Віра в біблійні пророцтва рятує життя

ІСУС останній раз виходить з Єрусалимського храму. У цей час його учень вигукує: «Учителю, поглянь! Яке каміння і які будівлі!» Храм є гордістю і славою єврейського народу. Але Ісус каже: «Бачиш ці великі будівлі? Не залишиться тут навіть каменя на камені — усе буде зруйновано» (Марка 13:1, 2).

У це важко повірити! Адже деякі камені храму дуже великі. Крім того, Ісусові слова про храм вказують на знищення Єрусалима і, мабуть, цілого єврейського народу, для якого храм є центром поклоніння. Тому учні Ісуса запитують його: «Скажи нам, коли це станеться і за якою ознакою можна буде побачити, що кінець усього цього вже близько?» (Марка 13:3, 4).

«Це ще не кінець»,— попереджає Ісус. Спочатку учні почують про війни, землетруси, голод та епідемії, які будуть в одному місці за іншим. Пізніше через трагічні події з єврейським народом трапиться неймовірно жахливе нещастя — «велике лихо». Проте Бог втрутиться, щоб зберегти «вибранців», тобто вірних християн. Яким чином? (Марка 13:7; Матвія 24:7, 21, 22; Луки 21:10, 11).

Повстання проти Риму

Минає 28 років, а християни в Єрусалимі й далі чекають кінця. Римська імперія потерпає від воєн, землетрусів, голоду та епідемій. (Дивіться інформацію в рамці на сторінці 9). Юдея стає осередком громадянських та етнічних конфліктів. Відносний спокій панує лише всередині оточеного мурами Єрусалима. Люди, як завжди, їдять, працюють, одружуються і народжують дітей. Величний храм вселяє євреям почуття стабільності та захищеності.

Близько 61 року н. е. християни в Єрусалимі отримують листа від апостола Павла. Він хвалить їх за витривалість, але занепокоєний тим, що дехто в зборі, схоже, втратив відчуття невідкладності. Багато християн духовно занепадають або їм не вистачає християнської зрілості (Євреїв 2:1; 5:11, 12). Павло настійно радить: «Не відкидайте своєї свободи мови... Бо ще «зовсім трохи» — і «той, хто надходить, прийде і не забариться». «А мій праведний житиме завдяки своїй вірі», та «якщо він відступить від мене, то буде не до вподоби душі моїй» (Євреїв 10:35—38). Яка ж своєчасна порада! Але чи християни виявлять віру і будуть пильнувати за виконанням Ісусового пророцтва? Чи загибель Єрусалима справді неминуча?

Протягом наступних п’яти років обставини в Єрусалимі постійно погіршуються. Зрештою в 66 році корумпований римський намісник Флор забирає зі священної скарбниці храму 17 талантів «вчасно не виплаченого мита». Розлючені євреї піднімають бунт. Єврейські бунтівники, зелоти, натовпами стікаються до Єрусалима і вбивають там римських воїнів. Потім вони проголошують Юдею незалежною від Риму державою. Між Римом та Юдеєю починається війна.

Три місяці римський намісник Сирії, Цестій Галл, просувається з тридцятитисячним військом на південь, щоб придушити повстання євреїв. Його військо прибуває до Єрусалима під час свята Кучок і швидко проникає в околиці міста. Зелоти, яких менше, шукають захисту всередині непорушного храму. Невдовзі римські воїни починають підкоп храмових стін. Євреї обурені — воїни-язичники опоганюють їхню найбільшу святиню! Проте єрусалимські християни пригадують Ісусові слова: «Коли побачите, що мерзота... стоїть на святому місці... то нехай ті, що в Юдеї, втікають у гори» (Матвія 24:15, 16). Чи вони виявлять віру в Ісусове пророцтво і почнуть відповідно діяти? Як стане зрозуміло пізніше, від цього залежить їхнє життя. Але чи вдасться їм втекти?

Несподівано і без очевидних причин Цестій Галл відводить свої війська і відступає до моря. Зелоти женуться за ними. Дивно, але лихо на короткий час оминає місто. Християни, виявляючи віру в Ісусове пророцтво, втікають з Єрусалима до Пелли, міста, що лежить далеко в горах по той бік Йордану. Їхня втеча своєчасна. Зелоти невдовзі повертаються в Єрусалим і змушують мешканців, які залишилися в місті, приєднатися до їхнього повстанняa. А тим часом християни, перебуваючи безпечно в Пеллі, чекають подальшого розвитку подій.

