«Чекай ти його»

1, 2. а) Які запитання слід поставити собі? б) У які часи жив дехто з 12 пророків і що робив Михей?

СКІЛЬКИ часу ти вже чекаєш на день Єгови, в який земля буде очищена від зла? Скільки ти ще готовий чекати? З яким умонастроєм ти чекатимеш і як це впливатиме на твоє життя? Звичайно, ти відповідаєш на ці питання не так, як парафіяни різних церков, які живуть собі на втіху і сподіваються піти на небо.

² У книгах 12 пророків міститься чимало корисних думок, які допоможуть тобі чекати цей великий день, адже дехто з них жив напередодні Божого суду. Наприклад, Михей служив пророком перед тим, як Самарія була завойована ассирійцями у 740 році до н. е. (Дивись хронологічну шкалу на сторінках 20 і 21). Для Юди день Єгови мав прийти дещо пізніше. Михей не знав, коли саме Єгова почне суд. Але чи він вирішив, що можна вже нічого не робити, оскільки день Єгови і так дуже близько? Ось що сказав Михей: «Я виглядаю на Господа, надіюсь [«терпеливо чекатиму», НС] на Бога спасіння мого,— Бог мій почує мене» (Михея 7:7). Михей не сумнівався, що Єгова обов’язково почне діяти, і тому був наче пильний сторож, який вартує на башті (2 Самуїла 18:24—27; Михея 1:3, 4).

 3. Яким був умонастрій Авакума і Софонії, пророків, що жили напередодні знищення Єрусалима?

³ А тепер за допомогою хронологічної шкали визначимо, коли служили Софонія та Авакум. Зверни увагу, що вони були пророками незадовго до знищення Єрусалима в 607 році до н. е. Однак вони не знали, чи до Божого суду залишилось зовсім мало часу, чи кілька десятиліть (Авакума 1:2; Софонії 1:7, 14—18). Софонія написав: «Чекайте Мене,— промовляє Господь,— на той день, коли встану, як свідок, бо право Моє... вилити на них Свою лють, увесь жар Свого гніву» (Софонії 3:8). Авакум пророкував трохи пізніше Софонії. Ось що він написав: «На умовлений час це видіння, і приспішає кінець, і не обмане. Якщо б протягнулось, чекай ти його, бо воно конче прийде, не спізниться» (Авакума 2:3).

 4. У які часи пророкували Софонія та Авакум і який вони мали умонастрій?

⁴ Поміркуймо, в які часи були записані слова з Софонії 3:8 та Авакума 2:3. Деякі євреї казали: «Господь не вчинить добра, і лиха не зробить». Однак Софонія попереджав їх, що надходить «день Господнього гніву». У цей день як вороги Ізраїлю, так і самі ізраїльтяни мали відчути на собі гнів Бога (Софонії 1:4, 12; 2:2, 4, 13; 3:3, 4). Як ти гадаєш, чи Софонія боявся Божого гніву і суду? Ні, навпаки, він «терпеливо чекав», як йому і радив Єгова. А що сказати про Авакума? Він теж мав чекати. Отже, можна зробити висновок, що Софонія та Авакум не легковажили майбутніми подіями і не думали, що можуть жити, як хочуть, оскільки все одно нічого не зміниться (Авакума 3:16; 2 Петра 3:4). Цих пророків об’єднувало дещо важливе: вони «терпеливо чекали» дня Єгови. І це було правильно, адже їхні очікування справдились у 607 році до н. е.

5, 6. Якою має бути наша настроєність з огляду на те, що намір Бога невдовзі здійсниться?

⁵ Так само можна бути впевненими, що «день Господнього гніву» прийде і безбожний світ загине. Ти, мабуть, ніскільки не сумніваєшся в цьому. Щоправда, ти, як Софонія та Авакум, не знаєш, коли саме прийде день Єгови (Марка 13:32). Однак він обов’язково настане, і сповнення біблійних пророцтв у наш час вказує, що це буде зовсім скоро. Отже, настанова: «Чекай ти його», яку Єгова дав пророкам, стосується і тебе. Крім того, пам’ятай незаперечну істину: наш Бог — єдиний, хто «заступається за тих, хто чекає [на нього]» (Ісаї 64:4, НС).

