Розділ одинадцятий
«Шукайте ж найперш Царства Божого»
1. а) Чому Ісус заохочував своїх слухачів шукати найперше Царства? б) Що ми повинні запитати себе?
ПОНАД 1900 років тому Ісус, виголошуючи промову в Галілеї, настійно заохочував своїх слухачів: «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його [Бога]». У чому причина такої настійності? Хіба Христос не мав отримати владу Царства багато століть пізніше? Так. Але Месіанське Царство повинне було стати засобом, за допомогою якого Єгова мав довести правомірність своєї верховної влади й виконати свій величний намір щодо землі. Усі, хто дійсно усвідомлював важливість цієї справи, мусив ставити Царство на перше місце в житті. Якщо в цьому була необхідність у першому столітті, то що говорити про наш час, коли Христос вже зведений на престол як Цар! Отже, варто запитати себе: «Чи я показую своїм життям, що шукаю найперше Божого Царства?» (Матвія 6:33).
2. За чим жадібно гониться більшість людей?
2 Сьогодні мільйони людей по цілому світі таки шукають найперше Царства. Вони підтримують його правління, оскільки присвятилися Єгові і зосереджуються у своєму житті на виконанні його волі. Але переважна більшість людей концентрується на шуканні світських речей. Вони накопичують гроші та майно і гоняться за насолодами, які можна купити. А дехто всі свої сили віддає кар’єрі. Спосіб їхнього життя виявляє надмірне зацікавлення власною персоною, матеріальними речами та задоволеннями. Такі люди ставлять Бога на друге місце, якщо взагалі вірять у нього (Матвія 6:31, 32).
3. а) Які скарби Ісус заохочував своїх учнів шукати і чому? б) Чому не варто надмірно турбуватись про матеріальні речі?
3 Проте Ісус дав своїм учням таку пораду: «Не складайте скарбів собі на землі», оскільки жодне таке надбання не є вічним. Він сказав: «Складайте ж собі скарби на небі», служачи Єгові. Ісус заохочував своїх учнів тримати око «простим» (Левицький), зосереджуючи увагу та зусилля на виконанні Божої волі. «Не можете Богові служити й мамоні [багатству]»,— сказав він їм. Але як ставитись до матеріальних потреб, як-от: їжі, одягу й житла? «Не журіться»,— радив Ісус. Він звернув увагу слухачів на птахів, адже Бог годує їх. Ісус заохочував своїх послідовників вчитись від квітів, оскільки Бог їх одягає. Чи ж розумні людські слуги Єгови не цінніші за них? «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його,— сказав Ісус,— а все це [необхідне] вам додасться» (Матвія 6:19—34). Чи ваші вчинки показують, що ви вірите в це?
Не дозвольмо заглушити в собі правду про Царство
4. Що може статись, коли людина надає занадто великого значення матеріальним речам?
4 Турбуватися про свої матеріальні потреби чи потреби своєї сім’ї — цілком природно. Але якщо людина цим надмірно непокоїться, наслідки можуть бути згубні. Навіть коли вона каже, що вірить у Царство, але у своєму серці на перше місце ставить інші справи, то може заглушити в собі правду про Царство (Матвія 13:18—22). Наприклад, одного разу молодий заможний управитель запитав Ісуса: «Що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?» Цей чоловік вів морально чисте життя і добре ставився до інших, однак занадто прив’язався до матеріальних статків. Він не зміг розлучитися зі своїм майном, щоб стати послідовником Христа, і тому втратив можливість бути разом з Христом у небесному Царстві. Ісус сказав тоді: «Як тяжко отим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!» (Марка 10:17—23).
5. а) Чим, згідно із заохоченням Павла, мав задовольнятися Тимофій і чому? б) Яким чином Сатана використовує «грошолюбство» як пастку, з котрої важко вибратися?
5 Пізніше, коли минули роки, апостол Павло написав листа Тимофію, який був тоді в Ефесі, багатому комерційному центрі. Павло нагадав йому: «Ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести. А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того». Працювати, щоб забезпечити «поживою та одягом» себе і свою родину, правильно. Проте Павло перестеріг: «Ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль». Сатана — вправний шахрай. Спочатку він може спокушати людину чимось малим. За цим іде сильніший тиск: можливо, нагода зайняти вищу посаду або отримати ліпшу роботу. За неї платитимуть більше, але доведеться затрачувати час, котрий раніше виділявся на духовні справи. Якщо не будемо обережні, то «грошолюбство» може заглушити в нашому житті набагато важливіші справи, пов’язані з Царством. Павло висловився про це так: «Віддавшись [грошолюбству], дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання» (1 Тимофія 6:7—10).
