Чому Свідки Єгови пильнують

«Пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш» (МАТВІЯ 24:42).

 1. Кого стосується застереження: «Пильнуйте»?

УСІХ Божих служителів — молодих чи літніх, тих, що тільки присвятили себе, чи осіб з більшим досвідом служіння,— стосується біблійне застереження: «Пильнуйте»! (Матвія 24:42). Чому це так важливо?

 2, 3. а) Який знак Ісус ясно описав і що сповнення пророцтва показало? б) Яка обставина, згадана в Матвія 24:42, випробовує щирість нашої віри і як?

² Під кінець свого служіння на землі Ісус передрік знак своєї невидимої присутності у Царській силі (Матвія, розділи 24 і 25). Він ясно описав той час своєї царської присутності, і сповнення пророцтв показують, що його коронування на Царя відбулося в небі у 1914 році. Він вказав також на обставину, яка в той час мала випробувати щирість нашої віри. Щодо часу, коли він почне виконувати свою роль Виконавця вироку і нищитиме теперішню злу систему у великій скорботі, Ісус говорив: «Про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син,— лише Сам Отець». Маючи це на увазі, він сказав: «Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш» (Матвія 24:36, 42).

³ Факт, що ми не знаємо дня і години, коли почнеться велика скорбота, вимагає від нас, якщо ми вважаємо себе християнами, кожного дня жити так, як правдиві християни. Чи спосіб твого життя принесе Господнє схвалення у час великої скорботи? Або, у випадку твоєї смерті, чи він пам’ятатиме тебе як вірного до кінця життя слугу Єгови? (Матвія 24:13; Об’явлення 2:10).

Ранні учні намагалися бути пильними

 4. Чого можна навчитися з Ісусового прикладу духовної пильності?

⁴ Сам Ісус Христос дав найкращий приклад духовної пильності. Він часто і палко молився до свого Отця (Луки 6:12; 22:42—44). Коли перед Ісусом були випробування, він сильно покладався на керівництво, викладене у Святому Письмі (Матвія 4:3—10; 26:52—54). Він не дозволяв собі відволікатися від праці, призначеної йому Єговою (Луки 4:40—44; Івана 6:15). Чи особи, які вважали себе Ісусовими послідовниками, були такими ж пильними?

 5. а) Чому Ісусовим апостолам було важко зберігати духовну рівновагу? б) Як Ісус допоміг апостолам після свого воскресіння?

⁵ Деколи навіть Ісусові апостоли втрачали свою стійкість. Через свою поривчастість та неправильні ідеї вони зазнавали розчарувань (Луки 19:11; Дії 1:6). Ще до того, як вони навчилися повністю покладатися на Єгову, несподівані випробовування виводили їх з рівноваги. Тому після арешту Ісуса його апостоли втекли. Трохи пізніше тієї ночі Петро через страх повторно заперечив, що знає Христа. Апостоли ще не взяли до серця Ісусову пораду: «Пильнуйте і моліться постійно» (Матвія 26:41, НС, 55, 56, 69—75). Після воскресіння Ісус використовував Святе Письмо, щоб зміцнити їхню віру (Луки 24:44—48). І коли здавалося, що дехто з них може відкласти довірене їм служіння на друге місце, Ісус додавав їм спонуки зосереджуватися на важливішій праці (Івана 21:15—17).

 6. Про які дві пастки Ісус ще раніше перестерігав своїх учнів?

⁶ Ще раніше Ісус застерігав своїх учнів не бути частиною світу (Івана 15:19). Він також радив їм не панувати одні над одними, але служити разом як брати (Матвія 20:25—27; 23:8—12). Чи вони послухалися його поради? Чи ставили вони на перше місце працю, яку він доручив їм?

 7, 8. а) Як дії християн першого століття показують, що вони взяли до серця Ісусове напучення? б) Чому було важливо постійно пильнувати духовно?

⁷ Ще поки апостоли були живі, вони оберігали збір. Історія свідчить, що ті ранні християни не втручалися в політичні справи Римської імперії і не мали високопоставленого класу духівництва. З іншого боку, вони були ревними вісниками Божого Царства. Під кінець першого століття вони вже свідчили по цілій Римській імперії, роблячи учнів у Азії, Європі та Північній Африці (Колосян 1:23).

