«Чекайте Мене»

«Тому то чекайте Мене»,— промовляє Господь» (СОФОНІЇ 3:8).

 1. Яку пересторогу виголосив пророк Софонія і чому це повинно цікавити людей сьогодні?

«ВЕЛИКИЙ день Єгови близько». Таку пересторогу виголосив пророк Софонія в середині сьомого сторіччя до н. е. (Софонії 1:14, НС). Це пророцтво сповнилося через 40 або 50 років, коли день виконання вироку Єгови прийшов на Єрусалим і на народи, які зневажали суверенітет Єгови, знущаючись над його народом. Чому це повинно цікавити людей під кінець XX сторіччя? Ми живемо в час, коли швидко наближається остаточний «великий день» Єгови. Подібно як і за часів Софонії, вже ось-ось вибухне «палкий гнів» Єгови на сучасний еквівалент Єрусалима — загальновизнане християнство — й на всі народи, що знущаються над людьми Єгови та зневажають його всесвітній суверенітет (Софонії 1:4; 2:4, 8, 12, 13; 3:8, Хом.; 2 Петра 3:12, 13).

Софонія — відважний свідок

 2, 3. а) Що ми знаємо про Софонію і з чого видно, що він був відважним свідком Єгови? б) Які факти допомагають нам визначити, коли і де пророкував Софонія?

² Ми досить мало знаємо про пророка Софонію, ім’я якого (єврейською Цефан·я́г) означає «Єгова сховав (зберіг)». Але на противагу іншим пророкам Софонія подав свій родовід до четвертого покоління — до «Єзекії». (Софонії 1:1; порівняйте Ісаї 1:1; Єремії 1:1; Єзекіїля 1:3). Це настільки незвичайно, що більшість тлумачів ототожнюють його прапрадіда з вірним царем Єзекією. А якщо це так, то Софонія був із царського роду, і це надавало ще більшої ваги його суворому засудженню юдейських князів і показувало, що він є відважним свідком і пророком Єгови. Його глибоке знання топографії Єрусалима та всіх справ у царському дворі наводить на думку, що він, мабуть, проголошував вироки Єгови в самій столиці. (Дивіться Софонії 1:8—11).

³ Варто зазначити, що, проголошуючи божественні вироки на юдейських «князів» (вельмож, або вождів) і «синів царя», він ніколи не критикував самого царяa (Софонії 1:8; 3:3). Це натякає на те, що молодий цар Йосія вже виявляв певну схильність до чистого поклоніння, хоча, мабуть, ще не почав здійснювати релігійних реформ, як видно з того, що Софонія відкрито засуджував ситуацію там. Усе це говорить про те, що Софонія пророкував в Юдеї за дитинства Йосії, який царював з 659 до 629 року до н. е. Інтенсивне проповідування Софонії напевно спонукало молодого Йосію задуматись про ідолопоклонство, насилля й корупцію, які тоді поширювалися в Юдеї, а також посприяло його пізнішій кампанії проти ідолопоклонства (2 Хронік 34:1—3).

Причини палкого гніву Єгови

 4. Якими словами Єгова виявив свій гнів на Юдею та Єрусалим?

⁴ Єгова мав поважну причину розпалитися гнівом на провідників і мешканців Юдеї, а також на її столицю Єрусалим. Через свого пророка Софонію він сказав: «І руку свою я простягну на Юду і на всіх мешканців Єрусалиму,— і вигублю з місця оцього останок Ваала, імення жерців зо священиками, і тих, хто вклоняється на дахах світилам небесним, і тих, хто вклоняється, хто присягає Господом, і хто присягає царем своїм [«Малкомом», Хом.]» (Софонії 1:4, 5).

 5, 6. а) Яка релігійна ситуація панувала в Юдеї за часів Софонії? б) Яким був стан державних провідників Юдеї та їхніх підлеглих?

