Нагірна Проповідь. ,Кожен, хто слухає цих Моїх слів, і виконує їх’

ІСУС закінчив Нагірну проповідь подвійною ілюстрацією: „Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і на дім отой кинулась,— та не впав, бо на камені був він заснований”.— Матвія 7:24, 25; порівняйте з Єв. Луки 6:47, 48.

Вислів „цих Моїх слів” стосується до того, що Ісус навчав у Нагірній проповіді. „Кожен, хто слухає” Його слів не стосується тільки до тих присутніх, які слухали Ісусової чудової промови. Включено між цими були всі ті, які пізніше чутимуть Його слово усно й читатимуть його славну Проповідь. Проте, вічно скористають тільки ті, які слухають „і виконують” те, що Ісус заохочує нас робити.

Це не значить тілкьи виконувати якісь обряди поклоніння, самозречення й добродійність за яких люди можуть хвалити нас. Дуже мало людей були такими запопадливими до цих справ, як фарисеї. Однак, їхні вчинки виконувались лицемірно й не мали жодного значення в Бога. (Зауважте Єв. Матвія 6:1, 2, 5, 16.) Замість підкреслювати діла, яких люди можуть бачити, то Ісус наполягав на Своїх слухачів перемінюватись зсередини, розвиваючи вдачу розуму й серця, які дійсно задовольняють Бога. Наприклад, Божий Син наказував присутнім, щоб вони визнавали їхню духовну вбогість і потребу Бога (Матвія 5:3), ставали лагідними до Бога й людей (Матвія 5:5), любили праведність, милосердя, були чисті серцем і мирні. (Матвія 5:6-9) Особи, які дійсно послухаються цієї поради, розвиватимуть Богоподібну особистість. Ця особистість буде виявлятись „гарними вчинками”, які сяють яскраво Богові на хвалу. Це теж буде спонукувати людей, так як сталось з багатьма Ісусовими слухачами в той час, проголошувати „добру новину”.— Матвія 5:14-16; порівняйте з пос. до Колосян 3:10, 16.

Людина, яка є „розумна” (розпізнає спонуки та задуми й добре розсуджує, є передбачливою) будує свій дім на „камені”, на великій скелі, як-от на горі, або стрімкій скелі скелястого шельфа. Дім збудований на скелі не повалиться під час сильної бурі. „Дощ” і „злива” (які часто бувають у низині під час зливи) не змете його підвалини.a „Буря”, яка бушує той дім зі всіх боків не повалить його. Він не „впаде” під час бурі.

У зображальному розумінні, будувати дім на скелі значить формувати думки, спонуки й наступні діла згідно з усіма „Моїми словами”, так як вони знаходяться записані в Нагірній проповіді. Лиховини, які вдаряють зненацька неначе та буйна буря в Палестині, не зметуть такої сильної основи на біблійну поведінку. Під час трудних обставин, виконавець Ісусових слів ,буде подібний до’ (або докаже себе бути) таким як той розумний будівничий дому на скелястій підвалині. Характерні риси, яких він розвинув згідно з Божим Словом не „впадуть” під час трудних обставин. Такий не покине служити Богові.

З другого боку, Ісус продовжує й каже: „Кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує,— подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась,— і він упав. І велика була та руїна його”.— Матвія 7:26, 27; порівняйте з Єв. Луки 6:49.

У тій місцевості по якій Ісус проповідував, будувати дім на піску було б безглуздя. Дощ, зливи й великі бурі скоро повалили б той дім. ,Велика була б та руїна його’ — цілковита, розбила б його вщент.

Щось подібного може статись у зображальному значенні з людиною, яка „слухає цих Моїх слів, та їх не виконує”. Така людина грунтує своє життя, не на слухняності Христового навчання, але на себелюбній неслухняності до того, що Ісус говорив, яке, так як пісок, змивається під час зливи. Коли часи спокійні, а життя безтурботне, то така людина може заховати брак своїх побожних рис. Але коли тільки настануть тяжкі часи, то вона „буде подібна до”, або докажеться бути такою, як той безумний будівельний, який збудував дім на піску. Під приводом бути Божою слугою, така людина зігнеться від тяжкого тягара і ,велика буде та руїна його’. Обговорюючи потребу заступати неправильні думки та спонуки правильними, щоб стати щасливим ,виконавцем Божої праці’, то письменник Біблії, Яків, дає пораду подібну до Ісусової:

„Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють. Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі,— бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є. А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла,— і він буде блаженний в діянні своїм”.— Якова 1:22-25.

Потім, Євангеліє Матвія додає: „І ото, як Ісус закінчив ці слова, то народ дивувався з науки Його. Бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні”.— Матвія 7:28, 29.

Ісусове „навчання”, тобто, всі інструкції в Нагірній проповіді, дуже здивували Його слухачів. Це не було навчання до якого вони були призвичаєні, коли слухали „їхніх книжників”, вивчених у єврейській усній традиції. Коли книжники навчали людей, то промовляли „в ім’я”, якогось авторитету. Тому то, в Теологічному словнику Нового Завіту читаємо так:

„Слово міш·шум [„у імені”] є дуже важливе в єврейській традиції. Р[абин] Мєїр говорить притчу в ім’я (міш·шум) рабина Гамаліїла,.. Коли хто чув щось у домі навчання й переказував його, то був під обов’язком цитувати авторитет до якого він звертався, і в якого ім’я він переказував ту традицію. Одна з 48 вимог для набуття Тори є щоб ,людина вимовляла кожне слово в ім’я його автора..,’ Аб[от], 6, 6; порівняйте з Мег[іллою], 15а. Це показує яку владу та заява має”.

В одній рабинській розповіді каже, що Хіллел Великий, з першого століття н.е., правильно навчав якусь традицію. „Але, хоч він висловлював ту традицію цілий день, то ніхто не слухав його, аж поки він не сказав, так я чув від Шемаї й Абталіона [авторитети перед Хіллелем]”.

Ісус не навчав так. Замість говорити в ім’я іншої людини, то Син Божий часто казав: „Поправді ж Я кажу вам”. „Проте, Я кажу вам”. (Дивіться приклади в Єв. Матвія 5:18, 20, 22, 26, 28, 32, 34, 39, 44, НС.) Він навчав людей „як можновладний”, Який прямо представляв Бога, так як натхненні пророки до християнської ери. (Порівняйте з Єв. Матвія 28:18.) Які вдячні ми повинні бути за те, що Бог постарався, щоб ця чудова промова була записана в Його натхненному Слові!

[Примітка]