⁸ Проте ці досягнення у проповідуванні не означали, що вже не потрібно було пильнувати духовно. Ісусів передречений прихід усе ще був далеко попереду. І на початку другого століття н. е. у зборі почали виникати ситуації, які піддавали небезпеці духовність християн. Як це сталося?

Ті, що припинили пильнувати

 9, 10. а) Які події після смерті апостолів показали, що багато осіб, котрі вважали себе християнами, не пильнували? б) Які біблійні вірші, наведені у цьому абзаці, могли б допомогти особам, що вважали себе християнами, залишатися духовно міцними?

⁹ Дехто з тих, що ввійшли до збору, відчували потребу висловлювати свої вірування термінами грецької філософії, щоб зробити вістку, яку вони проповідували, більш прийнятною для людей того світу. Поступово такі язичеські доктрини, як доктрина про Трійцю та безсмертя душі, стали частиною зіпсованої форми християнства. Це привело до відмови від надії на тисячоліття. Чому? Ті, хто прийняв віру у безсмертя душі, прийшли до висновку, що душа, яка переживає людське тіло, може досягти всіх благословень Ісусового правління у духовній сфері. Тому вони не бачили потреби пильнувати Христової присутності у Царській силі. (Порівняйте Галатів 5:7—9; Колосян 2:8; 1 Солунян 5:21).

¹⁰ Ситуація погіршувалася ще й іншими обставинами. Деякі з тих, котрі вважали себе християнськими наглядачами, почали використовувати свої збори, щоб досягнути видатного становища для себе. Вони хитро приписували своїм власним поглядам та вченням цінність, рівнозначну цінності Святого Письма або навіть вищу. Коли з’явилася нагода, ця відступницька церква навіть погодилася служити інтересам політичного уряду (Дії 20:30; 2 Петра 2:1, 3).

Результати інтенсивнішого пильнування

11, 12. Чому протестантська реформація не означала повернення до правдивого поклоніння?

¹¹ Після століть зловживань з боку римо-католицької церкви у XVI столітті виступили деякі реформатори. Але це ще не означало повернення до правдивого поклоніння. Чому ні?

¹² Хоча різні протестантські групи і звільнилися від влади Риму, вони взяли з собою багато головних вчень та звичаїв відступництва: поняття про поділ на клір та мирян, вчення про Трійцю, безсмертя душі та вічні муки після смерті. І, подібно до римо-католицької церкви, вони далі залишалися частиною світу, підтримуючи тісні взаємини з політичними силами. Таким чином вони фактично відкидали надію на прихід Христа як Царя.

13. а) З чого видно, що деякі люди справді цінували Боже Слово? б) Які події у XIX столітті були особливо цікавими для декого із загальновизнаних християн? в) Чому багато зазнало розчарування?

¹³ Проте Ісус передрік, що після смерті апостолів справжні нащадки Царства (яких він порівняв до пшениці) продовжуватимуть зростати поруч із лжехристиянами (порівняними до куколю) аж до часу жнив (Матвія 13:29, 30). Сьогодні ми не можемо з упевненістю назвати всіх, кого Господар жнив вважає пшеницею. Але варто зауважити, що у XIV, XV та XVI століттях жили люди, які, ризикуючи власним життям та свободою, перекладали Біблію на мову простих людей. Інші не тільки приймали Біблію як Боже Слово, але також відкидали Трійцю як небіблійне вчення. Деякі відкидали віру в безсмертя душі та муки в пеклі як несумісні з Божим словом. У XIX столітті у Сполучених Штатах Америки, Англії, Німеччині та Росії з’явилися групи, які завдяки глибшому вивченню Біблії почали висловлювати переконання, що час Христового повернення вже близько. Але більшість їхніх сподівань доводили до розчарування. Чому? До певної міри тому, що вони занадто покладалися на людей і недостатньо на Святе Письмо.

