Знайти «одну дорогоцінну перлину»

«Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його» (МАТВІЯ 11:12).

1, 2. а) Яку рідкісну рису Ісус зобразив в одній зі своїх притч про Царство? б) Що Ісус сказав у притчі про дорогоцінну перлину?

ЧИ Є така річ, яку ви цінуєте настільки, що охоче пожертвували б усім, що маєте, аби тільки заволодіти нею? Хоча декотрі люди присвячують себе досягненню певної мети — наприклад здобуттю грошей, слави, влади чи якогось становища,— рідко трапляється щось настільки цінне, що хтось був би готовий віддати за це все, що має. Саме про таку рідкісну, але гідну похвали готовність Ісус Христос говорив в одній зі своїх важливих притч про Боже Царство.

² Цю притчу, або наочний приклад, Ісус розповів своїм учням наодинці. Її іноді називають притчею про дорогоцінну перлину. Ось що сказав Ісус: «Подібне... Царство Небесне до того [«мандрівного», НС] купця, що пошукує перел добрих, а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і [«негайно», НС] все продає, що має, і купує її» (Матвія 13:36, 45, 46). Чого Ісус хотів навчити своїх учнів за допомогою цієї притчі? І як ми можемо отримати користь з його слів?

Велика цінність перлів

 3. Чому перли так цінувалися у стародавні часи?

³ З давніх часів перли цінувалися як прикраси. В одному джерелі зазначається, що, згідно з римським письменником Плінієм Старшим, перли стояли «на першому місці серед усіх коштовностей». На відміну від золота, срібла і багатьох коштовних каменів, перли створюються живими істотами. Відомо, що в тілі деяких видів молюсків відбувається нашарування перламутру навколо сторонніх тіл, наприклад піщинок, у результаті чого утворюються блискучі перлини. У стародавні часи найкращі перли збирали переважно в Червоному морі, у Перській затоці та в Індійському океані — далеко від Ізраїлю. Ось чому Ісус говорив про «мандрівного купця», який шукає добрих перлів. Щоб знайти справді цінні перлини, потрібно докласти великих зусиль.

 4. Який головний урок Ісусової причті про мандрівного купця?

⁴ Хоча перли завжди були в ціні, головний урок Ісусової притчі, схоже, не полягав у тому, щоб підкреслити їхню вартість. Ісус не просто порівняв Боже Царство до цінної перлини, а привернув увагу до «мандрівного купця, що пошукує перел добрих» і до того, що він зробив, коли знайшов одну з них. На відміну від звичайного торговця, цей мандрівний купець був, можна сказати, знавцем перлів, людиною, яка мала гостре око і могла помітити естетичну цінність перлини. Він відразу ж розпізнав би рідкісну річ, і його не можна було обманути другосортним товаром чи підробкою.

5, 6. а) Що особливо варте уваги в Ісусовій причті про купця? б) Що про спонуки мандрівного купця говорить притча про захований скарб?

⁵ Цей купець особливий також з іншого погляду. Звичайний купець спершу визначив би ринкову ціну перлини, щоб вирішити, скільки він може за неї заплатити і скільки пізніше отримає прибутку. Він також з’ясував би, чи є попит на такі перли, чи можна їх швидко продати. Іншими словами, він був би зацікавлений у тому, щоб якнайшвидше отримати прибуток зі своєї інвестиції, а не в тому, щоб заволодіти перлиною. Але купець з Ісусової притчі не такий. Він цікавиться не грошима чи прибутками. Він готовий пожертвувати всім, що має, можливо, всіма своїми маєтками, аби лиш здобути річ, яку шукав.

⁶ В очах більшості купців дії цього чоловіка з Ісусової притчі були б немудрими. Спритний комерсант і не подумав би піти на такий ризик. Але купець з Ісусової причті керувався іншими спонуками. Нагородою для нього була не фінансова вигода, а радість і задоволення від володіння цінною річчю. Ця думка підкреслюється у ще одній притчі, яку дав Ісус. Він сказав: «Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле» (Матвія 13:44). Так, радість, яка походить від того, що людина знайшла скарб і володіє ним, була для цього чоловіка достатньо вагомою спонукою, щоб віддати все, що він мав. Чи сьогодні є такі особи? Чи є скарби, варті такої жертви?

