Розділ 79
Народ буде знищений, але не весь
НЕВДОВЗІ після розмови Ісуса з юдеями, які зібралися біля дому фарисея, дехто з присутніх розповідає «йому про те, що сталося з галілеянами: як Пилат [римський намісник Понтій Пилат] змішав кров цих людей з кров’ю їхніх жертв». Мабуть, ці галілеяни були вбиті, коли тисячі юдеїв протестували проти того, що Пилат використав гроші з храмової скарбниці на будівництво акведука для постачання води в Єрусалим. Люди, які розповідають про це Ісусу, мабуть, натякають, що галілеяни загинули через власні грішні вчинки.
Однак Ісус відразу виправляє їх, кажучи: «Чи ви думаєте, що ті галілеяни так постраждали тому, що були більшими грішниками, ніж інші галілеяни? Кажу вам, анітрохи». Потім він використовує цей випадок, щоб застерегти юдеїв: «Якщо не покаєтеся, то всі ви теж будете вигублені».
Далі Ісус нагадує про іншу трагічну подію, яка сталася у цій місцевості і, можливо, також була пов’язана з будівництвом акведука. Він запитує: «А може, думаєте, що ті вісімнадцять, на котрих упала вежа в Сілоамі та вбила їх, були більшими винуватцями, ніж інші мешканці Єрусалима?» Ісус каже, що ці люди загинули не через те, що були погані. Зазвичай такі трагедії відбуваються, бо «з усіма в несподіваний час може статися непередбачений випадок». Однак Ісус знову перестерігає: «Та якщо ви не покаєтеся, то всі так само загинете».
Після цього Ісус наводить підхожий приклад: «У винограднику одного чоловіка росло фігове дерево. Якось він прийшов подивитися, чи на ньому є плоди, але нічого не знайшов. Тож він сказав виноградареві: “Ось уже три роки я приходжу до цього фігового дерева за плодами, але нічого не знаходжу. Зрубай його! Навіщо воно має даремно займати землю?” Виноградар же відповів: “Пане, залиш його ще на цей рік, а я обкопаю його та обкладу гноєм, якщо в майбутньому воно принесе плоди, то добре, а якщо ні, зрубаєш його”».
Більш як три роки Ісус намагався зрощувати віру в серцях юдеїв. Але плід його праці — лише кілька сотень учнів. Тепер, у четвертий рік свого служіння, він працює ще наполегливіше. Ісус так би мовити обкопує і обкладає гноєм юдейське фігове дерево, ревно проповідуючи і навчаючи в Юдеї та Переї. Але всі його зусилля даремні! Народ відмовляється покаятись, тому прирікає себе на знищення. Тільки невелика частина народу відгукується на проповідування Ісуса.
Невдовзі після цього Ісус навчає в суботу в одній синагозі. Там він бачить жінку, яку вже 18 років мучить демон, і вона ходить скорчена. Ісус співчутливо каже їй: «Жінко, ти звільнена від своєї немочі». Тоді він кладе на неї руки, і в ту ж мить вона випрямляється та починає прославляти Бога.
Проте начальник синагоги обурюється і говорить: «Маєте шість днів, щоб працювати, тоді й приходьте оздоровлюватись, тільки не в суботу». Начальник визнає, що Ісус має здатність зціляти, але засуджує людей за те, що вони приходять зцілятися в суботу.
«Лицеміри,— відповідає Ісус,— хіба не відв’язує кожен з вас у суботу свого бика чи осла і не виводить зі стійла, щоб напоїти його? Чи ж не треба було й цю Авраамову дочку, котру Сатана тримав у путах аж вісімнадцять років, звільнити в суботній день?»
Коли Ісус каже це, його противники ніяковіють. Але люди радіють всім його славним ділам. Після цього Ісус повторює два пророчих приклади про Боже Царство, які він розповідав приблизно рік тому, сидячи у човні на Галілейському морі. Луки 13:1—21; Екклезіяста 9:11, НС; Матвія 13:31—33.
▪ Про які трагічні випадки згадується в цьому розділі і чого навчає Ісус на основі цих випадків?
▪ Що символізує безплідне фігове дерево і спроби зробити його плідним?
▪ Як наглядач синагоги визнає те, що Ісус має здатність зціляти, і як Ісус викриває його лицемірство?