Як вони виявилися пильними

14. Опиши підхід до біблійного вивчення, який мали Ч. Т. Рассел та його товариші.

¹⁴ Потім, у 1870 році, Чарльз Тейз Рассел та деякі його товариші створили групу біблійного вивчення в Аллегейні (штат Пенсільванія). Багато біблійних істин вони зрозуміли і прийняли не першими, але під час вивчення вони мали звичай уважно перевіряти всі біблійні вірші на тему, що розглядаласяa. Їхньою метою не було знайти в Біблії підтвердження для якогось упередженого погляду, але робити висновки в гармонії з усім, що на цю тему говорила Біблія.

15. а) Що інші люди, окрім брата Рассела, зрозуміли? б) Що відрізняло Дослідників Біблії від цих людей?

¹⁵ Ще до них інші люди усвідомлювали, що Христос повернеться невидимо як дух. Деякі зрозуміли, що мета Ісусового повернення була не спопелити землю і знищити все людське життя, а благословити всі роди землі. Були навіть такі, які усвідомлювали, що 1914 рік мав позначити кінець часів поган. Проте для Дослідників Біблії, що товаришували з братом Расселом, це не були просто теми для теологічних дискусій. Ці люди будували своє життя навколо правди й оголошували її по різних країнах у безпрецедентному, як для тієї епохи, масштабі.

16. Чому у 1914 році брат Рассел писав: «Ми живемо у час випробовувань»?

¹⁶ Але їм все-таки треба було пильнувати. Чому? Наприклад, хоча вони знали, що 1914 рік відзначений біблійним пророцтвом, то не були впевнені, що саме станеться того року. У «Вартовій башті» за 1 листопада 1914 року (англ.) брат Рассел писав: «Пам’ятаймо, що ми живемо у час випробовувань... Якщо з якоїсь причини хтось і залишить Господа та Його Правду і перестане жертвувати на Господню Справу, то це означає, що їхнє зацікавлення Господом не було спонукане простою щирою любов’ю до Бога, а чимсь іншим; можливо, надією, що час буде короткий; таке присвячення було тільки дочасним».

17. Як А. Г. Макміллан та подібні до нього зберегли духовну рівновагу?

¹⁷ Дехто зовсім залишив служіння Єгові. Але брат А. Г. Макміллан був одним з тих, які не зробили цього. Багато років пізніше він відверто признався: «Інколи наші сподівання, пов’язані з певною датою, сягали далі, ніж обіцяло Святе Письмо». Що допомагало йому зберігати духовну рівновагу? Він усвідомлював, як він казав, що, «коли ті сподівання не здійснювалися, це не змінювало Божих намірів». Він також додав: «Я навчився, що нам слід визнавати свої помилки і далі досліджувати Боже Слово, щоб дізнатися більше»b. Ті ранні Дослідники Біблії покірно дозволяли Божому Слову виправляти їхні погляди (2 Тимофія 3:16, 17).

18. Як за допомогою християнської пильності було поступово виявлено, що означає не бути частиною світу?

¹⁸ У наступні роки потреба пильнувати не стала менш важливою. Ті брати, звичайно, знали, що християни не повинні бути частиною світу (Івана 17:14; Якова 4:4). Згідно з цим вони не приєдналися до загальновизнаного християнства і не схвалювали Лігу Націй як політичний вираз Божого Царства. Але тільки у 1939 році вони чітко зрозуміли справу християнського нейтралітету. (Дивіться «Вартову башту» за 1 листопада 1939 року, англ.).

19. Як покращився нагляд у зборах через те, що організація пильнувала?

¹⁹ У них ніколи не було класу духівництва, хоча деякі обрані старійшини вважали, що від них вимагається лише проповідувати у зборі. Але палко бажаючи бути в гармонії зі Святим Письмом, організація знову і знову переглядала на сторінках «Вартової башти» роль старійшин у світлі Святого Письма. Організаційні зміни проводилися відповідно з тим, що показувало Святе Письмо.

20-22. Як ціла організація поступово готувалася до виконання передреченої праці проголошення Царства по цілій землі?

