Рай
Визначення. У Септуагінті, перекладі Біблії грецькою мовою, перекладачі доречно назвали Едемський сад «раєм» (пара́деісос), оскільки це, очевидно, був відмежований парк. Після розповіді в книзі Буття інші біблійні згадки про рай стосуються: 1) самого Едемського саду; 2) цілої землі, коли вона в майбутньому буде приведена до такого стану, в якому був Едем; 3) духовного процвітання Божих слуг на землі або 4) заходів у небі, які нагадують рай в Едемі.
Чи в «Новому Завіті» згадується майбутній земний рай, чи про нього йдеться тільки в «Старому Завіті»?
Немає біблійної підстави ділити Біблію на дві частини й визначати цінність її слів на основі того, містяться вони в «старій» частині чи в «новій». У 2 Тимофія 3:16 нам сказано: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи» (курсив наш). А в Римлян 15:4 так говориться про дохристиянські натхнені Писання: «Все, що давніше написане, написане нам на науку». Тому, щоб дати правильну відповідь на це запитання, слід взяти до уваги цілу Біблію.
У Буття 2:8 сказано: «Насадив Господь Бог рай [«сад», Хом.; пара́деісон, LXX] ув Едені на сході, і там осадив людину [Адама], що її Він створив». Там було велике розмаїття чудових рослин і тварин. Єгова поблагословив першу людську пару і сказав їй: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!» (Бут. 1:28). Божий початковий намір, щоб уся земля була раєм, населеним людьми, які з цінуванням слухаються його законів, обов’язково сповниться (Ісаї 45:18; 55:10, 11). Тому Ісус сказав: «Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони». З цієї ж причини він вчив своїх учнів молитися: «Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Матв. 5:5; 6:9, 10; курсив наш). Відповідно до цього в Ефесян 1:9—11 зазначається, що Бог має намір «усе об’єднати в Христі,— що на небі, і що на землі» (курсив наш). В Євреїв 2:5 (НС) згадується «майбутня населена земля». В Об’явлення 5:10 (СоП, НС) говориться про тих, що будуть «царювати над землею» як співспадкоємці Христа. Також в Об’явлення 21:1—5 і 22:1, 2 описуються чудові умови, які існуватимуть на «новій землі» і які нагадують перший Рай в Едемі, де було дерево життя (Бут. 2:9).
Крім того, грецьке слово пара́деісос вжито у вірші, в якому Ісус говорив про майбутній земний Рай. «Він сказав йому [злочинцеві, який висів на стовпі поруч з Ісусом і виявив віру в Ісусове майбутнє царювання]: «Поправді кажу тобі сьогодні: ти будеш зі мною в Раю» (Луки 23:43, НС).
Звідки можна знати, що́ Ісус мав на думці, коли в Луки 23:43 говорив злочинцеві про Рай?
Чи це тимчасова оселя «душ померлих праведників», частина Гадесу?
Звідки походить цей погляд? «Новий міжнародний словник теології Нового Завіту» говорить: «З поширенням гр[ецької] доктрини про безсмертя душі рай стає місцем перебування праведників у перехідному стані» («The New International Dictionary of New Testament Theology» за редакцією Коліна Брауна, Гранд-Рапідс, Мічиган, США, 1976, т. 2, с. 761). Чи цей небіблійний погляд був поширений серед євреїв, коли Ісус був на землі? Згідно з «Біблійним словником» Гастінґса, це малоймовірно («Dictionary of the Bible», Единбург, 1905, т. III, с. 669, 670).
Навіть якщо б цей погляд був поширений серед євреїв у першому столітті, то чи Ісус підтримав би його своєю обіцянкою розкаяному злочинцеві? Ісус рішуче засудив єврейських фарисеїв та книжників за те, що вони навчали традицій, які суперечили Божому Слову. (Матв. 15:3—9; див. також розділ «Душа»).
Після смерті Ісус пішов у Гадес (ад), як видно з Дії 2:30, 31. (Тут наводяться слова апостола Петра, який посилається на Псалом 16:10 і вживає слово Гадес як відповідник Шеолу). Але в Біблії ніде не говориться, що Шеол (Гадес) або певна його частина є раєм, в якому людина отримує задоволення. Натомість в Екклезіяста 9:5, 10 сказано, що ті, хто там є, «нічого не знають».
