«Щоденно» живімо згідно зі своїм присвяченням
«Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде» (ЛУКИ 9:23).
1. Як можна перевірити, чи ми є успішними християнами?
«ЧИ МИ були справді присвяченими чоловіками?» Відповідь на це запитання, за словами Джона Ф. Кеннеді, 35-го президента Сполучених Штатів Америки, визначає успіх тих, хто займає державні посади. За допомогою цього запитання, якщо звернути увагу на його глибший зміст, можна перевірити, чи ми є успішними християнськими служителями.
2. Як словник визначає слово «присвячення»?
2 А що таке присвячення? Дієслово, з якого походить цей іменник, визначається «Словником української мови» як «повністю віддаватися чому-небудь». Джон Ф. Кеннеді, очевидно, використав це слово у розумінні саможертовної відданості. Але для християн присвячення — це щось більше.
3. Що таке християнське присвячення?
3 Ісус Христос сказав своїм учням: «Коли хоче хто йти вслід за Мною,— хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною» (Матвія 16:24). Присвячення для виконання божественної волі не стосується лише поклоніння щонеділі або поклоніння в спеціально відведеному для цього місці. Воно стосується цілого способу життя людини. Бути християнином — це зректися або відкинути себе і служити Єгові — Богові, котрому служив Ісус Христос. Крім того, християнин бере свого «хреста», стійко тримаючись у час страждання, яке зумовлене тим, що він є послідовником Христа.
Досконалий приклад
4. Що символізувало Ісусове хрещення?
4 Коли Ісус був на землі, він виявив, чого вимагає присвячення Єгові. Ось як він ставився до цього: «Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував». Відтак він додав: «Ось іду,— в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже» (Євреїв 10:5—7). Як член присвяченого народу, він вже був присвячений Богові, коли народився. Однак на початку свого земного служіння Ісус охрестився на символ того, що він виконуватиме Божу волю, а це вимагало від нього також віддати своє життя на викупну жертву. Таким чином він залишив християнам приклад, як треба виконувати все, чого бажає Єгова.
5. Який зразковий погляд на матеріальні речі мав Ісус?
5 Після свого хрещення Ісус розпочав життєвий шлях, який зрештою привів його до жертовної смерті. Ісуса не цікавило здобуття грошей або вигідне життя. Навпаки, його життя було зосереджене навколо служіння. Ісус спонукував своїх учнів ‘шукати найперш Царства Божого й правди Його’, і він сам тримався цих слів (Матвія 6:33). Він навіть якось сказав: «Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки,— Син же Людський не має де й голови прихилити» (Матвія 8:20). Він міг би підтасовувати свої вчення так, щоб виманювати гроші у своїх послідовників. Будучи теслею, він міг би відкладати час, щоб виробляти на продаж добротні меблі та заробляти срібняки. Але він не використовував своїх умінь, аби збагачуватися матеріально. Чи ми, присвячені Божі служителі, наслідуємо Ісусів правильний погляд на матеріальні речі? (Матвія 6:24—34).
6. Як ми можемо наслідувати Ісуса, бажаючи бути саможертовними присвяченими слугами Бога?
6 Віддаючи перевагу служінню Богові, Ісус не бажав власної вигоди. Усі три з половиною роки свого публічного служіння він жив саможертовним життям. Одного разу після напруженого дня, не мавши навіть можливості поїсти, Ісус охоче навчав людей, що були «змучені та розпорошені, «як ті вівці, що не мають пастуха» (Матвія 9:36; Марка 6:31—34). Хоча він був «зморений», однак першим заговорив до самарянки, яка прийшла до Яковової криниці в Сіхарі (Івана 4:6, 7, 13—15). Він завжди турбувався благополуччям інших більше, ніж своїм (Івана 11:5—15). Ми можемо наслідувати Ісуса, великодушно жертвуючи своїми інтересами заради служіння Богові та інших (Івана 6:38). Думаючи про те, як справді можна задовольняти Бога, а не тільки виконувати необхідний мінімум, ми житимемо згідно зі своїм присвяченням.
7. Як ми можемо наслідувати Ісуса тим, що завжди віддаємо славу Єгові?