⁶ Доказом того, що ми з правильним умонастроєм чекаємо день Єгови, є конкретні вчинки. Якщо ми впевнені у тому, що він прийде у точно визначений час, ми будемо узгоджувати своє життя зі словами Ісуса. Він звернувся до апостолів та інших помазаних християн: «Будьте підперезані, і світильники ваші хай палають. Самі ж ви будьте подібні до людей, які чекають повернення свого пана... Щасливі ті раби, яких пан у час свого приходу застане напоготові! Правду кажу вам: він підпережеться, посадить їх за стіл і, підійшовши, буде їм прислуговувати» (Луки 12:35—37). Терпеливо чекаючи на день Єгови, ми доводимо свою впевненість в тому, що він прийде у визначений час, не запізниться ані на хвилину.

7, 8. а) Що стає можливим завдяки терпінню Бога? б) До чого нас заохочує апостол Петро?

⁷ Сучасні Божі служителі чекали на день Єгови ще перед встановленням небесного Царства у 1914 році і чекають на нього донині. Але вони не бездіяльні, адже впродовж усього часу беруть активну участь у праці проповідування, яку їм доручив Бог (Дії 1:8). Подумай: що було б з тобою, якби великий день Єгови прийшов у 1914 році або навіть 40 років тому? Чи тоді ти був взірцем «святої поведінки та побожної відданості»? (2 Петра 3:11). А що було б з членами твоєї сім’ї, які є Свідками Єгови, чи близькими друзями зі збору? Безперечно, протягом цього періоду очікування ти і чимало інших людей отримали можливість стати на дорогу спасіння, як сказано в 2 Петра 3:9. Завдяки тому що Єгова не знищив цей злий світ відразу після встановлення Царства, багато хто розкаявся, як колись розкаялись і були помилувані ніневітяни. Ми цілком згідні зі словами апостола Петра: «Терпеливість нашого Господа вважайте за спасіння» (2 Петра 3:15). У наш час люди також мають змогу розкаятись і змінити свою поведінку та мислення.

⁸ Щоправда, декому з християн може здаватися, що події часів Михея, Софонії та Авакума є нецікавими. Хтось, можливо, каже: «Це ж було так давно!» Але чи справді те, що відбувалося в давнину, не має для нас жодного значення? Як ми вже згадували, Петро заохочував християн мати «святу поведінку та побожну відданість» і відразу після цього підкреслив, що необхідно жити, «чекаючи приходу дня Єгови і твердо пам’ятаючи про нього» (2 Петра 3:11, 12). Отже, нам треба твердо пам’ятати про цей день і чекати його.

 9. Чому треба «виглядати на Господа»?

⁹ Хоч би скільки ми служили Єгові — кілька років чи багато десятиліть, варто запитати себе: «Чи я, подібно до Михея, “виглядаю на Господа” і терпеливо чекаю на нього?» (Римлян 13:11). Цілком природно, що нас цікавить, коли саме прийде кінець і скільки його ще потрібно чекати. Але ми не можемо цього знати. Пригадай Ісусові слова: «Якби господарю було відомо, о котрій сторожі прийде злодій, то він не спав би і не дозволив би влізти у свій дім. Тому й ви будьте готові, адже Син людський прийде о тій годині, про котру не думаєте» (Матвія 24:43, 44).

10. Чого ми можемо навчитися з того, як Іван прожив своє життя і який він мав умонастрій?