Ті, що зрозуміли велику цінність

 7. Як Ісус показав, що він добре розумів велику цінність Царства?

⁷ У своїй притчі Ісус говорив про «Царство Небесне». Він, безумовно, сам розумів велику цінність Царства. Євангелія дають могутнє свідчення цьому. Після свого хрещення у 29 році н. е. Ісус «розпочав проповідувати й промовляти: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!» Протягом трьох з половиною років він навчав про Царство натовпи людей. Ісус сходив край уздовж і впоперек, «проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство» (Матвія 4:17; Луки 8:1).

 8. Що Ісус робив, аби показати, чого досягне Царство?

⁸ Ісус чинив багато чуд по всьому краю: зціляв хворих, годував голодних, підкоряв стихії і навіть воскрешав померлих. Цим він також показав, чого досягне Боже Царство (Матвія 14:14—21; Марка 4:37—39; Луки 7:11—17). Зрештою він довів свою відданість Богові і Царству, коли віддав своє життя, прийнявши мученицьку смерть на стовпі мук. Ісус жив і помер заради Царства, подібно до того мандрівного купця, який охоче віддав усе, що мав, за «дорогоцінну перлину» (Івана 18:37).

 9. Яку рідкісну рису виявили Ісусові ранні учні?

⁹ Ісус не тільки зосереджувався сам на Царстві, але також зібрав невелику групу послідовників. Ці люди теж добре розуміли велику цінність Царства. Один з них — це Андрій, який спершу був учнем Івана Хрестителя. Почувши Іванове свідчення, що Ісус — це «Агнець Божий», Андрій та ще один з Іванових учнів, ймовірно син Зеведея Іван, відразу захотіли піти до Ісуса і повірили в нього. Але це ще був не кінець. Андрій негайно пішов до свого брата Симона і сказав йому: «Знайшли ми Месію». Симон, який став відмий як Кифа, або Петро, а також Пилип і його друг Нафанаїл невдовзі визнали, що Ісус — Месія. Нафанаїл навіть сказав Ісусові: «Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізраїлів» (Івана 1:35—49).

Спонукані до дій

10. Як відреагували учні, коли Ісус прийшов і покликав їх через якийсь час після їхньої першої зустрічі?

¹⁰ Захоплення, яке Андрій, Петро, Іван та інші відчули, коли знайшли Месію, можна порівняти до радості купця, що знайшов дорогоцінну перлину. Що вони тепер робитимуть? Євангелія не розповідають нам про те, що вони робили відразу після зустрічі з Ісусом. Очевидно, більшість з них повернулися до своїх звичайних занять. Але через півроку-рік Ісус знову зустрів Андрія, Петра, Івана та Іванового брата Якова, заставши їх за рибальством на Галілейському моріa. Ісус сказав їм: «Ідіть за Мною,— Я зроблю вас ловцями людей». Як вони відреагували? Про Петра та Андрія в Матвієвій розповіді сказано: «Вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним». А щодо Якова та Івана читаємо: «Зараз залишили човна та батька свого,— та й пішли вслід за Ним». Лука додає, що вони «покинули все,— та й пішли вслід за Ним» (Матвія 4:18—22; Луки 5:1—11).

11. Чому учні одразу відгукнулися на запрошення Ісуса?

¹¹ Чи негайний відгук учнів був поспішним рішенням? Аж ніяк! Хоча після першої зустрічі з Ісусом вони і повернулися до рибальства, свого родинного заняття, безсумнівно, побачене й почуте справило глибокий вплив на їхні серця і розуми. Протягом майже року вони мали багато часу, щоб обдумати все це. Тепер настав час приймати рішення. Чи вони будуть, як той мандрівний купець, якого настільки схвилювало знайдення дорогоцінної перлини, що він, за словами Ісуса, пішов і негайно зробив усе потрібне, аби придбати перлину? І справді, побачене й почуте зворушило їхні серця. Вони зрозуміли, що настав час діяти. Тож, як каже Біблія, вони без вагань залишили все і стали послідовниками Ісуса.

