Розділ 3

Як отримати від батьків більше свободи?

ТИ КАЖЕШ, що вже дорослий і у вихідні можеш повертатися додому пізніше. А вони кажуть, що ти мусиш приходити додому вчасно. Ти кажеш, що хочеш піти на фільм, про який всі тільки й говорять. А вони тобі забороняють. Ти кажеш, що познайомився з класними хлопцями, з котрими збираєшся кудись піти. А вони кажуть, що спочатку хочуть самі познайомитися з твоїми друзями.

Підлітку може здаватися, що батьки повністю контролюють його життя. Кожен раз, коли він говорить: «Я хочу», вони неодмінно відповідають: «Ні, не можна». Складається враження, що «усевидющі очі» батьків слідкують за кожним його кроком. П’ятнадцятирічна Зоряна каже: «Мій тато завжди хоче знати, куди я йду і коли повернуся. Більшість батьків чинить так само. Але чи їм потрібно все знати? Вони повинні дати мені більше свободи».

Крім того, молоді люди жаліються, що батьки не поважають їх. Жодної довіри — коли щось не так, навіть не вислухавши, звинувачують. Жодної самостійності — самі тільки правила.

«З великою журбою»

Чи батьки іноді поводяться з тобою як з маленькою дитиною? Коли так, то пригадай, що недавно ти справді був дитиною. Батькам не так легко забути образ безпорадного немовляти. Вони все ще пам’ятають твої дитячі помилки і тому, хочеш ти цього чи ні, намагаються постійно тебе оберігати.

Таке бажання — оберігати тебе — надзвичайно сильне. Тато з мамою не тільки дбають, аби ти мав дах над головою, одяг та вдосталь їжі, але й ламають голову над тим, як тебе виховати і захистити від зла. Їм не байдуже, що з тобою станеться. Адже за твоє виховання вони відповідають перед Богом (Ефесян 6:4). І коли щось, на їхню думку, загрожує твоєму добробуту, вони починають хвилюватися.

Подумай про батьків Ісуса Христа. Йосип і Марія поверталися з Єрусалима додому і не помітили, що Ісус залишився в місті. Побачивши, що їхнього сина ніде немає, вони збилися з ніг, шукаючи його! А коли зрештою «знайшли Його в храмі», мати Ісуса вигукнула: «Дитино, що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і я з великою журбою шукали Тебе» (Луки 2:41—48, Дерк.). Якщо Ісус — досконала дитина — завдав своїм батькам таких турбот, то уяви собі, скільки клопотів мають через тебе твої батьки!

Розглянь, приміром, нескінченні суперечки про те, коли ти мусиш повертатися додому. Припустімо, що ти не бачиш підстав для подібних обмежень. Але чи ти колись намагався подивитися на справу очима батьків? Це спробували зробити школярі, які написали «Книжку дітей про батьків» (англ.). Вони склали список «фантазій, які зароджуються в головах батьків, коли їхні діти не повертаються вчасно додому». До того списку входило таке:«вживають наркотики; потрапили в автокатастрофу; вештаються у парку; дивляться порнофільми; торгують наркотиками; ганьблять сім’ю; їх забрали в міліцію; зґвалтували або побили; посадили у в’язницю».

Не всі батьки приходять до таких на перший погляд надуманих висновків. Але хіба багато молодих людей не займаються саме такими речами? Тож чи варто обурюватися, коли тебе попереджають, що пізні прогулянки і спілкування із сумнівною компанією можуть погано для тебе закінчитися? Адже навіть батьки Ісуса хотіли знати, де він був!

Чому вони трусяться наді мною

За словами деяких молодих людей, батьки так сильно за них хвилюються, що це схоже на манію! Але пам’ятай, що батьки вклали у твоє виховання багато часу й любові. Можливо, їх турбує навіть думка про те, що ти виростеш і колись залишиш дім. Одна мати написала: «Моїй єдиній дитині, моєму сину, вже дев’ятнадцять років, а я досі не можу змиритися з думкою, що він колись піде з дому».

