Ісус ‘встановлює справедливість на землі’

1, 2. За яких обставин Ісус розгнівався і чому?

ІСУС явно розгнівався і мав для цього всі підстави. Можливо, вам важко уявити Ісуса таким, адже він вирізнявся надзвичайною лагідністю (Матвія 21:5, Хом.). Безсумнівно, у той момент він цілковито володів собою, оскільки його гнів був праведнийa. Але що могло так розгнівити цього миролюбного чоловіка? Кричуща несправедливість.

² Ісус дуже дорожив Єрусалимським храмом. На цілій землі це було єдине священне місце, присвячене для поклоніння його небесному Отцю. Євреї з багатьох країв долали великі відстані, аби поклонятися там. Приходили навіть богобоязливі погани, займаючи відведене для них храмове подвір’я. Втім, якось на початку свого служіння Ісус, увійшовши в храм, побачив приголомшливу сцену. Неймовірно, але це місце більше нагадувало базар, ніж дім поклоніння! Його переповняли купці та міняльники. Але в чому ж полягала несправедливість? Храм Бога став для них просто місцем, де можна було визискувати людей, навіть обкрадати їх. Як саме? (Івана 2:14).

3, 4. Яке непогамовне визискування практикувалося в домі Єгови і що Ісус зробив, аби це виправити?

³ Релігійні провідники встановили правило, що храмовий податок слід було сплачувати лише одним видом монет. Аби здобути ці монети, ті, хто приходив у храм, мусили міняти гроші. Отже, грошоміни порозставляли свої столи просто у Божому домі і вимагали плати за кожен обмін. Продаж тварин також давав великий прибуток. Відвідувачі, котрі хотіли принести жертви, без проблем придбали б тварин у будь-якого торговця в місті. Однак відповідальні особи у храмі могли легко відкинути їхнє приношення, як непідхоже. Зате тварин чи птахів, куплених у храмі, приймали обов’язково. Тож люди цілковито залежали від торговців, і тому ті інколи заламували непомірні ціниb. Це було гірше від грубого гендлярства. То був справжній грабіж!

⁴ Ісус не міг миритися з такою несправедливістю. Це ж був дім його Батька! Божий Син зробив бича з мотузків і повиганяв з храму череди великої рогатої худоби та овець. Тоді він кинувся до грошомінів і поперевертав їхні столи. Уявіть собі, як монети розлітаються по мармуровій підлозі! Він суворо наказав продавцям голубів: «Заберіть оце звідси!» (Івана 2:15, 16). Здавалось, ніхто не наважився перечити цьому сміливому чоловікові.

5—7. а) Як передлюдське існування Ісуса вплинуло на його почуття справедливості і про що ми можемо довідатись, вивчаючи приклад Божого Сина? б) Як Христос боровся проти несправедливості, пов’язаної із суверенітетом Єгови та Його іменем?

⁵ Торговці, звичайно, повернулися. Приблизно три роки опісля Ісус виступив проти такої ж несправедливості. Цього разу він процитував осудливі слова самого Бога. Цими словами Єгова засудив людей, які зробили його дім «вертепом розбійників» (Матвія 21:13, Кул.; Єремії 7:11, Кул.). Побачивши таке непогамовне визискування людей і осквернення Божого храму, Ісус відчув те саме, що і його Батько. Та й не дивно! Адже Ісус учився у свого небесного Батька незліченні мільйони років. Завдяки цьому Божий Син володів таким самим почуттям справедливості, яке має Бог. Отже, якщо хочемо чітко зрозуміти, що таке справедливість Єгови, то найліпше нам у цьому допоможуть роздуми над прикладом Ісуса Христа (Івана 14:9, 10).

⁶ Єдинородний Син Єгови був свідком того, як Сатана несправедливо назвав Бога обманщиком і поставив під сумнів правомірність Божого правління. Який жахливий наклеп! Цей Син також чув подальші закиди Сатани стосовно того, що ніхто не служитиме Єгові безкорисливо, з любові. Ці фальшиві звинувачення, безперечно, завдавали болю праведному серцю Сина. Як же він, мабуть, зрадів, коли довідався, що відіграватиме головну роль у спростуванні цієї брехні! (2 Коринтян 1:20). Як саме він мав це зробити?

