Єгова дбає про наші щоденні потреби

«Не клопочіться. Бо... Отець... ваш знає, що того вам потрібно» (ЛУКИ 12:29, 30).

 1. Як Єгова дбає про тварин?

ЧИ ВИ коли-небудь спостерігали, як горобець або інша пташка дзьобає щось, здавалося б, у звичайній землі. Вам, можливо, було цікаво, яку ж їжу він знайшов у тому ґрунті. У Нагірній проповіді Ісус показав, що ми можемо отримати урок з того, як Єгова дбає про птахів. Він сказав: «Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?» (Матвія 6:26). Єгова дивовижним способом дає поживу всім своїм творивам (Псалом 104:14, 21; 147:9).

2, 3. Який урок ми отримуємо з того, що Ісус вчив молитися про «хліб наш насущний»?

² Чому тоді Ісус включив у свою зразкову молитву таке прохання: «Хліба нашого насущного дай нам сьогодні»? (Матвія 6:11). З цього простого прохання можна багато чого навчитися в духовному плані. По-перше, воно нагадує нам, що Єгова дбає про потреби всього живого (Псалом 145:15, 16). Люди щось садять і обробляють, але тільки завдяки Богові може відбуватися ріст, як духовний, так і фізичний (1 Коринтян 3:7). Їжа й питво — це дар від Бога (Дії 14:17). Просячи, аби він дав нам те, що потрібно на кожен день, ми показуємо, що не сприймаємо все це як належне. Звичайно, таке прохання не звільняє нас від обов’язку працювати, якщо ми можемо це робити (Ефесян 4:28; 2 Солунян 3:10).

³ По-друге, прохання про «хліб наш насущний» вказує на те, що не слід надмірно клопотатися про майбутнє. Далі Ісус сказав: «Не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його,— а все це вам додасться. Отож не журіться про завтрашній день,— бо завтра за себе само поклопочеться» (Матвія 6:31—34). Молитва про «хліб наш насущний» наголошує на потребі вести просте життя в «благочесті із задоволенням» (1 Тимофія 6:6—8).

Щоденна духовна пожива

 4. Які ситуації з життя Ісуса і з життя ізраїльтян показують, що важливо споживати духовну їжу?

⁴ Молитви про «хліб наш насущний» також мають нагадувати нам про потребу в щоденній духовній поживі. Хоча Ісус був дуже голодний після тривалого посту, але коли його спокушував Сатана, він відмовився перетворити каміння на хліби. Ісус сказав: «Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» (Матвія 4:4). Говорячи це, він цитував пророка Мойсея, який сказав ізраїльському народу: «Впокорював [Єгова] тебе, і морив тебе голодом, і годував тебе манною, якої не знав ти й не знали батьки твої, щоб дати тобі знати, що не хлібом самим живе людина, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе людина» (Повторення Закону 8:3). Завдяки тому, що Єгова давав ізраїльтянам манну, вони могли не лише втамовувати буквальний голод, але й учитися. Наприклад, їм потрібно було збирати манни стільки, «скільки треба на день». Якщо вони збирали більше, ніж було достатньо на день, залишки ставали смердючими й червивими (Вихід 16:4, 20). Проте цього не траплялося в шостий день, коли вони повинні були збирати подвійну кількість манни, аби споживати її також у суботу (Вихід 16:5, 23, 24). Отже, манна чітко нагадувала ізраїльтянам про те, що вони повинні виявляти послух і що їхнє життя залежить не лише від хліба, але й від «всього того, що виходить із уст Господніх».

 5. Як Єгова дає нам духовну поживу на кожен день?

⁵ Ми також щодня потребуємо духовної поживи, котру Єгова постачає нам через свого Сина. Аби «давати своєчасно поживу» усім вірним слугам Єгови, Ісус призначив «вірного і мудрого раба» (Матвія 24:45). Цей клас вірного раба не тільки дає достатньо духовної поживи у вигляді посібників для вивчення Біблії, але й заохочує нас кожного дня читати Біблію (Ісуса Навина 1:8; Псалом 1:1—3). Подібно до Ісуса, ми теж можемо споживати духовний харч, намагаючись щодня дізнаватися про волю Єгови і виконувати її (Івана 4:34).

Прощення гріхів

 6. Прощення яких боргів ми повинні просити в Бога і за якої умови Єгова готовий їх скасувати?

⁶ Наступне прохання в зразковій молитві таке: «Прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим» (Матвія 6:12). Ісус не говорив тут про грошові борги. Він мав на думці прощення наших гріхів. У Євангелії від Луки ця частина зразкової молитви звучить так: «Прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому» (Луки 11:4). Отже, коли ми грішимо, то начебто стаємо боржниками Єгови. Але наш люблячий Бог готовий ‘стерти’, тобто скасувати, наш борг, якщо ми щиро каємося, ‘навертаємося’ і просимо в нього прощення на основі віри в Ісусову викупну жертву (Дії 3:19, Хом.; 10:43; 1 Тимофія 2:5, 6).

