Нагірна Проповідь. „Просіть”

ПОРАДИВШИ Своїх слухачів, щоб вони супротивно не осуджували свого ближнього, Ісус сказав: „Просіть — і буде вам дано, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам”.— Матвія 7:7.a

Цими словами, Син Божий заохочував Своїх учнів продовжувати в молитві. Була настійна потреба молитись. У Нагірній Проповіді було ясно показано, що в Божих очах справедливість не значить тільки виконувати релігійні та добродійні діла. (Матвія 5:20; 6:1) Щоб мати дійсне значення, то поклоніння повинно спонукуватись правильними причинами, включаючи прощення, невинність, правдивість і любов. (Матвія 5:22, 27, 28, 33-37, 43-48) Оскільки ці здібності діють всупереч грішній людській природі, то учні повинні регулярно благати в Бога допомоги, щоб завжди задовольняти Його вимогам відносно правдивого поклоніння.

Тому, вони мали „просити” потрібної сили й мудрості, щоб вести побожне життя. (2 Коринтян 4:7; 2 Петра 1:3) Вони повинні постійно „шукати” їх так, якби шукали захованого скарбу. (Порівняйте з Єв. Матвія 13:44.) Вони повинні постійно „стукати”, щоб повністю здобути благословень, яких Бог має підготовлені тим, хто одержує Його схвалення.— Дивіться Єв. Луки 13:24, 25.

Особи, які ревно моляться про такі благословення і діють згідно з їхніми молитвами, можуть підбадьорюватись Ісусовими наступними словами: „Бо кожен, хто просить — одержує, хто шукає — знаходить, а хто стукає — відчинять йому”. (Матвія 7:8) Це не значить, що люди можуть про що-небудь молитись, чого тільки бажають і одержать відповідь. Правильна молитва завжди мусить бути згідно з Божою волею. (1 Івана 5:14) Проте, Ісусові учні могли бути певні, що Бог буде відповідати на їхні молитви про допомогу виконувати правдиве поклоніння.

Відносно цього, Син Божий дав ілюстрацію: „Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він? Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину?” — Матвія 7:9, 10.

У Палестині, протягом першого століття н.е., хліб пекли в форму плоских коржів, схожих на деякі каміні. Деякі малі гадюки були схожі на риби, яких люди часто їли з хлібом. (Дивіться Єв. Івана 6:9.) Якщо б юнак попросив батька дати йому хліба, то батько не обманював би свого нащадка і не сердив би його, даючи йому камінь. Коли б син попросив риби, щоб їсти її з хлібом, то батько не подавав би йому гадюки. Природна любов батька до сина робила б це неможливим.

„Тож”, продовжував Ісус, „як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати,— скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!” — Матвія 7:11.

Батьки тілесні, хоч були „злі”, через успадкований гріх, не дають своїм дітям шкідливих речей, яких діти просили в них. Навпаки, батьки стараються давати своїм дітям „добрі дари”. „Скільки ж більше” Бог, Якого любов є досконала, відповідатиме на молитви Своїх відданих поклонників. (1 Івана 4:8) Він дасть Своїм слугам „добрі речі”, особливо Свого святого духа, щоб зміцнювати їх продовжувати виконувати святу службу, яка задовольняє Божим вимогам. (Порівняйте з Єв. Луки 11:13.) Проте, Всевишній зробить це тільки для тих людей, які наполегливо „просять Його”.

Потім, Ісус додав правило поведінки, яке досягло чималої слави: „Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки”.— Матвія 7:12.

Бог виявляє батьківську вдачу Своїм слугам, відповідаючи на їхні молитви. „Тому то”, вони мусять поводитися добре з ближніми. Тільки в цей спосіб вони можуть доказати себе бути синами Божими, тобто особами, які наслідують Його доброзичливу вдачу й на яких молитви небесний Отець охоче відповідає.— Порівняйте з Єв. Матвія 5:44-48; 1 Петра 3:7.

Відносно цього „золотого правила”, книжка Зразок на Життя заявляє:

„Подібності цьому Правилу знаходяться в єврейських та язичеських джерелах, неначе доказ на те, що Бог не залишив людей без знання найвищої моральності перед приходом Христа. У Тов[ита, книзі Апокрифа] 4:15 читаємо так: ,Не роби нікому того, що сам ненавидиш’. Гиллел [рабин, який жив у той самий час, що Ісус] сказав: ,Не роби нікому того, що тобі огидне’. У стоїків було таке правило поведінки: ,Не роби іншому того, чого не бажаєш, щоб тобі трапилось’. У Конфуція знаходимо: ,Не роби іншим того, чого не хочеш, щоб вони тобі робили’”.

Проте ці приказки є всі негативні, бо заохочують людей, щоб вони не чинили людям того, чого вони не хочуть, щоб люди їм чинили.

Але, ті, хто хоче слухатись Сина Божого, мусять не тільки уникати чинення іншим злого, але мусять зробити перший крок і чинити своїм ближнім добро — так, ,усе, чого тільки бажають, щоб чинили їм люди’. Порівнюючи цю пораду з подібними негативними заявами в не-біблійних писаннях, А. Б. Брус робить зауваження в книжці Тлумачний Грецький Завіт:

„Негативність обмежує нас до галузі справедливості; позитивність веде нас до галузі великодушності або ласки, і таким чином містить у собі закон а також пророки. Ми бажаємо багато більше ніж те, чого можемо вимагати,— щоб люди допомагали нам у потребі, заохочували нас у труднощах, щоб нас обороняли тоді, як інші нас зображують у фальшивому світлі, і щоб до нас ставилися по-дружньому тоді, як ми зазнаємо невдачі. Христос вимагає, щоб ми виконували це все в милостивий та великодушний спосіб: не бути тільки [справедливим], але і [добрим]”.— Дивіться Римлян 5:7.

„Закон та Пророки” становлять важливу частину натхненного Святого Єврейського Письма. Коли люди поводяться з іншими так, як вони хочуть, щоб інші з ними поводилися, тоді вони діють згідно з дійсним духом Божого закону. „Не будьте винні нікому нічого”, пише апостол Павло, „крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона. Бо заповіді: ,Не чини перелюбу’, ,Не вбивай’, ,Не кради’, ,Не свідкуй неправдиво’, ,Не пожадай’ й які інші, вони містяться всі в цьому слові: ,Люби свого ближнього, як самого себе!’ Любов не чинить зла ближньому, тож любов — виконання Закону”.— Римлян 13:8-10; порівняйте з Єв. Матвія 22:37-40.

[Примітка]