Що є джерелом справжнього щастя

Ісус щойно повторив настанови щодо молитви, але це лише одна з тем, які він не раз обговорює під час свого служіння. Наприклад, коли він здійснював чуда у Галілеї, його фальшиво звинувачували в тому, що він робив це з допомогою правителя демонів. Те саме повторюється і тепер у Юдеї.

Ісус виганяє з одного чоловіка демона, який відібрав йому мову, і натовп дуже дивується. Однак противники зовсім не тішаться цьому, а висувають звинувачення, яке Ісус вже чув раніше. Вони кажуть: «Він виганяє демонів з допомогою Вельзевула, правителя демонів» (Луки 11:15). Інші ж хочуть отримати від Ісуса більше доказів того, що він Месія, і просять показати знак з неба.

Ісус розуміє, що вони намагаються випробувати його, тому відповідає їм так само, як противникам у Галілеї. Він говорить, що кожне царство, в якому виникло поділення, впаде, бо, «якщо Сатана поділився сам у собі, як же тоді встоїть його царство». Потім Ісус каже їм прямо: «Якщо я виганяю демонів за допомогою Божої сили, то Боже Царство дійсно прийшло несподівано для вас» (Луки 11:18—20).

Вислів, перекладений як «Божа сила», буквально означає «Божий палець». Ці слова Ісуса, очевидно, нагадують його слухачам про деякі події з історії ізраїльського народу. Коли придворні фараона побачили чуда, які здійснив Мойсей, вони вигукнули, що це «палець Божий». Тим самим «Божим пальцем» були написані Десять заповідей на двох кам’яних таблицях (Вихід 8:19, примітка; 31:18, примітка). Тепер же за допомогою «Божого пальця» — святого духу Бога, тобто його діючої сили,— Ісус виганяє демонів і зціляє хворих. Тож Царство Бога прийшло несподівано для противників, адже серед них перебуває і здійснює чуда Ісус, призначений Цар цього Царства.

Потім Ісус наводить приклад, який показує, що його здатність виганяти демонів свідчить про його владу над Сатаною. Ісус розповідає, як на добре озброєного чоловіка, який стереже свій палац, нападає хтось сильніший і перемагає його. Ісус також повторює приклад про чоловіка, з якого виходить нечистий дух. Якщо чоловік не заповнює порожнього місця нічим добрим, то дух повертається з сімома іншими духами. Тоді чоловікові стає ще гірше, ніж було спочатку (Матвія 12:22, 25—29, 43—45). Так власне й сталося з цілим ізраїльським народом.

Одна жінка, яка слухає Ісуса, вигукує: «Щаслива та, яка носила тебе в утробі і годувала грудьми!» Юдейські жінки мріяли стати матір’ю пророка, особливо Месії. Тому ця жінка, мабуть, думає, що Марія дуже щаслива, оскільки народила Ісуса, такого чудового вчителя. Проте Ісус виправляє її, пояснюючи, що́ є джерелом справжнього щастя: «Ні, щасливі ті, хто слухає Божі слова й дотримується їх!» (Луки 11:27, 28). Ісус ніколи не говорив, що Марії належить особлива честь. Справжнє щастя пов’язане з вірним служінням Богу, а не з родинними узами чи якимись досягненнями.

Як і в Галілеї, Ісус докоряє людям за те, що вони вимагають від нього знак з неба. Він каже, що вони не отримають жодного знаку, крім «знаку, даного через Йону». Йона став знаком, тому що провів три дні у череві риби і потім сміливо проповідував ніневітянам, спонукавши їх до каяття. «А тут,— говорить Ісус,— хтось більший від Йони» (Луки 11:29—32). Крім того, Ісус більший від Соломона, до якого приходила цариця Шеви, щоб послухати його мудрість.

Далі Ісус каже: «Запалений світильник ставлять не у сховок і не під кошик, а на підставку» (Луки 11:33). Можливо, Ісус натякає, що навчати цих людей і виконувати перед ними чудеса — все одно, що ховати запалений світильник. Оскільки їхнє око не зосереджене, вони не розуміють, про що свідчать Ісусові діла.

Ісус щойно вигнав демона з німого чоловіка, завдяки чому той заговорив. Це має спонукувати людей прославляти Бога Єгову і розповідати іншим про його діла. Закінчуючи розмову, Ісус попереджає своїх противників: «Отже, будь пильний, щоб світло, яке в тобі, не було темрявою. Тому якщо все твоє тіло ясне і не має жодної темної плями, то все воно буде таким ясним, немовби тебе освітлювало сяйво світильника» (Луки 11:35, 36).