⁵ Юдея була заплямована принизливими обрядами родючості в культі Ваала, демонічною астрологією та поклонінням язичницькому богові Малкому. Коли Малком це те саме, що Молох, як декотрі вважають, тоді фальшиве поклоніння в Юдеї включало огидне жертвування дітей. Такі релігійні ритуали були мерзенними в очах Єгови (1 Царів 11:5, 7; 14:23, 24; 2 Царів 17:16, 17). Через них дедалі сильніше розпалювався гнів Єгови, бо ідолопоклонники як і колись присягалися іменем Єгови. Він більше не хотів зносити таку релігійну нечистоту й бажав покласти край як язичницьким, так і відступницьким священикам.

⁶ Крім того, державні провідники Юдеї були вкрай зіпсутими. Її князі були немов хижі «леви ревучі», а судді скидалися на лютих «вовків» (Софонії 3:3). Їхніх підлеглих обвинувачувалося в ‘наповненні дому свого пана насиллям й оманою’ (Софонії 1:9). Надзвичайно поширювався матеріалізм. Багато хто використовував цю ситуацію, щоб нагромаджувати багатство (Софонії 1:13).

Сумніви щодо приходу дня Єгови

 7. Скільки років до «великого дня Єгови» пророкував Софонія і яким був духовний стан багатьох євреїв?

⁷ Як ми побачили, згубна релігійна ситуація за днів Софонії вказує на те, що він служив свідком і пророком, перш ніж цар Йосія почав свою кампанію проти ідолопоклонства близько 648 року до н. е. (2 Хронік 34:4, 5). Тому Софонія, мабуть, пророкував щонайменше 40 років, перш ніж на Юдейське царство прийшов «великий день Єгови». Саме тоді багатьох євреїв точили сумніви і вони ‘відступали’ від служіння Єгові, стаючи байдужими. Софонія говорить про тих, хто «не шукає Господа, і не звертається до Нього» (Софонії 1:6). Очевидно, люди в Юдеї були апатичними й не звертали уваги на Бога.

 8, 9. а) Чому Єгова мав перевірити «тих, що задубіли на своїм виннім осадку»? б) Яким чином Єгова мав скерувати свою увагу на мешканців Юдеї та їхніх державних і релігійних провідників?

⁸ Єгова повідомив про свій намір перевірити тих, хто говорить, що є його людьми. Серед цих людей, що вважали себе його поклонниками, він мав розшукувати тих, які мали сумніви щодо його спроможності або прагнення втрутитися в людські справи. Він сказав: «Того часу буде: я обшукаю Єрусалим зо світлом і покараю тих, що задубіли на своїм виннім осадку, і що говорять у своїм серці: «Господь ані добра, ні зла не чинить!» (Софонії 1:12, Хом.). Вислів «тих, що задубіли на своїм виннім осадку» стосується людей, які осіли, немов осад на дні діжки, й не хотіли, аби їх турбували якимось проголошенням того, що незабаром Бог втрутиться в справи людства.

⁹ Єгова мав скерувати свою увагу на мешканців Юдеї та Єрусалима, а також на їхніх священиків, які змішали його поклоніння з поганством. Якби вони відчували себе за мурами Єрусалима в безпеці, ніби під покровом ночі, він шукав би їх, немов із світильником, яскраве світло якого розганяло б духовну темряву в їхньому сховку. Він пробудив би їх з релігійної апатії спочатку вражаючими звістками засуду, а потім виконанням своїх вироків.

«Великий день Єгови близько»

10. Як Софонія описав «великий день Єгови»?

¹⁰ Єгова натхнув Софонію проголосити: «Великий день Єгови близько. Він близько й дуже сильний його поспіх. Звук дня Єгови гіркий» (Софонії 1:14, НС). Перед священиками, князями та людьми, які не звертали уваги на попередження й не хотіли повернутися до чистого поклоніння, були насправді гіркі дні. Це пророцтво продовжує описувати день виконання вироку такими словами: «День гніву цей день, день смутку й насилля, день збурення та зруйнування, день темноти та темряви, день хмари й імли, день сурмлення й окрику проти твердинних міст та проти високих міських заборолів» (Софонії 1:15, 16).

11, 12. а) Яку звістку засуду було виголошено проти Єрусалима? б) Чи міг урятувати євреїв матеріальний достаток?

