Перлини з Євангелія Матвія
ЄГОВА БОГ натхнув колишнього митника, Матвія, записати захоплюючі події про народження, життя, смерть і воскресіння Ісуса Христа. Підписи в деяких рукописах, які датуються до після десятого століття, твердять, що це євангеліє писалось приблизно восьмого року після вознесіння Ісуса на небо (приблизно 41 року н. е.) Це не суперечить свідченню, яке випливає з суті справи, тому що запис кінчається Ісусовими словами промовлені 33 року н. е., коли Він доручив учням Своїм обов’язок робити учнів. Там нічого не згадує про знищення Єрусалима в 70 році н. е.
У своїй книжці Історія екклезіастіка (Церковна історія), Євсевій, історик з четвертого століття, посилається на Папія та Ірінія з другого століття і Орігена з третього, які приписують писання цього євангелія Матвієві кажучи, що він уклав його єврейською мовою. Чи може Матвій написав його арамейською? Джордж Гоуард, професор релігійних знань з університету Джорджія, США, говорить про документи, які не підтверджують цього припущення. Він написав: «Це припущення виникло передусім з думки, що в той час єврейська мова вже вийшла з ужитку в Палестині, і що її заступила арамейська. Пізніше відкриття Рукописів мертвого моря — багато з них складались єврейською мовою — як також інші єврейські документи з Палестини датуючись з часу Ісуса є доказом на те, що єврейська мова ще була живою в першому столітті». Очевидно, Матвій написав своє євангеліє на користь єврейських християн, але можливо також переклав його на загальнонародну грецьку мову.
Заохочуємо вас прочитати євангеліє Матвія. Дивіться за перлинами в цьому євангелії а також подробицями, які проясняють події серед яких воно писалось.
Народження й рання служба
Євангеліє Матвія починається з родоводом і народженням Ісуса. Довідавшись, що Марія завагітніла, її наречений, Йосип, «хотів тайкома відпустити її» (1:19). Як же це можливе, оскільки вони тільки заручені? Тому що в євреїв заручена дівчина була зобов’язана додержуватись тих самих правил, як одружена. Коли вона мала б статеві зносини з чужим чоловіком, то її побили б каміннями, так як каменувалось перелюбницю (5 Мойсеєва 22:23-29). Тому що заручення вважали бути таке саме як шлюб, то Йосип хотів розлучитись з Марією, незважаючи на те, що вони ще не повінчалися.
Початкові розділи Матвієвого євангелія містять у собі Ісусову Нагірну проповідь, в якій Христос перестеріг, що той, який висловлює на брата свого слово «рака», тобто, «невимовне слово презирства» (НС) підпадатиме «верховному судові» (5:22). Це було таке саме, якби називати брата свого нікчемною — тупою людиною.
Але, як розуміється вислів «верховний суд»? Це стосується єрусалимського суду, який складався із 71 членів — Синедріон. Що кваліфікувало особу вступати в члени Синедріону? В Енциклопедії Мак-Клінтока і Стронга каже: «Кандидат мусив бути морально та фізично бездоганний, у середніх роках, високий, красивий, заможний, учений... Він мусив обов’язково знатися на кількох мовах... Дуже літніх, навернених, євнухів, та слуг не обиралось через їхню дивну звичку діяти певним чином. Також, не обиралось бездітних, тому що вони не розуміли сімейних справ... ані тих, які не могли доказати свого походження з роду священика, Левіта, або ізраїльтянина... Перш за все від кандидата на Великий Синедріон вимагалося, щоб він перше служив суддею в своєму рідному селі; звідти перейшов на суддю Малого Синедріону... звідти перейшов на суддю другого Малого Синедріону... аж тоді його приймуть у члени сімдесяти одного».
Отже, Ісус мав на думці, що коли «хто скаже на брата свого невимовне слово презирства» є такий винний як людина, яку єврейський верховний суд визнає винною й засудженою на смерть. Яка ж пересторога, щоб не зводити наклеп на наших братів! Стримуймо ж язик, щоб ніколи не заслужили на засудження Найвищого Суду Єгови, «Судді всієї землі» (1 Мойсеєва 18:25, НС; Якова 3:2-12).
