Поводься з іншими так, як цього хоче Бог

1—3. а) Що спадає на думку багатьом християнам при згадці про Тир? б) Розкажи про стосунки царя Хірама з Ізраїлем. в) Чого ми можемо навчитися з розповіді про Тир?

ЩО СПАДАЄ тобі на думку при згадці про стародавнє місто Тир? Багато християн пригадає передречення про знищення цього міста, яке сповнилось у давні часи. Александр Македонський збудував із залишків материкової частини Тиру дамбу, яка вела до його нової, острівної, частини, і зруйнував місто (Єзекіїля 26:4, 12; Захарія 9:3, 4). Однак чи ти думав колись, що з розповіді про Тир можна побачити, як потрібно і не потрібно ставитись до одновірців та інших людей?

² Чому Тир був знищений? «За три переступи Тиру... за те, що він видав усіх на вигнання в Едом, і не пам’ятав заповіту братів... Пошлю Я огонь на мур Тиру» (Амоса 1:9, 10). Раніше цар Тиру, Хірам, був прихильним до царя Давида, а потім постачав Соломону будівельні матеріали для храму. Соломон склав угоду з Хірамом і дав йому міста в Галілеї. Цар Тиру називав Соломона своїм братом (1 Царів 5:15—32; 9:10—13, 26—28; 2 Самуїла 5:11). Коли Тир «не пам’ятав заповіту братів» і продав деяких ізраїльтян у рабство, це не пройшло повз увагу Єгови.

³ Який висновок ми можемо зробити з того, що Бог засудив ханаанеян з Тиру за жорстоке ставлення до ізраїльського народу? Дуже велике значення має те, як ми поводимось зі своїми духовними братами. У попередніх розділах цієї книжки ми вже обговорили деякі поради 12 пророків щодо наших стосунків з іншими. Наприклад, вони наголошували на тому, що слід бути чесними у фінансових питаннях і зберігати моральну чистоту. Але з книг цих пророків ми можемо дізнатися ще більше про те, як, на думку Бога, ми повинні ставитися до інших.

 4. У якому розумінні едомляни були братами ізраїльтян і як вони поводилися з ними?

⁴ У Божих словах, скерованих до Едому,— краю, який лежав неподалік Ізраїлю,— міститься важливий урок. Єгова сказав: «Як ти міг злорадно дивитися на свого брата в день його нещастя?! Як ти міг тішитися, коли гинули Юдині сини?!» (Овдія 12, НС). Якщо жителі Тиру були «братами» ізраїльтян, тому що мали з ними торговельні зв’язки, то едомляни справді були їхніми братами, бо походили від Ісава, брата-близнюка Якова. Навіть Єгова називав едомлян братами Ізраїля (Повторення Закону 2:1—4). Отже, едомляни вчинили підло, коли тішились з лиха, якого юдеї зазнали від вавилонян (Єзекіїля 25:12—14).

 5. За яких обставин ми могли б стати подібними до едомлян?

⁵ Зрозуміло, Бог засудив едомлян за те, як вони повелися з юдеями, своїми братами. Тож запитай себе: «Чи Богові подобається, як я ставлюсь до духовних братів?» Наприклад, що ти думаєш про одновірця і як ставишся до нього, коли між вами виникли тертя? Припустімо, що хтось образив тебе або має напружені стосунки з твоїм родичем. Якщо ти «маєш підстави... поскаржитись», чи затаюєш образу, замість того щоб забути непорозуміння чи залагодити справу? (Колосян 3:13; Ісуса Навина 22:9—30; Матвія 5:23, 24). Коли ти не хочеш простити братові, це впливає на ваші стосунки. Можливо, ти почнеш поводитися з ним підкреслено стримано, уникати його або негативно висловлюватися про нього. А тепер уяви, що цей християнин провинився і навіть потребує поради або виправлення від старійшин збору (Галатів 6:1). Чи ти, подібно до едомлян, будеш тішитися, що у твого брата неприємності? Чого в цій ситуації сподівається від тебе Бог?

 6. Яке застереження міститься у словах з Захарія 7:10 і до чого заохочує записане в Михея 7:18?

⁶ Пророк Захарій написав, до чого Єгова закликає нас: «Не думайте зла в своїм серці один проти одного» (Захарія 7:9, 10; 8:17). Ці слова доречно згадати, коли брат образив нас чи когось із нашої сім’ї. У такому випадку в серці християнина може зародитися бажання помститися. Якщо він буде виношувати це бажання, то згодом воно обов’язково позначиться на його вчинках. Але Бог хоче, щоб ми наслідували його приклад. Пригадай, що, за словами Михея, Єгова «прощає провину і пробачує прогріх»a (Михея 7:18). Як нам навчитись вибачати?

 7. Чому варто забувати образи?

