Як слова Ісуса сприяють щастю
«Ісус зійшов на гору і... до нього підійшли учні, а він... почав їх навчати» (МАТВ. 5:1, 2).
1, 2. а) За яких обставин Ісус виголосив Нагірну проповідь? б) Як Ісус почав свою промову?
ЙДЕ 31 рік. Ісус ненадовго припиняє проповідувати в Галілеї, щоб відзначити Пасху в Єрусалимі (Ів. 5:1). Повернувшись до Галілеї, він цілу ніч благає Бога допомогти йому вибрати 12 апостолів. Наступного дня, коли Ісус зцілює хворих, збирається натовп. З апостолами та іншими людьми він сідає на схилі гори і починає навчати всіх присутніх (Матв. 4:23—5:2; Луки 6:12—19).
2 На початку своєї промови, Нагірної проповіді, Ісус пояснює, що щастя походить від близьких стосунків з Богом. (Прочитайте Матвія 5:1—12). Щастя — це відчуття глибокого вдоволення й безмежної радості. Дев’ять згаданих Ісусом чинників щастя показують, чому християни щасливі. Сьогодні, так само як близько 2000 років тому, Ісусові слова дуже актуальні. Розгляньмо, що́ Ісус говорив про кожен з чинників щастя.
«Ті, що усвідомлюють свою потребу в духовному»
3. Що значить усвідомлювати свою потребу в духовному?
3 «Щасливі ті, що усвідомлюють свою потребу в духовному, оскільки їм належить царство небесне» (Матв. 5:3). «Ті, що усвідомлюють свою потребу в духовному» розуміють, що вони духовно нужденні і потребують Божого милосердя.
4, 5. а) Чому особи, які усвідомлюють потребу в духовному, є щасливими? б) Як задовольняти духовну спрагу?
4 Люди, які усвідомлюють свої духовні потреби, щасливі, «оскільки їм належить царство небесне». Прийнявши Ісуса як Месію, його ранні учні отримали можливість правити з ним у Божому небесному Царстві (Луки 22:28—30). Хоч би яку надію ми мали — бути співспадкоємцями з Христом у небі чи жити вічно в раю на землі під правлінням Царства,— ми можемо почуватися щасливими, якщо справді усвідомлюємо потребу в духовному, а також свою залежність від Бога.
5 Не всі розуміють, що мають духовні потреби, бо багато кому бракує віри і ці люди не цінують святого (2 Фес. 3:1, 2; Євр. 12:16). Щоб задовольняти духовну спрагу, необхідно, приміром, ретельно вивчати Біблію, брати активну участь у праці підготовки учнів і регулярно відвідувати християнські зібрання (Матв. 28:19, 20; Євр. 10:23—25).
«Щасливі ті, що тужать»
6. Хто це «ті, що тужать» і чому вони «щасливі»?
6 «Щасливі ті, що тужать, бо вони будуть потішені» (Матв. 5:4). «Ті, що тужать» — це ті самі люди, які «усвідомлюють свою потребу в духовному». Вони не тужать у тому розумінні, що нарікають на свою долю. Такі люди бідкаються про свій грішний стан і про обставини, зумовлені людською недосконалістю. Чому їх названо «щасливими»? Тому що вони виявляють віру в Бога та Христа і «потішені» близькими стосунками з Єговою (Ів. 3:36).
7. Як треба ставитися до світу Сатани?
7 Чи ми особисто тужимо через несправедливість, поширену у світі Сатани? Як ми ставимося до того, що пропонує світ? Апостол Іван написав: «Все у світі: прагнення плоті, прагнення очей та вихваляння своїми статками — походить не від Батька» (1 Ів. 2:16). Іноді ми розуміємо, що нашу духовність послаблює «дух світу» — спонукальна сила, яка керує відчуженим від Бога людським суспільством. Що робити в такому разі? Палко молімось, вивчаймо Боже Слово і звертаймося за допомогою до старійшин. Коли ми наближаємося до Єгови, то, незалежно від причини нашого пригнічення, «утішаємось» (1 Кор. 2:12; Пс. 119:52, Хом.; Як. 5:14, 15).
Які ж «щасливі лагідні»!
8, 9. Що означає бути лагідним і чому лагідні є щасливими?
8 «Щасливі лагідні, бо вони успадкують землю» (Матв. 5:5). Лагідність не натякає на слабкість чи удавану м’якість (1 Тим. 6:11). Якщо ми лагідні, то покірно чинимо волю Єгови і приймаємо його вказівки. Лагідна вдача помітна і в нашому ставленні до одновірців та інших людей. Така лагідність узгоджується з порадою апостола Павла. (Прочитайте Римлян 12:17—19).
