Що для християн є єдиною біблійною підставою для розлучення?

У своїй Нагірній проповіді Ісус Христос ствердив: «Також сказано: «Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового». А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб» (Матвія 5:31, 32). Крім того, пояснивши фарисеям, що Мойсеєва поступка щодо розлучення з дружиною відрізняється від розпорядку, який існував «спочатку», Ісус сказав: «А я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу [«розпусти», Хом.], і одружиться з іншою, той чинить перелюб» (Матвія 19:8, 9). Сьогодні, як правило, розрізняють значення слів «розпусник» і «перелюбник». Розпусник — це неодружена особа, яка добровільно вступає в статеві стосунки з особою протилежної статі. Перелюбник — це одружена особа, котра добровільно вступає в статеві стосунки з особою протилежної статі, яка не є її законним подружнім партнером. Однак термін «розпуста», яким перекладається грецьке слово порне́іа, включає в себе всі види недозволених статевих стосунків поза біблійним шлюбом. Отже, Ісусові слова, записані в Матвія 5:32 і 19:9, означають, що єдиною підставою для розлучення, яке розриває подружні узи, є порне́іа, вчинена одним з подружніх партнерів. У такому разі християнин, якщо захоче, може скористатися правом на розлучення і після такого розлучення буде вільний одружитися з іншою особою, яка має на це право (1 Коринтян 7:39).

Неморальні статеві дії, які вчиняє одружена особа з іншою особою тої самої статі, (гомосексуалізм) є брудними та огидними. Такі люди, якщо не прийдуть до покаяння, не успадкують Божого Царства. Безперечно, Біблія також осуджує і скотолозтво (Левит 18:22, 23; Римлян 1:24—27; 1 Коринтян 6:9, 10). Такі вкрай огидні вчинки підпадають під широке визначення слова порне́іа. Також варте уваги те, що під Мойсеєвим Законом гомосексуалізм і скотолозтво каралися смертю. А смерть розпусника робила невинного подружнього партнера вільним вступити в новий шлюб (Левит 20:13, 15, 16).

Ісус Христос зазначив, що «кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм» (Матвія 5:28). Проте Ісус не сказав, що те, що є в серці, але не було здійснене, є підставою для розлучення. Христові слова показують, що серце необхідно зберігати чистим і нікому не слід плекати неправильні думки й бажання (Филип’ян 4:8; Якова 1:14, 15).

Рабинський закон євреїв наголошував на обов’язкові одружених сповняти подружню повинність і дозволяв чоловіку розлучатися з дружиною, якщо вона була нездатна народжувати дітей. Однак Святе Письмо не надає християнам права розлучатися з подружнім партнером на такій підставі. Неплідність упродовж багатьох років не стала причиною для розлучення Авраама з Саррою, Ісака з Ревекою, Захарія з Єлисаветою (Буття 11:30; 17:17; 25:19—26; 29:31; 30:1, 2, 22—25; Луки 1:5—7, 18, 24, 57).

Ніщо у Святому Письмі не вказує на те, що християнам дозволяється розлучатися з подружнім партнером тому, що він фізично нездатний сповняти подружню повинність, захворів психічно або заразився невиліковною чи огидною хворобою. Любов, яку мусять виявляти християни, спонукуватиме їх не до розлучення, а до співчутливого поводження з таким подружнім партнером (Ефесян 5:28—31). Також Біблія не надає християнам права розлучатися з подружнім партнером через те, що він належить до іншої релігії. Навпаки, вона показує, що, залишаючись із таким подружнім партнером, християнин може прихилити його до правдивої віри (1 Коринтян 7:12—16; 1 Петра 3:1—7).

У своїй Нагірній проповіді Ісус сказав, що «кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб» (Матвія 5:32). Так Христос показав, що, розлучаючись з дружиною не на підставі «розпусти» (порне́іа), а з інших причин, чоловік наражає її на небезпеку вчинити перелюб у майбутньому. Це тому, що дружина, котра не вчинила перелюбу, в результаті такого розлучення не була належно роз’єднана зі своїм чоловіком, і, отже, вона не є вільною вступити в новий шлюб та мати статеві зносини з іншим чоловіком. Коли Христос говорив, що, хто «з відпущеною побереться, той чинить перелюб», він мав на увазі жінку, розлучену не на підставі «провини розпусти» (порне́іа). Хоча така жінка є розлученою з погляду закону, вона не є розлученою з погляду Біблії.

Марко, як і Матвій, записав Ісусові слова щодо розлучення, звернені до фарисеїв. Він цитує їх так: «Хто дружину відпустить свою, та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею. І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить перелюб вона» (Марка 10:11, 12; Матвія 19:3—9). Подібні слова записані в Луки 16:18: «Кожен, хто дружину свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить перелюб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить перелюб». Якщо брати до уваги лише ці вірші, можна дійти висновку, що Біблія забороняє послідовникам Христа розлучатися з будь-яких причин або принаймні вказує на те, що розлучена особа не може вступити в новий шлюб, хіба що після смерті подружнього партнера, з яким розлучилася. Однак слова Ісуса, записані Марком і Лукою, слід розуміти у світлі повнішого твердження, яке записав Матвій. Він включає фразу «не з причини перелюбу». Вона показує, що вірші в Марка і Луки, де цитуються Ісусові слова про розлучення, стосуються випадків, коли підстави для розлучення інші, ніж розпуста (порне́іа), вчинена невірним подружнім партнером (Матвія 19:9; Матвія 5:32).

Проте Святе Письмо не зобов’язує розлучатися з подружнім партнером, який вчинив перелюб, але виявляє каяття. У такому разі християнин або християнка може виявити милосердя. Так зробив Осія, який, очевидно, прийняв назад свою дружину Ґомер, котра чинила перелюб, а також Єгова, коли він виявив милосердя до розкаяного Ізраїля, винного в духовному перелюбі (Осії 3:1—5).

Повернення до норми, встановленої Богом на початку