Розділ 111

Ознака останніх днів

СЬОГОДНІ вівторок. Пополудні, коли Ісус сидить на Оливковій горі і дивиться вниз на храм, до нього підходять Петро, Андрій, Яків та Іван. Їм не дають спокою слова Ісуса про те, що від храму не залишиться каменя на камені.

Але, очевидно, вони хочуть розпитати Ісуса не тільки про це. Кілька тижнів тому він розповідав їм про свою «присутність», коли «об’явиться Син людський». А ще раніше він говорив про «закінчення цієї системи». Все це дуже цікавить апостолів.

«Скажи нам,— просять вони,— коли це [події, результатом яких буде знищення Єрусалима і храму] станеться і за якою ознакою можна буде побачити час твоєї присутності та закінчення цієї системи?» Фактично їхнє запитання складається з трьох частин. По-перше, вони запитують про те, що станеться з Єрусалимом і храмом, по-друге — про присутність Ісуса у царській владі і, по-третє — про закінчення усієї системи.

На всі три запитання Ісус дає детальну відповідь. Він пояснює, за якою ознакою можна буде розпізнати кінець юдейської системи. Але це ще не все. Ісус розповідає також про ту ознаку, яка вкаже його майбутнім учням, що вони живуть під час його присутності і що закінчення усієї системи вже близько.

Протягом наступних років апостоли бачать сповнення Ісусового пророцтва. Вже за їхнього життя починає відбуватися те, що передрік Ісус. Тому через 37 років, 70 року н. е., знищення юдейської системи і храму не стало несподіванкою для християн.

Однак присутність Христа у царській владі не починається 70 року н. е., а набагато пізніше. Коли? Про це можна дізнатись, розглянувши Ісусове пророцтво.

Ісус передрікає, що люди «почують про війни у різних місцях». Він каже, що «повстане народ на народ», буде голод, землетруси та епідемії. Його учнів будуть ненавидіти і вбивати. З’являться лжепророки і багатьох введуть в оману. Зросте беззаконня, і в більшості людей охолоне любов. У той же час добру новину про Царство буде проповідуватися на свідчення всім народам.

Перед знищенням Єрусалима 70 року н. е. пророцтво Ісуса сповнилось у невеликому масштабі, а головне його сповнення відбувається під час присутності Ісуса і закінчення цієї системи. Ретельний аналіз подій, які відбуваються у світі з 1914 року, показує, що саме того року почалось головне сповнення цього важливого пророцтва Ісуса.

Говорячи про ознаку, Ісус згадує, що має з’явитися «мерзота, котра спричиняє спустошення». У 66 році н. е. ця мерзота з’являється у вигляді «військових таборів» римлян, які оточують Єрусалим і підкопують мур храму. «Мерзота» стоїть там, де не повинна.

У головному сповненні ознаки мерзотою є Ліга Націй і її наступниця — Організація Об’єднаних Націй. Загальновизнане християнство бачить у цій організації, покликаній встановити мир на всій землі, заміну Божого Царства. Яка ж мерзота! Тому у відповідний час політичні сили, пов’язані з ООН, нападуть на загальновизнане християнство (прообразом якого був Єрусалим) і спустошать його.

Ісус передрікає: «Настане велике лихо, якого не було від початку світу аж дотепер і вже ніколи не буде». Знищення Єрусалима 70 року н. е. справді було великим лихом, адже, згідно з повідомленнями, тоді загинуло понад мільйон людей. Однак головне сповнення цієї частини Ісусового пророцтва набагато перевершить перше.

Не втрачайте впевненості під час останніх днів

Вівторок, 11 нісана, підходить до кінця. Ісус продовжує розповідати апостолам про ознаку своєї присутності в царській владі і закінчення цієї системи. Він попереджає їх про лжехристів і говорить, що ці люди намагатимуться «ввести в оману, якщо можна, і вибранців». Однак вибранці, подібно до далекозорих орлів, злетяться туди, де можна знайти справжню духовну поживу,— до правдивого Христа під час його невидимої присутності. Вони не будуть введені в оману і не зберуться довкола лжехристів.