9 Чому лагідні особи щасливі? Тому що, за словами Ісуса, який сам був лагідним, «вони успадкують землю». Ісус — головний Спадкоємець землі (Пс. 2:8; Матв. 11:29; Євр. 2:8, 9). А втім, разом з Христом землю успадкують також його лагідні «співспадкоємці» (Рим. 8:16, 17). Чимало інших покірних людей житимуть вічно в земній сфері Ісусового Царства (Пс. 37:10, 11).
10. Як брак лагідності може позначатися на наших обов’язках у зборі і на стосунках з іншими?
10 Подібно до Ісуса, ми повинні бути лагідними. А що, коли в нас агресивна вдача? Через наш войовничий і агресивний характер люди можуть сторонитися нас. Якщо брати́ прагнуть мати обов’язки в зборі, войовничість робить їх непридатними для цього (1 Тим. 3:1, 3). Павло радив Титу постійно заохочувати християн на Криті, щоб вони «не були войовничими, натомість були поміркованими, сповна виявляючи лагідність до всіх людей» (Тита 3:1, 2). Яким же благословенням для інших є лагідні особи!
«Спраглі праведності»
11—13. а) Що значить бути голодним і спраглим праведності? б) Як голодні і спраглі праведності «наситяться»?
11 «Щасливі голодні та спраглі праведності, бо вони наситяться» (Матв. 5:6). «Праведність», про яку говорив Ісус,— це риса, яка спонукує людину робити правильне відповідно до волі Бога і його вказівок. Псалмоспівець сказав, що він «омліває... з туги» за праведними Божими постановами (Пс. 119:20). Чи ми настільки цінуємо праведне життя, що є голодними і спраглими праведності?
12 Ісус говорив, що люди, які голодні і спраглі праведності, будуть щасливими, оскільки вони «наситяться», тобто повністю задовольнять свої потреби. Це стало можливим після П’ятидесятниці 33 року н. е., тому що відтоді святий дух Єгови почав «засвідчувати світові про... праведність» (Ів. 16:8). Своїм духом Бог надихнув чоловіків до написання Християнських Грецьких Писань, які дуже корисні «для напоумлення в праведності» (2 Тим. 3:16). Крім того, Божий дух допомагає нам «одягнутися в нову особистість, що створена за Божою волею і відповідає вимогам справжньої праведності» (Еф. 4:24). Як же приємно знати, що люди, котрі каються і прагнуть прощення гріхів на підставі викупної жертви Ісуса, можуть бути праведними в Божих очах! (Прочитайте Римлян 3:23, 24).
13 Якщо ми маємо земну надію, то повністю втамуємо голод і спрагу праведності, коли будемо жити вічно в праведному світі. А поки що будьмо сповнені рішучості завжди дотримуватися норм Єгови. Ісус казав: «І далі шукайте найперше царства і Божої праведності» (Матв. 6:33). Якщо ми так робитимемо, то будемо зайняті побожними справами і наші серця наситяться щастям (1 Кор. 15:58).
Чому «милосердні» є щасливими?
14, 15. Як нам виявляти милосердя і чому «милосердні» є щасливими?
14 «Щасливі милосердні, бо їм буде виявлено милосердя» (Матв. 5:7). «Милосердні» мають у серці співчуття і жаль до інших. Ісус чудесним чином звільняв багатьох людей від страждань, бо проймався до них жалем (Матв. 14:14). Милосердя виявляється і в разі проступків, коли люди прощають тим, хто провинився проти них, подібно як Єгова милосердно прощає розкаяних грішників (Вих. 34:6, 7; Пс. 103:10). Ми можемо виявляти милосердя в такі способи, а також лагідними словами і вчинками, які несуть потіху знедоленим та засмученим. Крім того, ми поводимось милосердно, коли ділимося з іншими біблійною правдою. Ісус, спонуканий жалем до людей, «почав їх багато навчати» (Марка 6:34).
15 У нас є всі підстави погодитися зі словами Ісуса: «Щасливі милосердні, бо їм буде виявлено милосердя». Якщо ми обходимося з іншими милосердно, вони, скоріш за все, так само будуть ставитися до нас. Коли ми станемо перед судом Єгови, можливо, він не засудить нас саме завдяки тому, що ми виявляли милосердя до інших (Як. 2:13). Тільки милосердним особам буде прощено гріхи і подаровано вічне життя (Матв. 6:15).
Чому щасливі «чисті серцем»?
16. Про що свідчать слова «чисті серцем» і як ті, хто чистий серцем, «побачать Бога»?
16 «Щасливі чисті серцем, бо вони побачать Бога» (Матв. 5:8). Якщо ми «чисті серцем», це проявлятиметься в наших уподобаннях, бажаннях і спонуках. Ми будемо «любити з чистого серця» (1 Тим. 1:5). А зберігаючи внутрішню чистоту, ми «побачимо Бога». Це не обов’язково означає, що ми будемо бачити Єгову буквально, оскільки жодна «людина не може побачити [Бога] — і жити» (Вих. 33:20). Ісус досконало відображав Божу особистість, тому він міг сказати: «Хто бачив мене, той бачив і Батька» (Ів. 14:7—9). Ми, земні поклонники Єгови, можемо «побачити Бога», спостерігаючи за тим, що́ він робить для нас (Йова 42:5). Помазані християни побачать Бога, свого небесного Батька, в повному розумінні цього слова тоді, коли воскреснуть до духовного життя (1 Ів. 3:2).