⁷ Ми вже дізналися з 14-го розділу, що на звинувачення, яке висунув Сатана, коли піддав сумніву непорочність створінь Єгови, Ісус Христос дав кінцеву і вирішальну відповідь. Таким чином він заклав основу для остаточного виправдання суверенітету Єгови та освячення Його імені. Будучи Начальником, призначеним Єговою, Ісус встановить Божу справедливість у цілому всесвіті (Дії 5:31). Його земне життя також показало, якою є справедливість Бога. Єгова сказав про Ісуса: «Вкладу Свого Духа в Нього,— і Він суд проголосить поганам [«пояснить народам, що таке справедливість», НС]» (Матвія 12:18). Як Ісус виконав ці слова?

8—10. а) Як усні традиції єврейських релігійних провідників породжували презирливе ставлення до неєвреїв і жінок? б) Як усні закони зробили тягарем закон Єгови про суботу?

⁸ Ісус любив Закон Єгови і жив згідно з ним. Але релігійні провідники його часу перекручували і неправильно застосовували цей Закон. Ісус сказав їм: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що... найважливіше в Законі покинули: суд [«справедливість», Хом.], милосердя та віру» (Матвія 23:23). Без сумніву, ті вчителі Божого Закону не пояснювали, «що таке справедливість». Навпаки, вони робили Божу справедливість незрозумілою. Як саме? Розгляньмо кілька прикладів.

⁹ Єгова наказав своєму людові триматися осторонь довколишніх язичницьких народів (1 Царів 11:1, 2). Однак декотрі фанатично настроєні релігійні провідники спонукували Божий народ ставитися презирливо до всіх неєвреїв. У Мішні було навіть таке правило: «Не дозволяється залишати худобу в заїздах, які належать поганам, бо ці люди підозрюються у скотолозтві». Таке сліпе упередження до всіх без винятку неєвреїв було несправедливим і цілком суперечило духу Мойсеєвого Закону (Левит 19:34). Інші встановлені людьми правила принижували жінок. Усний закон твердив, що дружина мусила йти позаду чоловіка, а не поряд із ним. Чоловік не повинен був прилюдно розмовляти з жінкою, навіть з власною дружиною. Жінки, як і раби, не мали права давати свідчення в суді. Навіть існувала формальна молитва, в якій чоловіки дякували Богові, що не народилися жінками.

¹⁰ Ті релігійні провідники приховували Божий Закон під величезною кількістю правил і вказівок, складених людьми. Наприклад, закон про суботу забороняв всього лиш працювати в цей день тижня, відводячи його для поклоніння, духовного відсвіження та відпочинку. А фарисеї зробили з того закону тягар. Вони самі взялися вирішувати, що́ значить «працювати». Ті провідники почали називати працею 39 видів діяльності, у тому числі збирання врожаю і полювання. Стосовно цих двох занять виникало безліч запитань. Якщо хтось убив блоху в суботу, чи було це полюванням? А коли якась людина назбирала жменю зерна, аби поїсти в дорозі, чи це означало, що вона збирала врожай? Чи уздоровлення хворих теж вважалося працею? Такі питання розглядалися у світлі жорстких, дріб’язкових правил.

11, 12. Як Ісус виявляв спротив фарисейським традиціям, що суперечили Святому Письму?

¹¹ Як у суспільстві, в котрому панувала така атмосфера, Ісус міг допомогти людям зрозуміти, що́ таке справедливість? Він мужньо виступив проти тогочасних релігійних провідників своїм ученням і способом життя. Розгляньмо спершу декотрі з його вчень. Ісус прямо засудив численні, створені ними правила, сказавши: «Ви якраз касуєте слово Боже тим вашим переданням, яке ви самі собі передали» (Марка 7:13, Хом.).

