Леви. Величні африканські коти з розкішними гривами

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В КЕНІЇ

НАД африканським плато Серенгеті сходить сонце. Ранок ще дихає прохолодою. Ми сидимо в машині «Ленд Ровер» і спостерігаємо за групою левиць з їхніми малятами. Золотаво-рудаве гладеньке хутро тварин чудово гармонує з високою сухою травою. Життєрадісні пустотливі малята ніяк не можуть всидіти на одному місці. Вони весело стрибають і бігають навколо великих левиць, які, здається, не звертають жоднісінької уваги на їхні смішні витівки.

Раптом звірі завмирають. Погляди всіх звернені в одному напрямку. Ми повертаємо голови в тому ж керунку й тепер розуміємо, що прикувало їхню увагу. У світлі вранішнього сонця перед нами повстає велетенський лев у всій красі свого могутнього тіла. Наші погляди зустрічаються, і якусь мить він пильно розглядає нас. Ми відчуваємо, що починаємо тремтіти, але не від ранкового холоду, а від усвідомлення того, що зацікавили звіра. Його грізний вигляд просто лякає, однак не замилуватися ним теж неможливо. Масивну голову облямовує розкішна золотава грива з чорними пасмами. Великі очі бурштинового кольору пильно вдивляються в нас. На щастя, левову увагу привертає його сім’я, і він, повільно перевівши погляд, прямує до неї.

Лев ступає дуже велично, можна сказати по-царськи. Не звертаючи на нас ніякої уваги, він переходить прямо перед нашим автомобілем. Усі — і левиці, і їхні малята — підіймаються йому назустріч і по черзі труться своїми мордочками об його суворий писок. Так зазвичай вітаються у котячих сім’ях. Увійшовши в середину групи, лев, наче він знесилився від мандрів, падає на землю й починає мляво качатися на спині. Його сонливість передається іншим, і незабаром уже ціла сім’я дрімає в теплому промінні ранкового сонця. На тлі золотавого степу, яким вільно гуляє легенький вітерець, лев’яча родина виглядає мирною й задоволеною.

Інтригуюче, захопливе створіння

Мабуть, жодна інша тварина не захоплювала так сильно людської уяви, як лев. Колись давно африканські художники прикрашали скелі зображеннями лев’ячих полювань. Оздобою стародавніх палаців та храмів служили велетенські кам’яні статуї левів з розкішними гривами. Сьогодні, аби побачити цих захопливих представників котячого роду, люди юрмляться в зоопарках. Левів оспівують у книжках та фільмах, таких, як «Народжений вільним» — справжня історія про левеня-сироту, якого виростили в неволі й зрештою випустили. І разом з тим через напівправдиві, напіввигадані історії їх звинувачують у жахливому людожерстві. Тож не дивно, що лев і далі залишається інтригуючим, захопливим створінням!

Леви можуть бути не лише страшенно жорстокими, але ніжними й грайливими, як кошенята. Коли їх ніщо не турбує, вони тихенько муркочуть собі щось під ніс. Однак деколи леви так ричать, що їх чути на відстані восьми кілометрів. Часами ці звірі здаються лінивими й млявими, проте вони можуть мчати із вражаючою швидкістю. Леви вважаються безстрашними звірами, а про мужніх людей кажуть, що вони мають лев’яче серце.

Сімбаa — товариський кіт

Леви належать до найбільш товариських представників котячого роду. Вони чудово почувають себе у великих сім’ях, які називаються прайдами. Група може налічувати від кількох до понад 30 тварин і часто складається з левиць, котрі є близькими родичками. Вони живуть, полюють і народжують малят разом. Такі близькі зв’язки, що можуть тривати усе життя, служать основою лев’ячої сім’ї й допомагають їй вижити.

У кожній групі є один або кілька дорослих левів, які охороняють і позначають запахом територію своєї сім’ї. Ці величні тварини можуть мати в довжину від кінчика чорного носа до китиці хвоста понад 3 метри й важити більше 225 кілограмів. Хоча й панують у лев’ячій сім’ї самці, керують там насправді самиці. Левиці більш діяльні, і власне вони, як правило, вирішують, коли, наприклад, перейти в затінок чи розпочати полювання.

Народжують самиці зазвичай раз у два роки. Малята з’являються на світ цілком безпорадними. Піклується про левенят уся сім’я, і кожна левиця вважає своїм обов’язком охороняти й годувати дитинчат рідного прайду. Малята ростуть швидко й через два місяці уже бігають і весело бавляться. Перекидаючись одне через одного, як маленькі кошенятка, вони борюкаються, нападають на своїх братиків та сестричок і безтурботно скачуть у високій траві. Їхню увагу захоплює усе, що рухається: то вони намагаються зловити метелика, то вже гоняться за якоюсь комахою або ж вовтузяться з дрючками чи огудинням. Але найбільше їх полонить мамин хвіст, котрим вона навмисно погойдує, щоб заохотити їх до гри.

Кожна сім’я живе на чітко визначеній території, яка може простягатися на багато гектарів. Найбільше левам подобаються узвишшя, де достатньо води і є куди сховатися у полудень від палючого сонця. По сусідству з ними мешкають слони, жирафи, буффало й інші тварини плато. Життя левів ділиться на довгі години сну й короткі періоди полювання та парування. Неймовірно, але це правда, що леви можуть відпочивати, спати або просто сидіти по 20 годин у день. Коли вони міцно сплять, то здаються мирними й спокійними. Однак не дайте себе ошукати: лев є одним із найлютіших диких створінь!

