Розділ 124

Виданий і відведений на страту

ПИЛАТА зворушує те, з якою мовчазною гідністю Ісус зносить тортури, і він знову намагається відпустити його. Це ще більше розлючує старших священиків. Вони рішуче постановили не допустити, аби щось завадило виконанню їхнього злого наміру. Тож вони знову кричать: «На стовп його! На стовп!»

«То заберіть його і самі прибийте до стовпа»,— відповідає Пилат. (Всупереч їхнім колишнім твердженням, юдеї, очевидно, мають право страчувати злочинців за серйозні релігійні злочини). Потім Пилат щонайменше вп’яте проголошує Ісуса невинним, кажучи: «Я не бачу за ним жодної вини».

Розуміючи, що політичні звинувачення не приносять бажаних результатів, юдеї знову вдаються до релігійного звинувачення у богохульстві, як вони це робили кілька годин тому під час суду перед Синедріоном. «Ми маємо закон,— кажуть вони,— згідно з яким він повинен померти, бо видавав себе за Божого сина».

Пилат вперше чує таке звинувачення і тому лякається ще більше. Він вже зрозумів, що має справу з незвичайною людиною — це підтверджує сон його дружини і дивовижна сила духу, яку виявив Ісус. Але «Божий син»? Пилат знає, що Ісус походить з Галілеї. Однак невже він жив раніше? Пилат знову приводить його в палац і запитує: «Звідки ти?»

Ісус мовчить. Він вже казав Пилату, що є царем і що його Царство не належить до цього світу. Будь-які інші пояснення нічого не дадуть. Мовчання Ісуса зачіпає самолюбство Пилата, і він роздратовано питає: «Не хочеш зі мною говорити? Невже ти не знаєш, що я маю владу тебе відпустити і маю владу прибити до стовпа?»

«Ти не мав би наді мною жодної влади, якби не отримав згори»,— з повагою відповідає Ісус. Він має на увазі владу, яку Бог дає людським правителям, щоб вони керували справами на землі. Далі Ісус каже: «Тому той, хто мене тобі видав, має більший гріх». Безперечно, первосвященик Кайяфа і його спільники, а також Юда Іскаріот несуть більшу відповідальність, ніж Пилат, за несправедливе поводження з Ісусом.

Пилата ще сильніше вражає поведінка Ісуса, і, крім того, він боїться, що Ісус має божественне походження. Тому Пилат далі намагається відпустити Ісуса. Але юдеї вперто йому противляться. Вони повторюють своє політичне звинувачення і хитро погрожують Пилату: «Якщо відпустиш його, ти не друг кесарю. Адже кожен, хто видає себе за царя, виступає проти кесаря».

Незважаючи на ці погрози, Пилат знову виводить Ісуса надвір і звертається до юдеїв такими словами:

— Подивіться! Ось ваш цар!

— Геть його! Геть! На стовп його!

— Хочете, щоб я прибив до стовпа вашого царя? — питає Пилат у розпачі.

Юдеї знемагають під пануванням римлян. Вони ставляться до римської влади з презирством! Але старші священики лицемірно кажуть: «Ми не маємо іншого царя, окрім кесаря».

Боячись за своє політичне становище і репутацію, Пилат зрештою поступається настійним вимогам юдеїв. Він віддає їм Ісуса. Воїни знімають з Ісуса пурпурну накидку та одягають в його вбрання. Ведучи Ісуса на страту, його змушують нести свій стовп мук.

Тепер п’ятниця, 14 нісана, і, можливо, наближається полудень. Ісус не спав з раннього ранку четверга і за цей час зніс дуже багато страждань. Не дивно, що під вагою стовпа Ісус втрачає останні сили. Тож одного перехожого, Симона з Кирени, що в Африці, змушують нести Ісусового стовпа мук. За Ісусом іде багато людей, у тому числі жінки, і всі вони з горя б’ють себе в груди та оплакують його.

Ісус обертається до жінок і каже: «Дочки єрусалимські, перестаньте плакати за мною. Плачте за собою та своїми дітьми, бо ось приходять дні, коли люди говоритимуть: “Щасливі неплідні й ті, які не народжували і не годували грудьми!” (...) Бо якщо вони так роблять, коли дерево зелене, то що́ станеться, коли воно засохне?»

Дерево, про яке говорить Ісус,— це єврейський народ. Воно ще зелене і має в собі трохи життєвої вологи завдяки тому, що серед юдеїв ще перебуває Ісус і є останок людей, які вірять в нього. Але коли цих людей в народі більше не стане, залишиться тільки духовно мертве дерево — засохле ізраїльське суспільство. Який же буде плач, коли римські війська, як виконавці Божого вироку, знищать юдейський народ! Івана 19:6—17; 18:31; Луки 23:24—31; Матвія 27:31, 32; Марка 15:20, 21.

▪ У чому релігійні провідники звинувачують Ісуса, коли політичні звинувачення не приносять бажаних результатів?

▪ Чому Пилат лякається ще більше?

▪ Хто несе більшу відповідальність за те, що відбувається з Ісусом?

▪ Як священикам вдається змусити Пилата віддати Ісуса на страту?

▪ Що Ісус каже жінкам, які плачуть за ним, і що він має на увазі, коли говорить про дерево, яке спочатку «зелене», а потім «засохне»?