12, 13. а) Яким був відгук багатьох людей, які слухали Ісуса? б) Що Ісус сказав про своїх вірних учнів і на що вказують його слова?

¹² Наскільки ж відрізнялися ці вірні особи від інших, про яких пізніше згадується в євангельських оповідях! Ісус зцілив чи нагодував багатьох людей, але ті продовжували займатися власними справами (Луки 17:17, 18; Івана 6:26). Дехто навіть відмовлявся стати Ісусовим послідовником у відповідь на Ісусове запрошення (Луки 9:59—62). Однак про вірних осіб Ісус пізніше сказав: «Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його» (Матвія 11:12).

¹³ Що означають вирази «здобувається силою» і «вживає зусилля»? Щодо грецьких дієслівних форм, від яких походять ці вирази, в «Тлумачному словнику слів Старого й Нового Завіту» (В. Е. Вайн, англ.) говориться: «Це дієслово вказує на сильні старання». А біблеїст Генріх Меєр стосовно цього вірша зазначає: «Так описуються наполегливі й невпинні зусилля і боротьба за прийдешнє Месіанське царство... Інтерес до царства виявляється гостро та енергійно (вже не спокійно чи вичікувально)». Тих декілька осіб, як той мандрівний купець, швидко зрозуміли, що́ мало справжню цінність, і з готовністю віддали все, що мали, заради Царства (Матвія 19:27, 28; Филип’ян 3:8).

До пошуків приєднуються інші

14. Як Ісус приготував своїх апостолів до праці проповідування Царства і яким був результат?

¹⁴ Ісус продовжував своє служіння, навчаючи інших і допомагаючи їм шукати Царства. Спершу він вибрав 12 з-поміж своїх учнів і призначив їх апостолами, тобто своїми посланцями. Ісус дав їм детальні вказівки про те, як вони мають виконувати своє служіння, а також попередив їх про труднощі, які чекають на них попереду (Матвія 10:1—42; Луки 6:12—16). Протягом наступних двох років вони супроводжували Ісуса в його проповідницьких подорожах по краю, близько з ним спілкуючись. Вони слухали його промови, спостерігали за його могутніми ділами і бачили його особистий приклад (Матвія 13:16, 17). Все це, безсумнівно, глибоко вплинуло на них, так що, подібно до мандрівного купця, вони ревно і від усього серця шукали Царства.

15. Яку справжню причину для радості Ісус навів своїм учням?

¹⁵ Окрім 12 апостолів Ісус «призначив... і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти» (Луки 10:1—12). Він сказав також і їм про випробування і труднощі, що чекали попереду, і наказав їм говорити: «Наблизилося Царство Боже до вас» (Луки 10:1—12). Коли 70 учнів повернулися, вони дуже раділи і дали Ісусові такий звіт: «Господи,— навіть демони коряться нам у Ім’я Твоє». Але Ісус, можливо на їхнє здивування, сказав, що їх чекає ще більша радість через їхню ревність до Царства. Він пояснив їм: «Не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі» (Луки 10:17, 20).

16, 17. а) Що Ісус сказав своїм вірним апостолам в останню ніч, коли був з ними? б) Як потішили і підбадьорили апостолів Ісусові слова?

¹⁶ Зрештою Ісус 14 нісана 33 року н. е., в останню ніч, коли він був з апостолами, започаткував Господню Вечерю і наказав їм відзначати цю подію. Того вечора Ісус сказав 11 апостолам, які залишилися: «Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх, і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів, щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих» (Луки 22:19, 20, 28—30).

¹⁷ Якою ж радістю мали сповнитися серця апостолів, коли вони почули від Ісуса ці слова! Їм була запропонована найвища честь, яку могла мати людина (Матвія 7:13, 14; 1 Петра 2:9). Як той мандрівний купець, вони багато віддали, щоб іти за Ісусом у пошуках Царства. І тепер вони отримали запевнення, що їхні жертви не були даремні.

