Розділ 98

Суперечка між учнями незадовго до Ісусової смерті

ІСУС і його учні перебувають біля Йордану. Вони переправляються через річку, щоб потрапити з Переї в Юдею. Багато інших людей іде разом з ними на Пасху 33 року н. е., до якої залишився лише тиждень.

Ісус іде попереду учнів, і вони дивуються його рішучості та сміливості. Можливо, ви пам’ятаєте, що кілька тижнів тому, коли помер Лазар і Ісус збирався йти з Переї в Юдею, Хома заохочував інших: «Ходімо і ми, щоб померти разом з ним». Пригадайте також, що після того, як Ісус воскресив Лазаря, члени Синедріону склали план вбивства Ісуса. Тож не дивно, що, повертаючись в Юдею, учні охоплені страхом.

Щоб підготувати 12 апостолів до того, що їх чекає, Ісус відводить їх на бік і говорить: «Ось ми йдемо до Єрусалима, і Син людський буде відданий старшим священикам та книжникам. Вони засудять його на смерть і віддадуть людям з інших народів, і будуть з нього насміхатися, плювати на нього, бичуватимуть його, а потім вб’ють, але через три дні він воскресне».

Вже втретє за останні місяці Ісус говорить учням про свою смерть і воскресіння. Вони слухають його, але не розуміють, можливо, тому, що вірять у відновлення царства Ізраїлю на землі і сподіваються отримати разом з Христом славу та честь у земному царстві.

Серед тих, хто йде на Пасху, є Саломія, мати апостолів Якова та Івана. Ісус назвав їх «синами грому», мабуть, за їхній запальний характер. Ці два учні вже довший час виношують честолюбну думку отримати в Царстві Христа видатне становище, і вони розповіли про це своїй матері. Тож вона підходить до Ісуса, вклоняється йому і говорить, що має до нього прохання.

— Чого ти хочеш? — запитує Ісус.

— Замов слово, щоб обидва ці мої сини сиділи у твоєму царстві — один праворуч від тебе, а другий ліворуч,— відповідає вона.

Ісус розуміє, від кого походить це прохання, тому говорить до Якова та Івана:

— Ви не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я питиму?

— Можемо,— твердять вони. Хоча Ісус щойно говорив їм, що він повинен знести жахливе переслідування і що його стратять, однак вони, мабуть, не розуміють, що саме це і є «чашею», яку він збирається пити.

Проте Ісус говорить їм: «Ви справді будете пити чашу мою, але хто сидітиме праворуч чи ліворуч — це залежить не від мене. Таку можливість отримують ті, для кого це приготував мій Батько».

Коли інші десять апостолів дізнаються, про що просили Яків та Іван, вони обурюються на них. Можливо, Яків та Іван вже показали себе у попередніх суперечках між апостолами про те, хто з них більший. Їхнє прохання виявляє, що вони не застосували порад, які дав їм Ісус. На жаль, вони і далі сильно прагнуть видатного становища.

Тому Ісус кличе до себе 12 учнів, щоб обговорити цю суперечку і покласти край ворожості, яка виникла. З любов’ю він радить їм: «Ви знаєте, що правителі народів панують над людьми і видатні особи володарюють над ними. Проте серед вас так не має бути, а, навпаки, хто хоче бути поміж вами великим, повинен стати слугою. І хто з-поміж вас хоче бути першим, повинен стати рабом».

Ісус подав учням приклад для наслідування, і він їм це пояснює: «Подібно й Син людський прийшов не для того, щоб йому служили, а щоб послужити і дати душу свою як викуп за багатьох». Ісус не лише служить іншим, він готовий навіть померти за людство! Учні повинні розвивати таке ж мислення, як у Христа: бути готовими служити іншим, а не чекати, що їх будуть обслуговувати, і бути меншими, а не намагатись зайняти видатне становище. Матвія 20:17—28; Марка 3:17; 9:33—37; 10:32—45; Луки 18:31—34; Івана 11:16.

▪ Чому учнів охоплює страх?

▪ Як Ісус готує учнів до того, що їх чекає?

▪ З яким проханням звертаються до Ісуса і як це впливає на інших апостолів?

▪ Як Ісус залагоджує проблему, яка виникла між апостолами?