Пасти Божу отару з любов’ю
«Пасіть отару Божу, яка у вас, доглядаючи за нею» (1 ПЕТРА 5:2, Деркач).
1, 2. Що є основною рисою Єгови і як вона увиразнюється?
ЧЕРЕЗ усе Святе Письмо чітко проходить думка, що любов є Божою основною рисою. «Бог є любов»,— стверджується в 1 Івана 4:8. Оскільки його любов виражається ділами, у 1 Петра 5:7 говориться, що Бог «опікується вами». У Біблії спосіб, в який Єгова дбає про своїх людей, порівнюється із способом, в який люблячий пастир ніжно дбає про своїх овець: «Ось прийде Господь, Бог, як сильний, і... отару свою буде пасти, як Пастир, раменом Своїм позбирає ягнята, і на лоні Своєму носитиме їх, дійняків же провадити буде!» (Ісаї 40:10, 11). Яку ж утіху відчував Давид, кажучи: «Господь — то мій Пастир, тому в недостатку не буду»! (Псалом 23:1).
2 Тому доречним є те, що Біблія порівнює людей, до яких Бог ставиться прихильно, з вівцями, бо вівці є мирними, покірними, слухняними своєму дбайливому пастирю. Подібно, як люблячий Пастир, Єгова глибоко турбується про своїх вівцеподібних людей. Він виявляє це, забезпечуючи їх матеріально і духовно, а також провадячи їх сьогодні через важкі «останні дні» цього злого світу до свого близького справедливого нового світу (2 Тимофія 3:1—5, 13; Матвія 6:31—34; 10:28—31; 2 Петра 3:13).
3. Як псалмоспівець зобразив те, в який спосіб Єгова дбає про своїх овець?
3 Зверніть увагу на сердечну турботу Єгови про своїх овець: «Очі Господні на праведних, вуха ж Його — на їхній зойк... Коли праведні кличуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визволює їх. Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає. Багато лихого для праведного, та його визволяє Господь з них усіх» (Псалом 34:16—20). Яке ж велике заспокоєння дає своїм вівцеподібним людям Всесвітній Пастир!
Приклад Доброго Пастиря
4. Якою є Ісусова роль у догляді за Божою отарою?
4 Божий Син Ісус старанно навчався від свого Отця, бо в Біблії Ісуса названо «Пастирем Добрим» (Івана 10:11—16). Про його значуще служіння Божій отарі говориться в 7-му розділі Об’явлення. У 9-му вірші сьогоднішніх Божих слуг названо ‘натовпом великим з усякого люду, і племен, і народів, і язиків’. Відтак 17-й вірш стверджує: «Агнець [Ісус]... буде їх пасти, і водитиме їх до джерел вод життя. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре!» Ісус скеровує Божих овець до вод правди, яка веде до вічного життя (Івана 17:3). Завважте, Ісуса названо «Агнцем», що вказує на його риси, подібні овечим, бо він є провідним прикладом покори Богові.
5. Як Ісус ставився до людей?
5 Ісус жив на землі серед людей і бачив, в якому жалюгідному стані були вони. Як він реагував на це? «Змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, «як ті вівці, що не мають пастуха» (Матвія 9:36). Вівці без пастуха зазнаю́ть великого лиха від хижаків, так само як і вівці, що мають недбалих пастухів. Але Ісус ніжно дбав про людей, бо він сказав: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,— і «знайдете спокій душам своїм». Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Матвія 11:28—30).
6. Яку увагу приділяв пригнобленим Ісус?
6 У біблійному пророцтві завбачалося, що Ісус сердечно ставитиметься до людей: «Господь помазав Мене... перев’язати зламаних серцем... потішити всіх, хто в жалобі» (Ісаї 61:1, 2; Луки 4:17—21). Ісус ніколи не зневажав бідних і нещасних. Навпаки, він сповнив слова з Ісаї 42:3: «Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить». (Порівняйте Матвія 12:17—21). Засмучені були, наче надломлений очерет, немов ґнот, який ось-ось погасне через брак палива. Розуміючи їхній нещасний стан, Ісус виявляв до них співчуття і наділяв їх силою та надією, зціляючи духовно й фізично (Матвія 4:23).