¹⁰ Сказане Ісусом дуже нагадує те, що написав Михей, Софонія та Авакум. Однак Ісус звертався не до тих, хто жив у давнину, а до своїх послідовників, до нас.Чимало відданих Богу християн продовжують чекати на Єгову, слухаючись наказу Ісуса «бути готовими». Хороший приклад подав апостол Іван. Він був одним з чотирьох учнів, які на Оливковій горі запитали Ісуса про кінець віку (Матвія 24:3; Марка 13:3, 4). Це було в 33 році н. е. Іван не знав, скільки треба чекати передречених Ісусом подій. А тепер уяви, що ти бачиш апостола через 60 років. Він постарів, але не стомився чекати. Навпаки, він продовжував пильнувати, і коли Ісус сказав: «Я скоро прийду»,— той відповів: «Амінь! Прийди, Господи Ісусе». Іван не жалкував про те, як він прожив своє життя. Апостол також не сумнівався, що в день суду Єгова винагородить кожного згідно з його вчинками (Об’явлення 22:12, 20). Іван слухався поради Ісуса і хотів бути готовим до дня суду, хоч би коли він настав. Чи ти теж маєш таке бажання?

11. Чим від Михея та Осії відрізнялися їхні сучасники?

¹¹ Розгляньмо ще одну важливу думку з книг пророків, які жили незадовго до того, як Бог виконав свій вирок спочатку над Ізраїлем, а потім над Юдою. У той час як Михей виглядав на Єгову і терпеливо чекав на нього, його земляки «добро... ненавиділи та кохали зло». Михей попереджав їх, що коли вони не зміняться, то «кликати будуть до Господа, та Він відповіді їм не дасть» (Михея 3:2, 4; 7:7). Промовляючи до мешканців північного царства Ізраїлю, сучасник Михея, Осія, посилався на приклади з життя рільника: «Сійте собі на справедливість, за милістю жніть, оріте собі переліг, бо час навернутись до Господа». Однак його не хотіли слухати. Ізраїльтяни «беззаконня орали», тому пожинали неправедність (Осії 10:12, 13). Вони закривали очі на злі діла і навіть брали в них участь, тому що кожен з них «надіявся... на дорогу свою», а не на Єгову. Хтось дивується: «Як могли дійти до такого правдиві служителі Бога, які жили в Обіцяній землі?» Осія вказав на справжню причину проблеми: ізраїльтяни мали неправильний напрям думок. Вони «наситилися» і жили собі на втіху. Щоб і далі чекати дня Єгови, нам слід остерігатися такого умонастрою.

12. а) Яка проблема, за словами Осії, існувала напередодні 740 року до н. е? б) У якому розумінні ізраїльтяни «наситилися»?

¹² Божий народ увійшов в Обіцяну землю, де текло молоко і мед, і жив у достатку. Як це вплинуло на ізраїльтян? Ось що Єгова сказав через Осію: «Мали добрі пасовиська й ситі були, наситилися — і загордилось їхнє серце, тому-то забули про Мене вони!» (Осії 13:6). Кілька століть тому Бог попередив свій народ про цю небезпеку (Повторення Закону 8:11—14; 32:15). Але в часи Осії та Амоса ізраїльтяни «наситились» і забули про Єгову та його накази. Амос пояснює, у чому це виявлялося. Наприклад, він зазначає, що хтось з ізраїльтян мав у своєму будинку розкішні меблі, а хтось мав навіть два будинки. Вони насолоджувалися найкращою їжею, пили найліпше вино з вишуканих келихів і намащувалися «добірною оливою», яку, можливо, використовували як парфуми (Амоса 3:12, 15; 6:4—6). Безумовно, нічого з вищезгаданого не є чимось поганим, але не можна було надавати цим речам надто великого значення.

13. Якої помилки припускалися як бідні, так і заможні ізраїльтяни?