Лжехристи можуть прийти тільки видимо, у той час як присутність Ісуса буде невидимою. Ісус каже, що після початку великого лиха «сонце потемніє, місяць не дасть свого світла». Справді, це буде найпохмуріший період в історії людства — наче день без сонячного світла, а ніч — без місячного.

Ісус продовжує: «Сили небесні затрясуться». Цими словами він вказує на те, що буквальне небо набуде зловісного вигляду. Люди, як ніколи раніше, потерпатимуть від страху і насилля.

Тому, як каже Ісус, «зазнаватимуть страждання народи, які через рев розбурханого моря не бачитимуть виходу. І люди будуть мліти зі страху та очікування того, що́ насувається на заселену землю». Тимчасом як цей похмурий період історії людства наближатиметься до свого кінця, «з’явиться на небі знак Сина людського, а тоді всі племена землі будуть з голосінням бити себе в груди».

Але не всі будуть голосити, коли побачать «Сина людського, який ітиме... із силою», щоб знищити цю неправедну систему. Не будуть голосити «вибранці», тобто 144 000, які увійдуть разом з Христом у небесне Царство, а також їхні товариші, яких Ісус раніше назвав «іншими вівцями». Хоча вони живуть у найпохмуріший період в історії людства, їх підбадьорюють Ісусові слова: «Коли ж це почне відбуватися, випростуйтесь та підніміть голови, бо наближається ваше визволення».

Щоб учні, які будуть жити в останні дні, змогли зрозуміти, що кінець вже наближається, Ісус наводить такий приклад: «Подивіться на фігове дерево та всі інші дерева: коли ви бачите, що вони пускають бруньки, то знаєте, що вже близько літо. Отож, коли побачите, що все це відбувається, знайте: царство Боже близько. Правду кажу вам: не промине це покоління, як усе це станеться».

Отже, побачивши сповнення різних частин ознаки, учні повинні зробити висновок, що закінчення цієї системи вже близько і що Боже Царство невдовзі зітре з лиця землі все зло. Кінець прийде за життя тих, хто бачить сповнення всього, що передрік Ісус. Ось які настанови Ісус дає учням, котрі житимуть у цей особливий період:

«Ви зважайте на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися переїданням, надмірним питтям і життєвими тривогами і щоб той день не захопив вас зненацька, немов пастка, оскільки він прийде на всіх, що живуть на поверхні цілої землі. Тож пильнуйте і повсякчас благайте, аби ви змогли уникнути всього того, що має відбутися, і стати перед Сином людським».

Розсудливі і безглузді дівчата

Ісус продовжує відповідати своїм апостолам на їхнє питання про ознаку його присутності в царській владі. Тепер він розповідає три притчі, або приклади, в яких подає інші складові частини ознаки.

Сповнення усіх трьох прикладів побачать ті, хто житиме під час присутності Ісуса. Перший приклад Ісус починає так: «Царство небесне можна прирівняти до десятьох незайманих дівчат, котрі взяли свої світильники й вийшли назустріч нареченому. П’ять з них були безглуздими, а п’ять — розсудливими».

Говорячи: «Царство небесне можна прирівняти до десятьох незайманих дівчат», Ісус не має на увазі, що половина спадкоємців небесного Царства буде поводитись безглуздо, а половина — розсудливо. Він хоче сказати, що окремі моменти, пов’язані з небесним Царством, будуть подібними до ситуації, описаної в прикладі.

Десять дівчат символізують усіх християн, які мають або твердять, що мають, надію на небесне Царство. У П’ятидесятницю 33 року н. е. християнський збір був заручений з воскреслим і прославленим Нареченим, Ісусом Христом. Але точний час весілля, яке мало відбутись у небі в майбутньому, вказано не було.

