Нагірна Проповідь. „Не журіться”

ПІСЛЯ Своєї поради, щоб уникати матеріалізму, Ісус застерігав Своїх слухачів, щоб вони не тривожились надмірно про здобуття предметів першої необхідності життя: „Через те вам кажу: Не журіться про життя своє — що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє,— у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло?” — Матвія 6:25.a

„Через те”, тобто, тому що людина „не може служити Богові й багатству”, то Ісусові учні повинні уникати надмірної турботи, навіть у справах здобуття повсякденних потреб. (Матвія 6:24) Син Божий не хотів знеохотити людей, щоб вони не турбувались і не старались постачати їжу та одяг. (Екклезіястова 2:24; Ефесян 4:28; 2 Солунян 3:10-12) Але не треба ,журитися’ про здобуття таких необхідних предметів. ,Душа та тіло’ (тут символічно зображаючи особу) мають більшу важливість ніж їжа та одяг. Оскільки Бог дав людству фізичне життя, то напевно Він може запевнити Своїм поклонникам необхідні засоби на існування.

Ісус підкреслив цю точку ілюстрацією: „Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує.” — Матвія 6:26.

„Птахи небесні”, які літають безтурботно над землею, не виконують землеробської праці, але Бог таки постачає їм вдосталь харчів. (Порівняйте з кн. Йова 38:41; Псалом 147:9.) На це треба було „поглянути”, звернути на нього увагу або серйозно обміркувати. Євреї, які слухали Ісуса, могли говорити про Бога, як про їхнього „Небесного Отця”, особливо тому, що ізраїльтяни були „вибрані”, як народ Божого заповіту. (5 Мойсеєва 7:6) Протиставлючи їх з птахами небесними, Ісус питав: „Чи ж ви не багато вартніші за них?” (Матвія 6:26) Якщо Бог постачає літаючим створінням усі їхні потреби, то скільки більше Він зробить це для Своїх поклонників!

Щоб показати марність надмірної турботи про здобуття предметів першої необхідності життя, Ісус продовжував: „Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного?” (Матвія 6:27) Святе Письмо часто уподібнює довжину людського життя до подорожі, уживаючи такі вирази, як „дорога грішних” та „стежка чесності”. (Псалом 1:1; 27:11) Турбота про повсякденні потреби не може продовжити людині життя ні на йоту, „ліктя одного”, так би мовити. Замість бути корисною, надмірна турбота може пошкодити здоров’ю, а навіть укоротити життя.

Потім Ісус дав другу ілюстрацію, кажучи: „І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони,— не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них.— Матвія 6:28, 29.

„Польові лілеї” правдоподібно включають кількох квіток яскравого кольору, які вкривають Галілею. Словник Біблії через Гейстінгса каже:

„Всі ці лілеї ростуть серед збіжжя, часто перевищують його й оздоблюють широкі поля своїми відтінками різного кольору — рожевопурпурні, темнофіолетовопурпурні та сині — справді розкішні кольори. Хто вже стояв серед поля пшениці в Галілеї і дивився на гарні суцвіття цих квіток, які випинаються вгору над збіжжям, відразу зрозуміє доречність і ілюстрацію нашого Спасителя... Проте, якщо будемо розуміти, що ,польові лілеї’ є дикі лілеї, то ці теж будуть поміщатись у тому вислові. В такому разі, порівняння нашого Спасителя було б неначе ,складна фотографія’, тобто, поміщала б у собі всі розкішні кольори та красивну численність диких рослин, включені під назвою лілеї.”

Коли людина бачить „як” ці квіти „ростуть”, то зауважує, що вони не ,працюють’ ані ,прядуть’ так як люди, щоб виробляти вбрання. Все ж таки, польові лілеї є „зодягнені” красою, з якою жодне людське вбрання, навіть видатне пишне вбрання Царя Соломона, не може порівнятись.— 2 Хроніки 9:15-21.

Щодо „уроку” в цій ілюстрації, Ісус сказав: „І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає,— скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!” — Матвія 6:30.

„Польова трава” включає квіти, яких Ісус мав на думці. Протягом гарячого літа в Палестині, та трава в’яне до трохи менше як двох днів. Збирали сухі стебла квіток і трави на паливо в печах випікання. Оскільки Бог так гарно „зодягає” траву, яка скоро сохне, то те, що Ісус сказав було доречне: „Скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!” Божі слуги є багато важливіші ніж квіти. Надмірна турбота про здобуття необхідного одягу була б ознакою „недовірливості”.b

„Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?” продовжував Ісус, „Бож усього того погани шукають: але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно.” — Матвія 6:31, 32.

Це вже третій раз у Своїй проповіді, що Ісус згадував „поган” або язичників. (Дивіться Матвія 5:47; 6:7.) Язичники не мали споріднення з Богом, і зосереджували своє життя на матеріальних речах та тілесному задоволені. Якщо б Божі слуги сумнівались Його здібності та охочості забезпечувати їх усім потрібним, тоді вони були б подібні до язичників, які були „без Бога на світі”.— Ефесян 2:11, 12.

Оскільки Всевишній знає те, ,що потрібно’ Своїм людям, то Ісусові слухачі повинні звертати увагу на Його наступну пораду: „Шукайте ж найперш Царства Божого й правди [праведності, НС] Його,— а все це вам додасться.” — Матвія 6:33.

Ісусові учні прийняли Ісуса як Месію, і це дало їм нагоду стати частиною Божого небесного Месіанського уряду, або „Царства”. (Луки 22:28-30; Івана 14:1-4; Даниїла 7:13, 14, 18, 22, 27) Але вони повинні ,шукати’ цього „найперш”, роблячи це головною справою їхнього життя. Вони теж повинні шукати „правди Його [тобто Божої]”, виявляючи віру в Божого Месію, поведінкою згідно з іншими Божими заповідями. Звичайно, людина ніколи не повинна поводитися так, як той, хто думає, що коли буде пильно дотримувати Божі закони й виконувати релігійні заповіді та похвальні вчинки, то цим зобов’яже Бога благословити його. Справедливість, яка має значення у Бога, повинна походити від серця повного любові та оцінювання того, що Він учинив для людства. (Дивіться Римлян 10:3; 1 Івана 4:19.) Люди, які дійсно ставлять Боже поклоніння на першому місці в своєму житті, можуть бути певні, що доброзичливий Бог, Якому вони поклоняються, додасть їм „все це” їхні насущні потреби.

„Отож, не журіться про завтрашній день,” продовжував Ісус, „бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи.” (Матвія 6:34) Кожний день має свої труднощі, які до деякої міри розстроюють. Часто, щоденні турботи виникають несподівано і з причин, яких людина не в силі опанувати. (Дивіться Екклезіястова 9:11.) Божі слуги повинні вважати такі турботи бути доволі „на кожний день” і бути готовими змагатись з ними з дня на день. Замість поліпшувати справи, турбота про завтрашній день виявляє брак віри в Бога й їй буде трудніше переборювати сьогоднішні „турботи”.

[Примітки]