7 Допомагаючи людям, Ісус аж ніяк не старався привертати увагу до себе. Він присвятився Богові, щоб виконувати Його волю. Тому він завжди робив так, щоб уся слава за виконане ним віддавалася його Отцю Єгові. Коли один урядовець звернувся до нього словами «Учителю Добрий», вживаючи слово «добрий» як титул, Ісус виправив його, кажучи: «Ніхто не є Добрий,— тільки Сам Бог!» (Луки 18:18, 19; Івана 5:19, 30). Чи ми відразу відводимо славу від себе і скеровуємо її до Єгови, як це робив Ісус?
8. а) Як Ісус, будучи присвяченою людиною, відокремився від світу? б) Як ми повинні наслідувати його?
8 Впродовж свого присвяченого земного життя Ісус показував, що він зосереджувався на божественному служінні. Він залишився чистим і тому міг віддати себе на викупну жертву в ролі «непорочного й чистого Ягняти» (1 Петра 1:19; Євреїв 7:26). Він дотримався всіх заповідей Мойсеєвого Закону і тому виконав цей Закон (Матвія 5:17; 2 Коринтян 1:20). Він жив згідно зі своїм вченням про мораль (Матвія 5:27, 28). Ніхто не може по праву оскаржити його в поганих спонуках. Безперечно, він «беззаконня зненавидів» (Євреїв 1:9). Як Божі раби, наслідуймо Ісуса, зберігаючи своє життя і свої спонуки чистими в очах Єгови.
Застережливі приклади
9. Який застережливий приклад згадав Павло і чому нам потрібно розглянути цей приклад?
9 Разючим контрастом до Ісусового прикладу є застережливий приклад ізраїльтян. Навіть після того як вони проголосили, що виконуватимуть усе сказане Єговою, вони не чинили його волі (Даниїла 9:11). Апостол Павло заохочував християн взяти для себе урок з того, що сталося з ізраїльтянами. Розгляньмо деякі випадки, котрі згадує Павло у своєму Першому посланні до коринтян, і подивімося, яких пасток потрібно остерігатися присвяченим служителям Бога сьогодні (1 Коринтян 10:1—6, 11).
10. а) Яким чином ізраїльтяни виявляли ‘пожадливість’? б) Чому в другому випадку ізраїльтяни несли більшу відповідальність за ремствування і який урок ми можемо взяти з їхнього застережливого прикладу?
10 Спочатку Павло перестеріг нас, щоб ми не були «пожадливі» (1 Коринтян 10:6). Це, можливо, нагадує вам випадок, коли ізраїльтяни нарікали, що їли тільки манну. Єгова послав їм перепелиць. Щось подібне вже сталося десь за рік до того в пустині Сін, перш ніж ізраїльтяни заявили про своє присвячення Єгові (Вихід 16:1—3, 12, 13). Але тепер обставини змінилися. Коли Єгова вперше дав ізраїльтянам перепелиць, він не покликав цих людей до відповіді за ремствування. Проте тепер усе було по-іншому. «Те м’ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою поразкою в народ» (Числа 11:4—6, 31—34). Що ж змінилося? Як присвячений народ, вони тепер були підзвітні. Їхня невдячність за постачання Єгови довела їх до нарікання на Єгову, незважаючи на те що вони пообіцяли робити все, що він скаже! Подібним є нарікання на стіл Єгови і сьогодні. Дехто виявляє невдячність за духовний харч, який дає Єгова через «вірного і мудрого раба» (Матвія 24:45—47). Пам’ятаймо, однак, присвячення вимагає, щоб ми із вдячністю зберігали в пам’яті все, зроблене для нас Єговою, і приймали від нього духовний харч.
11. а) Як ізраїльтяни забруднили ідолопоклонством своє поклоніння Єгові? б) Як один із видів ідолопоклонства може вплинути на нас?