¹³ Звичайно, не всі в північному царстві розбагатіли і «наситилися». Дехто був бідним і ледве зводив кінці з кінцями, щоб прогодувати свою сім’ю (Амоса 2:6; 4:1; 8:4—6). Подібна ситуація існує в наш час у багатьох країнах світу. Чи слова Єгови з Осії 13:6 стосувалися навіть незаможних мешканців давнього Ізраїлю? Чи актуальні вони сьогодні? Безумовно. Цими словами Єгова показав, що всі його служителі — і бідні, і багаті — повинні пильнувати, щоб не поринути в клопоти і не забути Його (Луки 12:22—30).

14. Чому варто аналізувати, як ми чекаємо на день Єгови?

¹⁴ Оглядаючись у минуле, ми бачимо, що сповнилося вже багато біблійних пророцтв. Тож у нас є вагомі підстави пильнувати, бути готовими і чекати. А якщо ми чекаємо довго, скажімо кілька десятиліть? Раніше ми віддавали всі сили служінню і приймали рішення, в яких відображалась наша впевненість у тому, що день Єгови вже дуже близько. Але він ще не прийшов. Чи ми досі терпеливо чекаємо? Варто зробити самоперевірку і запитати себе: «Чи я так само палко бажаю приходу дня Єгови, як колись, чи майже перестав його чекати?» (Об’явлення 2:4).

15. Що може вказувати на те, що ми перестали з нетерпінням чекати дня Єгови?

¹⁵ Чесну самоперевірку можна зробити по-різному, наприклад розглянувши те, я́к Амос описав своїх сучасників, які «наситились». Ці біблійні уривки допоможуть нам проаналізувати, чи в нас не зародилось прагнення «насититись». Припустімо, раніше християнин з готовністю чекав дня Єгови, і це відображалось у його мисленні та поведінці. Але з часом у нього з’явилося бажання придбати розкішне помешкання чи автомобіль, носити наймодніший одяг і ювелірні прикраси, користуватися дорогою косметикою, насолоджуватися вишуканими стравами і ви́нами. Біблія не говорить, що ми повинні бути аскетами і позбавляти себе всіх насолод. Працьовита людина «їсть та п’є і в усім своїм труді радіє добром» (Екклезіяста 3:13). Однак існує небезпека, що християнин почне приділяти занадто багато уваги їжі, напоям та зовнішності (1 Петра 3:3). Як зауважив Ісус, деякі помазані християни в Малій Азії зосередились на тому, що не мало справжньої цінності. Отже, від цього не застраховані і ми (Об’явлення 3:14—17). Чи не трапилося чогось подібного з нами? Чи ми не «наситились» і не стали перейматись клопотами про матеріальне? Чи не втомились із нетерпінням чекати дня Єгови? (Римлян 8:5—8).

16. Чому нам не слід заохочувати своїх дітей «насититись», тобто мати комфортне життя?

¹⁶ Про те, що ми перестали з готовністю чекати дня Єгови, також можуть свідчити поради, які ми даємо нашим дітям та іншим. Можливо, християнин міркує: «Колись я відмовився від вищої освіти і кар’єри, бо вважав, що кінець дуже близько. Однак тепер я хочу, щоб мої діти отримали хорошу освіту і могли жити в достатку». За днів Осії деякі ізраїльтяни, мабуть, думали так само. Чи їхня порада брати від життя усе справді принесла б користь їхнім дітям? Якби їхні діти прагнули «насититись» і жити комфортно, то що чекало б їх у 740 році до н. е, коли ассирійці захопили Самарію? (Осії 14:1; Софонії 1:12, 13).

17. У чому нам потрібно наслідувати Михея?