¹² Навчаючи, Ісус яскраво показував, що фарисеї неправильно трактували закон про суботу і, по суті, взагалі не розуміли його мети. Він пояснив, що Месія — «Господь і суботі», а отже має повне право зціляти людей у той день (Матвія 12:8). Аби підкреслити це, Ісус відкрито здійснював чудесні зцілення в суботу (Луки 6:7—10). Вони були прообразом тих зцілень, які він буде робити по цілій землі упродовж свого Тисячолітнього правління. Це Тисячоліття саме по собі буде найбільшою суботою, коли всі вірні люди зрештою відпочинуть після століть непосильної праці під тягарем гріха й смерті.

13. Який закон почав діяти внаслідок Ісусового земного служіння і чим цей закон відрізнявся від свого попередника?

¹³ Божий Син також пояснив, що таке справедливість, за допомогою нового закону — «закону Христового». Цей закон почав діяти після того, як завершилось Ісусове земне служіння (Галатів 6:2). На відміну від свого попередника, Мойсеєвого Закону, цей новий закон здебільшого базувався не на писаних заповідях, а на принципах. Проте в ньому було і кілька чітких наказів. Один з них Ісус назвав «новою заповіддю». Христос учив своїх послідовників любити одні одних, як і він їх полюбив (Івана 13:34, 35). Власне саможертовна любов мала стати розпізнавальним знаком усіх, хто житиме за «законом Христовим».

14, 15. Як Ісус показав, що визнає межі своєї влади, і чому це нас підбадьорює?

¹⁴ Ісус не тільки навчав про любов, а й жив згідно із «законом Христовим». Цей закон був невід’ємною частиною його життя. Розгляньмо, як Божий Син показав своїм прикладом, що таке справедливість.

¹⁵ По-перше, Ісус не вчинив жодної несправедливості і подав щодо цього бездоганний взірець. Можливо, ви вже помітили, що в багатьох випадках несправедливість бере верх тоді, коли недосконалі люди стають зарозумілими і виходять за межі своїх повноважень. Ісус так не робив. Якось до нього підійшов один чоловік і сказав: «Учителю, скажи братові моєму, щоб він спадщиною поділився зо мною». Що відповів Ісус? «Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника?» (Луки 12:13, 14). Хіба ж це не варте уваги? Ніхто на землі не був настільки розумним і проникливим, як Ісус, до того ж Бог нікому іншому не дав більшої влади. Однак Божий Син не втрутився в ту справу, оскільки не отримав на це конкретних повноважень. Він завжди виявляв скромність у ставленні до влади, навіть протягом тисячоліть свого передлюдського існування (Юди 9). Ісус покірно покладається на рішення Єгови стосовно того, що є справедливим, і це свідчить про його чудову особистість.

16, 17. а) Як Ісус виявляв справедливість, проповідуючи добру новину про Боже Царство? б) Як Ісус показав, що його почуття справедливості поєднується з милосердям?

¹⁶ По-друге, Ісус виявляв справедливість у тому, як проповідував добру новину про Боже Царство. Він був безсторонній і докладав усіх зусиль, аби досягти всяких людей — і багатих, і бідних. Фарисеї ж нехтували бідними, простими людьми, презирливо називаючи їх ʽам-гаʼаʹрец, тобто «люди землі». Ісус сміливо виступив проти такої несправедливості. Коли він навчав людей доброї новини або ж коли їв з ними, годував їх, зціляв і навіть воскрешав, то підтримував справедливість Бога, який хоче досягти «усяких людей»c (1 Тимофія 2:4, НС).

¹⁷ По-третє, Ісусове почуття справедливості поєднувалося з великим милосердям. Він з усіх сил намагався допомагати грішникам (Матвія 9:11—13). Також охоче простягав руку помочі тим, хто не міг захистити себе. Скажімо, Ісус не підтримував релігійних провідників, які заохочували виявляти недовіру до всіх язичників. Він милосердно допоміг декому з них та навчав їх, хоча прийшов насамперед до єврейського народу. Ісус здійснив чудесне зцілення задля римського сотника, кажучи: «Навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри» (Матвія 8:5—13).

18, 19. а) Як Ісус сприяв шанобливому ставленню до жінок? б) Як Ісусів приклад допомагає побачити зв’язок між мужністю і справедливістю?

