століть до того Ісаєю (Ісаї 7:14; Матвія 1:22, 23). Місцем народження Ісуса, за словами Луки, був Віфлеєм, оскільки перепис населення, запроваджений кесарем, змусив Йосипа й Марію поїхати в те місто. (Дивіться інформацію в рамці на сторінці 7). Те, що Ісус народився саме у Віфлеємі, було дуже важливим. Кілька сторіч до того пророк Михей передрік: Месія має з’явитись у тому на перший погляд незначному містечку коло Єрусалима (Михея 5:1).
Ніч, коли народився Ісус, стала дуже відомою і лягла в основу різдвяних сцен. Однак справжні події набагато відрізняються від того, як їх часто змальовують. Історик Лука, що розповідає про перепис населення, через який Йосип і Марія були змушені піти до Віфлеєма, також згадує про пастухів, які тої важливої ночі пильнували на полі свої отари. Через ці дві обставини декотрі дослідники Біблії дійшли висновку, що Ісус не міг народитися в грудні. За їхніми словами, навряд чи кесар примусив би й без того схильних до бунту євреїв вирушити у подорож до місця свого народження холодної й дощової пори року; це могло ще більше розлютити той бунтівний народ. Також малоймовірно, зауважують дослідники, щоб пастухи разом зі своїми отарами були на полі в таку сльотаву погоду (Луки 2:8—14).
Зверніть увагу: Єгова вирішив повідомити про народження свого Сина не освіченим і впливовим релігійним провідникам того часу, а звичайним людям, котрі жили просто неба. Книжники й фарисеї, очевидно, мало спілкувалися з пастухами, яким доводилося так багато працювати, що вони не мали можливості виконувати деякі подробиці усного закону. Але Бог удостоїв тих смиренних, вірних чоловіків великої честі: ангели сповістили їм, що Месія, якого Божий народ очікував упродовж тисячоліть, власне тепер народився у Віфлеємі. Саме ці чоловіки, а не «три царі», які часто зображаються в різдвяних сценах, прийшли до Марії та Йосипа й побачили невинне немовля, що лежало в яслах (Луки 2:15—20).
Єгова з прихильністю ставиться до смиренних шукачів правди
Бог із прихильністю ставиться до смиренних людей, які люблять його й від усього серця прагнуть побачити сповнення його намірів. Ця думка неодноразово підтверджується подіями, пов’язаними з народженням Ісуса. Приблизно через місяць після народження Ісуса Йосип і Марія, згідно з Мойсеєвим Законом, взяли його в храм. Там вони принесли в жертву «пару горличат або двоє голубенят» (Луки 2:22—24). Фактично Закон вимагав принесення в жертву барана, але коли людина була бідною, то могла зробити таке менше жертвоприношення (Левит 12:1—8). Лише задумайтесь! Бог Єгова, Суверен Усесвіту, вирішив доручити виховання свого улюбленого, єдинородного Сина не якимось багатим людям, а бідній, незаможній сім’ї. Якщо ви є батьком або матір’ю, нехай цей приклад послужить вам яскравим нагадуванням того, що найцінніший подарунок, який ви можете дати своїм дітям,— подарунок набагато ліпший, ніж матеріальний добробут чи престижна освіта,— це дім, в якому духовні цінності ставлять на перше місце.
У храмі Єгова виявив свою прихильність іще двом вірним, смиренним поклонникам. Одна з них — Анна, 84-річна вдова, яка ніколи «не відлучалась від храму» (Луки 2:36, 37). Другий — це вірний чоловік похилого віку на ім’я Семен. Обидва поклонники глибоко зворушені привілеєм, отриманим від Бога,— побачити того, хто мав стати обіцяним Месією. Семен висловлює пророцтво про дитину. Це пророцтво сповнене надії, але одночасно в ньому звучать і нотки жалоби. Семен передрікає, що прийде день, коли серце цієї молодої матері, Марії, буде сповнене смутку через її улюбленого сина (Луки 2:25—35).
