Чому з добрими людьми трапляються нещастя?

Оскільки Єговаa є Всемогутнім Богом і Творцем, багато людей вважає, що він відповідальний за всі події у світі, включаючи нещастя. Однак зверніть увагу, що Біблія говорить про правдивого Бога:

• «Господь справедливий на кожній дорозі Своїй» (Псалом 145:17).

• «Всі-бо дороги [Бога] справедливі,— Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедливий і праведний Він» (Повторення Закону 32:4).

• «Єгова дуже ніжний у виявах почуттів та милосердний» (Якова 5:11).

Бог не спричиняє горя і нещасть. Але чи він підштовхує людей до злих вчинків? Зовсім ні. У Святому Письмі сказано: «Під час випробування нехай ніхто не говорить: “Мене випробовує Бог”». Чому? «Тому що Бога неможливо випробовувати злом і він сам нікого не випробовує» (Якова 1:13). Отже, Бог не підштовхує жодної людини до поганих діл, щоб її випробувати, або перевірити. Він не спричиняє нещасть і не схиляє інших до зла. Тоді хто або що є причиною нещасть?

Ось що каже Біблія про одну з причин людських страждань: «Час і випадок панують над усіма» (Екклезіяста 9:11, переклад М. Москаленка). Чи зазна́є людина шкоди під час непередбачених подій або нещасних випадків, великою мірою залежить від того, де вона буде в той момент. Майже 2000 років тому Ісус Христос розповів про нещасний випадок, коли впала вежа і загинуло 18 чоловік (Луки 13:1—5). Ці люди постраждали не тому, що вели поганий спосіб життя, а тому, що перебували біля вежі, коли вона впала. Розгляньмо ще один приклад. У січні 2010 року спустошливий землетрус вразив Гаїті, внаслідок чого, за повідомленням тамтешнього уряду, загинуло понад 300 000 осіб. Стихійне лихо не обирало своїх жертв — гинули всі підряд. Хвороби також можуть завдати удару будь-кому і в будь-який час.

У зв’язку з цим дехто запитує: «Чому ж Бог не відвернув цих катастроф? Невже він не міг захистити добрих людей?» Якби Бог так робив, то це означало б, що він знає наперед про всі нещастя, які мають статися. Звичайно, Бог здатний передбачати майбутнє, проте нам слід з’ясувати, чи він завжди послуговується цією здатністю (Ісаї 42:9).

У Святому Письмі сказано: «Бог... на небі,— усе, що хотів, учинив» (Псалом 115:3). Єгова робить не те, що спроможний робити, а те, що вважає за необхідне. Зокрема він сам вирішує, які події необхідно передбачити. Наприклад, коли стародавні міста Содом і Гоморра наповнилися злом, Бог промовив до патріарха Авраама: «Зійду і подивлюся, чи дійсно вони чинять так, яке волання проти них, що доходить до Мене, чи ні; дізнаюся» (Буття 18:20, 21, переклад Філарета). Деякий час Єгова не хотів дізнаватися, наскільки злою була поведінка мешканців тих міст. Тож, Єгова інколи вирішує не знати всього заздалегідь (Буття 22:12). Але це не означає, що він недосконалий чи має якісь обмеження. Оскільки «діло Його досконале», Бог використовує свою здатність передбачати майбутнє виважено, відповідно до свого наміру, і ніколи не змушує людей поводитись певним чиномb (Повторення Закону 32:4). Який можна зробити висновок? Бог використовує свою здатність передбачати майбутнє вибірково і тоді, коли вважає за потрібне.

Частина вини за зло, що панує у світі, лежить на людях. Зверніть увагу, як Біблія описує те, які кроки передують злим вчинкам: «Кожен випробовується, коли його захоплює та зваблює власне прагнення. Відтак прагнення, ставши здатним родити, породжує гріх, а вчинений гріх несе смерть» (Якова 1:14, 15). Коли люди керуються неналежними прагненнями або піддаються хтивим бажанням, то неминуче пожинають погані наслідки (Римлян 7:21—23). Як показує історія, злі люди коїли жахливі злочини і спричиняли невимовні страждання. Крім того, зло продовжує існувати, тому що злі особи впливають на інших і штовхають їх на хибний шлях (Приповістей 1:10—16).

