Точно йдіть слідами Ісуса

1, 2. Який приклад допомагає нам зрозуміти слова з провідного вірша цієї статті?

УЯВІТЬ, що ви з групою вирушили в небезпечний похід безкраїм засніженим степом. Вас веде досвідчений провідник. На пухкому снігу за ним залишаються сліди. В якийсь момент ви перестаєте бачити свого провідника через хуртовину. Але ви не боїтесь, вам добре видно його сліди, і вся ваша група намагається точно по них іти.

² Життя правдивих християн у цьому злому світі схоже на такий небезпечний похід. На щастя, Єгова дав нам досконалого Провідника — свого Сина, Ісуса Христа, і ми можемо точно йти його слідами (1 Пет. 2:21). Згідно з одним біблійним довідником, апостол Петро використав саме цю метафору, коли написав слова провідного вірша цієї статті. Ісус, подібно до провідника з нашого прикладу, залишив сліди, щоб ми могли по них іти. Тож розгляньмо, що означає іти слідами Ісуса і чому це потрібно робити. Також подивімось, що нам допоможе точно йти його слідами.

 3. Що означає іти чиїмись слідами?

³ Що означає іти чиїмись слідами? У Біблії слова «ходити» і «ноги» іноді передають думку про життєвий шлях людини (Бут. 6:9; Присл. 4:26). Приклад, який вона подає, можна порівняти до слідів, які за нею лишаються. Отже, іти слідами якоїсь людини означає брати з неї приклад, тобто наслідувати її.

 4. Що означає іти слідами Ісуса?

⁴ А що означає іти слідами Ісуса? Це означає наслідувати його приклад. У провідному вірші Петро звертає увагу на приклад витривалості Ісуса. Однак ми можемо наслідувати його не тільки в цьому (1 Пет. 2:18—25). Насправді весь життєвий шлях Ісуса — все, що він говорив і робив,— гідний нашого наслідування.

 5. Чи можуть недосконалі люди наслідувати досконалий приклад Ісуса? Поясніть.

⁵ Чи можемо ми, недосконалі люди, наслідувати приклад Ісуса? Так. І хоч ми не в стані робити це досконало, ми можемо докладати всіх зусиль, щоб «жити так, як [Ісус]» (1 Ів. 2:6).

6, 7. Чому можна сказати, що, йдучи слідами Ісуса, ми наближаємося до Єгови?

⁶ Якщо ми будемо йти слідами Ісуса, то наближатимемось до Єгови. Чому можна так сказати? По-перше, Ісус завжди робив те, що до вподоби Богові (Ів. 8:29). Тож, якщо ми будемо йти слідами Ісуса, Єгова буде нами задоволений. І можна не сумніватися, що наш небесний Батько наблизиться до тих, хто з усіх сил старається бути його другом (Як. 4:8).

⁷ По-друге, Ісус досконало наслідував свого Батька. Тому він міг сказати: «Хто бачив мене, той бачив і Батька» (Ів. 14:9). Пригадаймо, як Ісус зжалився над прокаженим, з яким співчуттям поставився до жінки з тяжкою хворобою і як перейнявся горем людей, котрі плакали за померлим (Марка 1:40, 41; 5:25—34; Ів. 11:33—35). Коли ми наслідуємо риси Ісуса й те, як він ставився до інших, ми наслідуємо також Єгову. А чим більше рис Єгови ми розвиваємо, тим ближчими друзями з ним стаємо.

 8. Чому, ідучи слідами Ісуса, ми зможемо «перемогти» світ?

⁸ Якщо ми будемо йти слідами Ісуса, то не потрапимо під вплив цього злого світу. У ніч перед своєю смертю Ісус промовив: «Я світ переміг!» (Ів. 16:33). Він не дозволив, щоб мислення, цілі і поведінка, притаманні людям у цьому світі, вплинули на нього. Ісус ніколи не забував, для чого він був посланий на землю: він мав освятити ім’я Єгови. А що сказати про нас? Багато що у цьому світі може розпорошувати нашу увагу. Але якщо ми, подібно до Ісуса, зосереджуємося на виконанні волі Єгови, ми теж зможемо «перемогти» світ (1 Ів. 5:5).

 9. Що ми повинні робити, аби залишитись на дорозі, котра веде до вічного життя?