Тому деякі батьки трусяться над своїми дітьми і оточують їх надмірною турботою. Але з твого боку було б великою помилкою занадто гостро реагувати на це. Одна молода жінка згадує: «Поки мені не виповнилося 18 років, ми з мамою мали дуже близькі стосунки... [Проте] коли я подорослішала, у нас з’явилися проблеми. Я хотіла бути до певної міри незалежною, але мама сприймала це як загрозу нашим взаєминам. Вона намагалася втримати мене біля себе, а це ще більше відштовхувало мене від неї».

У відносній незалежності немає нічого поганого, однак не здобувай її ціною сімейних уз. Як можна досягти того, щоб батьки почали ставитися до тебе, як до дорослого, і щоб ваші стосунки ґрунтувалися на взаєморозумінні, терпимості та повазі? Важливо пам’ятати, що повага породжує повагу. Апостол Павло якось сказав: «Ми мали тілесних батьків наших, які карали нас, і ми поважали їх» (Євреїв 12:9, Дерк.). Батьки тих перших християн не були непомильними. Павло продовжує (вірш 10): «Карали нас, як знали».

Інколи ті люди помилялися у своїх судженнях. А втім, діти ставилися до них з повагою. Твої батьки заслуговують такого ж ставлення. І якщо вони трусяться над тобою, не варто обурюватися. Поважай їх, якщо хочеш, щоб вони поважали тебе.

Непорозуміння

Чи доводилося тобі через обставини, які від тебе не залежали, повертатися додому дуже пізно? Чи батьки надто гостро зреагували на це? Такі непорозуміння — ще одна можливість заслужити їхню повагу. Згадай, як поводився юний Ісус, коли засмучені батьки врешті-решт знайшли його в храмі, де він, нічого не підозрюючи, обговорював з учителями Боже Слово. Чи Ісус почав сперечатися з батькам, кричати, лити сльози або дорікати їм, що вони засумнівалися в його добрих намірах? Зверни увагу, як спокійно він відповів: «Чому ви шукали Мене? Чи ви не знали, що Я мушу бути у домі Батька Мого?» (Луки 2:49, СМ). Поза всяким сумнівом, батьки Ісуса були вражені зрілістю, яку він виявив. «Лагідна відповідь» не лише «гнів відвертає», а й допомагає заслужити повагу батьків (Приповістей 15:1).

Правила та вимоги

Те, як ти реагуєш на вимоги батьків, впливає на їхнє ставлення до тебе. Деякі підлітки дуються на батьків, обманюють їх, і навіть демонстративно не слухаються. Спробуй поводитися більш по-дорослому. Якщо ти хочеш, щоб тобі дозволили прийти додому трохи пізніше, не поводься, як дитина: не наполягай на своєму, не ний, що «всім можна, а мені — ні». Письменниця Андреа Іґен радить: «[Розкажи] їм якомога більше про те, що́ плануєш робити, аби вони добре зрозуміли ситуацію... Якщо ти скажеш їм де і з ким будеш та чому для тебе важливо лишитися там трохи довше... можливо, вони погодяться».

Якщо батьки хочуть познайомитися з твоїми друзями — а вони й повинні це робити — не починай скиглити, як дитина. У журналі «Сімнадцять» (англ.) дається порада: «Час від часу приводь своїх друзів додому, і тоді, коли скажеш, що йдеш в кіно з Біллом, батько не кричатиме з іншої кімнати: «Білл? Який такий Білл?»

«Додасться»

Джим не може без усмішки розповідати про свого молодшого брата Рона. «Я старший за нього лише на 11 місяців,— каже він,— але батьки ставилися до нас зовсім по-різному. Вони давали мені більше свободи. Я міг водити нашу машину. Якось вони навіть дозволили мені поїхати машиною з одним з молодших братів до Нью-Йорка».

«Однак з Роном було інакше,— продовжує Джим.— Його у всьому контролювали. Коли Рон виріс, тато навіть і не думав вчити його водити автомобіль. Батьки заборонили йому зустрічатися з дівчиною, хоча Рон вважав себе дорослим».