¹¹ Не минуло й декількох десятиріч, як вавилонське військо вдерлося в Юдею. Єрусалиму не було порятунку. Його житлові та ділові райони були розорені. «Буде в дні тому»,— говорить Господь,— «голос крику із Рибної брами, і завивання із Міста Нового, і велика руїна із пагірків. Ридайте, мешканці Махтешу [район Єрусалима], бо понищений буде ввесь купецький народ, будуть вигублені всі, хто важить срібло». (Софонії 1:10, 11; дивіться примітку під текстом у НС).

¹² Не бажаючи вірити в те, що день Єгови близько, багато євреїв втягувалися в дохідні фінансові справи. Але через свого вірного пророка Софонію Єгова передрік, що «здобиччю стане все їхнє багатство, а їхні доми — за спустошення». Вони не питимуть свого вина, й «спасти їх не зможе в день гніву Господнього ні їхнє срібло, ані золото їхнє» (Софонії 1:13, 18).

Суд над іншими народами

13. Яку звістку засуду виголосив Софонія Моаву, Аммону та Ассирії?

¹³ Через свого пророка Софонію Єгова також висловив свій гнів на народи, які знущалися з його люду. Він проголосив: «Чув Я ганьбу Моавову й образи Аммонових синів, які ображали народ Мій і чванилися над границею їхньою. Тому — як живий Я!» — говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів,— «стане Моав як Содом, а Аммонові сини — як Гоморра: землею тернини, і солончаком, і навіки спустошенням! ...Він і на північ простягне свою руку і знищить Асирію. Він з Ніневії зробить руїну, суху, немов пустиня» (Софонії 2:8, 9; 2:13, Хом.).

14. Які є докази того, що чужоземні народи ‘чванились’ перед ізраїльтянами та їхнім Богом Єговою?

¹⁴ Моав та Аммон були споконвічними ворогами Ізраїлю. (Порівняйте Суддів 3:12—14). На Моавському камені в Луврі (Париж) викарбувані хвастливі слова моавського царя Меша. Він гордовито розповідає, що його бог Кемош допоміг йому підкорити декілька ізраїльських міст (2 Царів 1:1). Єремія, сучасник Софонії, розповів, що аммонітяни окупували ізраїльську територію Ґад в ім’я свого бога Мілкома, або Малкома (Єремії 49:1). Ассирійський же цар Салманасар V оточив і завоював Самарію років за сто до днів Софонії (2 Царів 17:1—6). Трохи пізніше цар Санхерів пішов на Юдею і захопив багато тамтешніх укріплених міст, а навіть загрожував Єрусалиму (Ісаї 36:1, 2). Представник ассирійського царя надзвичайно чванився перед Єговою, вимагаючи підкорення Єрусалима (Ісаї 36:4—20).

15. Як Єгова мав принизити богів тих народів, котрі чванилися перед його народом?

¹⁵ У Псалмі 83 згадуються деякі держави, а серед них Моав, Аммон, Ашшур [Ассирія], які дуже чванились перед Ізраїлем і хвастливо говорили: «Ходіть но, та знищимо їх з-між народів,— і згадуватись більш не буде імення Ізраїля!» (Псалом 83:5). Пророк Софонія мужньо звіщав, що всі ці гордовиті народи та їхні боги будуть принижені Єговою військ. «Оце їм за їхню пиху, бо вони ображали й чванилися проти народу Господа Саваота. Господь буде грізний проти них, бо Він знищить всіх богів землі, і вклонятися будуть Йому кожен з місця свого, усі острови тих народів» (Софонії 2:10, 11).

«Чекайте»

16. а) У кого наближення дня Єгови викликало радість і чому? б) Який настійний заклик пролунав до цього вірного останку?

¹⁶ Хоча духовна летаргія, скептицизм, ідолопоклонство, корупція й матеріалізм охопили провідників і багатьох мешканців Юдеї та Єрусалима, здається, що декотрі вірні євреї прислуха́лися до пророчих пересторог Софонії. Їх вкрай засмучували огидні вчинки юдейських князів, суддів і священиків. Проголошення Софонії стали великою розрадою для цих вірних і відданих людей. Замість породжувати неспокій, наближення дня Єгови виклика́ло в них радість, бо цей день мав покласти край таким огидним вчинкам. Цей вірний останок зважав на настійний заклик Єгови: «Тому то чекайте Мене»,— промовляє Господь,— «на той день, коли встану, як свідок, бо право Моє — позбирати народи, згромадити царства, щоб вилити на них Свою лють, увесь жар Свого гніву» (Софонії 3:8).