Ісус — ефективний вчитель
Це євангеліє зображує Ісуса як учителя, Який майстерно відповідав на запитання. Наприклад, відповівши на запитання, Він пояснив чому Його учні не постили (9:14-17). Вони не мали жодної причини постити тоді як Він ще був живий. Але, так як передрік, учні постили й оплакували Його смерть, бо не знали чому дозволилось убити Його. Проте, після зіслання святого духа в день П’ятидесятниці, все це з’ясувалось учням. Вони більше не постили й не оплакували.
Ще на ту саму тему, Ісус додав, що ніхто не вставляє латки з сукна сирового до старого одягу, бо збіжиться вона й дірка стане ще гіршою. Ісус також сказав, що не вливають вина молодого в старі бурдюки. Бурдюк, це шкіряний мішок або пляшка, цілком зшита, крім отвору де мабуть була нога або інша частина тварини. Бродіння молодого вина створює вуглекислоту, яка напружує й розриває старі, висушені бурдюки. Подібно до цього, правда, яку Христос навчав була занадто сильною для старого, негнучкого іудаїзму. Крім того, Ісус не мав на меті «латати», підправляти, або назавжди зберігати таку або інакшу застарілу релігійну систему разом з її звичаями та іншими обрядами. Краще Бог, через Ісуса, заснував нову систему поклоніння. Тому, ми не повинні приєднуватись до екуменізму (рух за об’єднання християнських церков) або поширювати фальшиву релігію.
Звертайте увагу на пораду Божого Сина
Описуючи переображення, Матвій написав, що Бог назвав Ісуса Своїм Сином, Якого вподобав і сказав, що ми повинні слухатись Його (17:5). Отже, ми повинні слухатись всієї Христової поради, як наприклад, Його пересторогу, що коли б хтось спотикнув покладаючого віру в Нього, то було б краще такому, коли б жорно млинове на шию йому почепити й потопити його в морі (18:6). Яке то жорно було? Це не було мале жорно, бо Ісус мав на думці верхнє жорно (чотири до п’ять футів) 1.2—1.5 м розміру. Щоб крутити його на нижнім камені, вимагалось тваринної сили. Ніхто маючи на шиї такий великий камінь не лишився б у морі живим. В дійсності, Ісус перестерігав, щоб ми не спотикали людей якщо бажаємо уникнути провинності. З подібним наміром, апостол Павло написав: «Добре не їсти м’яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій... спокушується» (Римлян 14:21).
Син Божий дав нам непряму пораду, коли оголосив книжникам та фарисеям горе й сказав, що вони були подібні до гробів побілених (23:27, 28). В євреїв був звичай обілювати гроби й надгробні пам’ятники, щоб люди випадково не торкалися їх, і щоб таким чином не осквернили себе. Посилаючись на цей звичай, Ісус указав на те, що книжники й фарисеї здавались справедливими поверхово, але були «повні лицемірства та беззаконня». Якщо звернемо увагу на цю пораду, то не зіб’ємось з шляху і будемо поводитись з «нелицемірної віри» (1 Тимофія 1:5; Приповістей 3:32; 2 Тимофія 1:5).
Наш Зразок тримався невинним
Матвій записав Ісусове пророцтво про «ознаку Його присутності», а потім говорить про зраду, арешт, суд, смерть і воскресіння Христа. На дереві тортур, Ісус відмовився вина, із гіркотою змішаного, яка то гіркота мала наркотичний ефект (27:34). Жінки звичайно давали такого вина злочинцям на дереві тортур, щоб притупляти біль. У Марка 15:23 каже, що вино було «із миррою змішане», яка поліпшувала його смак. Очевидно, вино, якого Христос відмовився, містило в собі гіркоту та мирру. При закінченні Свого земного життя, Він не хотів притупляти розум наркотиками. Ісус хотів повністю володіти Собою, щоб бути вірним до самої смерті. Так як наш Зразок, ми теж повинні турбуватись, щоб триматися вірними до Єгови Бога (Псалом 26:1, 11).