Біблійна книга 35. Авакума

Письменник: Авакум

Місце написання: Юда

Написання закінчено: бл. 628 року до н. е. (?)

АВАКУМ — це ще один так званий малий пророк Єврейських Писань. Проте для Божого народу видіння та проголошення, які він отримав від Бога, аж ніяк не є маловажними. Його пророцтво підбадьорює, підкріпляє і підтримує Божих слуг у важкі часи. Ця книга висвітлює дві величні істини, що Бог Єгова є Владикою Всесвіту і що праведні живуть вірою. Оповідь служить теж пересторогою противникам Божих поклонників, а також тим, що лицемірно видають себе за Божий народ. Вона дає взірець міцної віри в Єгову, який заслуговує на усі пісні хвали.

² Книга Авакума починається такими словами: «Пророцтво, яке бачив пророк Авакум» (Ав. 1:1). Ким був пророк Авакум (єврейською Хавакку́к), чиє ім’я означає «Палкі обійми»? Стосовно походження, плем’я, умов життя чи смерті Авакума немає жодної інформації. Не можна з певністю сказати, чи він був левитом-музикантом при храмі, хоча такий висновок роблять з останніх слів цієї книги: «Для дириґента хору на моїх струнних знаряддях».

³ Коли Авакум виголосив своє пророцтво? Вищезгадані слова і вираз: «Господь у Своїм храмі святім» — вказують на те, що храм в Єрусалимі все ще стояв (2:20). Ця інформація, а також тема самого пророцтва наводять на думку, що пророцтво було проголошено незадовго до зруйнування Єрусалима у 607 році до н. е. Але коли саме? Імовірно, це відбулося після правління богобоязливого царя Йосії (659—629 роки до н. е.). Саме́ пророцтво дає ключ до розгадки, передрікаючи діло, про яке мешканці Юди не повірять, навіть якщо почують. Що це за діло? Бог поставить халдеїв (вавилонян), аби покарати невірну Юду (1:5, 6). Це припадає на початок правління ідолопоклонницького царя Єгоякима, коли в Юді поширились невір’я та несправедливість. Фараон Нехо посадив на трон Єгоякима, і народ Юди перебував під впливом Єгипту. За таких обставин люди навіть не припускали, що Вавилон може напасти на них. Проте 625 року до н. е. у битві під Кархемішем Навуходоносор завдав поразки фараону Нехо, таким чином послабивши силу Єгипту. Тому це пророцтво, очевидно, було виголошено перед тією подією. Отож, все це вказує на початок правління Єгоякима (початок у 628 році до н. е.) і означає, що Авакум був сучасником Єремії.

⁴ Звідки ми знаємо, що ця книга натхнена Богом? Стародавні каталоги Єврейських Писань підтверджують канонічність книги Авакума. Хоча вони не згадують самої назви книги, але, найімовірніше, мають її на увазі, говорячи про «дванадцять малих пророків» — число, яке без книги Авакума було б неповним. Апостол Павло вважав це пророцтво частиною натхнених Писань і прямо процитував слова з Авакума 1:5, назвавши це місце Писання тим, що «сказане в книгах пророків» (Дії 13:40, 41). У своїх листах він декілька разів посилався на цю книгу. Безперечно, сповнення слів Авакума про Юду та Вавилон робить його правдивим пророком Єгови, у чиє ім’я та на чию славу він промовляв.

⁵ Книга Авакума складається з трьох розділів. Перших два — це діалог письменника з Єговою. Вони розповідають про силу халдеїв, а також про горе, що чекає на вавилонський народ, який розмножує те, що не його, побирає для дому свого неправедний зиск, будує місто кров’ю і поклоняється вирізьбленим зображенням. Третій розділ вражає своєю силою та яскравим стилем, розповідаючи про велич Єгови у день битви. Той розділ — це молитва, виголошена у вигляді жалобної пісні, і його називають «одним з найвеличніших та найліпших творів давньоєврейської поезії»a.

ЧОМУ КОРИСНА

⁶ Визнаючи, що пророцтво Авакума корисне для навчання, апостол Павло у трьох випадках послався на розділ 2, вірш 4. Наголошуючи на тому, що добра новина є Божою силою, завдяки якій може спастися кожен, хто вірить, Павло написав до християн у Римі: «Адже ті, хто має віру, бачать, що через добру новину стає явною Божа праведність, і від цього їхня віра стає ще міцнішою, як і написано: «А праведний житиме завдяки своїй вірі». Пишучи до галатів, Павло підкреслив, що благословення приходить через віру: «Ми добре розуміємо, що Бог нікого не визнає́ праведним на підставі Закону, бо «праведний житиме завдяки своїй вірі». Також у своєму листі до євреїв Павло написав, що християни повинні виявляти живу віру, яка зберігає душу, і знову він послався на слова Єгови до Авакума. Однак він процитував не лише слова Авакума: «Праведний житиме завдяки своїй вірі», але й, згідно з грецькою Септуагінтою, його подальші слова: «Якщо він відступить від мене, то буде не до вподоби душі моїй». Потім він підсумував: «Ми... з тих, хто вірить, щоб зберегти душу живою» (Рим. 1:17; Гал. 3:11; Євр. 10:38, 39).

⁷ Пророцтво Авакума особливо корисне для сучасних християн, яким потрібна життєва енергія. Воно вчить нас покладатися на Бога. Це пророцтво також допомагає застерігати інших про Божі присуди. Попереджальний урок надзвичайно переконує: не думайте, що Божі присуди забарились, вони ‘конче прийдуть, не спізняться’ (Ав. 2:3). Пророцтво про знищення Юди вавилонянами сповнилось до найменших подробиць, так само сповнилось і пророцтво про захоплення Вавилона, коли мідяни й перси взяли це місто 539 року до н. е. Наскільки ж важливо довіряти словам Бога! Отож апостол Павло вважав за доцільне процитувати Авакума, попереджаючи тогочасних євреїв, щоб вони не були невірними: «Вважайте, щоб на вас не сповнилося сказане в книгах пророків: «Подивіться, глузії, і здивуйтесь, і пощезайте, бо я здійснив за ваших днів те, у що ви ніколи не повірите, навіть якщо хтось детально про це розповість» (Дії 13:40, 41; Ав. 1:5). Віроломні юдеї не зважали на те, що говорив Павло, так само як не повірили Ісусовому попередженню про знищення Єрусалима. Вони пожали плоди свого невірства, коли римські війська спустошили Єрусалим у 70 році н. е. (Луки 19:41—44).

⁸ Подібно і сьогодні, хоча християни живуть у світі, сповненому насильством, пророцтво Авакума заохочує їх мати міцну віру. Воно допомагає їм вчити інших і відповідати на запитання, яке ставлять люди по цілому світі: чи Бог відплатить злим? Зверніть ще раз увагу на слова пророцтва: «Чекай ти його, бо воно конче прийде, не спізниться» (Ав. 2:3). Хоч би що сталося на землі, помазаний останок спадкоємців Царства нагадує слова Авакума про те, як Єгова давав відплату в минулому: «Ти вийшов спасти Свій народ, спасти Помазанця Свого» (3:13). З давніх-давен Єгова є їхнім «Святим» і «Скелею», що докорить неправедному та дасть життя тим, кого наділяє своєю любов’ю. Усі, хто любить праведність, можуть радіти його Царством та верховною владою, кажучи: «Я Господом тішитись буду... радітиму Богом спасіння свого! Бог Господь — моя сила» (1:12; 3:18, 19).

[Примітка]