У прикладі десять дівчат виходять, щоб привітати нареченого і приєднатися до весільної процесії. Коли з’явиться наречений, який вестиме свою наречену в приготований для неї дім, дівчата вшанують його, освітлюючи дорогу процесії світильниками. Але Ісус говорить: «Безглузді взяли свої світильники, але не взяли оливи, а розсудливі взяли не лише світильники, але й оливу в посудини. Оскільки ж наречений затримувався, усі вони задрімали та й позасинали».

Довга затримка нареченого вказує на те, що присутність Христа як правлячого Царя ще у далекому майбутньому. Зрештою він сів на престол у 1914 році. Протягом довгої ночі, яка передувала цьому, всі дівчата засинають,— але не отримують за це докору. Все ж безглузді отримують докір за те, що не мають оливи у своїх посудинах. Ісус розповідає, як прокидаються дівчата перед приходом нареченого: «Раптом посеред ночі пролунав крик: “Дивіться, наречений! Виходьте зустрічати його”. Тоді всі дівчата повставали й підготували свої світильники. І безглузді сказали до розсудливих: “Дайте нам оливи для світильників, бо вони ось-ось загаснуть”. Та розсудливі їм відповіли: “Щоб не забракло ні вам, ні нам, підіть ліпше до тих, хто її продає, та й купіть собі”».

Олива символізує те, завдяки чому правдиві християни сяють, як світильники. Це Боже натхнене Слово, якого вони ретельно дотримуються у своєму житті, а також святий дух, що допомагає їм розуміти це Слово. Духовна олива дає можливість розсудливим дівчатам світлом вітати нареченого, який іде з процесією на весільний бенкет. Проте безглузді дівчата не мають у собі, тобто у своїх посудинах, духовної оливи. Тож Ісус розповідає, що відбувається далі:

«Але поки ті [безглузді дівчата] ходили купувати [оливу], прибув наречений, тож дівчата, які були готові, ввійшли з ним на весільний бенкет, і двері зачинилися. Потім прийшли й інші дівчата, кажучи: “Пане, пане, відчини нам!” Він же відказав: “Говорю вам правду: не знаю я вас”».

Після того як Христос приходить у своє небесне Царство, розсудливі дівчата, тобто правдиві помазані християни, прокидаються і світять серед цього похмурого світу, щоб прославити Нареченого, який повернувся. Але ті, кого представляють безглузді дівчата, не готові вітати Нареченого. Тому, коли надходить час небесного весільного бенкету, Христос не відчиняє їм дверей. Він залишає їх назовні, у непроглядній нічній темряві цього світу, де на них чекає знищення разом з усіма тими, хто чинить беззаконня. У кінці Ісус говорить: «Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години».

Приклад про таланти

Ісус продовжує розмову зі своїми апостолами на Оливковій горі, наводячи їм другий з трьох прикладів. Кілька днів тому в Єрихоні він розповів приклад про міни, показавши, що Царство прийде в далекому майбутньому. Приклад, який він наводить тепер, багато в чому подібний на приклад про міни, але також описує діяльність Христа під час його присутності в царській владі. Цей приклад показує, що, поки учні Ісуса перебувають на землі, вони повинні збільшувати його «майно».

Ісус починає: «Небесне царство можна прирівняти до одного чоловіка, котрий, вирушаючи в іншу країну, скликав рабів і доручив їм своє майно». Чоловік — це Ісус, і, перш ніж «вирушити в іншу країну» — на небо, він доручає майно своїм рабам, тобто учням, які мають надію на небесне Царство. Майно — це не матеріальні статки, а символічне поле, оброблене і приготоване для збирання ще більшої кількості учнів.

Ісус доручає майно своїм рабам незадовго перед вознесінням на небо. Як він це робить? Він доручає їм продовжувати роботу на обробленому полі, тобто проповідувати звістку про Царство до найвіддаленіших куточків землі. Ісус каже: «Одному він дав п’ять талантів, іншому два, а ще іншому один — кожному за його спроможністю, та й поїхав в іншу країну».