Чи Рай, згаданий в Луки 23:43, є небом або якоюсь частиною неба?
Біблія не підтверджує погляду, що Ісус і злочинець пішли до неба в той день, коли вони розмовляли. Ісус передрік, що після того, як він буде вбитий, він воскресне не раніше третього дня (Луки 9:22). Протягом того триденного періоду Ісус не був у небі, бо після воскресіння він сказав Марії Магдалині: «Я ще не зійшов до Отця» (Ів. 20:17). Лише через 40 днів після воскресіння Ісуса його учні бачили, як він піднявся з землі і зник з їхніх очей, коли почав возноситись у небо (Дії 1:3, 6—11).
Той злочинець не відповідав вимогам, щоб навіть пізніше піти в небо. Він не був ‘народжений знову’, тобто не був ані охрещений у воді, ані зачатий Божим духом. Святий дух було злито на Ісусових учнів більше як через 50 днів після смерті злочинця (Ів. 3:3, 5, СМ; Дії 2:1—4). У день своєї смерті Ісус склав угоду про небесне Царство з тими, що ‘перетривали з Ним в спокусах Його’. Злочинець не мав такого доказу вірності і не був включений в ту угоду (Луки 22:28—30).
З чого видно, що цей Рай земний?
Єврейські Писання ніколи не давали вірним євреям підстави сподіватися нагороди небесного життя. Ті Писання вказували на відновлення Раю тут, на землі. У Даниїла 7:13, 14 передречено, що коли Месії буде дане «панування й слава та царство», то «всі народи, племена та язики будуть служити Йому». Ті піддані Царства мають бути тут, на землі. Звертаючись до Ісуса, злочинець, очевидно, виражав надію, що Ісус згадає про нього, коли настане той час.
В якому ж тоді розумінні Ісус буде із злочинцем? У тому розумінні, що воскресить його з мертвих, попіклується про його фізичні потреби і дасть йому нагоду навчитись і додержуватись вимог Єгови, щоб отримати вічне життя (Ів. 5:28, 29). Ісус побачив у розкаяному і шанобливому складі розуму злочинця підставу, щоб включити його до тих мільярдів людей, які воскреснуть до життя на землі й отримають нагоду довести, що вони достойні жити вічно в Раю.
Коли злочинець буде в Раю?
На розуміння Луки 23:43 впливають розділові знаки, вжиті перекладачем. В оригінальних грецьких рукописах Біблії взагалі не було розділових знаків. «Американська енциклопедія» говорить: «У ранніх манускриптах і написах греків не видно жодних спроб ставити розділові знаки» («The Encyclopedia Americana», 1956, т. XXIII, с. 16). Розділові знаки почали вживатись аж у IX столітті н. е. Як же слід читати Луки 23:43: «Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!» чи «Поправді кажу тобі сьогодні: ти будеш зі мною в Раю» (НС)? Основою для вирішення має бути вчення Христа і решта Біблії, а не розділовий знак, вставлений у текст через сотні років після того, як Ісус промовив ці слова.
Переклад Біблії Дж. Б. Ротергама «Емфесайзд Байбл» [«The Emphasised Bible»] погоджується з розділовими знаками в «Перекладі нового світу». У примітці до Луки 23:43 німецький перекладач Біблії Л. Райнгардт каже: «Розділові знаки, які [більшість перекладачів] вживають сьогодні у цьому вірші, безумовно, неправильні і суперечать цілому способу мислення Христа, а також злочинця... [Христос] аж ніяк не вважав рай якоюсь частиною світу померлих, а швидше мав на увазі відновлення раю на землі».
Коли Ісус мав ‘прийти у Царство Своє’ і сповнити намір свого Отця — зробити землю раєм? Книга Об’явлення написана приблизно через 63 роки після того, як було сказано слова, записані в Луки 23:42, 43, і вона показує, що ці події були ще в майбутньому. (Див. сторінки 91—93 в розділі «Дати», а також розділ «Останні дні»).