18. Кому ще, крім 11 апостолів, Царство мало принести благословення?

¹⁸ Апостоли, присутні з Ісусом тої ночі, були не єдині, хто мав зазнати благословень Царства. Божа воля полягала в тім, щоб 144 000 осіб були включені в угоду і стали співправителями Ісуса Христа у славетному небесному Царстві. Крім того, апостол Іван бачив у видінні, як «натовп великий, що його зрахувати не може ніхто... стояв перед престолом і перед Агнцем... І волали вони гучним голосом, кажучи: «Спасіння нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві». Цей натовп — це земні піддані Царстваb (Об’явлення 7:9, 10; 14:1, 4).

19, 20. а) Яку нагоду отримують люди з усіх народів? б) Яке питання буде розглядатись у наступній статті?

¹⁹ Незадовго перед тим, як Ісус зійшов у небо, він наказав своїм вірним послідовникам: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» Амінь» (Матвія 28:19, 20). Отже, люди з усіх народів мали прийти і стати учнями Ісуса Христа. Як мандрівний купець шукав дорогоцінну перлину, так вони з усього серця шукали б Царства, зосереджуючись на небесній чи земній нагороді.

²⁰ Ісусові слова вказують, що праця робити людей учнями мала тривати аж до «кінця віку». Тож виникає питання: чи є у наш час особи, подібні до того купця, які готові віддати все в пошуках Божого Царства? Це питання буде розглядатись у наступній статті.

[Примітки]

Пошуки «дорогоцінної перлини» сьогодні

«Проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво» (МАТВІЯ 24:14).

1, 2. а) Що євреї у дні Ісуса думали про Царство? б) Що Ісус зробив, аби допомогти своїм учням зрозуміти правду про Царство, і яким був результат?

КОЛИ Ісус прийшов на землю, євреї пильно цікавилися Божим Царством (Матвія 3:1, 2; 4:23—25; Івана 1:49). Але спершу більшість з них не розуміла повністю масштабів і сили його правління. Не розуміли вони також, що цей уряд мав бути небесним (Івана 3:1—5). Навіть дехто з Ісусових послідовників не усвідомлював до кінця, що таке Боже Царство і що їм необхідно робити, аби стати співправителями з Христом (Матвія 20:20—22; Луки 19:11; Дії 1:6).

² Ісус терпеливо навчав своїх учнів багатьох речей. Наприклад, притча про дорогоцінну перлину, розглянута в попередній статті, показала їм, наскільки важливо наполегливо шукати небесне Царство (Матвія 6:33; 13:45, 46; Луки 13:23, 24). Це мусило сильно вплинути на їхні серця, тому що невдовзі вони стали невтомними і відважними вісниками доброї новини про Царство аж до останнього краю землі. Про це свідчить книга Дії (Дії 1:8; Колосян 1:23).

 3. Що Ісус сказав про Царство стосовно нашого часу?

³ А що сказати про наш час? Мільйонам людей проповідується про благословення земного Раю під правлінням Царства. У своєму важливому пророцтві про «кінець віку» Ісус конкретно сказав: «Проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець» (Матвія 24:3, 14; Марка 13:10). Він також пояснив, що це велике завдання має виконуватися попри серйозні перешкоди і труднощі, навіть переслідування. Але Ісус дав таке запевнення: «Хто витерпить аж до кінця,— той буде спасений» (Матвія 24:9—13). Все це вимагає саможертовності й відданості, які виявляв мандрівний купець в Ісусовій притчі. Чи сьогодні є люди, які виявляють таку віру і ревність у пошуках Царства?

Радість від знайдення правди

 4. Як правда про Царство впливає на людей сьогодні?

⁴ Купець в Ісусовій притчі дуже радів, коли знайшов «дорогоцінну перлину». Така радість спонукала його зробити все, що в його силі, аби здобути її (Євреїв 12:1). Сьогодні правда про Бога та його Царство також притягує людей і спонукує їх до дій. Це нагадує слова брата А. Макміллана, який описав свої пошуки Бога та Божого наміру для людства у книжці «Віра на марші» (англ.). Ось що він сказав: «Те, що колись знайшов я, кожного року знаходять тисячі людей. І це такі ж люди, як ми з вами: люди різних національностей, рас, суспільного становища і віку. Правда безстороння. Вона приваблює різних людей».