⁹ Якщо ми будемо йти слідами Ісуса, то отримаємо вічне життя. Коли багатий молодий чоловік запитав, що йому робити, аби здобути вічне життя, Ісус відповів: «Приходь та будь моїм учнем» (Матв. 19:16—21). Юдеям, які не вірили, що Ісус є Христом, він сказав: «Мої ж вівці... йдуть за мною. Я даю їм вічне життя» (Ів. 10:24—29). А Никодиму, який був членом Синедріону і цікавився вченнями Ісуса, він сказав, що «кожен, хто виявляє, що вірить у нього... отрима[є] вічне життя» (Ів. 3:16). Ми виявляємо, що віримо в Ісуса, якщо дотримуємося його вчень і наслідуємо його вчинки. Так ми залишимось на дорозі, котра веде до вічного життя (Матв. 7:14).

10. Що ми маємо робити, аби «добре знати» Ісуса? (Івана 17:3).

¹⁰ Щоб точно іти слідами Ісуса, нам потрібно добре його знати. (Прочитайте Івана 17:3.) Ми маємо безупинно здобувати знання про Ісуса. Для цього нам слід дізнаватися про його риси, спосіб мислення і норми, за якими він жив. Незалежно від того, скільки років ми в правді, нам треба постійно поглиблювати свої знання про Єгову та його Сина.

11. Що міститься в чотирьох Євангеліях?

¹¹ Для того щоб ми добре знали Ісуса, Єгова помістив у своєму Слові чотири Євангелія. Це правдиві розповіді про життя і служіння Божого Сина. З них ми дізнаємося про те, що Ісус говорив, робив і які мав почуття. Завдяки цим чотирьом книгам ми можемо «глибоко роздуму[вати]» над його прикладом (Євр. 12:3). У них ми ніби бачимо сліди, залишені Ісусом. Тож, досліджуючи Євангелія, ми здобуваємо дедалі більше знань про Ісуса. А це у свою чергу допомагає нам точно йти його слідами.

12. Як отримувати якомога більшу користь з євангельських оповідей?

¹² Звичайно, недостатньо просто читати євангельські оповіді. Щоб вони принесли нам якомога більшу користь, необхідно уважно їх досліджувати і глибоко над ними роздумувати. (Порівняйте Ісуса Навина 1:8, примітка.) Розгляньмо, як можна роздумувати над тим, що ми читаємо в Євангеліях, і як застосовувати прочитане в житті.

13. Як можна оживляти євангельські оповіді у своїй уяві?

¹³ По-перше, оживіть оповідь з Євангелія у своїй уяві. Уявіть себе на місці учасників подій і спробуйте побачити, почути і відчути те, що бачили, чули і відчували вони. У цьому вам допоможуть посібники для вивчення Біблії, які видала організація Єгови. Дослідіть контекст: розгляньте, що відбувалось до і після події, про яку ви прочитали. Дізнайтеся більше про історичне тло, згадані місцевості та про життя людей того часу. Порівняйте, як та сама подія описана укладачами інших Євангелій. Часом один письменник згадує у своїй розповіді цікаві деталі, які упускає інший.

14, 15. Як можна застосовувати те, про що ми дізнаємося з євангельських оповідей?

¹⁴ По-друге, застосуйте те, про що дізналися (Ів. 13:17). Ретельно дослідивши якусь євангельську оповідь, запитайте себе: «Чого я можу з неї навчитися? Як мені застосувати отримані знання? І кого я можу підбадьорити тим, про що дізнався?» Потім у підхожий момент підійдіть до цієї людини і тактовно, з добротою поділіться думками, які ви знайшли.

¹⁵ А тепер перейдімо від теорії до практики. Прочитаймо оповідь про нужденну вдову, яку Ісус помітив у храмі, і, взявши до уваги згадані вище поради, проаналізуймо її.

16. Як ви уявляєте епізод, описаний у Марка 12:41?

¹⁶ Оживіть оповідь у своїй уяві. (Прочитайте Марка 12:41.) Це було 11 нісана 33 року н. е. До смерті Ісуса залишався неповний тиждень. Більшу частину дня Ісус навчав людей у храмі. Релігійні провідники завзято йому перешкоджали: одні ставили під сумнів його владу, другі намагалися загнати його в кут підступними запитаннями (Марка 11:27—33; 12:13—34). Після того Ісус перейшов в іншу частину храму. Тут, очевидно на подвір’ї жінок, уздовж стін розставлені скриньки для дарів. Ісус сідає і починає спостерігати за тим, як люди кидають у скриньки свої пожертви. Він бачить, що заможні жертвують багато грошей. Можливо, він сидить досить близько, щоб почути гучний брязкіт монет, які падають у скриньки.

