По-перше, ми повинні остерігатися, аби не стати такими, як євреї за днів Софонії, котрі вагалися йти за Єговою, бо сумнівалися в наближенні дня Єгови. Ті євреї не обов’язково висловлювали свої сумніви, але своїм способом дій вони виявляли, що насправді не вірять у близькість великого дня Єгови. Замість чекати Єгову, вони захопилися нагромадженням багатства (Софонії 1:12, 13; 3:8).

¹⁴ Тепер не час дозволяти сумнівам закрадатися в наші серця. Було б вкрай нерозсудливо відстрочувати у своїх розумах і серцях час приходу дня Єгови (2 Петра 3:1—4, 10). Нам не слід відхилятися від Єгови або дозволяти ‘своїм рукам опасти’ в його служінні. Не можна допустити, щоб наші руки стали ‘ледачими’ в проповідуванні «Євангелія» (Приповістей 10:4; Марка 13:10).

Боротьба з байдужістю

15. Що може змусити нас скласти руки в служінні Єгові і як передрікалося про цю проблему в пророцтві Софонії?

¹⁵ По-друге, ми повинні остерігатися байдужості, яка ослаблює. У багатьох країнах Заходу байдужість до духовних справ може стати причиною знеохочення для декотрих проповідників доброї новини. Така байдужість існувала й за днів Софонії. Через свого пророка Єгова сказав: «Відвідаю Я тих мужів, які... говорять у серці своєму: Господь не вчинить добра, і лиха не зробить» (Софонії 1:12). Коментуючи цей уривок у «Кембриджській Біблії для шкіл і коледжів» (англ.), А. Б. Дейвідсон сказав, що ці слова стосуються людей, які «дійшли до того, що вкрай байдуже або навіть з недовір’ям ставляться до думки, що якась вища сила втрутиться в справи людства».