Існує лише одна правдива християнська віра

ІСУС ХРИСТОС заснував лише одну церкву, тобто збір. Той збір був духовною організацією і духовною сім’єю. Ми маємо на увазі, що збір об’єднував вибраних Божим святим духом людей, яких Бог визнавав своїми «дітьми» (Римлян 8:16, 17; Галатів 3:26).

Ісус навчав, що Бог веде людей до правди і життя тільки одним шляхом. Щоб унаочнити цю важливу істину, шлях до вічного життя Ісус порівняв з дорогою. Він сказав: «Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі,— і нею багато хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя,— і мало таких, що знаходять її» (Матвія 7:13, 14; Івана 14:6; Дії 4:11, 12).

Об’єднаний збір

Ми не повинні вважати, що збір першого сторіччя був «усесвітньою, вселенською, організованою громадою, такою, яку ми уявляємо собі, говорячи про католицьку церкву», стверджується в «Новому теологічному словнику». Чому? «Причина проста,— сказано далі,— така організована вселенська громада навряд чи існувала».

Ніхто не може справедливо відкидати той факт, що ранній християнський збір не мав жодної подібності до сучасних систем церков з їхньою організаційною структурою і комплексом правил та приписів. Але він був організований. Окремі збори не діяли незалежно одні від одних. Усі вони визнавали владу керівного органу в Єрусалимі. Цей орган, що складався з апостолів і старших чоловіків єрусалимського збору, сприяв єдності цілого християнського збору як «одного тіла» Христа (Ефесян 4:4, 11—16; Дії 15:22—31; 16:4, 5).

Що сталося з тим єдиним правдивим збором? Чи він перетворився на можновладну католицьку церкву? Чи він розвинувся в сьогочасну систему протестантських церков, що поділяється на різні віросповідання? А може, трапилося щось іще?

«Пшениця» і «кукіль»

Аби знайти відповіді на поставлені запитання, уважно розгляньмо, що́ сказав стосовно цього сам Ісус Христос. Можливо, ви здивуєтеся, але Ісус знав, що його збір зникне з поля зору, і він дозволив, аби таке сумне становище існувало впродовж багатьох століть.

Пов’язуючи свій збір з «Царством Небесним», він сказав: «Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм. А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю [«бур’янів», НС] між пшеницю насіяв, та й пішов. А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль. І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: «Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?» А він їм відказав: «Чоловік супротивник накоїв оце». А раби відказали йому: «Отож,— чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?» Але він відказав: «Ні,— щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. Залишіть,— хай разом обоє ростуть аж до жнив, а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов’яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї» (Матвія 13:24—30).

Ісус пояснив, що він — той, «хто... насіння посіяв». «Добре насіння» зображає його справжніх учнів. Його «ворог» — Сатана Диявол. «Кукіль» — це фальшиві християни, що проникли до раннього християнського збору. Він сказав, що дозволить «пшениці» і «куколю» рости разом до «жнив», які настануть «наприкінці віку цього [«системи речей», НС]» (Матвія 13:37—43). Що це все означає?

Занепад правдивого поклоніння

Невдовзі після смерті апостолів відступницькі вчителі, що були в зборі, почали брати владу у свої руки. Вони казали «перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою» (Дії 20:29, 30). У результаті чимало християн ‘відступилося від віри’ і ‘нахилилося до байок’ (1 Тимофія 4:1—3; 2 Тимофія 4:3, 4).

У IV сторіччі н. е., як говориться в «Новому теологічному словнику», «католицьке християнство стало офіційною... релігією Римської імперії». Відбулося «зрощення церковного і громадянського суспільств» — злиття церкви і держави, що абсолютно суперечило вченням ранніх християн (Івана 17:16; Якова 4:4). У тому ж словнику стверджується, що з плином часу вся структура і сутність церкви, а також багато її основоположних учень радикально змінилися «під впливом дивного й украй шкідливого поєднання Старого Завіту і неоплатонічних моделей». Як і передрік Ісус Христос, його справжні учні випали з поля зору, тимчасом як фальшиві християни процвітали.