 7. Чому прощення гріхів треба просити в молитві щодня?

⁷ З іншого погляду, ми грішимо, коли, так би мовити, не влучаємо в ціль, котрою є дотримання встановлених Єговою норм праведності. Через успадкований гріх усі ми грішимо своїми словами, вчинками й думками або ж не робимо того, що повинні робити (Екклезіяста 7:20; Римлян 3:23; Якова 3:2; 4:17). Тому, без різниці, чи усвідомлюємо ми, що грішили протягом дня, чи ні, нам необхідно включати у свої щоденні молитви прохання простити наші гріхи (Псалом 19:13; 40:13).

 8. До яких вчинків має спонукувати нас молитва про прощення і які це принесе результати?

⁸ Молитися про прощення слід після того, як ми зробили чесну самоперевірку, розкаялися і визнали свої провини, виявляючи віру у викупну силу пролитої крові Христа (1 Івана 1:7—9). Щоб довести щирість своєї молитви, прохання про прощення потрібно підкріпляти «ділами, гідними покаяння» (Дії 26:20). Тоді ми зможемо вірити в те, що Єгова з готовністю простить наші гріхи (Псалом 86:5; 103:8—14). У результаті ми матимемо незрівнянний душевний мир, «мир Божий, що вищий від усякого розуму», котрий у свою чергу ‘берегтиме серця наші та наші думки у Христі Ісусі’ (Филип’ян 4:7). Але з Ісусової зразкової молитви ми дізнаємося, що, аби отримати прощення гріхів, потрібно робити щось іще.

Щоб отримати прощення, потрібно прощати іншим

9, 10. а) Яке пояснення Ісус додав до зразкової молитви і що він таким чином показав? б) Яким прикладом Ісус також наголосив, що ми повинні прощати?

⁹ Цікаво, що прохання: «Прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим» — це єдина частина зразкової молитви, яку пояснив сам Ісус. Договоривши молитву до кінця, він додав: «Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших» (Матвія 6:14, 15). Таким чином Ісус ясно показав, що ми отримаємо прощення від Єгови лише тоді, коли з готовністю прощатимемо іншим (Марка 11:25).

¹⁰ Одного разу Ісус навів притчу, котрою також наголосив, що потрібно прощати інших, якщо ми сподіваємося отримати прощення від Єгови. Він розповів про царя, який великодушно скасував величезний борг свого раба. Пізніше цар суворо покарав цього чоловіка, коли той не захотів скасувати набагато менший борг такого ж раба, як і він. Свій приклад Ісус закінчив словами: «Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів» (Матвія 18:23—35). Неважко зрозуміти суть цього уроку: борг гріха, який прощає нам Єгова, є незрівнянно більшим, ніж будь-які провини, котрі хтось, можливо, чинить проти нас. Більш того, Єгова прощає нам кожного дня. Тож ми, безперечно, можемо прощати, коли інші іноді кривдять нас.

11. Якої поради, даної апостолом Павлом, ми будемо триматись, якщо сподіваємося прощення від Єгови, і які добрі результати це принесе?

¹¹ Апостол Павло писав: «Один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!» (Ефесян 4:32). Взаємне прощення сприяє миру серед християн. Далі Павло заохотив: «Зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння. Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос [«Єгова», НС] вам простив, робіть так і ви! А над усім тим — зодягніться в любов, що вона — союз досконалости» (Колосян 3:12—14). Усе це закладено в словах молитви, якої нас учив Ісус: «Прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим».

Захист у спокусах

12, 13. а) Чого не означає передостаннє прохання в зразковій молитві? б) Хто є великим Спокусником і що означає прохання про те, щоб не бути введеними у спокусу?

¹² Передостаннє прохання Ісусової зразкової молитви звучить так: «Не введи нас у випробовування [«спокусу», Хом.]» (Матвія 6:13). Чи Ісус мав на увазі, що треба просити Єгову, аби він не спокушував нас? Ні, адже учень Яків написав під Божим натхненням: «Випробовуваний, хай не каже ніхто: «Я від Бога спокушуваний». Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує» (Якова 1:13). Крім того, псалмоспівець писав: «Коли ти, Господи, зважатимеш на провини,— о Господи, хто встоїться?» (Псалом 130:3, Хом.). Єгова не вичікує, коли ми зробимо якусь помилку і, звичайно, не робить нічого, щоб ми спіткнулися. Що ж тоді означає ця частина зразкової молитви?

¹³ Особою, яка хоче, щоб ми спіткнулися, є Сатана Диявол. Він намагається хитрощами довести нас до падіння, а навіть пожерти нас (Ефесян 6:11). Він великий Спокусник (1 Солунян 3:5). Молячись про те, щоб не бути введеними у спокусу, ми просимо, аби Єгова не дав нам упасти, коли зіткнемося зі спокусою. Ми просимо про його допомогу, щоб «сатана не перехитрував» нас і ми не піддалися спокусам (2 Коринтян 2:11). Ми молимося про те, щоб залишатися «під покровом Всевишнього» й отримувати духовний захист, який дається кожному, хто в усьому визнає верховну владу Єгови (Псалом 91:1—3).