11 Потім Павло попередив: «Не будьте також ідолянами, як деякі з них» (1 Коринтян 10:7). Тут він, очевидно, згадує про поклоніння теляті, що мало місце відразу після того, як ізраїльтяни уклали угоду з Єговою біля гори Сінай. Ви можете сказати: «Я присвячений Єгові і ніколи не втягнусь в ідолопоклонство». Завважте, проте, що, на думку ізраїльтян, вони не переставали служити Єгові; все ж таки вони почали поклонятися теляті, а це огида для Бога. Що ж включалося в цю форму поклоніння? Люди поприносили жертви перед телям, а відтак ‘засіли до їди та до пиття і встали бавитися’ (Вихід 32:4—6). Сьогодні дехто може твердити, що він служить Єгові. Але його життя, можливо, зосереджується не на поклонінні Єгові, а на власному задоволенні речами цього світу, і він намагається припасовувати служіння Єгові до всього цього. Щоправда, тут немає такої крайності, як припадання долілиць перед золотим телям, але ці речі мало чим різняться, якщо взяти до уваги сам принцип. Коли богом особи стають її бажання, вона вже далеко не живе згідно зі своїм присвяченням Єгові (Филип’ян 3:19).
12. Що ми дізнаємося про самозречення із випадку ізраїльтян з пеорським Ваалом?
12 Наступний Павлів застережливий приклад також стосувався певного роду розваг. «Не станьмо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли,— і полягало їх одного дня двадцять три тисячі» (1 Коринтян 10:8). Принаджені аморальними втіхами, які пропонували моавські дочки, ізраїльтяни почали поклонятися пеорському Ваалу в Шіттімі (Числа 25:1—3, 9). Зректися себе, щоб виконувати волю Єгови,— це також приймати його норми моральної чистоти (Матвія 5:27—30). У наш вік занепадання цих норм нам нагадується про те, що треба очиститися від усієї неморальності і віддати Єгові право вирішувати, що добре, а що зле (1 Коринтян 6:9—11).
13. Як приклад Пінхаса допомагає нам зрозуміти, що включає в себе присвячення Єгові?
13 Хоча в Шіттімі чимало потрапило в пастку розпусти, декотрі таки трималися свого присвячення Єгові, здійсненого цілим народом. З-поміж них виділявся своєю ревністю Пінхас. Коли Пінхас побачив, що один ізраїльський начальник завів мідіянітянку у свій намет, він негайно взяв списа і проколов їх. Єгова сказав Мойсею: «Пінхас... відвернув Мою лють від Ізраїлевих синів, коли він запалився горливістю Моєю серед них. І Я не вигубив Ізраїлевих синів у Своїй горливості [«через свою вимогу виключної відданості», НС]» (Числа 25:11). Присвячення — це цілковита нетерпимість до суперництва з Єговою. Ми не можемо дозволити нічому заволодіти у нашому серці місцем, яке повинно займати присвячення Єгові. Наша ревність до Єгови також спонукує нас утримувати чистим збір, повідомляючи старійшинам про грубу неморальність і будучи нетерпимими до неї.
14. а) Як ізраїльтяни випробовували Єгову? б) Як цілковите присвячення Єгові допомагає нам не ‘підупадати’?
14 Павло згадав ще один застережливий приклад: «Ані не випробовуймо Христа [«Єгову», НС], як деякі з них випробовували,— та й від зміїв загинули» (1 Коринтян 10:9). Тут Павло говорив про випадок, коли ізраїльтяни нарікали перед Мойсеєм на Бога і коли «підупала душа того народу в тій дорозі» (Числа 21:4). Чи ти так помиляєшся? Коли ти присвячувався Єгові, то чи думав, що Армагеддон вже ось-ось почнеться? Чи терпіння Єгови триває довше, ніж ти сподівався? Пам’ятаймо, ми не присвятилися Єгові лише на певний період або до Армагеддону. Наше присвячення вічне. Тому «не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо» (Галатів 6:9).
15. а) На кого скаржилися ізраїльтяни? б) Як наше присвячення Єгові спонукує нас поважати теократичне керівництво?
15 Під кінець Павло застеріг, щоб не ‘нарікати’ на призначених слуг Єгови (1 Коринтян 10:10). Ізраїльтяни несамовито нарікали на Мойсея й Аарона, коли 10 із 12 висланих до Ханаанського краю розвідників принесли поганий рапорт. Вони навіть говорили, щоб змістити Мойсея з керівного становища і повернутися до Єгипту (Числа 14:1—4). Чи ми сьогодні погоджуємося з керівництвом, яке дається нам через дію святого духу Єгови? Коли ми бачимо багатий духовний стіл, накритий класом вірного і мудрого раба, нам стає зрозуміло, ким послуговується Ісус, щоб розподіляти «своєчасно поживу» (Матвія 24:45). Щире присвячення Єгові вимагає, щоб ми виявляли повагу до його призначених слуг. Ніколи не уподібнюймося до сучасних скаржників, які обернулися, так би мовити, до нового голови, що затягнуло їх назад у світ.
