Вузька дорога до свободи
МАЛО хто з розумних створінь заперечить те, що всесвітом керують закони природи. Ці закони контролюють усе: від крихітних атомів до потужних галактик, що складаються з мільярдів зірок. Якби все було по-іншому, тоді було б неможливо ані запланувати щось, ані зрозуміти; просто не могло би бути життя. Розуміючи закони природи та діючи у згоді з ними, людина змогла здійснити дивовижне, скажімо, ступити на Місяць і передавати з будь-якого місця на Землі або навіть з-за меж земної атмосфери кольорове зображення на телеекрани в наші доми.
А що сказати про моральні закони? Чи суворе додержання цих законів так само є корисним і плідним? Здається, багато людей вважає, що моральних законів немає, і ці люди тримаються поблажливої філософії або релігії, котра їм підходить.
Проте є й ті, які вибирають іншу дорогу — ‘вузьку дорогу, що веде до життя’, про котру говориться в Біблії. Нам не слід дивуватися тому, що це вибір лише меншості, бо Ісус сказав про вузьку дорогу: «Мало таких, що знаходять її» (Матвія 7:14). Але чому мало?
Тому що вузький шлях обмежений Божими законами і принципами. Він подобається лише тим, хто щиро бажає привести своє життя в гармонію з Божими нормами. Разючим контрастом широкій дорозі, яка створює ілюзію свободи, але насправді поневолює людей, є вузька дорога — дорога, яка, здавалося б, обмежує людину багато у чому, але насправді визволяє в усіх важливих аспектах. Її межі визначаються ‘досконалим законом свободи’ (Якова 1:25, Хоменко).
Яким чином визволяє вузька дорога
Звичайно, не завжди легко йти вузькою дорогою. Усі люди недосконалі й мають успадковану схильність до гріха. Тому людина може бути схильною час від часу збиватися з цієї дороги. Однак позитивні наслідки перебування на «вузькій дорозі» варті будь-якої необхідної самодисципліни і змін, бо Бог ‘навчає нас про корисне’ (Ісаї 48:17; Римлян 3:23).
Розгляньмо приклад: мудрі батьки встановлюють для своїх дітей «вузьку дорогу» щодо вибору харчування. Інколи це вимагає від батьків бути непіддатливими під час обідів. Але коли діти подорослішають, вони цінуватимуть сердечні напучування своїх батьків. У дорослому віці вони вже матимуть смак до здорової їжі. А через велику різноманітність поживної їжі вони вже не будуть почувати себе обмеженими.
У духовному розумінні Бог робить те саме з людьми, які йдуть вузькою дорогою до життя. Він виховує в сумирних здорові прагнення, що веде до щастя і справжньої свободи. І здійснює він це через своє Слово, Біблію. Окрім того, він заохочує нас молитися, просячи, аби його дух нам допомагав, і наказує нам збиратися з християнськими братами, які можуть підбадьорювати нас триматися на вузькій дорозі (Євреїв 10:24, 25). Так, Бог є любов, і ця найголовніша риса лежить в основі усіх його прагнень і всіх його вчинків (1 Івана 4:8).
Коли превалюють любов, мир, доброта, самовладання та інші плоди Божого духу, тоді не здається, що вузька дорога обмежує. В одному вірші говориться: «Проти таких речей немає закону» (Галатів 5:22, 23, НС). «Де Дух Господній,— там воля» (2 Коринтян 3:17). Вже тепер правдиві християни до деякої міри відчувають цю свободу. Вони вільні від страху, що турбує сьогодні людей, як, скажімо, страху перед майбутнім і забобонного страху перед смертю. Як же радісно дивитися в майбутнє, коли «земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває»! (Ісаї 11:9). Тоді вже не буде страху перед злочинністю. Щезнуть назавжди замки і ґрати. Всі почуватимуть себе вільно та безпечно вдень і вночі, вдома і на вулиці. Саме це буде справжня свобода!
Божу допомогу гарантовано
Щоправда, потрібно докладати зусиль, щоб жити згідно з нормами Бога, але «Його... заповіді не тяжкі» навіть для недосконалих людей (1 Івана 5:3). Навчаючись йти вузькою дорогою і відчуваючи благотворний вплив цього, ми розвиватимемо чимраз сильнішу огиду до вчинків і мислення, які характеризують людей, що йдуть широкою дорогою (Псалом 97:10). Виявлення послуху до Божого закону пов’язане з нашим сумлінням. Замість «сердечного болю» і «скрушення духа», які зносять багато людей, Бог обіцяє: «Ось раби Мої будуть співати від радости серця свого». Так, навчене Єговою серце є радісним і вільним (Ісаї 65:14).
