Чому так важливо «пильнувати»?

«ЗА ЯКОЮ ознакою можна буде побачити час твоєї присутності та закінчення цієї системи?» (Матв. 24:3). У відповідь на це запитання Ісус дав своїм учням чітку детальну ознаку, яку можна було побачити і легко розпізнати. Вона описана в 24-му розділі Матвія, 13-му розділі Марка і 21-му розділі Луки. Далі Ісус сказав: «Пильнуйте» (Матв. 24:42).

Чому важливо зважати на цю пораду, якщо ознака мала бути такою очевидною? Розгляньмо дві можливі причини. По-перше, через відволікання дехто міг би нехтувати ознакою, втрачаючи свою духовність і пильність. По-друге, християнин міг би розпізнавати особливості ознаки, але з огляду на свої обставини думати, що це не стосується його. Він може вважати, що «велике лихо», кульмінація Ісусового пророцтва, ще зовсім далеко і що немає потреби «пильнувати» (Матв. 24:21).

Вони «не звертали уваги»

Ісус нагадав своїм послідовникам про Ноєвих сучасників. Неможливо було не помітити, як Ной проповідував, будував величезний ковчег і яке насильство існувало в той час. Все ж більшість людей «не звертали уваги» на це (Матв. 24:37—39). Подібне ставлення до попереджень існує і сьогодні. Наприклад, знаки обмеження швидкості чітко зрозумілі для всіх, але багато хто нехтує ними. Владі нерідко доводиться встановлювати «лежачих поліцейських» на вулицях міста, щоб змусити водіїв зменшувати швидкість. Так само християнин може розпізнавати ознаку останніх днів, але не діяти відповідно. Аріелль, дівчина-підліток із західної Африки, потрапила в таку ситуацію.

Аріелль любила дивитись по телевізору жіночий гандбол. Коли в її школі організували гандбольну команду, вона захотіла грати в команді, але не подумала про небезпеки для її духовності. Дівчина записалася голкіпером. Що було далі? Аріелль розповідає: «Деякі дівчата з команди зустрічалися з хлопцями, котрі вживали наркотики і курили. Вони насміхалися, бо я відрізнялась від них. Та я думала, що справлюся з цим. Несподівано для мене гра почала руйнувати мою духовність. Гандбол оволодів моїм розумом і серцем. Під час християнських зібрань я часто подумки переносилася з Залу Царства на гандбольне поле. Моя християнська особистість теж постраждала. Любов до гри переросла в жадобу до перемоги. Дух суперництва спонукував мене наполегливо тренуватися. Напруження збільшувалось. Я навіть пожертвувала дружбою заради гандболу.

Апогей настав, коли в одній грі нашим суперникам присудили виконати штрафний удар. Я була настроєна не пропустити гола і навіть не усвідомила, як попросила в Єгови допомоги відбити удар. Цей випадок допоміг мені зрозуміти, наскільки сильно постраждала моя духовність. Як мені вдалося її відновити?

Колись я дивилася наш відеофільм “Молоді люди запитують. Який життєвий шлях обрати?”a і вирішила знову його подивитись, але на цей раз зі всією серйозністю. Адже я опинилася в такому ж скрутному становищі, як і Андре, молодий хлопець з фільму. Особливу увагу я звернула на те, що́ старійшина порадив зробити Андре — прочитати Филип’ян 3:8 та поміркувати над прочитаним. Я так зробила і залишила команду.

Як же це позитивно вплинуло на мене! Мій дух суперництва і напруга, яка через це з’являлася, зникли. Я почувалась щасливішою і зблизилася зі своїми християнськими друзями. Духовні справи ставали для мене змістовнішими. Я зосереджувалася на зібраннях, і вони знову приносили мені радість. До того ж поліпшилося моє служіння. Тепер я регулярно служу допоміжним піонером».

