ВІФЛЕЄМ

(озн. «дім хліба»).

1. Місто в гірській місцевості Юди, біля якого пролягав головний шлях з Єрусалима до Беер-Шеви. Тепер це місто Бейт-Лахм (Бет-Лехем), що розташоване приблизно за 9 км на Пд. Зх. від храмової гори. Воно лежить на висоті близько 780 м над рівнем моря (приблизно на такій же висоті, що і Єрусалим). Хоча ґрунт у цій місцевості кам’янистий, тут вирощують оливки, виноград та різноманітні зернові культури (Рт 1:22).

Спочатку Віфлеєм, очевидно, називався Ефрат (або Ефрата). Яків поховав Рахіль «по дорозі до Ефрата, тобто Віфлеєма» (Бт 35:19; 48:7). Серед перших нащадків Юди, Яковового сина, згадується «Салма, батько Віфлеєма» (1Хр 2:51, 54) і «Хур, який був первістком Ефрати і батьком Віфлеєма» (1Хр 4:4). Вислів «батько Віфлеєма» може вказувати на те, що згадані чоловіки були прабатьками ізраїльтян, які пізніше оселились у Віфлеємі. (Див. ЕФРАТА № 2.) Коли ізраїльтяни увійшли в Ханаан, Віфлеєм опинився на території Юди, хоча він не згадується в жодному з переліків Юдиних міст і нічого не відомо про те, наскільки він був великим і яке значення мав у той час. На території Завулона існував ще один Віфлеєм (ІсН 19:10, 15), тому, щоб розрізнити їх, той, що лежав у Юді, називали Ефратом, «Юдиним Віфлеємом» або «Віфлеємом, що в Юді» (Сд 17:7—9; 19:1, 2, 18).

З Юдиного Віфлеєма міг походити суддя Івцан, але через відсутність згадок про Юду чи Ефрат багато хто вважає, що він походив з Віфлеєма на території Завулона (Сд 12:8—10). З Віфлеєма походив Елімелех, його дружина Ноомі та їхні сини, і саме в це місто Ноомі повернулась разом з моавітянкою Рут (Рт 1:1, 2, 19, 22). Боаз також був з Віфлеєма. Подальші події з книги Рут, які стосувалися предків Ісуса (Мт 1:5, 6), відбувалися в цьому місті та його околицях (Рт 2:4; 4:11).

У Юдиному Віфлеємі народився Давид, син «віфлеємлянина Єссея»; у його околицях він пас батькових овець, і пізніше саме там Самуїл помазав Давида на царя Ізраїля (1См 16:1, 4, 13, 18; 17:12, 15, 58; 20:6). Одного разу, коли Давид був утікачем, йому дуже захотілося води з віфлеємського водозбору, а у Віфлеємі в той час стояв філістимський сторожовий загін (2См 23:14, 15; 1Хр 11:16, 17). Слід зазначити, що навіть сьогодні в північній частині міста є три криниці. Елханан, один з видатних воїнів Давида, був сином чоловіка з Віфлеєма (2См 23:24), так само як і Давидові племінники Йоав, Авішай та Асаїл. Прудкого Асаїла, якого вбив Авнер, поховали у Віфлеємі (2См 2:18—23, 32).

Давид не зробив Віфлеєм столицею краю, хоча він народився там і це місто мало вигідне стратегічне положення (розташовувалося в центральній частині краю, на одному з головних шляхів, на узвишші, з якого відкривався вигляд на вапняковий гірський кряж). Пряма згадка про Віфлеєм знову з’являється аж за часу царювання Соломонового сина Реговоама: Віфлеєм наведено в переліку міст, які він укріпив (2Хр 11:5, 6). Біля Віфлеєма зупинилися уцілілі мешканці Юди, які втікали до Єгипту після захоплення Єрусалима вавилонянами (Єр 41:17). Мешканці Віфлеєма були серед тих, хто повернувся з вавилонського вигнання (Езд 2:21; Не 7:26).

Як зазначалося раніше, в записах про розподіл землі між ізраїльськими племенами Віфлеєм не згадується серед міст Юди. Хоча Віфлеєм фігурує в біблійних розповідях про різних людей, він, схоже, був незначним малонаселеним містом, а за часів Ісуса — просто селом (Ів 7:42). Тому пророк Михей у месіанському пророцтві слушно назвав Віфлеєм Ефрату «надто малим, щоб належати до числа міст Юди» (Мих 5:2). Все ж, за його словами, це маленьке місто удостоїться неабиякої честі — з нього «вийде» Месія. Читаючи це пророцтво, юдеї розуміли, що Месія, або Христос, народиться у Віфлеємі (Ів 7:40—42); у це вірили також старші священики і книжники (Мт 2:3—6).

Отже, хоча Марія завагітніла в галілейському місті Назареті, вона народила Ісуса саме в Юдиному Віфлеємі. Так сповнилось Боже пророцтво (Лк 1:26—38; 2:4—7). Щоб дістатися з Назарета до Віфлеєма, треба було подолати від 110 до 150 км, залежно від обраного маршруту.

У час, коли народився Ісус, пастухи жили в полі і вночі стерегли свої отари (Лк 2:8). Вдень овець могли виводити на пасовище у будь-яку пору року. Але той факт, що пастухи жили в полі, залишаючись з отарами на ніч, досить точно вказує на період, коли народився Ісус. Дощовий сезон у Палестині починається приблизно з середини жовтня і триває кілька місяців. В грудні у Віфлеємі, як і в Єрусалимі, вночі часто бувають приморозки. Отже, те, що віфлеємські пастухи були на полі вночі, показує, що Ісус народився до початку дощового сезону. Крім того, Цезар Август навряд чи став би зайвий раз дратувати юдеїв, наказуючи провести перепис у холодному і дощовому грудні, коли подорожувати дуже важко (Лк 2:1—6; пор. Мт 24:20).

Невідомо, де саме у Віфлеємі була стайня, в якій народився Ісус. Через якийсь час після народження Ісуса, коли його батьки жили вже в домі, а не в стайні, до Віфлеєма прийшли астрологи зі сходу, які шукали «дитя» (Мт 2:1—12). Їхній візит призвів до трагічних наслідків, адже у Віфлеємі і його околицях за наказом царя Ірода вбили усіх хлопчиків віком до двох років. Однак завдяки втручанню Бога маленький Ісус був врятований (Мт 2:12, 16). У Матвія 2:17, 18 з цими подіями пов’язується пророцтво з Єремії 31:15. (Див. РАХІЛЬ.)

2. Місто на території Завулона (ІсН 19:10, 15). Очевидно, саме з цього Віфлеєма походив суддя Івцан, і тут він був похований, адже в розповіді про нього немає згадки ні про Ефрат, ні про Юду (Сд 12:8—10). Вважається, що Віфлеєм на території Завулона — це сьогоднішній Бейт-Лахм (Бет-Лехем-га-Геліліт), що лежить приблизно за 11 км на Пн. Зх. від Назарета.