Дитина в небезпеці
Пророцтво Семена є сумним нагадуванням про те, що багато хто зненавидить цю невинну дитину. Його почали ненавидіти вже тоді, коли він був ще немовлям. Про це докладно розповідається у Матвієвому описі подій. Пройшло вже багато місяців. Тепер Йосип, Марія та Ісус живуть в одному з будинків у Віфлеємі. Несподівано їх відвідує ціла група чужинців. Хоч би що зображалося у різдвяних сценах, Матвій не вказує, скільки саме прийшло людей; він також не називає їх ані «мудрецями», ані, тим більше, «трьома царями». Він уживає грецьке слово ма́·ґоі, котре означає «астрологи». Уже це повинно наштовхнути читача на думку, що діялося щось недобре, оскільки Боже Слово осуджує заняття астрологією, і вірні євреї старанно її уникали (Повторення Закону 18:10—12; Ісаї 47:13, 14).
Ці астрологи йшли слідом за зіркою зі Сходу, несучи з собою дари для ‘народженого Царя Юдейського’ (Матвія 2:2). Але зірка не повела їх до Віфлеєма. Вона привела їх в Єрусалим, до Ірода Великого. Жодна людина в світі не мала такого сильного бажання і таких великих можливостей завдати шкоди малому Ісусові. Цей честолюбний і кровожерливий цар убив декількох близьких членів власної родини, оскільки вважав, що вони становлять для нього загрозуa. Занепокоєний звісткою про народження майбутнього ‘Царя Юдейського’, він посилає астрологів до Віфлеєма із завданням розшукати Його. Вони йдуть, і тут стається щось незвичайне. «Зоря», котра привела їх до Єрусалима, здається, пішла далі! (Матвія 2:1—9).
Сьогодні ми не знаємо, чи то було справжнє світло з неба, чи просто видіння. Але ми точно знаємо, що та «зоря» була не від Бога. Із зловісною точністю вона веде тих язичницьких поклонників прямо до Ісуса — вразливого й безпомічного дитяти, якого міг захистити лише бідний тесля та його дружина. Можна не сумніватися, що астрологи, яких так майстерно обдурив Ірод, обов’язково повідомили б тому мстивому монарху про місцеперебування дитини й тим самим прирекли б її на смерть. Але тут втрутився Бог: уві сні він наказав астрологам повернутися додому іншою дорогою. Зрозуміло, що «зоря» була знаряддям Божого ворога Сатани, який, намагаючись завдати шкоди Месії, не зупинявся ні перед чим. Як же недоречно, що в різдвяних сценах та «зоря» й астрологи зображаються як посланці від Бога! (Матвія 2:9—12).
Проте Сатана не здавався. Його пішак у цій грі, цар Ірод, видає наказ, за яким мають убити всіх дітей у Віфлеємі віком від 2 років і нижче. І все-таки Сатана не може перемогти Єгову. За словами Матвія, ще задовго до того Бог передбачив це нещадне масове вбивство невинних дітей. Єгова знову виступив проти Сатани: через ангела він попереджає Йосипа про небезпеку та наказує йому втікати до Єгипту. Пізніше, як повідомляє Матвій, Йосип зі своєю маленькою сім’єю повертається звідти й зрештою оселяється в Назареті, де Ісус і виростає разом зі своїми молодшими братами й сестрами (Матвія 2:13—23; 13:55, 56).
Що народження Христа означає для вас
Чи вас трохи здивував цей короткий огляд подій, пов’язаних з народженням та раннім дитинством Ісуса? Розглянувши ті події, багато людей і справді були здивовані. Вони навіть не сподівалися, що, незважаючи на зухвалі твердження деяких осіб, розповіді настільки узгоджуватимуться одна з одною та будуть такими точними. Ті люди навіть не уявляли, що декотрі з описаних подій були передречені ще сотні років до того. Вони також навіть не думали, що деякі важливі аспекти з Євангелій настільки відрізняються від того, як їх зображають у традиційних розповідях про народження Христа та різдвяних сценах.
Але найбільше дивує, мабуть, те, що під час традиційних різдвяних святкувань найголовніше з євангельських повідомлень, як правило, забувається. Так, наприклад, мало хто задумується про Ісусового Батька — не Йосипа, а Бога Єгову. Уявіть собі, що відчував він, коли доручив Йосипу й Марії виховувати його улюбленого Сина та піклуватися про нього. Уявіть собі, як страждав небесний Отець, коли дозволив своєму Синові рости у світі, в якому сповнений ненависті цар замишляв убити його ще в дитинстві! Єгова пішов на таку жертву лише завдяки своїй глибокій любові до людства (Івана 3:16).
