Розділ 117

Муки в саду

КОЛИ Ісус закінчує молитися, то він і його одинадцять вірних апостолів співають пісень на хвалу Єгові. Потім вони спускаються з горішньої кімнати, виходять у темряву прохолодної ночі і йдуть через долину Кедрон у бік Віфанії. Але по дорозі вони зупиняються у своєму улюбленому місці, Гефсиманському саду. Цей сад розташовується на Оливковій горі або поблизу неї. Тут, серед оливкових дерев, Ісус не раз зустрічався зі своїми апостолами.

Ісус залишає вісьмох апостолів, можливо, неподалік від входу в сад і наказує їм: «Посидьте тут, поки я піду й помолюся». Потім, взявши з собою трьох інших — Петра, Якова та Івана, він проходить далі. Ісуса проймає глибокий смуток і тривога. «Душа моя сильно засмучена, аж до смерті,— каже він апостолам.— Залишайтеся тут та пильнуйте зі мною».

Пройшовши трохи далі, Ісус падає долілиць і починає палко молитися: «Батьку мій, якщо можливо, нехай омине ця чаша мене. Але нехай буде не так, як хочу я, а як хочеш ти». Що він має на увазі? Чому він «сильно засмучений, аж до смерті»? Чи він відмовляється від свого рішення померти і принести викупну жертву?

Зовсім ні! Ісус не благає, щоб смерть оминула його. Йому неприємна навіть думка про те, щоб ухилитись від жертовної смерті. Адже колись Петро пропонував йому це, але Ісус рішуче відкинув таку пропозицію. Натомість його мучить страх, що те, як він помре,— а його стратять як нікчемного злочинця,— вкриє ганьбою ім’я його Батька. Ісус розуміє, що вже через кілька годин він буде прибитий до стовпа як найпідліша людина — як богохульник! Саме це так сильно його тривожить.

Помолившись якийсь час, Ісус повертається до трьох апостолів і бачить, що вони сплять. Звертаючись до Петра, він говорить: «Невже ви не могли попильнувати зі мною й годину? Пильнуйте й безупинно моліться, щоб не впасти в спокусу». Однак Ісус розуміє, що в них був дуже напружений день і що вже пізно, тому каже: «Звичайно, дух бадьорий, але тіло слабке».

Ісус вдруге відходить від них і просить Єгову забрати від нього «цю чашу», тобто те, що має статися з ним відповідно до Божої волі. Повернувшись знову, він бачить, що три апостоли, які мали молитися, щоб не впасти в спокусу, далі сплять. Коли Ісус починає говорити до них, вони не знають, що йому відповісти.

Зрештою, залишивши їх втретє, він відходить приблизно на відстань кинутого каменя. Там він падає на коліна і починає молитися з сильним голосінням та слізьми: «Батьку, якщо бажаєш, забери від мене цю чашу». Ісусові завдає невимовного болю думка про те, що він помре як злочинець і цим стягне ганьбу на ім’я Бога. Звинувачення у богохульстві — в зневазі Бога — це нестерпно для Ісуса!

Все ж Ісус далі молиться: «Нехай буде не те, чого хочу я, а чого хочеш ти». Ісус покірно підкоряється волі Бога. Тоді з неба з’являється ангел і зміцняє Ісуса підбадьорливими словами. Можливо, ангел говорить Ісусові, що Батько повністю його схвалює.

Однак який же тягар відповідальності лежить на плечах Ісуса! Адже вирішується питання про його вічне життя і про вічне життя всього людства. Ісус перебуває в неймовірному емоційному напруженні і тому молиться ще палкіше, а його піт стає немов краплі крові, які падають на землю. У «Журналі Американської медичної асоціації» говориться: «Хоча це явище дуже рідкісне, але кров’янистий піт... може з’явитися в стані великого емоційного напруження».

Після цього Ісус втретє повертається до своїх апостолів і знову бачить, що вони сплять. Смуток, мабуть, виснажив їх. «Такий час, а ви спите й відпочиваєте! — вигукує Ісус.— Досить! Година прийшла! Ось Сина людського видають у руки грішників. Вставайте, ходімо. Мій зрадник уже близько».

Коли Ісус ще говорить, приходить Юда Іскаріот, а з ним — велика юрба зі смолоскипами, світильниками і зброєю. Матвія 26:30, 36—47; 16:21—23; Марка 14:26, 32—43; Луки 22:39—47; Івана 18:1—3; Євреїв 5:7.

▪ Куди Ісус веде апостолів, вийшовши з горішньої кімнати, і що він там робить?

▪ Що роблять апостоли, коли Ісус молиться?

▪ Чому Ісус мучиться і чого він просить у Бога?

▪ Про що свідчить те, що піт Ісуса стає немов краплі крові?