⁷ Можливо, хтось ранив наші почуття або почуття когось із наших рідних. Наскільки серйозна ця образа? У Біблії говориться, що́ слід робити, коли виникають непорозуміння і коли один брат грішить проти іншого. Але в більшості випадків найліпше просто не звертати уваги на провину чи образу, так би мовити, пройти повз неї. Запитай себе: «Чи це не один із 77 разів, коли я маю простити? Чому б не забути образи?» (Матвія 18:15—17, 21, 22). Навіть якщо образа здається дуже серйозною тепер, чи будемо ми вважати її такою через 1000 років? Дуже повчальні слова містяться в Екклезіяста 5:19 (Екклезіяста 5:20, НС). Тут говориться про людину, яка насолоджується їжею і питвом: «Про клопоти свого короткого життя вона буде роздумувати нечасто, оскільки правдивий Бог сповнює її серце радістю». Ця людина тішиться приємними моментами і забуває про буденні клопоти. Чи можемо й ми мати подібний погляд? Завдяки тому що ми належимо до християнського братства, в нас є багато благословень. Якщо ми зосереджуємось на них, то не пам’ятатимемо незначних проблем, які не пригадаються в новому світі. Маючи такий умонастрій, ми не будемо зловтішатись з проблем інших чи затаювати образу.

 8. Коли нам може бути нелегко говорити правду?

⁸ Як підкреслюється в 12 пророчих книгах, Бог хоче, щоб ми завжди говорили правду. Звичайно, ми докладаємо багато зусиль, аби говорити «правду — добру новину» (Колосян 1:5; 2 Коринфян 4:2; 1 Тимофія 2:4, 7). Однак у повсякденному житті, коли ми спілкуємося на різні теми з членами нашої сім’ї чи з духовними братами і сестрами, говорити правду буває нелегко. Чому?

 9. Коли в нас може виникнути спокуса не казати усієї правди і про що нам слід запитати себе?

⁹ Мабуть, кожному з нас робили зауваження, коли ми сказали чи зробили щось не так. Скоріш за все, ми відчували сором і докори сумління. Такі почуття можуть спонукати людину заперечувати свою вину і перекручувати факти, щоб виправдати себе. Опинившись у незручному становищі, хтось міг би піддатися спокусі випустити деякі подробиці чи підтасувати факти, щоб справити на інших краще враження. Те, що ми говоримо, формально може бути правдою, але наші співрозмовники зовсім по-іншому уявлятимуть те, що відбулося. Це не назвеш відвертою брехнею, яка дуже поширена у цьому світі. Однак чи ми дійсно «говоримо правду своїм ближнім», тобто своїм братам? (Ефесян 4:15, 25; 1 Тимофія 4:1, 2). Які почуття виникають у Бога, коли християнин навмисно висловлюється так, що брати доходять неправильного висновку і починають вірити неточним відомостям або й взагалі неправді?

10. Про яку нечисту звичку мешканців Ізраїлю та Юди писали пророки?

¹⁰ Пророки розуміли, що навіть служителі Єгови іноді можуть нехтувати його вимогами. Ось що ми читаємо про ставлення Бога до сучасників Осії в книзі цього пророка: «Погуба на них [«вони погинуть», НС], бо повстали вони проти Мене! Хоч Я викупив їх, та вони проти Мене говорять неправду». Ізраїльтяни не лише говорили відверту і злісну брехню про Єгову, але й проклинали інших та обманювали їх, перекручуючи факти (Осії 4:1, 2; 7:1—3, 13; 10:4; 12:2). Осія написав ці слова в Самарії, північному царстві. А що сказати про Юду? Михей сказав: «Повні насильства його багачі, мешканці ж його говорили неправду, а їхній язик в їхніх устах — омана» (Михея 6:12). У вироках, які оголошували ці пророки тим, хто «говорить неправду» і чий «язик...омана», міститься урок. Хоча християни нікого не обманюють навмисно, вони можуть запитати себе: «Чи не буває так, що я говорю неправду або намагаюсь ввести інших в оману? Чого сподівається від мене Єгова?»

11. Якою, за словами пророків, має бути наша мова, щоб вона подобалась Богові?

¹¹ Через своїх пророків Бог також чітко показав, яку поведінку він схвалює. У Захарія 8:16 сказано: «Оце речі, які будете робити: Говоріть правду один одному, правду та суд миру судіть у ваших брамах». У дні Захарія біля міських брам старші чоловіки прилюдно розглядали судові справи (Рут 4:1; Неемії 8:1). Однак пророк закликає говорити правду не лише на суді. Захарій також каже: «Говоріть правду один одному». Справді, ми повинні бути чесними в офіційних справах, але не можна обманювати і тоді, коли розмовляємо з найближчими людьми — чоловіком чи дружиною або родичами. Нам треба бути правдивими і в розмовах з нашими духовними братами і сестрами, коли ми спілкуємося з ними віч-на-віч, по телефону чи будь-яким іншим способом. Вони мають право сподіватися, що ми будемо говорити їм правду. Християни повинні навчати своїх дітей, що не можна обманювати. Тоді вони ще змалку усвідомлять, що Бог очікує від своїх служителів чесності і засуджує тих, хто каже неправду (Софонії 3:13).