²⁰ Ціла організація готувалася до повного виконання праці, яку Боже Слово передбачило на наш час (Ісаї 61:1, 2). До якої міри добра новина повинна була проповідуватись у наш час? Ісус сказав: «Перше Євангелія мусить бути народам усім проповідувана» (Марка 13:10). З людського погляду це завдання часто здавалося неможливим.

²¹ Однак, покладаючись на Христа як на Голову збору, клас вірного і мудрого раба далі прогресував (Матвія 24:45). Вірно і непохитно вони показували народові Єгови працю, яку необхідно було виконати. Починаючи з 1919 року, все більше наголосу ставилося на проповідницьке служіння. Для багатьох не було легко ходити від дому до дому і розмовляти з незнайомими людьми (Дії 20:20). Але такі статті для вивчення, як «Благословенні безстрашні» (1919 рік) та «Будьте відважні» (1921 рік), допомогли декому, покладаючись на Єгову, розпочати цю працю.

²² Заклик «Оголошуйте, оголошуйте, оголошуйте Царя і його Царство!», який пролунав у 1922 році, допоміг відвести тій праці належне місце. У 1927 році старійшин, які не прийняли тієї біблійної відповідальності, почали звільняти від обов’язків. Десь у той же час пілігримів, роз’їзних представників Товариства, було призначено регіональними керівниками служіння, щоб вони давали вісникам особисті настанови у проповідницькому служінні. Не кожен міг піонерувати, але по суботах та неділях багато вісників проповідували з ранку до вечора, з короткою перервою для того, щоб перекусити. То були знаменні часи теократичного розвитку, і нам дуже корисно роздумувати над тим, як Єгова вів своїх людей. Він і далі веде їх. З його благословенням праця проповідування доброї новини про встановлене Царство буде доведена до успішного завершення.

Чи ти пильнуєш?

23. Як своєю християнською любов’ю та відокремленістю від світу ми особисто можемо показати, що пильнуємо?

²³ Відгукуючись на керівництво Єгови, його організація продовжує говорити нам про вчинки та погляди, які могли б ототожнити нас зі світом, а це загрожувало б нам знищенням разом із ним (1 Івана 2:17). У свою чергу нам особисто потрібно пильнувати і відгукуватися на керівництво Єгови. Єгова дає нам також вказівки, як нам жити і працювати разом. Його організація допомогла нам глибше зрозуміти, що справді значить християнська любов (1 Петра 4:7, 8). Наша пильність вимагає наполегливих зусиль, щоб застосовувати ці поради, незважаючи на людську недосконалість.

24, 25. У яких важливих справах нам слід бути пильними і з якою перспективою на думці?

²⁴ У згоді з цим вірний і мудрий раб нагадує нам: «Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!» (Приповістей 3:5). «Безперестанку моліться!» (1 Солунян 5:17). Нам радилося навчитися базувати свої рішення на Божому Слові і дозволити цьому слову бути ‘світильником для ноги і світлом для нашої стежки’ (Псалом 119:105). Нас з любов’ю заохочувалося ставити на першому місці у своєму житті проповідування доброї новини про Боже Царство — працю, яку Ісус передрік на наш час (Матвія 24:14).

²⁵ Без сумніву, вірний і мудрий раб пильнує. Нам особисто теж потрібно пильнувати. Тому продовжуймо пильнувати і будьмо серед тих, кого схвалить Син людський, коли прийде виконувати вирок (Матвія 24:30; Луки 21:34—36).

[Примітки]

Для повторення

◻ Чому, згідно з Матвія 24:42, нам потрібно пильнувати?

◻ Як Ісус та його першостолітні послідовники залишалися духовно пильними?

◻ Які події почали відбуватися з 1870 року через те, що слуги Єгови були пильними?

◻ Що буде доказом того, що ми особисто пильнуємо?

[Ілюстрації на сторінці 23]

Ісус займався працею, дорученою його Отцем. Він також ревно молився.

[Ілюстрація на сторінці 24]

Чарльз Тейз Рассел у пізні роки.

[Ілюстрація на сторінці 25]

По цілій землі діє понад 4 700 000 вісників Царства.