Луки 15:4

Загублене, але цінне

8. а) Як пастух і жінка реагували на втрату? б) Що реакція цих осіб говорить про їхнє ставлення до загубленого?

⁸ В обидвох притчах щось було загублене, але звернімо увагу на реакцію власників. Пастух не сказав: «Що мені одна вівця, коли я маю 99 інших? Обійдусь і без неї».

Турбота пастуха і жінки частково відображає почуття Єгови та його небесних створінь. Так само, як втрачене залишилося цінним в очах пастуха і жінки, подібно і ті, що відходять і втрачають зв’язок з Божим народом, залишаються цінними в очах Єгови (Єремії 31:3). Такі особи можуть бути духовно слабкими, однак вони не обов’язково є бунтівниками. Незважаючи на такий слабкий стан, можливо, вони далі деякою мірою дотримуються вимог Єгови (Псалом 119:176; Дії 15:29). Тому, як і в минулому, Єгова не поспішає ‘відкинути їх від Свого лиця’ (2 Царів 13:23).

10, 11. а) Як нам ставитися до тих, хто відійшов від збору? б) Як, згідно з Ісусовими двома притчами, ми можемо турбуватися про таких осіб?

¹⁰ Подібно до Єгови та Ісуса, ми також глибоко турбуємося про тих, хто ослаб і не ходить на християнські зібрання (Єзекіїля 34:16; Луки 19:10). Ми не вважаємо духовно слабку особу пропащою, а розглядаємо її як загублену вівцю. Ми не думаємо собі: «Навіщо турбуватися про слабкого? Збір дуже добре почувається і без нього». Натомість до тих, хто відійшов, але хоче повернутися, ми ставимось так, як Єгова,— вважаємо їх цінними.

Виявляймо ініціативу

12. Що ми дізнаємося про склад розуму пастуха зі слів «піде шукати загинулої»?

¹² У першій з тих двох притч Ісус каже, що пастух «піде шукати загинулої». Пастух виявляє ініціативу і докладає свідомих зусиль, щоб знайти загублену вівцю. Труднощі, небезпеки і відстань не стримують його. Навпаки, той пастух не зупиниться, «аж поки не знайде її» (Луки 15:4).

13. Як вірні чоловіки давнини відгукувалися на потреби слабких і як ми можемо наслідувати такі біблійні приклади?

¹³ Щоб допомогти особі, якій необхідне підбадьорення, потрібно, щоб хтось сильніший виявив ініціативу. Це розуміли вірні чоловіки давнини. Наприклад, коли Йонатан, син царя Саула, помітив, що його близький друг Давид потребував підбадьорення, Йонатан «встав... і пішов до Давида до Хорешу, і зміцнив його на дусі в Бозі» (1 Самуїла 23:15, 16). Через кілька століть, коли намісник Неемія побачив, що дехто з його юдейських братів ослаб, він теж «встав» і заохотив їх ‘згадати Господа’ (Неемії 4:8). Нам сьогодні також потрібно «встати» — виявити ініціативу,— щоб зміцнити слабих. Але хто у зборі має робити це?

14. Хто у християнському зборі має допомагати слабким?

¹⁴ Заклик підкріпляти слабих особливо стосується християнських старійшин: «Зміцніть руки охлялі, і підкріпіть спотикливі коліна! Скажіть тим, що вони боязливого серця: «Будьте міцні, не лякайтесь!» (Ісаї 35:3, 4; 1 Петра 5:1, 2). Однак зверніть увагу, що Павлова порада: «Потішайте малодушних, підтримуйте слабих» — стосувалася не тільки старійшин. Фактично Павло звертався до цілої «Церкви Солунської» (1 Солунян 1:1; 5:14). Отже, допомагати слабим — це завдання всіх християн. Подібно до пастуха у притчі, кожен християнин повинен відчувати спонуку «шукати загинулої». Звичайно, це найліпше робити у співпраці зі старійшинами. Чи ти можеш якось допомагати слабким особам у своєму зборі?