¹⁷ Як і служителі Бога в давнину, ми можемо не сумніватися, що Єгова обов’язково виконає свої обіцянки у точно визначений ним час (Ісуса Навина 23:14). Пророк Михей чинив мудро, коли «терпеливо чекав на Бога свого спасіння». Тепер нам відомо, що він жив незадовго до знищення Самарії. А що можна сказати про нас самих і час, в який ми живемо? Якщо ми озирнемось на своє життя, чи зможемо сказати, що приймали мудрі рішення, приміром щодо роботи, способу життя і повночасного служіння? Звичайно, ми не знаємо «про день той чи годину» (Матвія 24:36—42). Однак, без сумніву, ми приймемо правильне рішення, якщо будемо розвивати такий умонастрій, як у Михея, і відповідно поводитись. Прийде час, коли пророк отримає в нагороду життя у відновленому раю на землі. Як же приємно йому буде дізнатися, що його пророцтва і приклад, який він залишив, принесли нам велику користь. Ми будемо живим доказом того, що Єгова є Богом спасіння.

18, 19. а) Яке лихо передрікав Овдій? б) Про яку надію говорив ізраїльтянам пророк?

¹⁸ Наша впевненість має вагомі підстави. Згадаймо, наприклад, про невелику книгу пророка Овдія. У ній ідеться про давній Едом та Божий вирок його мешканцям, які несправедливо поводились зі своїм «братом», Ізраїлем (Овдія 12). У 10-му розділі цієї книжки згадувалося, що передречення Єгови сповнилось і цей край був спустошений. У середині VI століття до н. е. вавилоняни під проводом Набоніда завоювали Едом. Едомляни як народ перестали існувати. Однак у книзі Овдія є ще одна важлива думка, пов’язана з очікуванням великого дня Єгови.

¹⁹ Відомо, що вавилоняни ворогували з едомлянами і спустошили їхній край. Вони також стали виконавцями вироку Єгови над його невірним народом. У 607 році до н. е. вавилоняни знищили Єрусалим і забрали мешканців Юди в полон. Їхній край перетворився на пустку. Чи становище було безнадійним? Ні. Через Овдія Єгова передрік, що ізраїльтяни знову заволодіють своєю землею. В 17-му вірші книги Овдія містяться підбадьорливі слова: «На Сіонській горі буде спасіння, і буде святою вона, і спадки свої вже посяде дім Яковів».

20, 21. Чому слова з Овдія 17 потішають нас?

²⁰ Як свідчить історія, те, що Єгова сказав через Овдія, сповнилось. Усе сталося саме так, як Бог передрік. У 537 році до н. е. тисячі полонених юдеїв та ізраїльтян повернулися на батьківщину. З допомогою Єгови вони перетворили пустиню на квітучий рай. Пророцтва про ці чудові зміни записані в Ісаї 11:6—9 та 35:1—7. А щонайважливіше, тоді було відновлено правдиве поклоніння, осередком якого став відбудований храм Єгови. Отже, слова з 17-го вірша книги Овдія є ще одним доказом того, що Божим обіцянкам можна довіряти. Єгова завжди їх виконує.

²¹ Книга Овдія закінчується таким запевненням: «Царство Господнє настане» (Овдія 21). Ти, мабуть, довіряєш цим словам і чекаєш славного часу, коли Єгова через Ісуса Христа безперешкодно правитиме над нашою планетою та всім усесвітом. Незалежно від того, скільки ти чекаєш великого дня Єгови та благословень, які він принесе,— недовго чи вже багато десятиліть, ти можеш не сумніватись, що твої сподівання, які ґрунтуються на Біблії, неодмінно сповняться.

22. Як на тебе мають впливати слова з Авакума 2:3 та Михея 4:5?

²² Згадаймо ще раз запевнення Авакума, адже воно стосується наших днів: «На умовлений час це видіння, і приспішає кінець, і не обмане. Якщо б протягнулось, чекай ти його, бо воно конче прийде, не спізниться» (Авакума 2:3). Навіть якщо з людського погляду здається, що великий день Єгови запізнюється, він обов’язково прийде у визначений час. Це пообіцяв Єгова. Тому і ті, хто служить Богу вже багато років, і ті, хто лише недавно почав поклонятись йому, можуть разом іти вперед, поділяючи впевненість, висловлену в книзі Михея: «Ми будем ходити Ім’ям Господа, нашого Бога, навіки-віків» (Михея 4:5).