У ньому в Авакума 1:6 вживається слово «халдеї», а це підтверджує правильність масоретського тексту, згідно з яким Єгова мав підняти халдеїв (вавилонян), щоб виконати свою волю.

Слова Єгови: «Я підніму халдеїв» (Ав 1:6), а також загальний зміст пророцтва показують, що халдеї, або вавилоняни, на той час ще не знищили Єрусалим. Але Авакума 1:17 може вказувати на те, що вони вже почали завойовувати деякі народи. За часу правління Йосії, праведного юдейського царя (659—629 рр. до н. е.), халдеї та мідійці захопили Ніневію (632 р. до н. е.) і Вавилон наближався до того, щоб стати світовою державою (На 3:7).

Деякі люди, спираючись на рабинську традицію, вважають, що Авакум пророкував раніше, за часу правління юдейського царя Манасії. На їхню думку, він був одним з пророків, про яких ідеться в 2 Царів 21:10 і непрямо згадується в 2 Хронік 33:10. Вони вважають, що тоді вавилоняни ще не становили загрози і саме тому юдеям було важко повірити у сповнення слів Авакума. (Див. Ав 1:5, 6.)

А втім, на початку правління Єгоякима Юда перебувала під впливом Єгипту (2Цр 23:34, 35), і це теж міг бути час, коли непокірні жителі Юди «не повірили б, якби [їм] розповіли», що Бог підніме халдеїв, аби їх покарати (Ав 1:5, 6). У 625 р. до н. е., четвертого року правління царя Єгоякима, вавилонський цар Навуходоносор завдав поразки фараону Нехо під Кархемішем (Єр 46:2). Тож Авакум, імовірно, пророкував і записував пророцтво ще перед цією подією, а завершив написання своєї книги близько 628 р. до н. е. в Юді. Те, що напад халдеїв описується в майбутньому часі, показує, що книга писалася до того, як Єгояким став васалом Вавилону (620—618 рр. до н. е.) (2Цр 24:1).