Чи повинен Бог втручатися в діла людей і перешкоджати їм чинити зло? Поміркуймо, якими нас створив Бог. У Святому Письмі говориться, що Бог створив людей за своїм образом, тобто за своєю подобою. Отже, ми здатні віддзеркалювати його риси (Буття 1:26). Ми наділені свободою волі та можемо вирішувати, чи любити Бога, чи бути йому відданими і робити правильне в його очах (Повторення Закону 30:19, 20). Якби Бог змушував нас обирати певний життєвий шлях, то звів би нанівець дар свободи волі. У такому разі він опустив би людей до рівня роботів, які діють згідно із заданою їм програмою! Те саме можна сказати, якщо кісмет, тобто доля, керує всім, що ми робимо і що з нами стається. Наскільки ж потішає, що Бог ставиться до нас з повагою і дозволяє нам обирати життєвий шлях! Однак це не означає, що людство вічно зазнаватиме страждань, причиною яких є людські помилки і погані рішення.

Якби ви поставили питання з обкладинки цього журналу людині, яка сповідує індуїзм чи буддизм, то, ймовірно, почули б таку відповідь: «З добрими людьми трапляються нещастя, бо діє закон карми. Люди пожинають те, що посіяли в попередніх життях»c.

Щоб проаналізувати вчення про карму, варто розглянути, що Біблія говорить про смерть. В Едемському саду, де взяв початок людський рід, Творець сказав першому чоловікові Адаму: «Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла — не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш» (Буття 2:16, 17). Адам міг жити вічно, якби послухався Бога і не згрішив. Смерть стала покаранням за порушення Божого наказу. Пізніше, коли у першої людської пари почали народжуватися діти, «смерть поширилась на всіх людей» (Римлян 5:12). Тому можна сказати, що «плата за гріх — смерть» (Римлян 6:23). Також Біблія пояснює: «Той, хто помер, звільнився від гріха» (Римлян 6:7). Іншими словами, після смерті люди перестають платити за свої гріхи.

Сьогодні мільйони людей вважають причиною страждань карму. Віруючі зазвичай покірно приймають страждання, яких зазнають вони та інші люди. Проте слід визнати, що це вірування не дає жодної надії на життя без страждань. За законом карми, людина може звільнитися з циклу перероджень лише тоді, коли буде дотримуватися загальноприйнятих норм моралі і здобуде особливі знання. Звичайно, такі погляди сильно відрізняються від того, чого вчить Бібліяd.

Головна причина зла пов’язана не з людьми. Сатана Диявол, який спочатку був вірним ангелом Бога, «в правді не встояв» і приніс гріх у світ (Івана 8:44). В Едемському саду він підбурив першу людську пару до бунтарства проти Бога (Буття 3:1—5). Ісус Христос назвав його «Злим» і «правителем цього світу» (Матвія 6:13; Івана 14:30). Переважна більшість людей іде за Сатаною, який підштовхує їх порушувати праведні закони Єгови (1 Івана 2:15, 16). «Весь світ лежить у владі Злого»,— говориться в 1 Івана 5:19. Також існують інші духовні створіння, котрі стали злими і приєдналися до Сатани. Біблія каже, що Сатана і його демони «вводять в оману всю населену землю» і спричиняють «горе землі» (Об’явлення 12:9, 12). Отже, головним винуватцем усього зла є Сатана Диявол.

Тож очевидно, що Бог не винний у нещастях, які трапляються з людьми, він не спричиняє страждань. Більше того, він пообіцяв, що покінчить зі злом. Про це піде мова в наступній статті.