7. Куди Ісус скеровував людей, які прислу́хались до нього?
7 Велика кількість вівцеподібних людей прислу́халась до Ісуса. Його вчення було настільки зворушливим, що воїни, яких було вислано заарештувати його, сповістили: «Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік» (Івана 7:46). Навіть лицемірні релігійні провідники ремствували: «Пішов увесь світ услід за Ним!» (Івана 12:19). Але Ісус не хотів честі та слави для себе. Він скеровував людей до свого Отця. Він навчав їх служити Єгові з любові за Його чудові риси: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом» (Луки 10:27, 28).
8. Як слухняність Божого народу до нього відрізняється від слухняності людей до своїх світських правителів?
8 Єгова пишається тим, що його всесвітній суверенітет підтримують його вівцеподібні люди, які роблять це з любові до нього. Вони добровільно вибрали служити йому, бо знають про його привабливі риси. Яка ж різниця порівняно зі світовими лідерами, піддані яких слухаються лише зі страху чи неохоче або через якісь приховані спонуки! Про Єгову чи про Ісуса ніколи не скажеш того, що було сказано про папу римсько-католицької церкви: «Чимало захоплювалося ним, боялися усі, але жоден не любив його» («Вікарії Христа — темна сторона папства», англ., Пітер де Роза).
Жорстокі пастирі Ізраїлю
9, 10. Опишіть провідників стародавнього Ізраїлю і провідників першого сторіччя.
9 На відміну від Ісуса, релігійні провідники Ізраїлю за його днів не мали любові до овець. Вони були подібні до колишніх провідників в Ізраїлі, про яких Єгова сказав: «Горе Ізраїлевим пастирям, які пасуть самих себе! Хіба ж не отару повинні пасти пастирі? ...Слабих не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пораненої не перев’язуєте, сполошеної не вертаєте, і загинулої не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорстокістю!» (Єзекіїля 34:2—4).
10 Єврейські релігійні провідники першого сторіччя були такими ж безсердечними, як ті політичні пастирі (Луки 11:47—52). Щоб зобразити це, Ісус розповів про одного єврея, якого ограбували, побили і покинули напівживого при дорозі. Проходив повз нього ізраїльський священик, але, побачивши єврея, він перейшов на протилежний бік дороги. Левит зробив те ж саме. Потім йшов неізраїльтянин, зневажений самарянин, який змилосердився над тією жертвою. Він перев’язав рани цьому єврею, привіз його на віслюкові до заїжджого двору і там також подбав про нього. Він заплатив господареві заїжджого двору і сказав, що повернеться, аби сплатити всі додаткові кошти (Луки 10:30—37).
11, 12. а) Як за Ісусових днів злоба релігійних провідників досягла своєї кульмінації? б) Що врешті-решт зробили із релігійними провідниками римляни?
11 Релігійні провідники за днів Ісуса були настільки зіпсованими, що, коли Ісус воскресив з мертвих Лазаря, первосвященики і фарисеї скликали синедріон та сказали: «Що маємо робити, бо Цей Чоловік [Ісус] пребагато чуд чинить? Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують,— і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!» (Івана 11:47, 48). Вони не зважали на добро, вчинене Ісусом цій померлій людині. Вони були занепокоєні своїми посадами. Тому «від того дня вони змовилися, щоб убити Його [Ісуса]» (Івана 11:53).
12 На додаток до свого злого вчинку первосвященики відтак «змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти, бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували» (Івана 12:10, 11). Їхні егоїстичні зусилля зберегти свої посади не принесли жодної користі, бо Ісус сказав до них: «Ваш дім залишається порожній для вас!» (Матвія 23:38). На сповнення цих слів за життя тодішнього покоління прийшли римляни і забрали ‘їхній Край і їхній народ’, а також їхнє життя.