12. Яку користь ми можемо черпати з пророчих книг?

¹² Усі, хто старається бути завжди правдивим, юні і дорослі, відгукуються на заклик Захарія: «Правду та мир кохайте» (Захарія 8:19). Крім того, Єгова ставить нам у приклад свого Сина. Ось що про Ісуса написано в книзі Малахії: «Закон правди в устах його був, і не знайшлась на губах його кривда,— у мирі й простоті ходив він зо Мною» (Малахії 2:6). Хіба Єгова не очікує від нас того ж? Не забувай, що ми можемо черпати користь зі всієї Біблії, у тому числі з книг 12 пророків.

13. Про які гріхи ізраїльтян згадується в Михея 6:12?

¹³ З Михея 6:12 ми довідуємось про те, що давні ізраїльтяни кривдили своїх ближніх. Вони говорили неправду, і «язик в їхніх устах [був] омана». У цьому ж вірші згадується про ще один важкий гріх. Михей передав такі слова Бога: «Повні насильства... багачі». Чому Єгова так сказав і чого ми можемо навчитися з його слів?

14, 15. Що нам відомо про жорстокість народів, які жили неподалік Ізраїлю?

¹⁴ Згадаймо, чому деякі народи, що жили по сусідству з Ізраїлем, мали недобру славу. На північному сході лежала Ассирія. Про її столицю, Ніневію, пророк Наум написав: «Горе місту цьому кровожерному, воно все неправда, воно повне насилля, грабіж не виходить із нього» (Наума 3:1). Ассирійці були дуже войовничими і вкрай жорстоко поводились з полоненими: вони спалювали людей живцем, здирали з них шкіру, виколювали очі, відрізали ніс, вуха, пальці. Курт Керам у своїй книжці «Боги, гробниці та вчені» (переклад з німецької Р. Михайлюка) зазначає: «Ніневія залишилась у людській пам’яті головним чином через вбивства та грабежі, пригноблення та приниження слабших, війни та всілякого роду нещастя». Біблія згадує очевидця (а можливо, й учасника) такого насилля — царя Ніневії. Почувши звістку Йони, він звернувся до своїх підданих: «Нехай покриваються веретами та людина й та худоба, і нехай сильно кличуть до Бога, і нехай кожен зверне з своєї дороги та від насильства, що в їхніх руках» (Йони 3:6—8)b.

¹⁵ Жорстокістю була відома не лише Ассирія. В Едомі, що лежав на південний схід від Юди, також ширилось насилля. Тому він мав бути покараний. «Пустинею голою стане Едом за насильство синам Юди, за те, що лили кров невинну у їхньому Краї» (Йоіла 4:19). Чи едомляни прислухались до цього попередження і припинили чинити насилля? Приблизно через два століття пророк Овдій написав: «Настрашене буде лицарство твоє, о Темане [місто в Едомі]... Через насилля на Якова на брата твого... ти витятий будеш навіки» (Овдія 9, 10). А що сказати про Божий народ?

16. Як Амос і Авакум проливають світло на те, що відбувалось за їхніх днів?

¹⁶ Ось як пророк Амос описав, що відбувалось у Самарії, столиці північного царства: «Побачте велике збентеження в ній, та утиск у ній! І правдиво не вміють робити вони,— говорить Господь,— насильство громадять та грабунок» (Амоса 3:9, 10). Чи ситуація в Юді, де стояв храм Єгови, була іншою? Пророк Авакум, який там жив, запитував Бога: «Аж доки я, Господи, кликати буду, а Ти не почуєш? До тебе я кличу: “Насильство!” та Ти не спасаєш! Для чого неправість мені Ти показуєш та позираєш на муку? А передо мною грабіж та насильство» (Авакума 1:2, 3; 2:12).

17. Як серед Божого народу могла поширитись жорстокість?

¹⁷ Чому серед Божого народу поширилось насилля і жорстокість? Чи не тому, що люди піддалися впливу ассирійців, едомлян та інших народів? Свого часу Соломон застерігав: «Не заздри насильникові, і ні однієї з доріг його не вибирай» (Приповістей 3:31; 24:1). Згодом Єремія записав конкретну вказівку: «Так говорить Господь: Не навчайтесь доріг цих народів» (Єремії 10:2; Повторення Закону 18:9).

18, 19. а) Якою була б реакція Авакума на сучасні форми насилля? б)  Як до них ставишся ти?