Люди, які чули слова Ісуса, знали, наскільки важко розрізнити справжню пшеницю і бур’яни. Наприклад, такий отруйний бур’ян, як пажитниця п’янка, під час свого росту дуже подібний до пшениці. Отже, Ісус хотів показати, що протягом певного часу буде важко відрізнити правдивих християн від фальшивих. Це не означає, що християнський збір перестав існувати, адже Ісус пообіцяв своїм духовним братам, що надаватиме їм керівництво «повсякденно аж до кінця віку» (Матвія 28:20). Ісус сказав, що пшениця буде рости й далі. Безперечно, впродовж століть справжні християни, окремо чи групами, робили все можливе, намагаючись дотримуватися Христових учень. Але вони більше не були організацією, котру можна було б легко розпізнати. Звичайно, вони не мали нічого спільного з видимою відступницькою релігійною системою, яка протягом історії стягала на ім’я Ісуса Христа лише ганьбу і зневагу (2 Петра 2:1, 2).

‘Виявляється беззаконник’

Апостол Павло передрік ще одну ознаку фальшивої релігійної системи. Він написав: «Хай ніхто жадним способом вас не зведе! Бо той день [день Єгови] не настане, аж перше прийде відступлення, і виявиться беззаконник» (2 Солунян 2:2—4). Цей «беззаконник» — ніхто інший, як клас духівництва, члени котрого піднесли себе до становища керівників «християнського» зборуa.

Відступництво почалося ще за днів апостола Павла. Одразу після смерті апостолів воно прискорилося, оскільки стримувати його вже було нікому. Павло сказав, що відступництво позначатиметься «чином сатани — буде з усякою силою й знаками та з неправдивими чудами, і з усякою обманою неправди» (2 Солунян 2:6—12). Як же точно ці слова описують те, що чинило багато релігійних провідників протягом історії!

На доказ свого твердження, що римо-католицьке віросповідання — це єдина правдива церква, католицькі провідники говорять, що їхні єпископи мають «животворний зв’язок з першими апостолами на підставі наступництва, що своїм корінням сягає самого початку». Але насправді це твердження про апостольське наступництво не має під собою жодного історичного або біблійного підґрунтя. Не існує гідних довір’я доказів того, що церковна система, яка виникла після смерті Ісусових апостолів, коли-небудь була керована Божим святим духом (Римлян 8:9; Галатів 5:19—21).

А що можна сказати про інші церкви, які з’явилися після так званої Реформації? Чи повернулися вони до зразка початкового християнського збору? Чи відновили вони чистоту раннього християнства? Щоправда, після Реформації для багатьох звичайних людей Біблія стала доступна їхньою рідною мовою. Однак історія показує, що ті церкви продовжували навчати помилкових доктринb (Матвія 15:7—9).

А втім, зауважте: Ісус Христос недвозначно передрік, що його єдиний правдивий збір буде відновлено під час закінчення системи речей (Матвія 13:30, 39). Сповнення біблійних пророцтв показує, що ми живемо саме в той час (Матвія 24:3—35). Тому кожному з нас слід запитати себе: «Де ця єдина правдива церква?» Адже розпізнати її має бути дедалі легше.

Можливо, ви вважаєте, що вже знайшли ту церкву, тобто збір. Але важливо упевнитися в цьому. Чому? Тому що, як і в першому столітті, може існувати лише одна правдива церква. Чи ви впевнені в тім, що ваша церква точно відповідає зразку, впровадженому християнським збором першого сторіччя, і що вона ретельно дотримується вчень Ісуса Христа? Чому б не дослідити це питання зараз? Свідки Єгови з радістю допоможуть вам це зробити (Дії 17:11).

[Примітки]

[Ілюстрації на сторінці 5]

Чого стосовно правдивого збору ми навчаємося з Ісусової притчі про пшеницю і кукіль?

[Ілюстрації на сторінці 7]

Чи ваша церква відповідає впровадженому християнами першого століття зразку щодо проповідування і вивчення?