Люблячі пастирі в християнському зборі
13. Кого Єгова пообіцяв послати пасти свою отару?
13 Замість жорстоких, егоїстичних пастирів Єгова поставив Доброго Пастиря, Ісуса, щоб доглядати за Його отарою. Він також пообіцяв поставити підпастирів, які б дбали про овець: «Над ними поставлю Я пастирів тих, які пастимуть їх, і не будуть боятися вже й не злякаються» (Єремії 23:4). Тому, подібно як у християнських зборах першого сторіччя ‘настановлялися пресвітери [«старші чоловіки», НС] по містах’, так само це здійснюється і сьогодні (Тита 1:5). Ці духовні старші чоловіки, які відповідають біблійним вимогам, повинні ‘пасти Божу отару’ (1 Петра 5:2, Дерк.; 1 Тимофія 3:1—7; Тита 1:7—9).
14, 15. а) Який склад думок було важко розвинути учням? б) Яким вчинком Ісус показав їм, що старійшини повинні бути смиренними слугами?
14 Дбаючи про овець, старійшини мусять «найперше» мати «щиру любов» до них (1 Петра 4:8). Але Ісусовим учням, які занадто турбувалися престижем та становищем, потрібно було навчитися цього. Тому коли мати двох учнів сказала до Ісуса: «Скажи, щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм — праворуч один, і ліворуч від тебе один»,— це обурило інших учнів. Ісус сказав до них: «Князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути,— хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає,— нехай буде він вам за раба» (Матвія 20:20—28).
15 Іншого разу, після того як учні ‘посперечалися проміж себе, хто найбільший’, Ісус сказав до них: «Коли хто бути першим бажає,— нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!» (Марка 9:34, 35). Смиренність та готовність служити мали стати частиною їхньої особистості. Але в учнів й далі були труднощі у розумінні цього, бо навіть вночі перед Ісусовою смертю, на його останній вечері, знялась між ними «суперечка» про те, хто з них найбільший! Це сталося незважаючи на те, що Ісус їм показав, як старійшина повинен служити отарі,— він принизив себе й обмив їм ноги. Тоді сказав: «Коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати. Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив» (Луки 22:24, Дерк.; Івана 13:14, 15).
16. Який коментар щодо найважливішої риси старійшин з’явився у «Вартовій башті» за 1899 рік?
16 Свідки Єгови завжди навчали, що старійшини повинні бути такими. Майже сторіччя тому «Вартова башта» за 1 квітня 1899 року (англ.) згадала Павлові слова з 1 Коринтян 13:1—8 і відтак зазначила: «Цей Апостол чітко наголошує на тому, що знання і красномовство не є найважливішим мірилом, але любов, що проникає в серце і триває все життя,— любов, яка активізує та приводить у дію наші вмирущі тіла,— це справжнє мірило, справжній доказ наших взаємин з Богом. [...] Основним, що характеризує кожного, хто визнаний слугою церкви, щоб прислуговувати у святих справах, повинен передусім бути дух любові». Помічено, що чоловіки, які не служать смиренно з любові, «є ненадійними вчителями і скорше всього завдають більше шкоди, ніж роблять добра» (1 Коринтян 8:1).
17. Як у Біблії підкреслюються риси, які потрібно мати старійшинам?
17 Таким чином, старші чоловіки не повинні «панувати» над вівцями (1 Петра 5:3). Радше їм слід брати провід і бути ‘добрими один до одного та милосердними’ (Ефесян 4:32, Хоменко). Павло підкреслив: «Зодягніться... у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння... А над усім тим — зодягніться в любов, що вона — союз досконалости!» (Колосян 3:12—14).
18. а) Який гарний приклад дав Павло у тому, як обходитися з вівцями? б) Чому старійшинам не можна ігнорувати потреби овець?
18 Павло навчився цього, бо сказав: «Ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх. Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам» (1 Солунян 2:7, 8). Співзвучно із цим він сказав: «[«Утішайте пригнічені душі», НС], підтримуйте слабих, усім довготерпіть!» (1 Солунян 5:14). Без різниці, якою може бути проблема вівці, старійшини повинні пам’ятати слова з Приповістей 21:13: «Хто вухо своє затикає від зойку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді».