Христос роздає своє майно — вісім талантів — відповідно до здібностей, або духовних можливостей, рабів. Раби представляють різні групи учнів. У першому сторіччі до групи, яка отримала п’ять талантів, очевидно, належали апостоли. Ісус розповідає, що раби, які отримали п’ять і два таланти, змогли придбати ще стільки ж, проповідуючи про Царство і роблячи людей учнями. Однак раб, який отримав один талант, закопав його в землю.

Ісус продовжує: «Коли минуло багато часу, пан тих рабів приїхав та розібрався з їхніми рахунками». Справді, «минуло багато часу», адже Христос повернувся, щоб розібратися з рахунками, приблизно через 1900 років, у XX столітті. Потім Ісус пояснює:

«Раб, який отримав п’ять талантів, підійшов і приніс ще п’ять, кажучи: “Пане, ти доручив мені п’ять талантів; глянь, я набув ще п’ять”. На це пан сказав: “Молодець, добрий і вірний рабе! Ти був вірний у декількох справах, тому я призначу тебе над багатьма. Тішся разом зі своїм паном”». Раб, якому доручили два таланти, також подвоїв їх і отримав таку саму похвалу і нагороду.

В якому розумінні ці вірні раби тішаться разом зі своїм паном? Їхній пан, Ісус Христос, тішиться, коли «в іншій країні» — у свого Батька на небі, отримує у володіння Царство. На вірних рабів, які служать у наш час, покладено додаткові обов’язки, пов’язані з Царством, і виконання цих обов’язків приносить їм велику радість. Завершивши свій земний шлях, вони воскреснуть і увійдуть в небесне Царство, тоді їхня радість буде ще більшою. А що сказати про третього раба?

«Пане, я знав, що ти дуже вимоглива людина,— скаржиться цей раб.— Тому я злякався, пішов та й сховав талант у землю. Ось твої гроші». Раб навмисне відмовився працювати на обробленому полі — відмовився проповідувати і робити людей учнями. Тому пан називає його «злим і ледачим рабом» і оголошує вирок: «Заберіть від нього талант. (...) Викиньте цього нікчемного раба в темряву. Там він буде плакати та скреготати зубами». Ті, кого представляє злий раб, будуть викинуті геть, тобто позбавлені духовної радості.

Це серйозне застереження для всіх, хто заявляє, що є послідовником Христа. Якщо вони хочуть отримати від нього похвалу та нагороду, не бути викинутими в темряву і зрештою не зазнати знищення, їм потрібно працювати над збільшенням майна свого небесного Пана, тобто брати активну участь у праці проповідування. Чи ви старанно виконуєте це завдання?

Коли Христос приходить у царській владі

Ісус і його апостоли все ще перебувають на Оливковій горі. У відповідь на їхнє запитання про ознаку його присутності і закінчення цієї системи Ісус розповідає останній, третій, приклад. «Коли прийде Син людський у славі і з ним усі ангели, він сяде на свій величний престол».

Син людський «приходить» перед самим кінцем цієї системи. З якою метою? Ісус пояснює: «Перед ним зберуться всі народи, і він відділить одних людей від інших, як пастух відділяє овець від козлів. І поставить він овець праворуч від себе, а козлів — ліворуч».

Описуючи те, що станеться з тими, кому виявлено ласку, Ісус говорить: «Потім цар скаже тим, хто праворуч: “Прийдіть всі, кого поблагословив мій Батько, успадкуйте царство, приготоване вам від заснування світу”». Вівці, про яких розповідається в цьому прикладі, не будуть правити з Христом на небі, а успадкують Царство в тому значенні, що стануть його земними підданими. «Заснування світу» відбулося тоді, коли в Адама і Єви з’явилися діти, які могли скористатися із заходів, що вжив Бог заради викуплення людства.