¹⁸ Ісус теж не підтримував поширених поглядів стосовно жінок. Він мужньо чинив те, що було справедливим. Тоді вважалось, ніби самарянки такі ж нечисті, як і язичники. А втім, Ісус, не вагаючись, проповідував самарянці біля криниці поблизу міста Сіхар. По суті, саме тій жінці Ісус вперше прямо сказав, що він — обіцяний Месія (Івана 4:6, 25, 26). Фарисеї стверджували, що жінку не слід було навчати Божого Закону, але Ісус багато часу й сил присвячував навчанню жінок (Луки 10:38—42). Згідно з переданням, жінка не могла дати надійного свідчення. Проте Ісус удостоїв кількох жінок особливої честі: вони першими побачили його після воскресіння. Він навіть сказав їм піти й розповісти про цю надзвичайно важливу подію учням, чоловікам! (Матвія 28:1—10).

¹⁹ Ісус чітко показав народам, що таке справедливість. Часто він робив це, навіть ідучи на великий ризик. Його приклад допомагає нам зрозуміти: аби обстоювати істинну справедливість, необхідно бути мужнім. Тому Ісуса доречно названо «Левом, що з племени Юдиного» (Об’явлення 5:5). Пригадуєте, лев — це символ мужності та справедливості. У близькому майбутньому Ісус утвердить ще більшу справедливість. Він у повному розумінні встановить «справедливість на землі» (Ісаї 42:4, НС).

20, 21. Як у наш час Месіанський Цар встановлює справедливість по цілій землі та в християнському зборі?

²⁰ Ставши у 1914 році Месіанським Царем, Ісус почав установлювати справедливість на землі. Яким чином? Він узяв на себе відповідальність сповнити своє пророцтво, записане в Матвія 24:14. Ісусові послідовники на землі навчають правди про Царство Єгови людей з усіх країв. Вони, подібно до Ісуса, проповідують, виявляючи безсторонність і справедливість, та намагаються допомогти кожній людині — молодій чи літній, багатій чи бідній, чоловікові чи жінці — пізнати Єгову, Бога правосуддя.

²¹ Ісус також встановлює справедливість у християнському зборі, над яким він поставлений Головою. Як і передрікалось, він дає «дари у вигляді людей» — вірних християнських старійшин, що беруть провід у зборі (Ефесян 4:8—12, НС). Будучи пастирями цінної отари Божої, ті чоловіки підтримують справедливість і таким чином наслідують приклад Ісуса Христа. Вони завжди пам’ятають: Ісус хоче, щоб з його вівцями поводилися справедливо, хоч би яким було їхнє суспільне чи матеріальне становище.

22. Які почуття викликає в Єгови повсюдна несправедливість у нинішньому світі і що він наказав своєму Синові зробити з нею?

²² Проте незабаром Ісус у небувалий спосіб встановить на землі справедливість. У сьогоднішньому зіпсутому світі несправедливість дуже поширена. Кожна дитина, що помирає від голоду, стає жертвою непростимої несправедливості, особливо якщо взяти до уваги те, скільки грошей і часу марнується на виробництво зброї та задоволення егоїстичних забаганок шукачів насолод. Щороку передчасно помирають мільйони людей — і це лише один з багатьох проявів несправедливості, які викликають праведний гнів Єгови. Він уповноважив свого Сина вести справедливу війну проти цілої злої системи речей, аби назавжди покласти край усій несправедливості (Об’явлення 16:14, 16; 19:11—15).

23. Як Христос після Армагеддону встановить справедливість, що пануватиме вічно?

²³ Однак справедливість Єгови вимагає не лише знищення злих. Він також призначив свого Сина правити як «Князь миру». Після війни Армагеддон по всій землі запанує мир під царюванням Ісуса, і Божий Син правитиме, чинячи «правосуддя», тобто справедливість (Ісаї 9:6, 7). Тоді він з радістю усуне всяку кривду, що приносила стільки горя й страждань. Цілу вічність він буде вірно підтримувати досконалу справедливість Єгови. Тож дуже важливо, щоб уже тепер ми намагалися наслідувати справедливість Єгови. Довідаймось, як це можна робити.