2. Якою була Петрова реакція на Ісусові слова про Його майбутні страждання і що відповів Ісус?

² Ісусові дні пораховані. Проте Петро виявляє обурення при такій, здається, неприємній думці. Він не може погодитися з тим, що Месія буде вбитий. Отже, Петро наважується докоряти своєму Вчителю. Він, спонуканий найкращими прагненнями, запально наполягає: «Змилуйся, Господи,— такого Тобі хай не буде!» Але Ісус відразу відкинув Петрову недоречну добрість, як той, хто розчавлює голову отруйній змії. «Відступися від Мене, сатано,— ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!» (Матвія 16:22, 23).

 3. а) Як Петро мимовільно зробився представником Сатани? б) Яким чином Петро став каменем спотикання на шляху самопожертви?

³ Петро мимовільно зробився представником Сатани. Ісус заперечив так рішуче, як тоді, коли відповідав Сатані в пустині. Там Диявол намагався спокусити Ісуса легким життям і здобуттям царської влади без попереднього страждання (Матвія 4:1—10). Тепер Петро заохочує його змилосердитися над собою. Ісус знає, що це не є волею його Отця. Він повинен був виявляти у своєму житті дух самопожертви, а не потурання своїм бажанням (Матвія 20:28). Петро стає каменем спотикання на цьому шляху; його співчуття, спонукане добрими намірами, стає пасткоюa. А втім, Ісус ясно усвідомлює, що коли б він плекав будь-яку думку про життя без принесения жертви, то втратив би Боже схвалення через те, що потрапив би у смертельні лещата пастки Сатани.

 4. Чому здобуття задоволення у житті шляхом потурання своїм бажанням — не для Ісуса та його послідовників?

⁴ Отже, треба було виправити Петрове ставлення до цієї справи. Його звернення до Ісуса відбивало не Боже міркування, а людське. Здобуття задоволень у житті шляхом потурання своїм бажанням, тобто легкий стиль життя без страждання,— не для Ісуса і не для його послідовників, бо пізніше він звернувся до Петра та до решти учнів: «Коли хоче хто йти вслід за Мною,— хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста [стовпа тортур, НС], та й іде вслід за Мною» (Матвія 16:24).