Різдвяні святкування часто «втрачають» справжнього Ісуса. По суті, невідомо, чи Ісус взагалі казав своїм учням, коли саме він народився; не існує також жодного натяку на те, що його послідовники відзначали день його народження.
Ісус наказав своїм послідовникам відзначати не день його народження, а день смерті, яка була справді важливою подією для всього людства (Луки 22:19, 20). Більш того, Ісус не хотів, аби його запам’ятали як безпомічне немовля в яслах,— він більше не є таким немовлям. Коли більш як через 60 років після страти Ісус з’явився у видінні апостолу Івану, він відкрив себе можновладним Царем, який їхав верхи, готуючись вступити в битву (Об’явлення 19:11—16). Саме таким ми повинні пізнати Ісуса сьогодні — як Правителя Божого небесного Царства, як Царя, котрий змінить світ.
[Примітка]
a Як відомо, Цезар Август якось зауважив, що бути свинею Ірода безпечніше, ніж бути його сином.
[Рамка/Ілюстрації на сторінці 7]
Чи Лука помилявся?
ЯК ІСУС, котрий виріс у Назареті й був відомий як Назарянин, міг народитися у Віфлеємі, близько 150 кілометрів від Назарета? Лука пояснює: «І трапилося тими днями [до народження Ісуса],— вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній. І всі йшли записатися, кожен у місто своє» (Луки 1:1; 2:1—3).
Критики часто називають це твердження грубою помилкою або, гірше того, фальсифікацією. Вони заявляють, нібито цей ценз (у стародавньому Римі перепис громадян із зазначенням майна) і правління Квірінія припадає на 6 або 7 рік н. е. Якщо це справді так, тоді виникають серйозні сумніви щодо правдивості повідомлення Луки, оскільки представлені ним відомості вказують, що Ісус народився 2 року до н. е. Але ці критики випускають з уваги два дуже важливі моменти. По-перше, Лука визнає, що такий ценз був не один; зауважте: він називає його ‘цим переписом першим’. Він добре знав про інший перепис, який відбувся пізніше (Дії 5:37). Власне цей, пізніший ценз, що проводився 6 року н. е., і описав історик Йосиф Флавій. По-друге, згадка про те, що тоді правив Квіріній, не обов’язково відсуває дату народження Ісуса на більш пізній час. Чому? Тому що Квіріній, очевидно, служив на своїй посаді двічі. Багато дослідників визнають, що час його першого правління охоплює і 2 рік до н. е.
За словами деяких критиків, Лука вигадав той ценз; тож, тепер, мовляв, можна було стверджувати, що народження Ісуса у Віфлеємі справді є сповненням пророцтва з Михея 5:1. Виходячи з цієї теорії, Лука є свавільним неправдомовцем. Проте жодний критик не в стані узгодити таке твердження з фактом, що Євангелію від Луки та книгу Дії написав дуже сумлінний історик.
Жодний критик не може пояснити ще однієї обставини: сам ценз був сповненням пророцтва! У VI сторіччі до н. е. пророк Даниїл записав пророцтво стосовно правителя, котрий мав ‘послати побірця податків по найкращій країні в царстві’. Чи це стосувалося Августа та його наказу провести ценз в Ізраїлі? Як говориться далі в пророцтві, Месія, або ‘вождь союзу’, повинен бути ‘розбитий’ під час правління наступника того правителя. Ісус і справді був ‘розбитий’, тобто страчений, за часів правління наступника Августа, Тіберія (Даниїла 11:20—22, Хом.).
[Ілюстрації]
Цезар Август (27 рік до н.е.–14 рік н.е.)
Цезар Тіберій (14–37 роки н. е.)
[Відомості про джерела]
Musée de Normandie, Caen, France.
Фотографію зроблено з люб’язного дозволу Британського музею.
[Ілюстрація на сторінці 8]
Ангел Єгови виявив прихильність до смиренних пастухів, оголосивши їм добру новину про народження Христа.