17. Якими ми будемо, маючи чисте серце?
17 Чисте серце не є заплямоване ні морально, ні духовно. Воно не зосереджується на тому, що є нечистим в очах Єгови (1 Хр. 28:9; Ісаї 52:11). Якщо ми маємо чисте серце, то наші слова і діла вирізнятимуться чистотою, а наше служіння Єгові не буде лицемірним.
«Миротворці» стають Божими синами
18, 19. Як поводяться «миротворці»?
18 «Щасливі миротворці, бо їх буде названо “Божими синами”» (Матв. 5:9). «Миротворці» розпізнаються по тому, що́ вони роблять або від чого утримуються. Якщо ми є такими людьми, яких мав на увазі Ісус, то поводимося мирно і «не віддаємо кривдою за кривду». Натомість ми «постійно намагаємося чинити добро... іншим» (1 Фес. 5:15).
19 Грецьке слово, перекладене в Матвія 5:9 як «миротворці», буквально означає «ті, хто сприяє миру». Щоб належати до миротворців, ми повинні з усіх сил підтримувати мир. Миролюбні люди уникають усього, що «розділює друзів» (Прип. 16:28). Як миротворці, ми, безумовно, «намагаємося мати мир з усіма людьми» (Євр. 12:14).
20. Хто тепер є «Божими синами» і хто ще зрештою стане дітьми Бога?
20 Миротворці щасливі, тому що «їх буде названо “Божими синами”». Єгова усиновив вірних помазанців, тож вони є «Божими синами». Ці християни, як діти Єгови, вже мають з ним тісні взаємини, адже вони виявляють віру в Христа і щиросердо поклоняються «Богу любові й миру» (2 Кор. 13:11; Ів. 1:12). А що сказати про миролюбних «інших овець» Ісуса? Під час свого Тисячолітнього правління Ісус буде їхнім «Вічним батьком», а потім у кінці свого панування він сам підкориться Єгові й «інші вівці» стануть Божими дітьми в повному розумінні цього слова (Ів. 10:16; Ісаї 9:6, НС; Рим. 8:21; 1 Кор. 15:27, 28).
21. Як ми будемо діяти, якщо «живемо згідно з духом»?
21 Якщо ми «живемо згідно з духом», то люди обов’язково помічатимуть нашу миролюбність. Ми не будемо «підштовхувати одні одних до суперництва» або «гнівити одне одного» (Гал. 5:22—25; 5:26, «Новий Заповіт сучасною мовою»). Навпаки, ми старатимемось «бути в мирі з усіма людьми» (Рим. 12:18).
Щасливі попри переслідування
22—24. а) Чому щасливі ті, кого переслідують за праведність? б) Що ми розглянемо в наступних двох статтях?
22 «Щасливі ті, кого переслідують за праведність, бо їм належить царство небесне» (Матв. 5:10). Пояснюючи сказане, Ісус додав: «Щасливі ви, коли через мене люди ганьблять та переслідують вас і наговорюють на вас усіляку неправду. Радійте й веселіться, бо в небі вас чекає велика нагорода. Так само переслідували і пророків, що були до вас» (Матв. 5:11, 12).
23 Подібно як Божі пророки давнини, ми, християни, усвідомлюємо, що нас будуть ганьбити, переслідувати й обмовляти. І все це ми зносимо «за праведність». Але, вірно витримуючи такі випробування, ми тішимося, що догоджаємо Єгові і приносимо йому честь (1 Пет. 2:19—21). Наші страждання не можуть применшити радості, яку ми маємо в служінні Єгові тепер і матимемо в майбутньому. Вони не можуть позбавити християн щасливої надії правити з Христом у небесному Царстві або жити вічно на землі під його правлінням. Такі благословення свідчать про схвалення, милосердя і великодушність Бога.
24 Нагірна проповідь містить ще багато важливих думок. У наступних двох статтях для вивчення обговорюється чимало практичних порад. Розгляньмо, як можна застосовувати повчальні слова Ісуса Христа.
Як би ви відповіли?
• Чому щасливі «ті, що усвідомлюють свою потребу в духовному»?
• З яких причин «лагідні» є щасливими?
• Чому християни щасливі навіть попри переслідування?
• Який чинник щастя, згаданий Ісусом, запам’ятався вам особливо?
[Ілюстрація на сторінці 7]
Дев’ять згаданих Ісусом чинників щастя такі ж актуальні сьогодні, як і за його днів
[Ілюстрація на сторінці 8]
Чудовий спосіб поводитись милосердно — це ділитися з іншими біблійною правдою