19. Чому люблячі старійшини є благословенням і як на таку любов реагують вівці?
19 Старші чоловіки, які з любов’ю пасуть отару, є благословенням для овець. В Ісаї 32:2 передречено: «Станеться кожен, як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки вони на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі». Ми тішимося, що багато наших старійшин сьогодні відповідають цьому чудовому опису відсвіження. Вони навчилися застосовувати наступний принцип: «Любіть один одного братньою любов’ю; випереджайте один одного пошаною!» (Римлян 12:10). Коли старійшини виявляють таку любов і смиренність, вівці реагують на це ‘великою любов’ю за їхню працю’ (1 Солунян 5:12, 13).
Поважайте свободу волі інших
20. Чому старійшини мусять поважати свободу волі?
20 Єгова створив людей зі свободою волі робити власні рішення. У той час як старійшини повинні давати пораду, а навіть картати, їм не слід намагатися контролювати життя або віру інших. Павло сказав: «Не тому, ніби ми беремо владу над вашою вірою, але вашої радости помічники ми,— бо ви встояли вірою!» (2 Коринтян 1:24). Звісно, «кожен нестиме свою власну ношу» (Галатів 6:5, НС). Єгова дав нам чималу свободу в межах його законів і принципів. Тому старійшинам не слід встановлювати правил там, де не порушуються біблійні принципи. Старійшинам також потрібно чинити опір будь-якій своїй тенденції догматично наголошувати на особистих міркуваннях або дозволяти втручатися своєму «я», якщо хтось не погоджується з такими поглядами (2 Коринтян 3:17; 1 Петра 2:16).
21. Чого ми можемо навчитися зі ставлення Павла до Филимона?
21 Зверніть увагу, як Павло під час свого ув’язнення в Римі вів справу з Филимоном, християнським рабовласником з Колосів, що в Малій Азії. Филимонів раб Онисим утік до Рима, став християнином і допомагав Павлові. Павло написав до Филимона: «Я хотів був тримати його при собі, щоб він замість тебе мені послужив у кайданах за Євангелію, та без волі твоєї нічого робити не хотів я, щоб твій добрий учинок не був ніби вимушений, але добровільний» (Филимона 13, 14). Павло повернув Онисима, благаючи Филимона ставитись до нього як до християнського брата. Павло розумів, що отара не була його власною, а Божою. Він був для неї не господарем, але слугою. Павло не диктував Филимонові, натомість ставився з повагою до його свободи волі.
22. а) Що потрібно зрозуміти старійшинам про свою позицію? б) Яку організацію створює Єгова?
22 У міру того як розростається Божа організація, призначається більше старійшин. Вони, а також більш досвідчені старійшини, мусять зрозуміти, що їхня позиція — позиція смиренних слуг. У цей спосіб Бог веде свою організацію до нового світу, і вона ростиме, як цього хоче він, і буде добре організована, але любов та співчуття не будуть жертвуватися задля ефективності. Отже, його організація ставатиме щораз привабливішою для вівцеподібних людей, які побачать у ній доказ того, що «тим, які люблять Бога... [він] усе співдіє на добро». Цього потрібно сподіватися від організації, в основі якої лежить любов, бо «ніколи любов не перестає» (Римлян 8:28, Укр. Катол. Ун-т; 1 Коринтян 13:8).
Як би ви відповіли?
◻ Як Біблія описує турботу Єгови про своїх людей?
◻ Яку роль у турботі про Божу отару відіграє Ісус?
◻ Яку провідну характерну рису мусять мати старійшини?
◻ Чому старійшини повинні зважати на свободу волі овець?
[Ілюстрація на сторінці 16]
Ісус, «Добрий Пастир», виявляв співчуття.
[Ілюстрації на сторінці 17]
Зіпсуті релігійні провідники змовилися вбити Ісуса.