Мисливець

Під вечір степова спека потроху спадає. Три левиці, за якими ми спостерігаємо, починають ворушитися після полудневої сієсти. Голод змушує їх до дій, і вони, нюхаючи повітря, поглядають поверх вигорілого степу. Власне тепер найгарячіша пора міграції антилоп, і десятки тисяч цих незграбних тварин мирно пасуться південніше від нас. Три кішки починають рухатися у їхньому напрямку. Розійшовшись так, щоб охопити досить велику територію, вони крадькома просуваються нерівним степом. Рудуваті кішки майже невидимі у високій траві. Вони можуть непомітно підійти до стада на відстані навіть 30 метрів. А тоді настає час діяти. Левиці розвивають блискавичну швидкість і врізаються в стадо переляканих тварин. Ті в паніці з божевільними очима розбігаються у різні боки, намагаючись врятувати своє життя. Сотні копит здіймають непроглядну хмару рудої пилюки. Коли пил осідає, ми бачимо лише три сильно захеканих левиці. Здобичі вдалося вислизнути з їхніх пазурів. Можливо, цього вечора їм трапиться ще одна нагода щось піймати, а можливо, й ні. Хоча леви дуже спритні й швидкі, лише кожне третє полювання закінчується для них успішно. Тому найбільшим ворогом лев’ячої сім’ї є голод.

Дорослі леви неймовірно сильні. Відомі випадки, коли вони, полюючи групами, заганяли й вбивали тварин, що важили понад 1300 кілограмів. Леви можуть розвинути швидкість до 59 кілометрів за годину, однак довго так бігти їм не під силу. Через це вони і пускаються на хитрощі — підкрадаються тихенько й влаштовують засідки. У 9 з 10 випадків на полювання виходять левиці, але коли справа доходить до їди, то лев’ячу частку отримують зазвичай більші за розмірами самці. Якщо дичини бракує, леви бувають такі голодні, що відмовляються ділитись здобиччю навіть з власними малятами.

Той, на кого полюють

Колись давно могутній лев’ячий рик розносився по всьому Африканському континенті, у деяких частинах Азії, Європи, Індії та Палестини. Бувши мисливцями, вони стали суперниками людини. Оскільки леви становлять собою загрозу стадам домашніх тварин і завдають шкоди людям, їх почали жорстоко відстрілювати. Через швидке зростання людської сім’ї район поширення цих звірів різко зменшився. Сьогодні поза Африкою в дикій природі налічується лише кілька сотень левів. Нині єдине місце, де їм не загрожує людина,— це охоронні зони та парки-заповідники.

На щастя, життя цих величних звірів не завжди перебуватиме в небезпеці. Біблія говорить, що в майбутньому лев житиме в мирі з людиною (Ісаї 11:6—9). Наш сповнений любові Творець незабаром зробить це дійсністю. Тоді величні африканські коти з розкішними гривами житимуть у мирі й спокої з іншими створіннями.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 19]

Коли розноситься лев’ячий РИК

БАГАТЬОМ відомо про дивовижну здатність левів видавати таке потужне ричання, що його чути на відстані кількох кілометрів. Лев’ячий рик вважається одним із «найбільш вражаючих природних звуків». Зазвичай ричання левів розноситься, коли на землю спускається ніч або ж на світанку. І ричать не лише леви, але й левиці, а деколи можна навіть почути об’єднаний хор цілої лев’ячої сім’ї.

Науковці, які вивчають життя левів, вважають, що це ричання служить кільком цілям. Риком самці повідомляють про кордони своєї території, а також виявляють агресивність, що служить попередженням для інших левів, які можуть зайти на їхню територію. Тому Біблія, говорячи про агресивних, пихатих і пожадливих ассирійських та вавилонських правителів, які жорстоко протистояли Божому народу й нищили його, доречно порівнює їх з рикаючими ‘левчуками’ (Ісаї 5:29; Єремії 50:17).

За допомогою ричання члени лев’ячої сім’ї можуть віднайти один одного навіть у темряві. Коли ж вони щось вполюють, то риком повідомляють іншим членам своєї сім’ї про місце бенкету. Посилаючись на цю особливість лев’ячого життя, Біблія зауважує: «Чи левчук видає голос свій із своєї нори, якщо він не зловив?» (Амоса 3:4).

Цікаво також, що, полюючи на диких звірів, леви не використовують ричання як мисливську тактику, аби залякати жертву. У довіднику «Поведінка африканських ссавців» (англ.) Річард Естіз каже: «Здається, леви ніколи навмисно не використовують ричання, аби загнати жертву в засідку (з власних спостережень мені відомо, що види тварин, на які леви полюють, зазвичай ігнорують це ричання)».

Чому ж тоді Біблія говорить, що Сатана ‘ричить, як лев, що шукає пожерти кого’? (1 Петра 5:8). Хоча й дикі звірі, здається, не лякаються, почувши рик лева, цього не скажеш про людей та домашніх тварин. Жахливе ричання лева, яке розноситься в темряві ночі, нажене страх і ляк на кожного, хто не перебуває в безпеці за замкнутими дверима. Багато років тому було доречно зауважено: «Лев зареве,— хто того не злякається?» (Амоса 3:8).

Сатана вміло використовує страх, аби залякати людей і підкорити їх собі. На щастя, Божі люди мають могутнього союзника. Непохитно вірячи, що Єгова підтримує своїх вибранців, вони успішно чинять опір цьому сильному ‘рикаючому леву’. Тому християн заохочується: «Противтесь йому, тверді в вірі» (1 Петра 5:9).