17. Коли і як почали виконуватися на поганах виголошені Софонією звістки засуду?

¹⁷ Ті, хто зважав на цю пересторогу, не були захоплені зненацька. Пророцтво Софонії сповнилося ще за життя багатьох з них. У 632 році до н. е. коаліція вавилонян, мідійців та північних племен, можливо скіфів, підкорила й сплюндрувала Ніневію. Історик Вілл Дюрант розповідає: «Вавилонське військо під керівництвом Набопаласара спільно з мідійським військом на чолі з Ксерксом, а також ватагами скіфів з Кавказу легко й швидко підкорили північні фортеці. (...) В одну мить Ассирія опинилася на звалищі історії». Це сталося саме так, як пророкував був Софонія (Софонії 2:13—15).

18. а) Як виконався божественний вирок на Єрусалимі й чому? б) Як сповнилося пророцтво Софонії про Моав та Аммон?

¹⁸ Багато євреїв, які чекали Єгову, також дожили до часу, коли його вироки сповнилися на Юдеї та Єрусалимі. Софонія пророкував про Єрусалим: «Горе місту тому ворохобному та занечищеному, місту — насильникові! Не слухається воно голосу, не приймає картання, не складає надії на Господа, до Бога свого не зближається» (Софонії 3:1, 2). Через невірність Єрусалима було дозволено, щоб його двічі оточили вавилоняни й зрештою здобули та знищили 607 року до н. е. (2 Хронік 36:5, 6, 11—21). За свідченням єврейського історика Йосифа Флавія, у п’ятому році після падіння Єрусалима вавилоняни точили війну з Моавом та Аммоном і розбили їх. Як і пророкувалося, ці народи згодом зникнули з лиця землі.

19, 20. а) Як Єгова винагородив тих, котрі чекали його? б) Чому ці події повинні цікавити нас і що ми розглянемо в наступній статті?

¹⁹ Сповнення цих та інших подробиць пророцтва Софонії зміцнило віру євреїв і неєвреїв, які чекали Єгову. Серед тих, хто пережив знищення Юдеї та Єрусалима, були Єремія, ефіоп Евед-Мелех і дім Єгонадава, Рехавіти (Єремії 35:18, 19; 39:11, 12, 16—18). Вірні євреї в неволі та їхні нащадки, які постійно чекали Єгову, стали частиною радісного останку, звільненого з Вавилона 537 року до н. е., й змогли повернутися в Юдею, щоб відновити чисте поклоніння (Ездри 2:1; Софонії 3:14, 15, 20).

²⁰ Яке значення все це має в наш час? Усе, що діялось за днів Софонії, багато в чому відповідає гидотам, що відбуваються сьогодні в загальновизнаному християнстві. Крім того, деякі погляди тогочасних євреїв подібні на погляди, які можна знайти сьогодні, інколи навіть і серед людей Єгови. Ці питання ми розглянемо в наступній статті.

[Примітка]

Для повторення

◻ Яка релігійна ситуація панувала в Юдеї за часів Софонії?

◻ Яке становище було серед державних провідників і який склад розуму мало багато людей?

◻ Як народи чванились перед народом Єгови?

◻ Яку пересторогу виголосив Софонія Юдеї та іншим народам?

◻ Як було винагороджено тих, хто чекав Єгову?

[Ілюстрація на сторінці 9]

Моавський камінь підтверджує те, що моавський цар Меша ображав стародавній Ізраїль.

[Відомості про джерело]

Моавський камінь: Musée du Louvre, Paris

[Ілюстрація на сторінці 10]

Підтверджуючи пророцтво Софонії, ця клинописна табличка вавилонського літопису розповідає про знищення Ніневії військовою коаліцією.

[Відомості про джерело]

Клинописна табличка: З люб’язного дозволу The British Museum