6. а) Що нам потрібно робити, аби не потрапити в пастку матеріалізму? б) Яку впевненість ми можемо мати, незважаючи на теперішню економічну ситуацію у світі?
6 Павло, щиро люблячи свого християнського брата Тимофія, заохочував його: «Утікай від такого» і «змагайся добрим змагом віри» (1 Тимофія 6:11, 12). Нам треба докладати великих зусиль, щоб не піддатися матеріалістичному способу життя, який панує у світі довкола нас. Але коли намагатимемось діяти згідно з нашою вірою, то Єгова ніколи нас не покине. Незважаючи на високі ціни й повсюдне безробіття, він постарається, аби ми мали все, чого дійсно потребуємо. Павло написав: «Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам [Бог] бо сказав: «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!» Тому то ми сміливо говоримо: «Господь — мені помічник, і я не злякаюсь нікого: що зробить людина мені?» (Євреїв 13:5, 6). А цар Давид зауважив: «Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили» (Псалом 37:25).
Приклад перших учнів
7. Які вказівки стосовно проповідування дав своїм учням Ісус і чому вони були слушними?
7 Ісус, давши своїм апостолам відповідну підготовку, послав їх проповідувати в Ізраїлі добру новину і проголошувати: «Наблизилось Царство Небесне». Яка зворушлива звістка! Ісус Христос, Месіанський Цар, був серед них. Оскільки апостоли присвятили себе на служіння Богові, Ісус заохочував їх довіряти, що Бог потурбується про них. Він сказав: «Не беріть нічого в дорогу: ані палиці, ані торби, ні хліба, ні срібла, ані майте по двоє убрань. І в який дім увійдете,— зоставайтеся там, і звідти відходьте» (Матвія 10:5—10; Луки 9:1—6). Єгова мав подбати, аби про потреби учнів піклувались їхні співвітчизники, ізраїльтяни, які дотримувалися звичаю виявляти гостинність до незнайомців.
8. а) Чому незадовго до своєї смерті Ісус дав інакші вказівки щодо проповідування? б) Що все-таки мало бути на першому місці в житті Ісусових послідовників?
8 Пізніше, якраз перед своєю смертю, Ісус перестеріг апостолів, що в майбутньому умови їхньої праці зміняться. Через протидію християнській діяльності з боку офіційної влади мешканці Ізраїлю, можливо, вже не будуть до них такі гостинні. Також незабаром апостоли мали проповідувати звістку про Царство в язичницьких країнах. Тепер їм треба буде брати з собою калитку й торбу. І все-таки ранні християни мусили й далі найперше шукати Царства Єгови та його праведності, будучи впевненими, що Бог поблагословить їхні зусилля забезпечити себе їжею та одягом (Луки 22:35—37).
9. Як Павло ставив Царство на перше місце в житті, водночас дбаючи про свої фізичні потреби, і яку пораду дав він стосовно цього?
9 Апостол Павло подав нам гарний приклад у тому, як застосовувати Ісусову пораду. У своєму житті він повністю зосереджувався на служінні (Дії 20:24, 25). Коли він проповідував у якійсь території, то забезпечував себе сам, навіть виготовляв намети. Павло не очікував, що інші піклуватимуться про нього (Дії 18:1—4; 1 Солунян 2:9). А втім, він із вдячністю приймав гостинність і подарунки, коли хтось виявляв таким чином свою любов (Дії 16:15, 34; Филип’ян 4:15—17). Павло не заохочував християн занедбувати свої родини задля проповідування, а спонукував їх зрівноважено виконувати всі обов’язки. Він радив їм працювати, любити свої сім’ї і бути щедрими (Ефесян 4:28; 2 Солунян 3:7—12). Також Павло заохочував християн покладатися не на матеріальне майно, а на Бога і своїм життям показувати, що вони дійсно усвідомлюють, які справи важливіші. Згідно з Ісусовим навчанням, це означало найперше шукати Божого Царства та його праведності (Филип’ян 1:9—11, НС).
Ставте Царство на перше місце у своєму житті
10. Що означає шукати найперше Царства?