Настає анархія

Через декілька місяців новосформовані римські війська знову йдуть на місто. У 67 році полководець Веспасіан і його син Тит мобілізують численне військо — 60 000 воїнів. Наступні два роки ця нищівна армія просувається до Єрусалима, придушуючи будь-який опір на своєму шляху. У той самий час в Єрусалимі ворожі угруповання євреїв ведуть між собою жорстоку боротьбу. Зернові запаси міста знищено, околицю поблизу храму спустошено і понад 20 000 євреїв убито. Веспасіан не спішить входити до Єрусалима. Він заявляє: «Бог діє як римський полководець і діє краще, ніж я — наші вороги самі себе вигублюють».

Коли римський імператор Нерон помирає, Веспасіан вирушає до Риму, щоб домогтися влади, і доручає Титу завершити похід проти євреїв. У 70 році перед святом Пасхи Тит підходить до Єрусалима. Мешканці столиці й ті, хто прийшов у місто на свято, потрапляють у пастку. Військо Тита вирубує в Юдеї дерева, для того щоб спорудити навколо Єрусалима семикілометрову стіну з частоколу. Саме це і передрікав Ісус: «Вороги зведуть навколо тебе укріплення із частоколу, оточать та стиснуть тебе звідусіль» (Луки 19:43).

Згодом у місті починається голод. Озброєні натовпи грабують доми тих, хто вже помер чи помирає. Принаймні одна мати в розпачі вбиває і їсть власне немовля. Так виконується передречення: «Будеш ти їсти плід утроби своєї, тіло синів своїх та дочок своїх... через недостаток усього в облозі та в утиску, яким буде гнобити тебе твій ворог» (Повторення Закону 28:53—57).

Зрештою після облоги, яка триває п’ять місяців, Єрусалим впав. Місто і його величний храм сплюндровані, спалені, і не залишається каменя на камені (Даниїла 9:26). Гине близько 1 100 000 осіб, а позосталих 97 000 продають у рабствоb (Повторення Закону 28:68). Юдея, по суті, стає обезлюднілою. Справді, це небачене горе всього народу, перелом у політичному, релігійному і культурному житті євреївc.

А тим часом християни в Пеллі від усього серця дякують Богу за спасіння. Їхня віра в біблійні пророцтва врятувала їм життя.

Роздумуючи про ці події, кожному з нас варто запитати себе: «Чи я маю таку віру, яка врятує мене під час прийдешнього великого лиха? Чи я належу до «тих, хто вірить, щоб зберегти душу живою»? (Євреїв 10:39; Об’явлення 7:14).

[Примітки]

[Таблиця на сторінці 9]

Сповнення ознаки в I столітті

ВІЙНИ:

Галлія (39—40 роки н. е.)

Північна Африка (41 рік н. е.)

Британія (43, 60 рік н. е.)

Вірменія (58—62 роки н. е.)

Громадянські та етнічні конфлікти в Юдеї (50—66 роки н. е.)

ЗЕМЛЕТРУСИ:

Рим (54 рік н. е.)

Помпеї (62 рік н. е.)

Мала Азія (53, 62 рік н. е.)

Крит (62 рік н. е.)

ГОЛОД:

Рим, Греція, Єгипет (бл. 42 року н. е.)

Юдея (бл. 46 року н. е.)

ЕПІДЕМІЇ:

Вавилонія (40 рік н. е.)

Рим (60, 65 рік н. е.)

ФАЛЬШИВІ ПРОРОКИ:

Юдея (бл. 56 року н. е.)

[Карта/Ілюстрація на сторінці 10]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Похід римлян на Палестину в 67—70 роках н. е.

Птолемаїда

Галілейське море

Пелла

ПЕРЕЯ

САМАРІЯ

Єрусалим

Солоне море

ЮДЕЯ

Кесарія

[Відомості про джерело]

Лише карта: Based on maps copyrighted by Pictorial Archive (Near Eastern History) Est. and Survey of Israel

[Ілюстрація на сторінці 11]

«Наші вороги самі себе вигублюють» (Веспасіан).

[Ілюстрації на сторінці 11]

У 70 році н. е. римське військо зруйнувало Єрусалим.

[Відомості про ілюстрації, сторінка 11]

Рельєф: Soprintendenza Archeologica di Roma; Веспасіан: Bildarchiv Preussischer Kulturbesitz/Art Resource, NY