Але чому вівцям виявлено ласку і чому вони стоять по праву руку Царя? «Бо коли я був голодний,— відповідає цар,— ви дали мені їсти, коли відчув спрагу, ви дали мені пити. Я був незнайомцем — і ви гостинно прийняли мене, я був нагий — і ви мене одягли. Я захворів — ви попіклувалися про мене, був у в’язниці — і ви до мене прийшли».

Вівці дивуються, як вони могли все це зробити для свого небесного Царя, адже вони перебувають на землі. «Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували? — запитують вони.— Коли бачили спраглим і дали тобі пити? Коли ти був незнайомцем і ми гостинно прийняли тебе або бачили нагим та одягли? Коли ми бачили тебе хворим чи у в’язниці і прийшли до тебе?»

«Правду кажу вам,— відповідає цар,— усе, що ви зробили одному з найменших моїх братів, зробили й мені». Христові брати — це ті зі 144 000 його майбутніх співправителів, які все ще живуть на землі. І зробити добро їм — це, за словами Ісуса, все одно, що зробити добро йому.

Далі Цар звертається до козлів: «Ідіть від мене, прокляті, у вічний вогонь, приготований Дияволу та його ангелам. Бо я зголоднів — і ви не дали мені їсти, відчув спрагу — ви не дали мені пити. Я був незнайомцем — і ви не прийняли мене гостинно, був нагий — не одягли мене, був хворий та у в’язниці, але ви не попіклувалися про мене».

Однак козли заперечують: «Господи, коли ми бачили тебе голодним чи спраглим, незнайомцем, нагим чи хворим, у в’язниці й не послужили тобі?» Підстава для засуду козлів і для виправдання овець та сама. Ісус каже: «Усе, що ви не зробили одному із цих найменших [моїх братів], не зробили й мені».

Отже, присутність Христа в царській владі безпосередньо перед закінченням цієї системи у великому лихові буде включати в себе час суду. Козли «підуть... у вічну відрізаність, а праведні — у вічне життя». Матвія 24:2—25:46; 13:40, 49; Марка 13:3—37; Луки 21:7—36; 19:43, 44; 17:20—30; 2 Тимофія 3:1—5; Івана 10:16; Об’явлення 14:1—3.

▪ Що спонукує апостолів поставити Ісусу запитання і що ще дуже їх цікавить?

▪ Яка частина Ісусового пророцтва сповнюється 70 року н. е., але чого в тому році не стається?

▪ Коли пророцтво Ісуса сповнюється вперше і коли відбувається його головне сповнення?

▪ Що таке «мерзота» в першому сповненні, а що — в головному?

▪ Чому знищення Єрусалима не було остаточним сповненням пророцтва про велике лихо?

▪ Що відбувається у світі під час присутності Христа?

▪ Коли «всі племена землі будуть з голосінням бити себе в груди» і що в той час будуть робити Христові послідовники?

▪ Який приклад наводить Ісус, щоб допомогти своїм майбутнім учнями побачити наближення кінця?

▪ Які настанови Ісус дає своїм учням, котрі житимуть в останні дні?

▪ Кого символізують десять дівчат?

▪ Коли християнський збір був заручений зі своїм нареченим і коли наречений приходить, щоб відвести наречену на весільний бенкет?

▪ Що представляє олива і що завдяки їй можуть робити розсудливі дівчата?

▪ Де відбувається весільний бенкет?

▪ Яку чудову нагороду втрачають безглузді дівчата і що їх чекає?

▪ Чого ми вчимося з прикладу про таланти?

▪ Хто такі раби і яке майно їм доручено?

▪ Коли пан приходить, щоб розібратися з рахунками, і що він бачить?

▪ В якому розумінні вірні раби тішаться разом зі своїм паном і що стається з третім, злим, рабом?

▪ Який суд проводить Христос під час своєї присутності?

▪ В якому значенні вівці успадкують Царство?

▪ Коли відбулось «заснування світу»?

▪ На якій підставі людей розділяють на овець і козлів?