¹⁸ Якби Авакум жив у наші дні, він, напевно, жахнувся б через повсюдне насилля. Для багатьох насилля стає звичним ще з дитинства. Хлопчики і дівчатка, не відводячи погляду від екрану, спостерігають, як герої мультфільмів жорстоко б’ють або намагаються вбити одні одних. А пізніше ці діти вже грають у відеоігри, в яких перемагає той, хто застрілить чи висадить у повітря своїх противників. «Це лише гра»,— скаже хтось. Звичайно, що так, але, граючи в жорстокі відеоігри вдома чи в комп’ютерних клубах, діти поринають у насилля, яке формує їхнє мислення і поведінку. Не можна не погодитись з натхненими словами: «Насильник підмовлює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі» (Приповістей 16:29).

¹⁹ Авакум був змушений дивитись на зло і насилля, і це його дуже засмучувало. Поміркуй: чи цей пророк міг би спокійно дивитись разом з тобою твої улюблені програми? Чи він ходив би на спортивні заходи, які є жорстокими за своєю суттю і учасники яких одягають захисне спорядження, наче гладіатори? Багато хто отримує найбільше задоволення від бійок, що спалахують між самими гравцями або ж між їхніми розлюченими вболівальниками. У деяких країнах досить популярні фільми, сюжет яких пов’язаний з військовими діями чи бойовими мистецтвами. Хтось виправдовує сцени насильства тим, що фільм достовірно розповідає про історію і культуру народу. Однак чи від цього насилля стає більш прийнятним? (Приповістей 4:17).

20. Про яку форму насилля написав Малахія і як до неї ставиться Єгова?

²⁰ Теми насилля торкнувся також Малахія, коли написав, як Єгова ставиться до юдеїв, що зраджували своїм дружинам. «Ненавиджу розвід,— говорить Господь, Бог Ізраїлів,— і того, хто вкриває насильством одежу свою» (Малахії 2:16). Існує кілька пояснень того, що означає вислів «вкриває насильством одежу свою». На думку деяких біблеїстів, тут мається на увазі, що хтось заплямував одяг кров’ю своєї жертви. Хоч би як там було, Малахія прямо засудив тих, хто погано поводився зі своїм подружжям. Іншими словами, пророк писав про насилля в сім’ї і показав, як Єгова ставиться до нього.

21. З ким християнин не повинен поводитись жорстоко?

²¹ Фізична чи словесна наруга вдома заслуговує на осуд так само, як і насилля, що чиниться на очах в інших людей. Бог помічає все (Екклезіяста 5:7). Хоча Малахія говорив про насильство над дружинами, це не означає, що можна знущатися над дітьми чи постарілими батьками. Нı́чим виправдати і жорстокого ставлення дружини до чоловіка, дітей чи батьків. Звичайно, у сім’ї через нашу недосконалість можуть виникати напружені ситуації, які спричиняють роздратування і гнів. Але Біблія радить: «Гнівайтесь, але не грішіть; коли заходить сонце, не залишайтесь роздратованими» (Ефесян 4:26; 6:4; Псалом 4:5; Колосян 3:19).

22. Звідки ми знаємо, що можна не піддатись впливу жорстоких людей?

²² Той, хто поводиться агресивно, може виправдовуватись тим, що так поводились у його сім’ї, або тим, що люди в його краях нестримані і запальні. Однак коли Михей говорив про багатіїв, які чинили насилля, він не виправдовував їх тим, що вони не можуть змінитись, оскільки виросли в оточенні агресивних людей (Михея 6:12). Ной жив у часи, коли «наповнилась земля насильством», і його сини виростали серед жорстокості. Чи вони почали наслідувати своїх лихих сучасників? Зовсім ні! Вони наслідували приклад батька, який «знайшов милість у Господніх очах», і пережили Потоп (Буття 6:8, 11—13; Псалом 11:5).

23, 24. а) Завдяки чому ми маємо репутацію миролюбних людей? б) Як Єгова ставиться до тих, хто поводиться з іншими згідно з його волею?

²³ Свідки Єгови по всьому світі відомі тим, що вони невойовничі, мирні люди. Вони виконують закони кесаря, які забороняють насильство (Римлян 13:1—4). Вони «мечі свої перекували... на лемеші» і намагаються жити в мирі з іншими (Ісаї 2:4). Свідки не поводяться жорстоко, тому що стараються «одягнутися в нову особистість» (Ефесян 4:22—26). Крім того, хороший приклад їм подають християнські старійшини, які не б’ють інших ні словесно, ні фізично (1 Тимофія 3:3; Тита 1:7).

²⁴ Справді, ми можемо — і навіть повинні — поводитись з іншими так, як цього вимагає Єгова. Осія сказав: «Хто мудрий, то це зрозуміє, розумний — і пізнає, бо прості Господні дороги, і праведні ходять по них» (Осії 14:10).