Нагірна Проповідь. ,Щоб таємна була твоя милостиня’

ПІСЛЯ Свого застереження про належне поводження з своїм ближнім, Ісус дав пораду про зразок поклоніння, яке має велике значення у Бога. Він розпочав цю частину Своєї Нагірної Проповіді, кажучи: „Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас”.— Матвія 6:1.

У цьому зразку, „милостиня” означає поведінка, яка погоджується з Божою нормою справедливості. (Порівняйте з Єв. Матвія 5:6, 20.) Бог бажає, щоб людина була справедлива в усіх точках свого життя. Це також повинно включати її вчинки, коли вона знаходиться сама, і її стосунки з Богом та своїми ближніми.

Ісусові слова не значать, що ніколи не можна виконувати благочестивих учинків перед людьми, бо це не погоджувалося б з Його ранішою порадою Своїм слухачам: ,Отак ваше світло нехай світить перед людьми’. (Матвія 5:14—16) Але такі вчинки ніколи не повинні спонукувати бажання, „щоб вони бачили ваші добрі діла”. Людина не повинна мати за мету звертати на себе увагу, неначе вона була на театральній сцені.

Ісус сказав усім тим, які мали б схильність виявляти напоказ свої чесноти: „То не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі”. (Матвія 6:1) Та ,нагорода небесна’, яка включає близькі стосунки з Богом і віковічні благословення Його Царського правління, не є для осіб які поклоняються Богові тільки, щоб звертати на себе увагу.

У першому столітті нашої ери, три головні погляди поклоніння євреїв були такі: давання милостинь, молитва й дотримуватись посту. Щодо першого з цих поглядів, Ісус сказав: „Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди”.— Матвія 6:2.

Вираз „милостині” означає добродійні пожертви на підтримку зубожілих. Святе Єврейське Письмо часто підкреслює важливість допомагати вбогим. (Приповістей 14:21; 28:27; Ісаї 58:6, 7) Пізніше, у кожній єврейській общині був запас грошей для бідних, які то гроші щотижня збирали і роздавали по синагогах. Від кожного жителя сподівались додаткових добровільних пожертв для бідних. Цікаво згадати, що Ісус й Його апостоли мали запас грошей для бідних.— Івана 12:5—8; 13:29.

Проте, щодо давання милостині, Ісус застерігав Своїх учнів: „Не сурми перед себе”. Інакше кажучи, ,Не розголошуй своєї милостині’. Фарисеї звичайно так робили, а Ісус їх назвав „лицеміри”, тобто, особи, які прикидалися бути тим, чим вони не були. Щодо розголошення добродійних пожертв „по синагогах та вулицях”, читаємо в книжці Теологічний Словник Нового Завіту:

„Рабинські писання цілком підтверджують показну праведність фарисеїв... Не дивлячись на те, що оподаткуванням давали зубожілим допомогу, то до того ж давання милостинь залежало від добродійних пожертв. Це звичайно розголошували перед збором у синагозі й під час дотримування посту, по вулицях”. (Том III, ст. 974) „По синагогах, особливо під час посту тоді як виникали кризи, то поклоніння відбувалось на відкритих площах міста.., часто люди публічно давали урочисту обіцянку вносити певні суми до скриньки для бідних... Кажеться, що тих людей, які давали більші пожертви, спеціально шанували, дозволяючи їм сидіти з рабинами при богослуженні”.— Том VII, ст. 86.

Відносно таких лицемірів, Ісус сказав: „Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!” (Матвія 6:2) Папірусні рукописи з першого століття н.е. виявляють, що грецьке слово перекладене на „вони мають уже” (апехо) часто знаходилось у квитанціях, вказуючи цілковите одержання якогось предмета або суми грошей. У своїй книжці Біблійні Дослідження, Г. Адольф Дайсманн каже, що відносно цього, Ісусові слова „набирають більш гострого та іронічного значення вони можуть підписати розписку в одержанні своєї нагороди: тобто, їхнє право на одержання своєї нагороди здійснилося, точно так, якби вже дали розписку на одержання її”. Схвалення людей і мабуть передні сидіння в синагозі біля відомих рабинів була єдина нагорода тих лицемірів. Бог нічого не дасть їм.— Порівняйте з Єв. Матвія 23:6.

„А як ти”, Ісус сказав Своїм слухачам, „чиниш милостиню,— хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя”. (Матвія 6:3) Правиця і лівиця є найближчі члени тіла, бо знаходяться на обох боках тулуба й звичайно співробітничать разом. Часом одна рука може діяти самостійно від другої. Отже, вислів ,Хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя’ значить, що людина не повинна розголошувати своїх добродійних учинків, навіть тим, що є найближчі їй, так як лівиця є близько до правиці.

По Ісусових словах, треба уникати хвастливої добродійності, „щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно”. (Матвія 6:4) Оскільки Він перебуває на небі і є невидимий, то Творець залишається „таємний” наскільки це до людей стосується. (Івана 1:18; 1 Івана 4:20) ,Винагорода’ з боку Того, „що бачить таємне”, включає Боже приведення покірних поклонників у близьке споріднення з Ним, прощення їхніх гріхів та нагородження їх вічним життям під досконалими обставинами. (Приповістей 3:32; Ефесян 1:7; Об’явлення 21:1—5) Яка ж краща винагорода від захоплення та вихваляння ближніх!