Якщо через відволікання ти не помічаєш ознаки, яку дав нам Ісус, зроби серйозні кроки, подібно до Аріелль. Приміром, користуйся «Індексом публікацій Товариства “Вартова башта”», який можна назвати картою до схованих скарбів. Ти знайдеш мудрі поради і розповіді одновірців про те, як вони борються зі спокусами. Крім того, повною мірою черпай пожиток з християнських зібрань, добре готуючись до них і роблячи нотатки. Дехто вважає, що корисно сидіти в передніх рядах залу. Коли проходить обговорення з аудиторією, намагайся дати коментар напочатку. Також будь духовно пильним, порівнюючи поточні події з особливостями знаку та іншими ознаками «останніх днів» (2 Тим. 3:1—5; 2 Пет. 3:3, 4; Об’яв. 6:1—8).

«Будьте готові»

Ознаку останніх днів видно повсюди, по суті, «по цілій населеній землі» (Матв. 24:7, 14). Мільйони живуть у територіях, які потерпають від епідемій, голоду, землетрусів та інших передречених лих. На противагу цьому, чимало людей мають відносний мир та спокій. Якщо ти ніколи особисто не стикався з якимись особливостями ознаки, було б немудро думати, що велике лихо все ще далеко.

Звернімо увагу, приміром, на те, що́ Ісус передрік про «епідемії та голод» (Луки 21:11). По-перше, він не говорив, що ці лиха відбуватимуться в усіх куточках землі одночасно або виявлятимуться однаковою мірою. Натомість Ісус сказав, що вони траплятимуться «в одному місці за іншим». Тому ми не можемо сподіватися, що ці події відбуватимуться всюди в той самий час. По-друге, невдовзі після того, як Ісус згадав про голод, він промовив: «Зважайте на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися переїданням»,— і так показав, що деяким його послідовникам потрібно буде пильнувати, щоб не переїдати (Луки 21:34). Отже, всі християни не повинні очікувати, що відчують кожну особливість ознаки. А втім, Ісус промовив: «Коли побачите, що все це відбувається, знайте: царство Боже близько» (Луки 21:31). Сучасні засоби зв’язку дозволяють нам побачити всі особливості ознаки, незалежно від того, що ми переживаємо у своїй місцевості.

Також пам’ятаймо, що Єгова вже визначив «день» і «годину», коли має початися велике лихо (Матв. 24:36). Хід подій на землі не змінить цієї дати.

Ісус заохочував усіх християн: «Будьте готові» (Матв. 24:44). Ми повинні завжди бути готовими. Звісно, ми не можемо цілими днями займатися теократичними справами. Крім того, ніхто з нас не знає, що робитиме в той момент, коли прийде велике лихо. Дехто може працювати на полі чи поратися коло худоби (Матв. 24:40, 41). Тож як нам бути готовими?

Еммануель, Вікторін та їхні шестеро доньок живуть у тій частині Африки, де не дуже відчувається тиск усіх тих подій, які утворюють ознаку. Тому вони вирішили щодня присвячувати час для обговорення духовних тем, щоб бути готовими. Еммануель розповідає: «Нелегко знайти час, який був би зручний для всіх. Зрештою ми вирішили проводити такі обговорення зранку, між шостою і пів на сьому. Розглянувши денний вірш, ми готуємо кілька абзаців з публікації, яку за графіком вивчаємо на щотижневих зібраннях». Чи це допомагає їм пильнувати? Так! Еммануель є координатором ради старійшин у зборі. Вікторін часто служить допоміжною піонеркою і допомагає багатьом людям прийняти правду. Їхні доньки роблять чудовий духовний поступ.

Ісус закликає нас: «Будьте насторожі, пильнуйте» (Марка 13:33). Не дозвольмо, щоб через відволікання послабилась наша духовна пильність. Зважаймо на хороші поради в наших публікаціях та на зібраннях збору, як це робила Аріелль. Подібно до сім’ї Еммануеля, намагаймося кожного дня щось робити, щоб бути готовими і «пильнувати».

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 4]

Щоденне обговорення духовних тем допомагає Еммануелю та його сім’ї «бути готовими»