 5. Які чудові результати видно зі звіту про діяльність у 2004 службовому році?

⁵ Правдивість цих слів видно в тому, як рік за роком добра новина про Боже Царство спонукує сотні тисяч щирих осіб присвятити своє життя Єгові та чинити його волю. І 2004 службовий рік, який тривав з вересня 2003 до серпня 2004 року, не був винятком у цьому. За тих 12 місяців 262 416 осіб публічно символізували своє присвячення Єгові водним хрещенням. Це відбувалося у 235 країнах і територіях, де Свідки Єгови на даний час щотижня проводять 6 085 387 домашніх біблійних вивчень. У результаті цього люди з усіх соціальних верств і з багатьох народів, племен та мов приймають рятівну правду з Божого Слова (Об’явлення 7:9).

 6. Завдяки чому відбувається постійний ріст протягом багатьох років?

⁶ Завдяки чому все це стало можливим? Немає сумніву, що Єгова притягує до себе людей, схильних до правди (Івана 6:65; Дії 13:48). Однак не слід недооцінювати і самовідданий дух та невтомні зусилля тих, хто шукає Царства. У віці 79 років брат Макміллан писав: «Відколи я вперше дізнався про Божі обіцянки для хворого і вмираючого людства, моя надія, породжена біблійною звісткою, не ослабла. Я відразу ж постановив більше дізнатися про те, чого навчає Біблія, щоб допомагати іншим людям, які шукають знання про Всемогутнього Бога Єгову та його добрі наміри щодо людства».

 7. Які випадки ілюструють радість і завзятість тих, хто знаходить біблійну правду?

⁷ Таку завзятість також видно серед слуг Єгови сьогодні. Візьмімо для прикладу Даніелу з Відня. Вона каже: «Бог був для мене найкращим другом від моїх дитячих літ. Я завжди хотіла знати його ім’я, тому що слово «Бог» було для мене надто безликим. Але я мусила чекати аж до 17 років, поки до мене прийшли Свідки Єгови. Вони розказали все, що я хотіла знати про Бога. Нарешті я знайшла правду, і це було чудово! Я була настільки щаслива, що почала проповідувати кожному». Її ентузіазм невдовзі викликав насмішки з боку однокласників. «Але для мене,— продовжує Даніела,— це було сповненням біблійних пророцтв, бо Ісус попереджав, що його послідовників будуть ненавидіти і переслідувати за його ім’я. Я була щаслива, я була в захваті». Невдовзі Даніела присвятила своє життя Єгові, охрестилася і поставила собі за ціль місіонерське служіння. Вийшовши заміж, Даніела разом з чоловіком, Гельмутом, почала проповідувати у Відні вихідцям з Африки, Китаю, Філіппін та Індії. Тепер Даніела і Гельмут служать місіонерами в південно-західній Африці.

Вони не здаються

 8. В який спосіб багато слуг Єгови виявляють свою любов до Бога і відданість його Царству?

⁸ Справді, місіонерське служіння є одним зі способів, у які слуги Єгови виявляють свою любов до Бога і відданість його Царству. Як той купець в Ісусовій притчі, особи, які розпочинають це служіння, готові подорожувати в далекі краї заради Царства. Звичайно, ці місіонери подорожують не для того, щоб знайти добру новину про Царство, а щоб донести її до людей, які живуть у віддалених куточках землі. Вони навчають їх і допомагають їм стати учнями Ісуса Христа (Матвія 28:19, 20). У багатьох країнах місіонери мусять зносити надзвичайні труднощі. Але їхня витривалість рясно винагороджується.

9, 10. Які захопливі випадки стаються з місіонерами у таких далеких краях, як Центральноафриканська Республіка?