10 До якої міри ми особисто беремо участь у проповідуванні доброї новини про Царство? Частково це залежить від наших обставин і від того, наскільки ми вдячні за дари Єгови. Пам’ятаймо, Ісус не казав: «Шукайте Царства, коли більше немає що робити». Знаючи про важливість Царства, він висловив волю свого Отця: «Шукайте [«постійно», НС]... Його Царства» (Луки 12:31). Хоча більшість з нас мусить працювати, щоб дбати про потреби як цілої родини, так і свої, але якщо маємо віру, то наше життя зосереджуватиметься на праці Царства, яку доручив нам Бог. І водночас ми будемо дбати про свої родинні обов’язки (1 Тимофія 5:8).
11. а) Як Ісус проілюстрував, що не всі зможуть в однаковій мірі брати участь у поширенні звістки про Царство? б) Які фактори впливають на те, скільки ми можемо зробити?
11 Дехто з нас може присвятити проповідуванню доброї новини про Царство більше часу, ніж інші. Але у притчі про різні види землі Ісус показав, що всі, у кого серця подібні до доброї землі, будуть приносити плід. До якої міри? Обставини людей різняться. На це можуть впливати такі фактори, як вік, здоров’я та сімейні обов’язки. Однак якщо ми дійсно цінуємо добру новину про Царство, то зможемо робити багато (Матвія 13:23).
12. Яку благотворну духовну мету можуть поставити перед собою молоді християни?
12 Добре мати цілі, які допоможуть нам збільшити участь у служінні Царства. Молоді люди повинні серйозно задуматись над чудовим прикладом ревного юного християнина Тимофія (Филип’ян 2:19—22). Найліпше, що вони можуть зробити, закінчивши здобувати освіту,— це розпочати повночасне служіння. Також старші візьмуть для себе пожиток, якщо ставитимуть зрівноважені духовні цілі.
13. а) Хто вирішує, що́ ми особисто можемо робити в служінні Царству? б) Що ми доводимо, коли дійсно шукаємо найперше Царства?
13 Замість того щоб критикувати тих, хто, на нашу думку, міг би робити більше, ми, спонукані вірою, повинні працювати над тим, аби поліпшуватися самим і служити Богу в повній мірі — наскільки дозволяють наші власні обставини (Римлян 14:10—12; Галатів 6:4, 5). Як бачимо з випадку Йова, Сатана твердить, що ми найбільше цікавимось матеріальним багатством, власними вигодами й особистим добробутом та служимо Богові заради користі. Проте коли справді шукаємо найперше Царства, то разом з іншими доводимо, що Диявол дійсно великий брехун. Ми показуємо, що на першому місці в нашому житті стоїть служіння Богові, і словом та ділом підтверджуємо, що дуже любимо Єгову, віддано підтримуємо його верховну владу і любимо своїх ближніх (Йова 1:9—11; 2:4, 5; Приповістей 27:11).
14. а) Чому корисно планувати своє служіння? б) Скільки часу присвячує служінню багато Свідків?
14 Добре планування допоможе нам зробити навіть більше. Сам Єгова має «усталений час» на виконання свого наміру (Вихід 9:5; Марка 1:15, НС). Якщо можливо, то було б добре призначати час, аби брати участь у служінні щотижня, один чи більше разів. Сотні тисяч Свідків Єгови по всьому світі служать допоміжними піонерами, проповідуючи людям добру новину в середньому дві години на день. Сотні тисяч інших служать сталими піонерами, проголошуючи звістку про Царство коло двох з половиною годин у день. А спеціальні піонери та місіонери проводять у служінні Царству ще більше часу. Ми також можемо шукати нагод, щоб неформально ділитися надією на Царство з кожним, хто слухатиме (Івана 4:7—15). Усі ми повинні прагнути брати повну участь у цій праці, наскільки дозволяють обставини, бо Ісус передрік: «Проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець» (Матвія 24:14; Ефесян 5:15—17).
15. Чому ви вважаєте, що порада з 1 Коринтян 15:58 своєчасна, коли говорити про наше служіння?
15 Свідки Єгови в усіх частинах світу, в різних країнах об’єднано беруть участь у цьому привілеї служіння. Вони застосовують до себе натхнену біблійну пораду: «Будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі» (1 Коринтян 15:58).
Повторення пройденого
• Що треба ставити на друге місце, якщо, згідно зі словами Ісуса, ‘шукати найперше царства’?
• Який погляд нам слід мати на забезпечення фізичних потреб як своїх, так і наших сімей? Яку допомогу надасть у цьому Бог?
• В яких галузях служіння Царству ми можемо брати участь?
[Ілюстрація на сторінці 107]
Сьогодні Свідки Єгови проповідують добру новину в кожному куточку землі, перш ніж прийде кінець.