Чи це все, що в моїх силах?
16. Які запитання повинні поставити собі присвячені слуги Єгови?
16 Ізраїльтяни не почали б так прикро помилятися, коли б пам’ятали, що їхнє присвячення Єгові є цілковитим. Ісус Христос, на відміну від цих невірних ізраїльтян, до кінця жив згідно зі своїм присвяченням. Як Христові послідовники, ми наслідуємо його приклад відданості з усього серця, живучи «не для пожадливостей людських, а для Божої волі». (1 Петра 4:2; порівняйте 2 Коринтян 5:15). Воля Єгови сьогодні полягає в тому, щоб «усякі люди спаслися і набули точного знання правди» (1 Тимофія 2:4, НС). Тому нам потрібно ‘проповідувати це Євангеліє Царства’, перш ніж прийде кінець (Матвія 24:14). Скільки зусиль ми вкладаємо в це служіння? Нам, можливо, треба запитати себе: «Чи це все, що в моїх силах?» (2 Тимофія 2:15). Обставини різняться. Але Єгові подобається, коли йому служать «згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має» (2 Коринтян 8:12; Луки 21:1—4). Ніхто не повинен судити глибину або щирість присвячення іншого. Кожен особисто має визначити глибину своєї відданості Єгові (Галатів 6:4). Наша любов до Єгови повинна спонукати нас запитати себе: «Як я можу принести радість Єгові?»
17. Який є зв’язок між присвяченням і вдячністю? Наведіть приклад.
17 Наша відданість Єгові збільшується в міру того, як збільшується наша вдячність йому. Один 14-річний хлопець з Японії присвятився Єгові і символізував своє присвячення через водне хрещення. Пізніше він хотів отримати вищу освіту і стати вченим. Він ніколи не думав про повночасне служіння, але як присвячений служитель, не хотів покинути Єгови та його видимої організації. Щоб реалізувати свою мету в житті, він вступив до університету. Там він зрозумів, що випускники університету змушені присвячувати для своїх компаній або на дослідження ціле своє життя. Він запитав себе: «Чому я тут? Чи я справді можу жити так, як вони, віддаючись світській роботі? Чи ж я не присвячений вже Єгові?» Відновивши своє цінування духовних речей, він став сталим піонером. Він глибше зрозумів важливість свого присвячення, і це спонукало його вирішити у своєму серці йти туди, де він потрібен. Він закінчив Школу службового вдосконалення й отримав закордонне місіонерське призначення.
18. а) Що охоплює наше присвячення Єгові? б) Яку нагороду ми можемо отримати завдяки своєму присвяченню Єгові?
18 Присвячення охоплює наше ціле життя. Ми повинні зректися себе і «щоденно» йти за чудовим Ісусовим прикладом (Луки 9:23). Якщо ми зреклися себе, тоді не проситимемо Єгову «відпустки». Наше життя узгоджується з принципами, які він встановив для своїх слуг. Навіть у сферах, де можна робити особистий вибір, для нас буде корисно пересвідчитися, чи ми з усіх сил стараємося жити згідно зі своїм присвяченням Єгові. Коли день у день служимо нашому Богові, намагаючись робити все можливе, аби подобатися йому, ми, як християни, матимемо успіх і будемо схвалені Єговою, який є достойний нашої щирої відданості.
Чи ви можете пояснити?
◻ Що присвячення означало для Ісуса Христа?
◻ Чому нам слід остерігатися нарікати на Єгову?
◻ Яким чином ми можемо запобігти непомітному проникненню ідолопоклонства в наше життя?
◻ Згадка про що допоможе нам не ‘підупадати’, коли виконуємо Божу волю?
[Ілюстрація на сторінці 17]
Присвячені християни, ‘роблячи добре, не знуджуються’.