14. Як апостол Павло запевняє нас у тому, що Єгова не полишить нас, якщо в спокусах ми покладаємося на нього?

¹⁴ Можемо бути впевнені, що Єгова ніколи не полишить нас, якщо ми цього щиро бажаємо і виявляємо таке бажання своїми молитвами й учинками. Апостол Павло запевняє нас: «Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її» (1 Коринтян 10:13).

«Визволи нас від лукавого»

15. Чому тепер, як ніколи раніше, важливо молитися про визволення від лукавого?

¹⁵ Згідно з найбільш достовірними рукописами Християнських Грецьких Писань, Ісусова зразкова молитва закінчується словами: «Визволи нас від лукавого»a (Матвія 6:13). У цей час кінця ми, як ніколи раніше, потребуємо захисту від Диявола. Сатана і його демони ведуть війну з членами помазаного останку, «що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове», а також з їхніми товаришами, котрі належать до «натовпу великого» (Об’явлення 7:9; 12:9, 17). Апостол Петро напучував християн: «Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник — диявол — ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого. Противтесь йому, тверді в вірі» (1 Петра 5:8, 9). Сатана хоче зупинити нашу працю свідчення, і з допомогою своїх земних приспішників у релігійній, комерційній та політичній сферах він намагається залякати нас. Проте якщо ми виявляємо стійкість, Єгова визволить нас. Учень Яків писав: «Підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові,— то й утече він від вас» (Якова 4:7).

16. Ким послуговується Єгова, щоб допомагати своїм служителям вистоювати у спокусах?

¹⁶ Єгова допустив, щоб його Сина спокушав Сатана. Але після того, як Ісус, захищаючись Божим Словом, протистояв Дияволові, Єгова послав ангелів, щоб зміцнити його (Матвія 4:1—11). Подібно Єгова послуговується ангелами, аби допомагати й нам, якщо ми молимося з вірою і шукаємо в нього охорони (Псалом 34:8; 91:9—11). Апостол Петро писав: «Вміє Господь рятувати побожних від спокуси, а неправедних берегти на день суду для кари» (2 Петра 2:9).

Цілковите визволення вже близько

17. Як Ісус розмістив усі прохання зразкової молитви відповідно до їхньої значимості?

¹⁷ У зразковій молитві Ісус розмістив усі прохання відповідно до їхньої значимості. Понад усе ми повинні піклуватися про освячення величного й святого імені Єгови. Оскільки воно буде освячене Месіанським Царством, ми молимося, щоб це Царство прийшло й знищило всі недосконалі людські царства, тобто уряди, а також забезпечило виконання Божої волі повною мірою як на небі, так і на землі. Наша надія жити вічно на райській землі залежить від освячення імені Єгови і визнання в цілому всесвіті його праведної верховної влади. Помолившись про ці надзвичайно важливі речі, ми можемо молитися про свої щоденні потреби, прощення наших гріхів і визволення від спокус та хитрощів лукавого, Сатани Диявола.

18, 19. Як Ісусова зразкова молитва допомагає нам залишатися пильними і зберігати нашу надію твердою «аж до кінця»?

¹⁸ Наближається цілковите визволення від лукавого і його зіпсованої системи. Сатані добре відомо, що залишився лише «короткий час», упродовж якого він ще може виливати свою «лютість велику» на землю, особливо на вірних служителів Єгови (Об’явлення 12:12, 17). Даючи збірний знак закінчення системи речей, Ісус передрік хвилюючі події, і деякі з них ще попереду (Матвія 24:3, 29—31). Коли ми спостерігатимемо сповнення цього пророцтва, наша надія на визволення ставатиме ще міцнішою. Ісус сказав: «Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови,— бо зближається ваше визволення!» (Луки 21:25—28).

¹⁹ Коротка зразкова молитва, яку Ісус дав своїм учням, допомагає нам чітко розуміти, про що слід молитися у цей час, коли наближається кінець. Тож зберігаймо впевненість у тому, що до самого кінця Єгова дбатиме про наші щоденні потреби, як духовні, так і фізичні. Пильнуючи в молитвах, ми зможемо додержати «аж до кінця твердо нашу віру, як напочатку» (Євреїв 3:14, Хом.; 1 Петра 4:7).

[Примітка]

Повторення

• Який зміст вкладається в прохання про «хліб наш насущний»?

• Поясніть прохання «прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим».

• Що означає прохання про те, щоб Єгова не ввів нас у спокусу?

• Чому нам потрібно молитися: «Визволи нас від лукавого»?

[Ілюстрації на сторінці 15]

Нам треба прощати інших, якщо самі хочемо отримати прощення.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 13]

Lydekker