Розділ 96
Ісус і багатий молодий начальник
КОЛИ Ісус подорожує до Єрусалима через Перею, до нього підбігає один молодий чоловік і падає перед ним на коліна. Цього чоловіка називають «начальником», можливо, тому, що він займає видатне становище у місцевій синагозі або ж навіть є членом Синедріону. Крім того, він дуже багатий. Чоловік запитує:
— Учителю Добрий, що мені робити, аби успадкувати вічне життя?
— Чому називаєш мене добрим? Ніхто не добрий, окрім одного — Бога,— відповідає Ісус. Очевидно, молодий чоловік вживає слово «добрий» як титул, тому Ісус дає йому зрозуміти, що такий титул належить лише Богу.
— Проте якщо ти бажаєш отримати життя, завжди виконуй заповіді,— продовжує Ісус.
— Які? — питає чоловік.
У відповідь Ісус цитує п’ять з Десяти заповідей: «Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не давай лжесвідчення, шануй батька та матір». Потім він згадує ще важливішу заповідь: «Люби свого ближнього, як самого себе».
«Всього цього я дотримуюся ще з юності,— щиро відповідає чоловік.— Чого ще бракує мені?»
Почувши таке наполегливе і щире питання, Ісус проймається до чоловіка любов’ю. Але Ісус помічає, що чоловік надмірно прив’язаний до матеріальних речей, і тому говорить, що́ той повинен зробити: «Одного тобі бракує: йди, продай усе, що маєш, і роздай бідним. Так ти збереш собі скарб у небі. А тоді приходь та будь моїм учнем».
Ісус, мабуть з жалем, спостерігає, як цей чоловік підводиться і йде від нього засмучений. Багатство засліплює його, і він не бачить цінності справжнього скарбу. «Як тяжко тим, що мають гроші, ввійти в Боже царство!» — з сумом говорить Ісус.
Ісусові слова дивують учнів. Проте вони ще більше дивуються, коли Ісус робить таке узагальнення: «Легше навіть верблюдові пролізти крізь вушко швейної голки, ніж багатому ввійти в Боже царство».
«Чи може тоді взагалі хтось спастися?» — запитують учні.
Пильно подивившись на них, Ісус відповідає: «Неможливе це для людей, але не для Бога, бо для Бога можливе все».
Петро вказує на те, що вони, на відміну від багатого молодого начальника, зробили зовсім інший вибір. Він каже: «А от ми... Ми полишили все і пішли за тобою,— і запитує: — Що ж нам за це буде?»
Ісус обіцяє: «Під час відтворення, коли Син людський сяде на свій славетний престол, ви, що пішли вслід за мною, також сядете на дванадцятьох престолах і будете судити дванадцять племен Ізраїля». Ісус показує, що на землі настане відтворення таких умов, які були в Едемському саду. А Петро та інші учні отримають нагороду — будуть правити разом з Христом над всесвітнім Раєм. Безперечно, заради такої нагороди варто піти на будь-які жертви!
Але, як показує Ісус, його учні вже тепер отримують нагороду: «Немає нікого, хто заради мене й доброї новини покинув би дім, братів, сестер, матір, батька, дітей чи поля і не отримав би у цей час, коли зноситиме переслідування, у сто разів більше домів, братів, сестер, матерів, дітей і полів, а в прийдешній системі — вічне життя».
Ісус обіцяє, що, хоч би куди пішли його учні, вони всюди зустрінуть співхристиян, взаємини з якими ближчі і цінніші, ніж взаємини з родичами. Проте багатий молодий начальник, очевидно, втрачає цю нагороду, а також нагороду вічного життя в Божому небесному Царстві.
Далі Ісус каже: «Однак багато перших стануть останніми, а останні — першими». Що він має на увазі?
Він має на увазі, що чимало тих, які «першими» користуються різними благами в релігійній сфері (наприклад цей багатий молодий начальник), не ввійдуть в Царство. Вони стануть «останніми». Але смиренні учні Ісуса, а також багато інших людей, на яких самовдоволені фарисеї дивляться як на «останніх» — як на ‛ам га’аʹрец, людей землі,— стануть «першими». Вони стануть «першими», коли удостояться честі бути співправителями Христа у Царстві. Марка 10:17—31; Матвія 19:16—30; Луки 18:18—30.
▪ Чому, можливо, багатого молодого чоловіка називають начальником?
▪ Чому Ісус не хоче, щоб його називали добрим?
▪ Як приклад молодого начальника показує, яку небезпеку може становити багатство?
▪ Яку нагороду, згідно з обіцянкою Ісуса, отримають його послідовники тепер і в майбутньому?
▪ Як перші стануть останніми, а останні — першими?