17. Що зробила бідна вдова, згадана в Марка 12:42?

¹⁷ Прочитайте Марка 12:42. І от увагу Ісуса привертає одна жінка. Це бідна, «нужденна вдова» (Луки 21:2). Цій жінці бракує найнеобхіднішого, вона ледь зводить кінці з кінцями. Вона підходить до однієї зі скриньок і непомітно для інших кидає дві маленькі монетки, які майже беззвучно падають на дно. Ісус знає, що́ вона вкинула — дві лепти. Це найдрібніші монети з усіх, що тоді були в обігу. За дві лепти не купиш навіть горобця — найдешевшої пташки, яку споживають в їжу.

18. Що, згідно з Марка 12:43, 44, Ісус сказав про пожертву вдови?

¹⁸ Прочитайте Марка 12:43, 44. Ісуса дуже вразив учинок цієї вдови. Тож він кличе до себе учнів, звертає їхню увагу на вдову і каже: «Ця бідна вдова вкинула більше, ніж усі люди». Тоді Ісус пояснює: «Вони [особливо заможні] кидали через те, що мають надмір, а вона, хоча й живе в нужді, вкинула все, що мала,— весь свій прожиток». Коли ця віддана жінка пожертвувала свої останні гроші, вона ввірила своє життя в турботливі руки Єгови (Пс. 26:3).

19. Який важливий висновок ми можемо зробити з того, що́ Ісус сказав про бідну вдову?

¹⁹ Застосуйте те, чого навчилися. Запитайте себе: «Чого я можу навчитися з того, що́ Ісус сказав про бідну вдову?» Подумайте про цю жінку. Вона, безперечно, хотіла б пожертвувати Єгові більше. Але в неї було тільки дві лепти, і вона зробила те, що могла,— віддала Єгові найкраще. Ісус знав, що її пожертва була дуже цінна в очах його Батька. З цього ми можемо зробити важливий висновок: Єгова задоволений нами, якщо ми віддаємо йому найкраще — служимо від цілого серця і від усієї душі (Матв. 22:37; Кол. 3:23). Єгова тішиться, коли бачить, що ми робимо все, що в наших силах. Ці слова справедливі і стосовно того, скільки часу та сил ми віддаємо служінню, в тому числі проповідуванню і відвідуванню зібрань.

20. Як ви можете використати те, чого навчилися з оповіді про нужденну вдову? Наведіть приклад.

²⁰ Як ви можете використати те, чого навчилися з оповіді про нужденну вдову, щоб комусь допомогти? Подумайте, хто потребує запевнення в тому, що Єгова цінує його зусилля в служінні. Можливо, у вашому зборі є літня сестра, яка почувається винною чи непотрібною через те, що вже немає здоров’я або сил, щоб робити стільки, скільки раніше. А може, ви знаєте брата, який дуже засмучується, бо через виснажливу хронічну хворобу не в стані приходити на кожне зібрання. Зміцніть таких братів і сестер добрим словом (Еф. 4:29). Поділіться з ними підбадьорливими думками, які ви знайшли, розглянувши оповідь про бідну вдову. Це нагадає їм, що Єгова задоволений ними, бо вони віддають йому найкраще (Присл. 15:23; 1 Фес. 5:11). Коли ви хвалите інших за те, що вони віддають Єгові найкраще,— хоч би якою незначною здавалась їхня жертва,— ви точно йдете слідами Ісуса.

21. До чого вас заохотила ця стаття?

²¹ Як добре, що в євангельських оповідях життя Ісуса описано настільки детально, що ми можемо брати з нього приклад і точно йти його слідами. Чому б не поставити собі за мету докладно дослідити Євангелія під час особистого вивчення або сімейного поклоніння? Пам’ятаймо, щоб отримати якомога більшу користь від такого вивчення, нам потрібно оживляти біблійні оповіді у своїй уяві і застосовувати те, чого ми навчилися. Однак нам важливо звертати увагу не тільки на Ісусові вчинки, але й на його слова. З наступної статті ми дізнаємося, чого нас вчать слова, які Ісус сказав перед своєю смертю.