⁹ Візьмімо для прикладу Центральноафриканську Республіку, де минулого року відвідуваність на Спомині Христової смерті сягнула 16 184. Це всемеро більше, ніж вісників Царства у тій країні. Оскільки велика частина країни не електрифікована, люди зазвичай виконують свої хатні справи на вулиці в тіні дерев. Тому для місіонерів природно виконувати свою працю — проводити біблійні вивчення — також на вулиці під тінистим деревом. Крім того, що на вулиці світліше і прохолодніше, в цьому є ще одна превага. Люди люблять Біблію і звикли обговорювати релігійні теми так само, як в інших культурах обговорюють спорт чи погоду. Нерідко перехожі звертають увагу на те, що відбувається, і приєднуються до вивчення.

¹⁰ Якось, коли один місіонер проводив таке вивчення на вулиці, підійшов молодий чоловік, який мешкав через дорогу. Він сказав, що його ще ніхто не відвідував і що місіонер повинен прийти до нього і також з ним вивчати Біблію. Звичайно, місіонер з радістю виконав прохання молодого чоловіка, який тепер робить добрі успіхи у вивченні. У тій країні Свідків часто зупиняють поліцейські, але не для того, щоб оштрафувати, а щоб попросити останні номери журналів «Вартова башта» і «Пробудись!» або подякувати їм за статтю, яка їм особливо сподобалась.

11. Як досвідчені місіонери відгукуються про своє служіння, незважаючи на всі випробування?

¹¹ Чимало осіб, які розпочали місіонерське служіння 40 чи 50 років тому, все ще вірно служать. Який чудовий приклад віри і витривалості для всіх нас! Протягом минулих 42 років одна пара місіонерів служила у трьох країнах. Ось що говорить чоловік: «У нас були труднощі. Наприклад, протягом 35 років ми боролися з малярією. Однак ми ніколи не шкодували про своє рішення стати місіонерами». Дружина додає: «У нас завжди було стільки причин дякувати Богові! Польове служіння приносить багато радості, нам легко починати біблійні вивчення. Коли бачиш, як зацікавлені приходять на зібрання і починають знайомитися одні з одними, то на зібраннях почуваєшся як у колі родини».

Вони усе вважають «за втрату»

12. Як людина виявляє, що розуміє цінність Царства?

¹² Ісус казав, що коли мандрівний купець знаходить дорогоцінну перлину, то «йде, і все продає, що має, і купує її» (Матвія 13:46). Така готовність віддати щось цінне характерна для людей, які справді розуміють цінність Царства. Апостол Павло, один з тих, хто має частку з Христом у Царській славі, сказав: «Усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа» (Филип’ян 3:8).

13. Як один чоловік з Чеської республіки виявив любов до Царства?

¹³ Подібно сьогодні багато людей готові зробити великі зміни у житті, щоб отримати благословення Царства. Наприклад, у жовтні 2003 року 60-річний директор школи в Чеській республіці натрапив на біблійний посібник «Знання, яке веде до вічного життя». Прочитавши його, він одразу ж зв’язався з місцевими Свідками Єгови і попросив проводити з ним біблійне вивчення. Він зробив добрий духовний поступ і невдовзі почав відвідувати всі зібрання. Але він також мав плани висунути свою кандидатуру на пост мера міста і балотуватись у сенатори. Що тепер буде з цими планами? Цей чоловік вирішив обрати іншу кар’єру — стати вісником Царства. Він каже: «Мені вдалося розповсюдити багато біблійної літератури серед учнів». Чоловік символізував своє присвячення Єгові водним хрещенням на конгресі в липні 2004 року.

14. а) До чого добра новина про Царство спонукує мільйони людей? б) Які серйозні запитання кожному слід поставити собі?

¹⁴ Мільйони інших осіб по цілому світі так само відгукуються на добру новину про Царство. Вони виходять зі злого світу, скидають стару особистість, залишають старих друзів і відмовляються від світських планів (Івана 15:19; Ефесян 4:22—24; Якова 4:4; 1 Івана 2:15—17). Чому вони це роблять? Тому що цінують благословення Божого Царства понад усе у цій системі речей. Чи і ви маєте таке ставлення до доброї новини про Царство? Чи ця новина спонукує вас робити необхідні зміни, аби привести своє життя, цінності й цілі у відповідність до вимог Єгови? Це принесе рясні благословення для вас тепер і в майбутньому.