Думаєш, батьки любили Джима більше? Ні. Хлопець пояснює: «Рон нерідко поводився безвідповідально. Не виявляв ініціативи. Часто не виконував того, що йому доручали. Я ніколи не сперечався з батьками, а Рон постійно висловлював їм своє невдоволення. І це завжди оберталося проти нього». Ісус сказав у Матвія 25:29: «Кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має,— забереться від нього й те, що він має».

Чи хочеш, щоб тебе вважали самостійною і відповідальною людиною? Доведи, що ти є таким. Стався відповідально до всіх завдань, які доручають тобі батьки. Не будь подібним до юнака з Ісусової притчі. Коли його батько сказав: «Піди-но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику», він відповів: «Готовий, панотче», але «не пішов» (Матвія 21:28, 29). Покажи своїм батькам, що кожне їхнє прохання — важливе воно чи ні — ти обов’язково виконаєш.

«Я довів батькам, що на мене можна покладатися,— згадує Джим.— Вони посилали мене в банк, дозволяли оплачувати комунальні послуги, доручали ходити в супермаркет та магазин. А коли мама мусила піти на роботу, я навіть готував для всієї сім’ї».

Виявляй ініціативу

А що, коли батьки нічого тобі не доручають? Намагайся виявляти ініціативу. Журнал «Сімнадцять» дає таку пораду: «Запропонуй приготувати обід для всієї сім’ї і скажи батькам, що хочеш все зробити сам. Продумай, що будеш готувати, зроби список потрібних продуктів, підрахуй, скільки піде грошей, купи все необхідне, приготуй їжу і прибери за собою». А якщо ти не вмієш готувати, то подумай, що інше можна зробити. Не чекай, поки батьки попросять тебе помити посуд, підмести підлогу або поприбирати.

Багато молодих підробляють у вихідні і влітку. Якщо ти теж це робиш, то чи показав, що можеш економити гроші й правильно розпоряджатися ними? Чи пропонував ти батькам частково покрити витрати на житло і харчування? (Можливо, ти здивуєшся, дізнавшись, скільки платять за квартиру в твоїй місцевості). У тебе, мабуть, залишиться менше кишенькових грошей, однак коли батьки помітять, що ти ставишся до грошей по-дорослому, вони, без сумніву, даватимуть тобі більше свободи.

Не тримайся за мамину спідницю

Батьки повинні бути тобі близькими друзями, джерелом цінних порад. (Порівняй Єремії 3:4). Але це не означає, що треба звертатися до них з кожною дрібницею. Ти тільки тоді станеш впевнений у своїй здатності робити рішення, коли навчишся працювати своєю головою (Євреїв 5:14).

Тож при найменших труднощах не біжи до батьків, а спробуй самостійно знайти розв’язання. Не роби необдуманих рішень, а прислухайся до біблійної поради про те, що треба ‘навчитися розважати’ (Ісаї 32:4, Кул.). Ретельно все проаналізуй, особливо якщо справа пов’язана з біблійними принципами. Лише після того, як спокійно все зважиш, підійди до батьків. Не питайся: «Тату, що мені робити?» або «Мамо, що б ти зробила?», а тільки поясни ситуацію. Розкажи їм, що збираєшся робити, і тоді запитай про їхню думку.

Так батьки побачать, що ти говориш не як дитина, а як дорослий. Вони зрозуміють, що ти вже виріс і заслуговуєш певної свободи. Мабуть, вони почнуть ставитися до тебе як до дорослого.

Запитання для обговорення

◻ Чому батьки намагаються захистити своїх дітей від усяких бід і хочуть знати, де вони перебувають?

◻ Чому важливо ставитися до батьків з повагою?

◻ Як можна залагодити непорозуміння з батьками?

◻ Як ти можеш дотримуватися правил та вимог батьків і разом з тим мати певну свободу?

◻ Як переконати батьків, що ти є відповідальною людиною?

[Вставка на сторінці 29]

«Мій тато завжди хоче знати, куди я йду і коли повернуся... Але чи їм потрібно все знати?»

[Ілюстрація на сторінці 27]

Чи виникає у тебе відчуття, що батьки тримають тебе в клітці?

[Ілюстрація на сторінці 30]

Зберігай спокій, коли виникають непорозуміння з батьками, і так завоюєш їхню повагу.