Ісус помер, щоб уможливити нам справжню свободу. Біблія говорить: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16). Тепер, будучи Царем Божого небесного Царства, Ісус застосовує блага цієї жертви. Незабаром, після «великої скорботи», коли прийде кінець широкій дорозі і тим, хто йде нею, він почне терпеливо керувати слухняним людством на залишку вузької дороги аж до самого її кінця — людської досконалості (Об’явлення 7:14—17; Матвія 24:21, 29—31). Нарешті ми побачимо сповнення величної обітниці: «Створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих». Ця свобода від Бога неперевершена. Навіть смерть піде в забуття (Римлян 8:21; Об’явлення 21:3, 4).
Якщо людина бачить і розуміє, куди веде вузька дорога, їй легше вибрати цей шлях і йти ним. Це допомагає зокрема молодим людям полишити недалекоглядність і роздратованість з приводу того, що вони вважають обмеженнями, накладеними на них Божими нормами. Вони починають розуміти, що ці обмеження є доказом Божої любові і захистом від згубного впливу широкої дороги (Євреїв 12:5, 6). Звісна річ, слід бути терпеливим і пам’ятати, що потрібно часу, аби розвинути побожні риси і бажання, так само як потрібно часу для плодоносного дерева, щоб дати хороші плоди. Але дерево плодоноситиме, якщо його культивують і поливають.
Тому вивчайте Боже Слово, спілкуйтеся з іншими християнами і «безперестанку моліться» про святий дух (1 Солунян 5:17). Покладайтеся на Бога, що він допоможе вам ‘випростувати свої стежки’ (Приповістей 3:5, 6). Але чи доцільно робити все це? Чи це справді допомагає? Так, бо саме це допомогло Тому і Мері, згаданим у попередній статті.
Вони перестали йти широкою дорогою
Том пише: «У середині 70-х ми встановили контакт зі Свідками Єгови, коли один із них прийшов до нас додому. Наша розмова переросла у вивчення Біблії. Мало-помалу я почав очищати своє життя. У 1982 році я охрестився і сьогодні служу в місцевому зборі. Тепер також охрещений наш син. Я вдячний своїй дружині за те, що вона терпіла мене всі ті роки перед пізнанням правди. Але передусім я вдячний Єгові і його Синові Ісусу Христу за все те, що́ вони дали нам, і за надію, яку ми маємо на майбутнє».
А що сказати про Мері? Вона вважала, що Бог ніколи не простить їй, але хотіла навчатися про нього заради своїх дітей. Коли вона почула, що Свідки Єгови навчають її сусідів з Біблії, вона також попросила їх про допомогу. Проте її закоренілі згубні звички сповільнювали прогрес. Її вивчення мало зльоти і падіння. Але семирічна дочка Мері підштовхувала її, кажучи: «Не здавайся, мамусю. Ти все можеш!» Тоді Мері докладала ще більших зусиль.
Її нешлюбний чоловік, також наркоман, повернувшись додому, теж приєднався до вивчення. Кінець кінцем вони разом позбулися своїх згубних звичок. Відтак після реєстрації свого шлюбу і хрещення вони відчули велику радість і вперше у своєму житті стали почувати себе справжньою сім’єю. На жаль, життя Мері обірвав СНІД, але вона померла, упевнена в біблійній обіцянці на воскресіння і життя на райській землі, очищеній від усіх слідів зловісної широкої дороги.
Так, зійти з широкої й розлогої дороги, яка веде до знищення, можливо. Ісус Христос сказав: «Це значить життя вічне, щоб вони набирали знання про тебе, єдиного правдивого Бога, і того, кого ти послав, Ісуса Христа» (Івана 17:3, НС). Чому ж тоді не постановити скерувати свої стопи на вузький шлях, який веде до життя? Беручи до серця те, про що навчаєтеся з Божого Слова, і застосовуючи це в житті, ви відчуєте на собі сповнення зворушливої біблійної обіцянки: «Пізнаєте правду,— а правда вас вільними зробить!» (Івана 8:32).