Жнива сягають апогею

15. Що, згідно з пророцтвом, Божий народ має чинити в останні дні?

¹⁵ Псалмоспівець писав: «Народ твій готовий у день військового побору Твого». Таку готовність виявляє молодь, що є «немов та роса», а також «провісниць велика многота» (Псалом 68:12; 110:3). Яким у ці останні дні був результат старанності і саможертовності слуг Єгови: чоловіків і жінок, молодих і літніх?

16. Наведіть приклад того, яких зусиль докладають Божі слуги, щоб допомогти іншим дізнаватися про Царство.

¹⁶ В Індії одна піонерка, повночасна вісниця Царства, турбувалась про те, як би допомогти понад двом мільйонам глухих людей у тій країні дізнатися про Царство (Ісаї 35:5). Вона вирішила вступити у навчальний заклад у Бангалурі і вивчити мову жестів. Там вона змогла поділитися надією на Царство з багатьма глухими людьми, тож були створені групи для вивчення Біблії. Через кілька тижнів більше десятка людей почали приходити на зібрання в Зал Царства. Пізніше ця піонерка зустріла на весіллі молодого глухого чоловіка з Калькутти, який мав чимало питань і щиро бажав більше дізнатися про Єгову. Однак виникла проблема. Йому потрібно було їхати за 1600 кілометрів — повертатися в Калькутту на навчання в коледжі. Але там не було Свідків, які б знали мову жестів. Хлопець доклав великих зусиль і переконав батька дозволити йому навчатися в Бангалурі, щоб продовжити вивчення Біблії. Хлопець робив добрі духовні успіхи і приблизно через рік присвятив своє життя Єгові. Після цього вже він проводив вивчення Біблії з кількома глухими особами, у тому числі зі своїм другом дитинства. Філіал в Індії тепер піклується про те, щоб піонери вивчали мову жестів і допомагали у цьому полі.

17. Що вас особливо підбадьорює у звіті за 2004 службовий рік?

¹⁷ На сторінках з 19 до 22 у цьому журналі ви знайдете всесвітній звіт про діяльність Свідків Єгови у 2004 службовому році. Виділіть трохи часу, щоб проаналізувати його, і ви побачите докази того, як у наш час слуги Єгови по всій землі наполегливо шукають «дорогоцінну перлину».

«Шукайте ж найперш Царства Божого»

18. Про що Ісус не розповів у притчі про мандрівного купця і чому?

¹⁸ У притчі про мандрівного купця Ісус нічого не сказав, як цей купець буде утримувати себе, коли продасть всі свої маєтки. Тож хтось може запитати: «Як цей купець, витративши все, що мав, тепер здобуватиме їжу, одяг і притулок? Яка йому користь від дорогоцінної перлини?» Ці питання розсудливі з плотського погляду. Але чи ж Ісус не заохочував своїх учнів: «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його,— а все це вам додасться»? (Матвія 6:31—33). Головна думка притчі зосереджується на потребі виявляти щиру відданість Богові і ревність до Царства. Чи в цьому є урок для нас?

19. Який ключовий урок можна взяти з Ісусової притчі про дорогоцінну перлину?

¹⁹ Без різниці, чи ми недавно дізналися про добру новину, чи вже десятиліттями шукаємо Царства і розповідаємо іншим про його благословення, всім нам необхідно продовжувати зосереджуватися на Царстві. Ми живемо у тяжкі часи, але маємо вагомі підстави вважати, що те, що ми шукаємо,— реальне і дорогоцінне, ніби та перлина, яку знайшов купець. Світові події і сповнення біблійних пророцтв переконливо доводять, що ми живемо у час кінця (Матвія 24:3). Тож, подібно до того мандрівного купця, виявляймо щиру ревність до Божого Царства і радіймо, що маємо честь проголошувати добру новину (Псалом 9:2, 3).